Рішення

від 07.09.2018 по справі 469/1327/16-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.09.2018 Справа № 469/1327/16-ц

2/469/159/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року Березанський районний суд Миколаївської області у складі: головуючої - судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Потриваєвої М.А.,

прокурора Маковецького Є.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП "Очаківське лісомисливське господарство" до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та скасування запису про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (будинок),-

в с т а н о в и в :

Заступник прокурора Миколаївської області 02 листопада 2016 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив:

- визнати незаконними та скасувати розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації (далі - РДА) від 16 квітня 2009 року №398 про продаж ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,05 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0251 по пр.Курортному, 34 у с.Коблеве для комерційного використання під розміщення торгівельно-розважального комплексу; -визнати недійсним укладений 28 травня 2009 року між ОСОБА_3 РДА та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, про що у реєстрі вчинено запис №729;

-визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №910623, виданий 05 червня 2009 року ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010900700106;

-витребувати від ОСОБА_1 у власність держави в особі ОСОБА_3 РДА вказану земельну ділянку;

-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №877 про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (будинок) площею 16,2 кв.м. по пр.Курортному, 34 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області за ОСОБА_1

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що проведеною прокуратурою області перевіркою встановлено порушення вимог законодавства при прийнятті ОСОБА_3 райдержадміністрацією розпоряджень із земельних питань, зокрема, розпорядженням ОСОБА_3 РДА №398 від 16 квітня 2009 року продано відповідачці ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0251 по просп.Курортному, 34 в с.Коблеве для комерційного використання під розміщення торгівельно-розважального комплексу.

На підставі вказаного розпорядження між ОСОБА_3 РДА та ОСОБА_4 28 травня 2009 року укладено договір-купівлі продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3 районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, про що у реєстрі вчинено запис №729, після чого відповідачкою було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №910623 від 05 червня 2009 року на право власності на земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010900700106.

У подальшому вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 2009 року відчужено відповідачкою ОСОБА_4 на користь відповідачки ОСОБА_1

Прокурор вважав, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження ОСОБА_3 РДА надана відповідачці ОСОБА_4 земельна ділянка належала до земель державної власності (державного лісового фонду урочища «Коблево» , квартал 37, виділи 1-6), які перебували у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» , а тому ОСОБА_3 РДА надано земельну ділянку у власність відповідачці ОСОБА_4 незаконно, без вилучення у землекористувача - ДП «Очаківське ЛМГ» , поза волею постійного землекористувача і належного власника - держави в особі Миколаївської ОДА, до повноважень якої частиною шостою статті 149 ЗК України віднесено вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч.5, 9 цієї статті; без погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення органом лісового господарства та органом охорони навколишнього природного середовища, усупереч встановленому мораторію на вилучення земель держлісфонду.

Крім того, спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря на відстані 320-330 метрів від урізу води, а тому на ній відповідно до містобудівної документації та державних будівельних норм і правил заборонено індивідуальне будівництво, та відповідно до ст.ст.85, 88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84, глави 12 ЗК України спірна земельна ділянка може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей; при передачі земельної ділянки у приватну власність порушено також обмеження будівництва у межах прибережної захисної смуги, встановлені ст.90 Водного кодексу України та ст.62 ЗК України, та встановлену ч.4 ст.84 ЗК України заборону на передачу у приватну власність земель державної власності лісогосподарського призначення.

Тому прокурор вважав, що розпорядження ОСОБА_3 РДА №398 від 16 квітня 2009 року прийняте з порушенням вимог законодавства, у зв"язку з чим підлягає визнанню недійсним та скасуванню з одночасним визнанням недійсним укладеного на його підставі договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки та скасуванням виданого на його підставі державного акта на право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку, з витребуванням земельної ділянки від ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст.388 ЦК України як такої, що вибула з власності держави без волі власника.

Крім того, прокурор просить скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №877 про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (будинок) площею 16,2 кв.м. по пр.Курортному, 34 в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області відповідно до положень п.75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки вказаний об'єкт нерухомості на спірній земельній ділянці фактично не існує , а відповідачкою ОСОБА_1 не вжито заходів до припинення права власності на неї.

Ухвалою суду від 10 листопада 2016 року відкрито провадження у вказаній справі у порядку, визначеному ЦПК України (2004 року).

Ухвалою судді від 10 листопада 2016 року за заявою прокурора забезпечено позов шляхом заборони у будь-який спосіб відчуження земельної ділянки із кадастровим номером 4820982200:09:000:0251, площею 0,05 га, що розташована по просп.Курортному, 34 у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, заборони здійснення реєстрації речових прав на неї та проведення будівельних робіт.

09 березня 2017 року судом ухвалено рішення у цій справі, яким позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі.

20 червня 2017 року ОСОБА_1, діючи через свого представника ОСОБА_2, звернулась до суду із заявою про перегляд рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 09 березня 2017 року у зв'язку з нововиявленими обставинами та клопотанням про поновлення пропущеного строку на її подання.

Ухвалою суду від 12 липня 2017 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 09 березня 2017 року у зв'язку з нововиявленими обставинами залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2017 року ухвалу суду першої інстанції від 12 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, які стали відомі заявнику 12 червня 2017 року та залишення в цій частині заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами без розгляду скасовано; заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, які стали відомі заявнику 12 червня 2017 року повернуто до суду для вирішення питання про відкриття провадження в цій частині; в іншій частині оскаржувану ухвалу суду залишено без змін.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2017 року за заявою прокурора скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 10 листопада 2016 року.

08 вересня 2017 року Березанським районним судом Миколаївської області відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд рішення суду від 09 березня 2017 року у зв'язку з нововиявленими обставинами та призначено розгляд заяви.

Ухвалою суду від 17 листопада 2017 року рішення від 09 березня 2017 року за заявою відповідачки ОСОБА_1 скасовано за нововиявленими обставинами та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 26 лютого 2018 року постановлено продовжувати розгляд справи у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання за правилами ЦПК України (в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року).

Ухвалами суду від 17 квітня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 червня 2018 року, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 постановлено здійснити виклик і допит у судовому засіданні свідка ОСОБА_6

При розгляді справи по суті у судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники позивачів: Державного агентства лісових ресурсів України, Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «Очаківське лісомисливське господарство» в судові засідання не з'явилися та не повідомили про причину своєї неявки, хоча повідомлялися судом про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_3 районної державної адміністрації у підготовче та у судове засідання не з'явився та не повідомив про причину своєї неявки, хоча належним чином були повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні від надання пояснень щодо предмета позову відмовилась, у вирішенні спору поклалась на розсуд суду, надала суду заяву про продовження розгляду справи без її участі у зв'язку із зайнятістю на роботі, відзиву на позовну заяву до суду не надала; підтримала надані її представником при первинному розгляді справи заперечення в частині застосування наслідків позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_1 у підготовче та у судове засідання не з'явилась та не повідомила про причину своєї неявки, хоча повідомлялися судом про час та місце розгляду справи; представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 надано від її імені відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь прокурора на відзив.

Представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, вважаючи його безпідставним. У обґрунтування заперечень посилався на неправомірність звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі вказаних у позовній заяві осіб, на відсутність порушень чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження, відсутність прав у ДП «Очаківське ЛМГ» на користування спірною земельної ділянкою. Просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. На вказані підстави посилався також у письмових запереченнях та відзиві на позов.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, розпорядженням ОСОБА_3 районної державної адміністрації №398 від 16 квітня 2009 року Про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення , продано відповідачці ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,05 га для комерційного використання під розміщення торгівельно-розважального комплексу, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, пр.Курортний, буд.34 (т.1, а.с.16).

На підставі вказаного розпорядження між ОСОБА_3 РДА та відповідачкою ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0251, площею 0,05 га, розташованої за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, пр. Курортний, буд.34, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3 районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, про що у реєстрі вчинено запис №729 (т.1, а.с.17), після чого відповідачкою ОСОБА_4 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №910623 від 05 червня 2009 року на право власності на земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010900700106 (т.1, а.с.18).

У подальшому 26 червня 2009 року між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 26 червня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5 за реєстровим записом №894 (т.1, а.с.40-42, 45), за умовами якого ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 спірну земельну ділянку разом з розташованою на ній нежитловою будівлею (будинок) площею 16,2 кв. м.

Зазначену нежитлову будівлю (будинок) 26 червня 2009 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №877, про що свідчить копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23141345 (т.1, а.с.44).

Вказані обставини сторонами не оспорюються і підтверджуються наявними у справі доказами.

За положеннями статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13, ч.1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У своїй позовній заяві прокурор посилався на порушення прав позивачів - ДП Очаківське лісомисливське господарство як землекористувача спірної земельної ділянки, Державного агентства лісових ресурсів України, у сфері управління якого перебуває ДП Очаківське лісомисливське господарство , оскільки спірна земельна ділянка входила до складу земель Державного лісового фонду - урочища Коблеве Березанського району Миколаївської області, квартал 37, виділи 1-6, які перебували у постійному користуванні ДП Очаківське лісомисливське господарство , а згоди на її вилучення не було надано.

На підтвердження позовних вимог прокурором надано листи ДП Очаківське лісомисливське господарство від 17 серпня 2016 року та від 14 вересня 2016 року, з яких вбачається, що, відповідно до накладки публічної кадастрової карти України та картографічних матеріали лісовпорядкування, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:09:000:0251 станом на 1 січня 2003 року, 1 січня 2007 року, 1 січня 2010 року, 1 січня 2011 року, 1 січня 2013 року входила до земель державного лісового фонду Березансьского лісництва ДП Очаківське ЛМГ і розташована в урочищі Коблеве Березанського району Миколаївської області, заяви про відмову від права постійного користування та згода на вилучення земельної ділянки з боку ДП Очаківське ЛМГ не надавалася (т.1, а.с.19-20).

Крім того, до позовної заяви надано лист ВО Укрдежліспроект від 10 серпня 2016 року з додатком фрагменту накладки картографічної бази даних кварталу 37 Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ за станом на 1 січня 2010 року на ортофотоплан Публічної кадастрової карти України з якого вбачається, що спірна земельна ділянка станом на 1 січня 2004 року, 1 січня 2010 року, 1 січня 2013 року знаходилася на території лісового фонду виділ 1,3,5 кв.37 ОСОБА_3 лісництва ДП Очаківське ЛМГ (т.1, а.с.21-22).

На думку прокурора, якщо співставити наявні у справі картографічні матеріали, можна дійти висновку, що зазначені фрагменти накладки картографічної бази даних складені із врахуванням земель, які вилучались у 1988 році з Державного лісового фонду та передавались у постійне користування Чорноморському суднобудівному заводу, проте спірна земельна ділянка не входила до цих земель та залишилась в постійному користуванні ДП Очаківське лісомисливське господарство і належала до земель лісогосподарського призначення на момент прийняття оспорюваного розпорядження ОСОБА_3 райдержадміністрацією.

Згідно зі ст.55 ЗК України, до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (ОСОБА_7 саме правило встановлене статтею 12 ЛК України).

Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісового фонду визначається законом (ст. 57 ЗК України).

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісового фонду, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

За правилами статей 83, 84 ЗК України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, стосовно земель лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

При цьому, згідно зі статтею 3 ЗК України, земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Водночас у пункті 2 статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинне базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. б ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Згідно зі ст. 7 ЛК України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу.

Відповідно до ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

За ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає визначення меж і внутрігосподарська організація території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів; виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів (ч. 2 ст. 93 ЛК України).

У матеріалах лісовпорядкування дається комплексна оцінка ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду, розробляються основні положення організації та розвитку лісового господарства (ч. 1 ст. 94 ЛК України).

Матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища. Вони є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами (ч. 2 ст. 94 ЛК України).

Крім того, ведеться державний облік лісів і державний лісовий кадастр, які містять систему відомостей і документів про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення до категорій захисності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства і оцінки результатів господарської діяльності в лісовому фонді (ч. 2 ст. 95 ЛК України).

Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою на кошти державного бюджету (ч. 1 ст. 95 ЛК України).

Порядок ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 96 ЛК України).

За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Згідно з нормами статей 181-184, 202-204 ЗК України, законів України Про Державний земельний кадастр та Про землеустрій , дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Таким чином, ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок.

Правовий статус земельних ділянок лісового фонду визначається нормами земельного та лісового законодавства відповідно до їх цільового призначення за даними земельного та лісового кадастру.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 р. у справі №6-212цс14.

Як вбачається з листа ВО Укрдержліспроект від 11 квітня 2017 року № 241, відповідно до розпорядження Ради Міністрів України № 142 від 28 березня 1988 року про передачу 16 га земель лісового фонду Чорноморському суднобудівному заводу під будівництво бази відпочинку Чорноморець вказані землі були вилучені з Державного лісового фонду. Вилучена із державного лісового фонду земельна ділянка для будівництва бази відпочинку Чорноморського суднобудівного заводу внесена у картографічну базу даних при базовому лісовпорядкуванні у 1994 році за даними органів землеустрою. Проте підтвердження щодо точності даних відводу лісовпорядкування ВО Укрдержліспроект надати не може, зокрема, у зв'язку з тим, що межі вилученої земельної ділянки не можна проконтролювати доступним методом по даних Публічної кадастрової карти. Відповідно до Інструкції з впорядкування лісового фонду України лісовпорядкування не встановлює межі і площі земельних ділянок, а використовує дані органів земельних ресурсів (землеустрою). На території розміщення земельних ділянок з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0560 та 4820982200:09:000:0561 за даними лісовпорядкування станом на 2010 рік були наявні два землекористувачі - ДП Очаківське лісомисливське господарство та пансіонат Чорноморець (т.2 а.с. 86-87).

З листа Відділу у ОСОБА_3 районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 99-14.08-99.9-448/2-17 від 17 березня 2017 р. (т.2 а.с.25-26) вбачається, що, згідно з Проектом відведення земельних ділянок Чорноморському суднобудівному заводу (далі Завод) під будівництво бази відпочинку на 1340 місць в зоні відпочинку Коблево із землекористування Миколаївського лісгоспзагу у ОСОБА_3 районі Миколаївської області 1988 року, Заводу відведено у постійне користування земельні ділянки в кварталі № 38 та кварталі № 37 загальною площею 16 га. Вказаний Проект погоджений відповідними установами, у тому числі дирекцією Миколаївського лісгоспзагу (акт технічного обстеження лісової площі від 23 грудня 1987 р.), Миколаївським обласним управлінням лісного господарства та лісозаготівель (висновок від 25 грудня 1987 № 1824), та був затверджений розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 142-р від 28 березня 1988 р.

При перенесенні проекта відведення земель у натуру був присутній директор Миколаївського лісгоспзагу та ніяких заперечень від присутніх не надійшло. За наслідками цього був складений відповідний акт від 31 травня 1988 р.

На підставі вказаного проекту видано Державний акт на право користування землею серії Б № 030526 1988 року, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за №61, за яким право користування землями належало Чорноморському суднобудівному заводу.

Згодом було видано Державний акт на право постійного користування землею Серія МК №38 1994 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №20 від 10 березня 1994 року (т.2 а.с.102-103).

У 1994 році встановлено межі по фактичному користуванню бази відпочинку Чорноморець та складено технічний звіт.

Як зазначено у даному листі ОСОБА_3 відділу ГУ Держгеокадастру, спірна земельна ділянка з кадастровим номером № 4820982200:09:000:0251 знаходилась у складі земельної ділянки, що була відведена Чорноморському суднобудівному заводу.

У 2004 році на підставі клопотання ДП Чорноморський суднобудівний завод від 26 липня 2004 року (т.2 а.с.69) розпорядженням ОСОБА_3 райдержадміністрації від 06 серпня 2004 року за №748 було припинено право постійного користування земельною ділянкою ДП Чорноморський суднобудівний завод площею 2,5 га. забудованих земель, в тому числі: землі кемпінгів, будинків відпочинку в зв'язку з добровільною відмовою. Пунктом 2 цього розпорядження відповідні земельні ділянки переведено до земель державної власності (земель запасу).

Земельні ділянки з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0251, 4820982200:09:000:0560, 4820982200:09:000:0561 знаходяться у межах земельної ділянки, щодо якої прийнято розпорядження ОСОБА_3 райдержадміністрації від 06 серпня 2004 року за № 748, що підтверджується Проектом відведення земельних ділянок Чорноморському суднобудівному заводу під будівництво бази відпочинку на 1340 місць в зоні відпочинку Коблево із землекористування Миколаївського лісгопзагу у ОСОБА_3 районі Миколаївської області 1988 року; Державним актом на право користування землею серії Б № 030526 від 1988 року, виданим Чорноморському суднобудівному заводу; розпорядженням ОСОБА_3 райдержадміністрації від 06 серпня 2004 року за № 748 та планом-схемою земельної ділянки, яка відчужується; викопіюванням із матеріалів інвентаризації земель Чорноморського узбережжя зони відпочинку Коблеве земельних ділянок площею 7,17 га. земель державної власності (запасу), які передбачені до відведення ДАХК Чорноморський суднобудівний завод в дострокову оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під обслуговування існуючого пансіонату Чорноморець (за межами населеного пункту) в межах Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області, яка міститься у складі Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками ДАХК Чорноморський суднобудівний завод , які надаються в довгострокову оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під обслуговування існуючого пансіонату Чорноморець в зоні відпочинку Коблеве (проект Курортний, 39) в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області; проектів щодо відведення земельних ділянок громадянам України ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в довгострокову оренду на 49 років для комерційного використання під розміщення торгівельно-розважального комплексу із земель запасу (забудовані землі в тому числі кемпінгів, будинків відпочинку) в зоні відпочинку Коблеве в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області (2004).

Пізніше, у 2004 році, вказані земельні ділянки із земель запасу були надані у оренду громадянам України ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, а у 2009 -2010 рр. вони були продані ОСОБА_4 (4820982200:09:000:0251) та ОСОБА_1 (4820982200:09:000:0560, 4820982200:09:000:0561).

Вказане підтверджується також листами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11 травня 2017 року №29-14-0.32-3338/2-17 та від 29 червня 2017 року №29-14-0.61-4874/2-17 (т.2, а.с.99, 256).

Відповідно до листа ВО Укрдержліспроект від 12 червня 2017 року №349 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:09:000:0251 розміщена на території, що була предметом судового розгляду по земельних ділянках з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0560 та 4820982200:09:000:0561. Станом на 11 червня 2017 року за даними публічної кадастрової карти України ці земельні ділянки зареєстровані під кадастровими номерами 4820982200:09:000:0253 та 4820982200:09:000:0254. Попередній аналіз та висновки лісовпорядкування по вищевказаних земельних ділянках, що приведений в листі ВО Укрдержліспроект №241 від 11 квітня 2017 року, стосується і земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0251 (т.2, а.с.97).

Крім того, викладені обставини також підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що вона була керівником групи спеціалістів відділу відводу земель Миколаївського філіалу інституту Укрземпроект , що у 1988 році підготували проект відведення земельних ділянок Чорноморському суднобудівному заводу під будівництво бази відпочинку в зоні відпочинку Коблево із землекористування Миколаївського лісгоспзагу в ОСОБА_3 районі, а у 2004 році - проект відведення з земельної ділянки Чорноморського суднобудівного заводу земельної ділянки площею 2.5 га, свідком на підставі графічних матеріалів та на місцевості було встановлено, що спірна земельна ділянка входить до складу земельної ділянки площею 2,5 га, належної ДП Чорноморський суднобудівний завод .

Враховуючи викладене, суд вважає встановленим, що на момент прийняття оспорюваного розпорядження ОСОБА_3 РДА спірна земельна ділянка не перебувала в постійному користуванні ДП Очаківське лісомисливське господарство і не належала до земель лісогосподарського призначення.

Таким чином, оспорюване розпорядження ОСОБА_3 РДА, договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки та виданий на його підставі Державний акт на право власності на земельну ділянку не змінюють обсяг прав позивачів у сфері цивільних та інших матеріальних прав та не породжують для них цивільних обов'язків.

Отже, відсутні порушення прав позивачів щодо спірної земельної ділянки, які підлягають захисту судом відповідно до статті 4 ЦПК України.

Оскільки в обґрунтування позовних вимог прокурором не доведено порушення прав позивачів щодо спірного майна, суд дійшов висновку, що даний позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.ст.12, 13, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 07 вересня 2018 року.

Суддя: