Справа № 639/2429/18
Провадження № 2/635/1895/2018
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 серпня 2018 року
смт. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Токарєвої Н.М.,
секретар - Антонян М.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1,
відповідач: Міськрайонний відділ
Державної виконавчої служби по
Харківському району та місту Люботину
Головного територіального
управління юстиції у Харківській області,
представник відповідача ДВС: ОСОБА_2,
діє на підставі довіреності б/н.
від 30.08.2018,
відповідач: Державна Казначейська служба України,
представник відповідача ДКСУ: ОСОБА_3,
діє на підставі довіреності № 5-29/20-51
від 02.01.2018,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міськрайонного відділу Державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державної Казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданою службовою особою органу державної влади, -
ВСТАНОВИВ:
13 квітня 2018 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Державної Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання з єдиного казначейського рахунку майнової шкоду, завдану службовою особою органу державної влади, в розмірі 1686,00грн. та моральної (немайнової) шкоди, завданої службовою особою органу державної влади, в розмірі 50000,00грн., а також судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником автомобіля марки Volkswagen Passat, 2012 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, 06.05.2017 року, виїхавши разом з родиною з м. Харкова у напрямку м. Запоріжжя до родичів, на посту ДПС в смт Пісочин Харківського району Харківської області його було зупинено працівниками національної поліції України та тимчасово затримано та вилучено автомобіль у зв'язку із винесення Харківським районним ВДВС постанови про розшук майна боржника, та евакуатором доставлено на штраф майданчик за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107, про що складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 06.05.2017. Відвідавши Харківський районний ВДВС позивачу стало відомо, що старшим державним виконавцем Радчук В.В. було оголошено у розшук його транспортний засіб помилково, було відкрито виконавче провадження де боржником є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Прізвище, ім'я та по-батькові особи боржника збігається з іменем позивача, однак це інша особа, яка не має відношення до будь-яких майнових прав позивача. Державним виконавцем було винесено постанову, якою припинено розшук майна позивача, і він за власний рахунок був змушений оплатити послуги транспортування та зберігання власного автомобіля на штраф-майданчик та зміг забрати свій транспортний засіб. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 у справі № 820/2104/17 позовні вимоги були задоволені, дії старшого державного виконавця Харківського районного ВДВС ОСОБА_4 щодо оголошення у розшук автомобіля позивача, визнано протиправними. У зв'язку з припиненням державної реєстрації юридичної особи з 03.07.2017 правонаступником Харківського районного ВДВС ГТУЮ у Харківській області є Міськрайонний ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області. у зв'язку із незаконним затриманням та вилученням автомобіля родина позивача не мала можливості виїхати у відпустку та відвідати батьків та родичів, позивач зазнав значних майнових втрат у вигляді оплати послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу на спеціальному майданчику, та оплати судових витрат щодо оскарження незаконних дій державного виконавця на загальну суму 1686,00грн. У зв'язку із вчиненням державним виконавцем відносно неї протиправних дій і бездіяльності позивачу довелось докладати немалих моральних і фізичних зусиль та часу для відновлення попереднього стану, подолання вимушених негативних змін у житті, так як звичний образ життя і нормальний життєвий уклад було порушено. Тривале невиправлення відповідачами своєї помилки, яке призвело до незаконного позбавлення позивача його права на використання своєї власності, сталося з вини виконавчої служби, а тому він має повне право на відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди. Таким чином, в результаті протиправних дій їй завдано моральну шкоду на суму 50000,00грн. і це не суперечить вимогам розумності і справедливості, виходячи глибини його страждань, вимушених негативних змін у його житті, негативного відношення до нього членів сім'ї, стану здоров'я, виникнення проблемних питань на роботі, у зв'язку із тим, що позивач вимушений був відкладати виконання своїх трудових обов'язків і тимчасово фактично не працювати, необґрунтованих і значних матеріальних втрат, які позивач поніс задля повернення свого автомобіля, та обставин, за яких орган держави завдав йому таких страждань.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 квітня 2018 року провадження по справі відкрито, призначено проведення підготовчого засідання на 24 травня 2018 року о 09 год. 00 хв.
Позивачем подано до суду клопотання про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові та доданих до нього письмових доказів, просив суд їх задовольнити. Також позивачем подано відповідь на відзив, в якій він посилався на норми законодавства, які зобов'язують Державну казначейську службу України відшкодувати завдану майнову та немайнову шкоду, яка стягується за рахунок Держави шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку.
Представником відповідача - В.о. начальником відділу ОСОБА_2 Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботин Головного територіального управління юстиції у Харківській області подано до суду відзив на позов, в якому заперечували проти задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди. Вважають, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди, а також є необґрунтованим розмір відшкодування немайнової шкоди, який більш ніж у 30 разів перевищує прожитковий мінімум громадян, встановлений законодавством на момент розгляду даної справи. Просили розглядати дану справу за їхньої відсутності.
Представником відповідача Державної казначейської служби України ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позову за тих підстав, що казначейством жодних адміністративно-правових та цивільно-правових відносин з позивачем не мало, будь-яких фактичних даних по обставинам справи не має та прав та інтересів позивача порушено не було, незаконних і протиправних рішень щодо майна відповідача ними не приймалось, відсутня вина, отже не має підстав для стягнення коштів. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а справу розглядати без їхньої участі.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що автомобіль Volkswagen Passat, 2012 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 32-Б, кв. 90.
06 травня 2017 року об 11 год. 30 хв. поліцейським СРПП Х/ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 відповідно до ст. 40 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з постановою про розшук майна боржника ОСОБА_6 ВДВС Радчук ВП 51108568, на вул. (км автодороги) 472 км. а/д Харків-Київ-Довжанський у присутності свідків здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу Volkswagen Passat, 2012 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, № 107, про що складено акт огляду та затримання транспортного засобу.
Постановою старшого державного виконавця Харківського районного ВДВС ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 у ВП № 51108568 від 10 травня 2017 року припинено розшук майна боржника, в тому числі і автомобіля Volkswagen Passat, 2012 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 не є боржником у даному виконавчому провадженні.
Квитанціями, наданими до матеріалів справи позивачем, підтверджено понесені ним витрати на оплату послуг по транспортуванню та зберіганню транспортного засобу на спеціальному майданчику у зв'язку із затриманням транспортного засобу на загальну суму 1686,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі № 820/2104/17 визнано протиправними дії ОСОБА_4 - старшого державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо оголошення в розшук автомобіля марки Volkswagen модель Passat, 2012 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1
Додатковою постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 820/2104/17 стягнуто на користь ОСОБА_1, сплачений судовий збір у розмірі 640,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року у справі № 820/2104/17 замінено сторону виконавчого провадження (боржника) з Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 34951468, місцезнаходження: просп. Гагаріна, буд. 181-Ж, 5 пов., м. Харків, 61000) на юридичну особу - правонаступника Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 41430395, місцезнаходження: 61124, Харківська обл., місто Харків, Комінтернівський район, проспект Гагаріна, будинок 181), за виконавчим листом по адміністративній справі № 820/2104/17, виданим Харківським окружним адміністративним судом 30.08.2017 щодо стягнення грошових коштів у сумі 640,00грн.
За скаргою ОСОБА_1 на незаконні дії посадової особи - старшого державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4, які виразились у незаконному позбавленні його власності Харківським ВП ГУ НП в Харківській області було внесено відомості до ЄРДР за № 12017220430001196 та розпочато досудове розслідування, що підтверджується довідкою від 23 червня 2017 року № 6951/119-90/24-2017.
Згідно ст.ст. 11-16 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
За статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За змістом ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року, яка згідно зі ст. 417 ЦПК України є обов'язковою для судів.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України (яка стосується випадків незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт) повинні діяти правила ч. 6 шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Отже обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Така правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року.
Такий підхід відповідає вимогам ст. 56 Конституції України, що передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. При цьому слід мати на увазі, що згідно із ст. 1191 ЦК України Держава Україна, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пунктом 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах судам роз'яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону Про державну виконавчу службу , частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби (п. 28 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах ).
08 листопада 2017 року Верховний суд України в контексті справи № 6-99цс17 дослідив питання, щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 56 Конституції України, статей 23, 1173 ЦК України, статті 11 Закону України Про державну виконавчу службу в частині відшкодування моральної шкоди, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вказала, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України Про державну виконавчу службу та Закону України Про виконавче провадження (чинних на час виникнення спірних правовідносин).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 вересня 2013 року у справа № 6-48цс13.
Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України Про державну виконавчу службу шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Крім того, у статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі Іммобільяре Саффі проти Італії , пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції ).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі ОСОБА_5 проти України зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
За ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права /реальні збитки/, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене /упущена вигода/.
Позивачем було надано належні письмові докази, які підтверджують понесення ним реальних витрат для повернення власного автомобіля, який був затриманий та тимчасово вилучений у нього на підставі незаконного рішення посадової особи, у розмірі 1686,00грн., які підлягають відшкодуванню.
За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 9 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р., розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Разом з тим, враховуючи характер правопорушення, глибину страждань позивача, ступінь вини відповідача, вимоги розумності та справедливості, суд, дійшов висновку про те, що розмір грошової суми, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 7000,00грн.
При цьому, вказані кошти підлягають стягненню з Державної казначейської служби шляхом за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку з огляду на наступне.
Статтею 43 Бюджетного кодексу України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно пунктів 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення).
В силу пункту 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.
Покладаючи відшкодування завданої позивачам моральної шкоди на державу, суд лише зобов'язує казначейство як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку.
Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд, системно аналізуючи норми діючого цивільного законодавства у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами, дослідивши і належно оцінивши зібрані у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міськрайонного відділу Державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державної Казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданою службовою особою органу державної влади - задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 майнової шкоду, завдану службовою особою органу державної влади, в розмірі 1686,00грн. (одна тисяча шістсот сорок вісімдесят шість гривень нуль копійок).
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду, завдану службовою особою органу державної влади, в розмірі 7000,00грн. (сім тисяч гривень нуль копійок).
Стягнути Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь держави судовий збір у розмірі 1409,60грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок).
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі знаходиться за посиланням: inbox@hr.hr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення відповідно до Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України 2147-VIII 03.10.2017р., може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії ММ № 385597, виданий Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області 02.12.1999р., зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 32-Б, кв. 90, ідентифікаційний номер НОМЕР_2;
Відповідач - Міськрайонний відділ Державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області, код ЄДРПОУ 41430395, місцезнаходження за адресою: м. Харків, пр-т. Гагаріна, б. 181-Ж, 5 поверх;
Відповідач - Державна Казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, б. 6.
Повний текст рішення складений 07 вересня 2018 року.
Суддя Н.М. Токарєва
Суд | Харківський районний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 30.08.2018 |
Оприлюднено | 09.09.2018 |
Номер документу | 76315823 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Харківський районний суд Харківської області
Токарєва Н. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні