Рішення

від 23.08.2018 по справі 649/636/18

ВЕЛИКОЛЕПЕТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 649/636/18

Провадження № 2/649/202/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2018 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Соловйова В.В.

секретаря судового засідання Тритяк Ю.О.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великолепетиської селищної ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 травня 2015 року в смт. Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області помер її батько - ОСОБА_5, який за життя набув у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 50,0 га. в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею №000643447 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №15. Відповідно до частини першої статті 50 Земельного кодексу ОСОБА_6 РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990 року N 561-ХІІ) громадянам ОСОБА_6 РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. Статтею 55 Земельного кодексу ОСОБА_6 РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990 року N 561-ХІІ) передбачено, що у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців. При цьому перевага в успадкуванні права володіння земельною ділянкою надається одному із членів селянського (фермерського) господарства - одному із подружжя, дітей, батьків, родичів, які проживали і вели разом із спадкодавцем господарство. Позивач вважає, що вона має право успадкувати за законом право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 50,0 га. для ведення селянського (фермерського) господарства в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею №000643447 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №15, у зв"язку з чим 14 червня 2018 року звернулася до приватного нотаріуса Великолепетиського районного нотаріального округу ОСОБА_7 з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 50,0 га, розташовану в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області після померлого ОСОБА_5, але своїм листом від 14 червня 2018 року №754/02-14 нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку площею 50,0 га, у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на це майно. Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до спадкової маси, належать не тільки об'єкти нерухомого майна (земельна ділянка, житловий будинок), але і майнові права на об'єкти нерухомого майна. Позивач зазначила, що за життя ОСОБА_5 набув у довічне успадковуване володіння земельну ділянку площею 50,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства та створив селянське (фермерське) господарство "Світлана", код ЄДРПОУ 21305695, яке зареєстровано рішенням виконкому Великолепетиської районної ради народних депутатів Херсонської області від 20 грудня 1994 року №51. Вона є спадкоємицею після смерті свого батька ОСОБА_5 - засновника селянського (фермерського) господарства "Світлана", на даний час є його головою, прийняла спадщину, в склад якої входить і фермерське господарство "Світлана", господарська діяльність якого не припинена, воно не ліквідовано, і вона продовжує користуватися спірною земельною ділянкою для його потреб, як спадкоємиця, що підтверджується Статутом господарства, а тому просить суд визнати за нею - ОСОБА_1 право на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою розміром 50,0 га, згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею №000643447, виданого на підставі рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області № 41, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №15, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, що залишилася після смерті її батька - ОСОБА_5, померлого 26 травня 2015 року.

02.08.2018 року до суду надійшло клопотання третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про зупинення провадження у даній справі, яке обгрунтоване тим, що у провадженні Господарського суду Херсонської області знаходиться справа №923/442/18 за позовом прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Фермерського господарства "Світлана" про повернення земельної ділянки. Предметом спору в зазначених справах є права на земельну ділянку площею 50,0 га надану на підставі рішення Великолепетиської селищної Ради народних депутатів від 10 липня 1992 року № 41 у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_5. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 15, а прийняте у вказаній справі рішення може вплинути на правильність вирішення даного спору.

22.08.2018 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, у яких зокрема зазначено, що доводи та вимоги, викладені в позовній заяві є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. На підставі рішення Великолепетиської селищної Ради народних депутатів від 10 липня 1992 року №41 ОСОБА_5 було надано у довічне успадковуване володіння земельну ділянку площею 50,0 га. для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 15. Право довічного успадковуваного володіння землею було введено Земельним кодексом ОСОБА_6 РСР від 18.12.1990 року №561-ХІІ. Так, відповідно до ст. 6 у довічне успадковуване володіння земля надавалася громадянам ОСОБА_6 РСР, зокрема для ведення селянського (фермерського) господарства. Порядок та особливості надання земель у довічне успадковуване володіння було визначено Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 року № 2009-ХІІ. Після запровадження права колективної та приватної власності на землю у 1992 році в Земельний кодекс ОСОБА_6 РСР (в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу ОСОБА_6 РСР" від 13.03.1992 року №2196-ХП) та Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 22.06.1993 року №3312-ХІІ) право довічного успадковуваного землеволодіння передбачено не було. Таким чином, надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване землеволодіння було припинено, проте, пунктом 8 Постанови Верховної Ради України від 13.05.1992 року "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" встановлено, що громадяни, підприємства, установи організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України. Таким чином, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у довічне успадковуване володіння, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування. В свою чергу, громадяни, які свого часу набули у встановленому законодавством порядку право довічного успадкованого володіння земельною діяльною, мають право продовжити користування нею. Згідно зі свідоцтвом про смерть серії І-КГ №206409 виданого 24 листопада 2015 року, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_5 помер 26 травня 2015 року. Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Новий Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001 року, та Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 року №973-ІV не містять такої форми володіння землею як довічне успадковуване володіння.

Тобто, чинним земельним законодавством України не врегульовано відносини щодо переходу/припинення/спадкування права довічного успадковуваного володіння, посвідченого Державним актом. Відповідно до ч. 1 ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають: право набрати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України. Згідно ст. 31 ЗК України та ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства складаються з: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Разом з тим, ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Відповідно до статті 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Згідно з ч. 1 статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства. Оскільки право довічного успадковуваного володіння спірною земельною ділянкою належало фізичній особі (ОСОБА_5С.), право володіння та користування земельною ділянкою фермерським господарством було похідним від права фізичної особи, яке припинилося зі смертю фізичної особи. Відтак, право володіння та користування спірною земельною ділянкою не входить до майна фермерського господарства "Світлана" та не може передаватись в порядку спадкування ОСОБА_1, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явилася, але надала до суду клопотання у якому зазначила, що позов підтримує у повному обсязі та просить суд розглянути справу у її відсутність.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав, вважає його обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача - Великолепетиської селищної ради ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що Великолепетиська селищна рада на даний час не є розпорядником земель та не може бути відповідачем у даній справі, а тому у задоволенні позову просить суд відмовити.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - ОСОБА_4 позов не визнав підтримав раніше подані пояснення, та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін та вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Суд вважає, що позивачем правомірно пред'явлено позов до Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області щодо визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою площею 50,0 га. в порядку спадкування за законом, яка за життя була набута спадкодавцем - ОСОБА_5, оскільки інших спадкоємців, окрім позивача не має, що підтверджується листом приватного нотаріуса Великолепетиського районного нотаріального округу №756/02-14 від 14.06.2018 року, а згідно пункту 3.3. інформаційного листа пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що предметом розгляду даної цивільної справа є саме перехід права на володіння та користування раніше наданою земельною ділянкою у порядку спадкування, доречи право спадкодавцю на спірну земельну ділянку було надано та посвідчено відповідним Державним актом саме Великолепетиською селищною радою. Питання про визнання за позивачем права власності на вказану земельну ділянку чи її новий виділ із земель державної чи комунальної власності не ставиться, а тому посилання представника відповідача на те, що Великолепетиська селищна рада не є розпорядком земель та не є належним відповідачем у даній справі не можуть бути підставою відмови у задоволенні позову.

З приводу зупинення провадження у справі за клопотання представника третьої особи суд вважає необхідним зазначити, що дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки на розгляді Господарського суду Херсонської області перебуває позов до Фермерського господарства "Світлана" головою якого є ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки, а Великолепетиським районним судому розглядається справа за позовом фізичної особи - спадкоємця ОСОБА_1 про визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, а тому на думку суду саме від розгляду даної справи залежатиме правильне вирішення спору Господарським судом Херсонської області.

ОСОБА_5 помер 26.05.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КГ №206409 від 24.11.2015 року.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_5 на підставі рішення ХІ серії Великолепетиської селищної Ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 10.07.1992 року за №41 отримав у довічне успадковуване володіння 50.0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею №000643447, який зареєстровано в Книзі записів державних актів та право довічного успадковуваного володіння землею №15.

Згідно ст. 1261 ЦК України позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як дочка спадкодавця, належить до першої черги права на спадкування за законом, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІ-КГ №376060 від 22.11.1985 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-КГ №039874 від 11.10.2008 року.

Відповідно до частини першої статті 50 Земельного кодексу ОСОБА_6 РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990 року N 561-ХІІ) громадянам ОСОБА_6 РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Статтею 55 Земельного кодексу ОСОБА_6 РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990 року N 561-ХІІ) передбачено, що у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців. При цьому перевага в успадкуванні права володіння земельною ділянкою надається одному із членів селянського (фермерського) господарства - одному із подружжя, дітей, батьків, родичів, які проживали і вели разом із спадкодавцем господарство.

Таким чином, позивач має право успадкувати за законом право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 50,0 га. для ведення селянського (фермерського) господарства в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею №000643447 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №15.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а ст. 1218 ЦК України передбачено, що складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно листа приватного нотаріуса Великолепетиського районного нотаріального округу ОСОБА_7 №756/02-14 від 14.06.2018 року Великолепетиською державною нотаріальною конторою Херсонської області 25.11.2015 року заведено спадкову справу №184/2015 після смерті ОСОБА_5, який помер 26.05.2015 року, за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_5 та за заявою ОСОБА_8 про відмову від спадщини після смерті її батька ОСОБА_5 на користь дочки спадкодавця ОСОБА_1. Інших заяв не надходило.

Листом приватного нотаріуса Великолепетиського районного нотаріального округу ОСОБА_7 №754/02-14 від 14.06.2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею не є документом, що посвідчує право власності.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до спадкової маси, належать не тільки об'єкти нерухомого майна (земельна ділянка, житловий будинок), але і майнові права на об'єкти нерухомого майна.

За життя ОСОБА_5 набув у довічне успадковуване володіння земельну ділянку площею 50,0 га. для ведення селянського (фермерського) господарства та створив селянське (фермерське) господарство "Світлана", код ЄДРПОУ 21305695, яке зареєстровано рішенням виконкому Великолепетиської районної ради народних депутатів Херсонської області від 20 грудня 1994 року №51, що підтверджується відповідним Статутом.

Позивач є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_5 - засновника селянського (фермерського) господарства "Світлана", прийняла спадщину, до складу якої входить і фермерське господарство "Світлана", господарська діяльність якого не припинена, воно не ліквідовано, позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою для його потреб, та на даний час є його головою, що підтверджується Статутом господарства від 10.01.2018 року.

Відповідно до пункту 3.1. Розділу І "ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ" статуту фермерського господарства "Світлана" (у редакції від 10.01.2018 року) ОСОБА_9 є учасником та головою цього фермерського господарства.

Відповідно до пункту 1. Розділу V "ЗЕМЛЯ ФГ" статуту фермерського господарства "Світлана" (у редакції від 10.01.2018 року) в користуванні ФГ перебуває земельна ділянка площею 50,0 га. згідно Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею серії №00643447 від 10 липня 1992 року.

Згідно частини другої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства у відповідності до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", діючого на момент створення селянського (фермерського) господарства "Світлана", була наявність земельної ділянки, що мала перебувати у власності або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство.

Статтею 23 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону, а згідно із статті 19 зазначеного Закону до складу майна фермерського господарства входить право користування землею.

Статтями 1258, 1261 ЦК України зазначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, при цьому у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Ні норми ЦК України, ні норми ЗК України не містять положень про припинення права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою у зв'язку зі смертю володільця.

Цей висновок також підтверджується положеннями статті 399 ЦК України, у якій зазначено, що право володіння припиняється у разі: 1) відмови володільця від володіння майном; 2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; 3) знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Навіть норми статті 141 ЗК України, які визначають підстави припинення права користування земельною ділянкою не містять положень щодо припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку зі смертю користувача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 395 ЦК України право володіння є одним із видів речових прав на чуже майно.

У частині першій статті 396 ЦК України зазначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на статтю 392 ЦК України володілець майна може пред'явити позов про визнання його права володіння, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право.

Згідно частини третьої статті 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до Постанови Верховної Ради ОСОБА_6 РСР від 05 грудня 1990 року №511 "Про вирішення питань, пов'язаних із правом власності на землю" громадянам надавалися земельні ділянки для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків, задоволення інших потреб, передбачених законом, у довічне успадковуване володіння.

Земельним кодексом ОСОБА_6 РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990 року N 561-XII) також передбачалось право громадян на довічне успадковування володіння землею, а Постановою Верховної Ради ОСОБА_6 РСР від 27 березня 1991 року № 889 "Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок", які втратили чинність, затверджено форму державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею та умови надання такого права.

З введенням в дію 15 березня 1992 року Земельного кодексу ОСОБА_6 РСР надання такого права не передбачалось, але підпунктом другим пункту 5 Постанови Верховної Ради ОСОБА_6 РСР від 18 грудня 1990 року № 562 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу ОСОБА_6 РСР" зазначено, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховного Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХП "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп визнано неконституційним та таким, що втратив чинність з дня ухвалення, пункт 6 Постанови Верховної Ради ОСОБА_6 РСР від 18 грудня 1990 року № 563 "Про земельну реформу" яким було визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу ОСОБА_6 РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17 лютого 2004 року № 1492 дію вказаного пункту продовжено до 01 січня 2008 року. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп зазначений вище пункт визнано неконституційним та таким, що втратив чинність з дня ухвалення зазначеного рішення.

Враховуючи вищевикладене суд, відповідно ст. 407, 1216, 1218 ЦК України вважає необхідним визнати за ОСОБА_1 право на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою розміром 50.0 га., згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею №000643447, виданого на підставі рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області №41, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №15, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, що залишилася після смерті її батька - ОСОБА_5, померлого 26.05.2015 року, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 407, 1218, 1261, ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Великолепетиської селищної ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання права на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою розміром 50.0 га., згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею №000643447, виданого на підставі рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області №41, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №15, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, що залишилася після смерті її батька - ОСОБА_5, померлого 26.05.2015 року.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач - Великолепетиська селищна рада, код ЄДРПОУ 04401530, місце реєстрації юридичної особи вул. Соборна 2, смт. Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, код ЄДРПОУ 39766281, місце реєстрації юридичної особи вул. Університетська 136-а, м. Херсон.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28.08.2018 року.

Головуючий підпис

КОПІЯ ВІРНА

Суддя В.В. Соловйов

Секретар с/з ОСОБА_10