Рішення

від 03.09.2018 по справі 905/869/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.2018 Справа № 905/869/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Берінг КР" (Ідентифікаційний код 40965473, адреса: 50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, буд. 49, кім. 227),

до відповідача: Державного підприємства "Мирноградвугілля" (Ідентифікаційний код 32087941, адреса: 85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Соборна, буд. 1),

про: стягнення 558073,19 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Жук В.В. (за довіреністю №05/03 від 03.05.2018);

від відповідача: не з'явився, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Берінг КР" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Мирноградвугілля" заборгованості у розмірі 558073,19 грн. (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч сімдесят три гривні 19 коп.), з яких: основний борг - 400627,44 грн. (чотириста тисяч шістсот двадцять сім гривень 44 коп.), пеня - 77202,66 грн. (сімдесят сім тисяч двісті дві гривні 66 коп.), інфляційні втрати - 65997,09 грн. (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень 9 коп.), 3% річних - 14246,00 грн. (чотирнадцять тисяч двісті сорок шість гривень).

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов договору №1206/17Г від 12.06.2017 в частині своєчасних та повних розрахунків за поставлений товар.

Правовими підставами позову визначено ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 22, 257, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано: договір про закупівлю від 12.06.2017 №1206/17Т по результатам відкритих торгів, які відбулись 30.05.2017 з додатковими угодами №1 від 12.06.2017, №2 б/д; наказ про перейменування відповідача; тендерну документацію; видаткові накладні: №338 від 10.11.2017, №354 від 21.11.2017, №359 від 24.11.2017, №360 від 24.11.2017, №361 від 24.11.2017, №364 від 27.11.2017, №367 від 29.11.2017, №370 від 05.12.2017, №371 від 05.12.2017, №372 від 05.12.2017, №373 від 05.12.2017, №135 від 20.06.2017, №143 від 22.06.2017, №146 від 26.06.2017, №148 від 29.06.2017, №184 від 01.08.2017, №225 від 05.09.2017, №226 від 05.09.2017, №227 від 05.09.2017, №228 від 05.09.2017, №229 від 05.09.2017, №230 від 05.09.2017, №231 від 05.09.2017, №232 від 05.09.2017, №233 від 05.09.2017, №241 від 13.09.2017, №242 від 13.09.2017, №247 від 18.09.2017, №248 від 18.09.2017, №249 від 18.09.2017, №271 від 09.10.2017, №289 від 25.10.2017, №290 від 25.10.2017, №291 від 25.10.2017, №292 від 25.10.2017, №293 від 25.10.2017, №294 від 25.10.2017, №295 від 25.10.2017, №296 від 25.10.2017, №297 від 25.10.2017, №298 від 25.10.2017, №299 від 25.10.2017, №300 від 25.10.2017, №301 від 25.10.2017, №302 від 25.10.2017, №303 від 25.10.2017, №305 від 25.10.2017, №307 від 25.10.2017, №308 від 25.10.2017, №309 від 25.10.2017, №325 від 06.11.2017; рахунки на оплату; довіреності; рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2018; замовлення; акт звірки взаєморозрахунків на 05.12.2017; статутні документи; витяги з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 16.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/869/18; визначено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.06.2018; визначено відповідачу до 06.06.2018 надати суду: відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують доводи відповідача, докладний обґрунтований контррозрахунок позовних вимог. Копію відзиву на позовну заяву і всі додані до нього докази та контррозрахунок позовних вимог направити позивачу, докази направлення надати суду у вказаний строк; встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 11.06.2018; запропоновано сторонам здійснити звірку розрахунків станом на дату відкриття провадження у справі, розширений акт звірки за підписом керівника та головного бухгалтера обох підприємств надати суду; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

Ухвалою суду від 11.06.2018 підготовче засідання відкладено на 25.06.2018 запропоновано позивачу надати суду: документальне підтвердження фактичної передачі відповідачу товару за видатковою накладною №338 від 10.11.2017 та/або пояснення з приводу непідписання відповідачем такої накладної; надати для огляду оригінали всіх доказів, доданих до позову; зобов'язано сторін забезпечити отримання канцелярією суду відповіді на відзив та заперечень з доказами їх направлення відповідачу (позивачем) - за наявності, відзиву на позовну заяву з доказами його направлення позивачу (відповідачем) не пізніше, ніж за три дні до дати судового засідання; роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст.178 ГПК України); явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

Ухвалою суду від 25.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 23.07.2018; запропоновано позивачу надати суду: документальне підтвердження фактичної передачі відповідачу товару за видатковою накладною №338 від 10.11.2017 та/або пояснення з приводу непідписання відповідачем такої накладної; надати для огляду оригінали всіх доказів, доданих до позову; зобов'язано сторін забезпечити отримання канцелярією суду відповіді на відзив та заперечень з доказами їх направлення відповідачу (позивачем) - за наявності, відзиву на позовну заяву з доказами його направлення позивачу (відповідачем) не пізніше, ніж за три дні до дати судового засідання; роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст.178 ГПК України); явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

Ухвалою суду від 23.07.2018 підготовче засідання відкладено на 07.08.2018; визначено всі документи та пояснення, які сторони вважають за необхідне представити суду, надати до канцелярії разом із супровідним листом не пізніше, ніж за три дні до дати судового засідання; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою. Ухвалою від 07.08.2018 закрито підготовче провадження у справі №905/869/18; призначено розгляд справи по суті на 03.09.2018; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

18.07.2018 від позивача надійшли пояснення стосовно видаткової накладної №338 від 10.11.2017 на суму 4016,16грн., позивач зазначив, що при підготовці позовної заяви помилково надана вищевказана видаткова накладна, товар за нею не поставлявся, тому на ній відсутній підпис покупця, а зазначена поставка була здійснена за видатковою накладною №338 від 06.11.2017.

23.07.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилався на безпідставність позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 68382,12грн., втрат від інфляції в сумі 60022,16грн. та 3% річних в сумі 12685,00грн. по поставці за період з 05.09.2017 по 06.11.2017, оскільки в рішенні господарського суду Донецької області від 04.04.2018 визначений період стягнення штрафних санкцій з жовтня 2017 по січень 2018 року без зазначення по будь-яким видатковим накладним.

19.07.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що за поставкою товару у вересні, жовтні, листопаді 2017 року, пеня в розмірі передбаченому в договорі, індекс інфляції та 3% річних не нараховувались і в судовому порядку не стягувались.

В судове засідання, що відбулось 03.09.2018, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав. Відповідач свого представника не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Обізнаність відповідача про розгляд справи також підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2017р. між сторонами укладено договір про закупівлю №1206/17Т по результатам відкритих торгів, які відбулися 30.05.2017р., згідно з яким позивач (постачальник) зобов'язався поставити покупцю вальниць за кодом СРV за ДК 021:2015 - 44440000-6, а саме підшипників кочення, зазначені в специфікації (далі-товар), а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).

Найменування (номенклатура, асортимент) товару, його кількість викладені у специфікації до договору. Специфікація є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору ціна договору становить 16861747,32 грн.

За умовами п.п.5.1.-5.3 договору строк поставки товару - протягом 5 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця.

Місце поставки товару склад ДП Мирноградвугілля , м.Мирноград, Донецька обл., 85322.

Умови постачання DDP або СРТ за правилами ІНКОТЕРМС-2010 - доставка здійснюється транспортом постачальника. Поставка товару відбувається окремими партіями згідно заявок покупця.

Датою поставки товару вважається дата, яка вказана покупцем на товаросупровідних документах, наданих постачальником при прийманні товару (п.5.4 договору).

Згідно п.10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.05.2018р.

На виконання умов договору між сторонами підписана специфікація до договору, в якій сторони дійшли згоди щодо найменування товару, його кількості та ціни. Всього, сторони узгодили поставку товару на 2810283,12 грн.

Посилаючись на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором про закупівлю від 12.06.2017 №1206/17Т позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №1206/17Г від 12.06.2017, стягненні пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №1206/17Г від 12.06.2017.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №1206/17Г від 12.06.2017 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили в договорі строк оплати товару - 90 календарних днів за фактом постачання узгодженої партії товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними: №338 від 10.11.2017, №354 від 21.11.2017, №359 від 24.11.2017, №360 від 24.11.2017, №361 від 24.11.2017, №364 від 27.11.2017, №367 від 29.11.2017, №370 від 05.12.2017, №371 від 05.12.2017, №372 від 05.12.2017, №373 від 05.12.2017, №135 від 20.06.2017, №143 від 22.06.2017, №146 від 26.06.2017, №148 від 29.06.2017, №184 від 01.08.2017, №225 від 05.09.2017, №226 від 05.09.2017, №227 від 05.09.2017, №228 від 05.09.2017, №229 від 05.09.2017, №230 від 05.09.2017, №231 від 05.09.2017, №232 від 05.09.2017, №233 від 05.09.2017, №241 від 13.09.2017, №242 від 13.09.2017, №247 від 18.09.2017, №248 від 18.09.2017, №249 від 18.09.2017, №271 від 09.10.2017, №289 від 25.10.2017, №290 від 25.10.2017, №291 від 25.10.2017, №292 від 25.10.2017, №293 від 25.10.2017, №294 від 25.10.2017, №295 від 25.10.2017, №296 від 25.10.2017, №297 від 25.10.2017, №298 від 25.10.2017, №299 від 25.10.2017, №300 від 25.10.2017, №301 від 25.10.2017, №302 від 25.10.2017, №303 від 25.10.2017, №305 від 25.10.2017, №307 від 25.10.2017, №308 від 25.10.2017, №309 від 25.10.2017, №325 від 06.11.2017 товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений товар відповідно до умов договору поставки №1206/17Г від 12.06.2017 за вищевказаними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 400627,44грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними не виконав.

Згідно наданого сторонами та підписаного ними без заперечень акту звірки розрахунків за період з 10.10.2017 по 16.05.2018 заборгованість відповідача перед позивачем складає саме 400627,44грн. (т. 2 а.с. 28)

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 400627,44грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 400627,44грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення: пеню в сумі 8820,54грн., 3% річних в сумі 1561,00грн. та інфляційні втрати в сумі 5974,93грн. за порушення зобов'язань з оплати товару за вищевказаними видатковими накладними (на суму 400627,44грн.) за період з 11.02.2018 по 18.04.2018.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 68382,12грн., 3% річних в сумі 12685,00грн. та інфляційні втрати в сумі 60022,16грн. за період з 06.12.2017 по 18.04.2018 за порушення зобов'язань з оплати товару за цим самим договором, сума заборгованості за яким була стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 04.04.2018 в межах справи №905/282/12.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було встановлено судом, відповідач всупереч ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару (згідно видаткових накладних за період з 20.06.2017 по 06.11.2017) належним чином не виконав.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 7.4. договору у разі затримки оплати поставленого товару замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми поставленого товару за кожний день затримки..

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк оплати товару - 90 календарних днів за фактом постачання узгодженої партії товару.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на безпідставність вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 68382,12грн., 3% річних в сумі 12685,00грн. та інфляційних втрат в сумі 60022,16грн. з огляду на те, що в рішенні господарського суду Донецької області від 04.04.2018 у справі №905/282/18 не зазначені видаткові накладні, за якими нараховані штрафні санкції за період з 20.09.2017 по 06.05.2018.

Суд не приймає такі доводи відповідача, оскільки, як вбачається з рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2018 в межах справи №905/282/18 розглядались вимоги про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за період з 20.09.2017 по 06.05.2018. В межах же розглядуваної справи нараховані штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати за видатковими накладними, право вимоги за якими виникло 06.12.2017, 14.12.2017, 19.12.2017, 10.01.2018 та 26.01.2018. Відповідачем не доведено того, що позивачем пред'явлено до стягнення у цій справі 3% річних та інфляційних втрат, що вже стягнуто за вказаним судовим рішенням саме за спірними видатковими накладними.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача: 77202,66грн., 14246,00грн. та 41455,77грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині інфляційних нарахувань обумовлено тим, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Разом з тим, суд зазначає, що при розрахунку пені та 3% річних судом визначені більші суми, однак суд не виходить за межі позовних вимог та задовольняє вимоги в цій частині у заявлених позивачем розмірах.

Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Берінг КР" (Ідентифікаційний код 40965473, адреса: 50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, буд. 49, кім. 227) про стягнення 558073,19 грн., з яких: основний борг - 400627,44 грн., пеня - 77202,66 грн., інфляційні втрати - 65997,09 грн., 3% річних - 14246,00 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Мирноградвугілля" (Ідентифікаційний код 32087941, адреса: 85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Соборна, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берінг КР" (Ідентифікаційний код 40965473, адреса: 50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, буд. 49, кім. 227) 533531,87грн., з яких: 400627,44 грн. основного боргу, пені - 77 202,66 грн., 3% - 14246,00 грн., інфляційних втрат - 41455,77 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 8002,98 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

5. Повний текст рішення підписаний 10.09.2018.

Суддя Н.В. Величко