Рішення

від 06.09.2018 по справі 917/794/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2018 Справа № 917/794/18

за позовною заявою публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Красногорівської філії, вул.Гоголя,1/3, с.Красногорівка, В-Багачанський район, Полтавська область,38341

до Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал", вул.Шишацька, 82, м.Миргород, Полтавська область, 37600

про стягнення 78 011,92 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

за участю представників:

від позивача: Ковтун Ю.І., дов. в справі

від відповідача: Тимошенко В.В., дов. в справі

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Красногорівської філії звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" про стягнення 78 011,92 грн. за спожиту активну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 0093 від 08.08.2008р., з яких: 46 103,88 грн. основного боргу, 11 614,27 грн. пені, 13 370,13 грн. інфляційних, 6 923,71 грн. 3% річних,

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Ухвалою від 12.07.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 23.08.2018р.

22.08.2018р. відповідач через відділ діловодства суду подав відзив, в якому позов визнав повністю, просив суд зменшити розмір пені, вирішити питання про повернення позивачу судового збору (вх. № 7820 та № 7819).

Ухвалою від 22.08.2018р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі №917/794/18, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 06.09.2018р.

05.09.2018р. позивач через відділ діловодства суду подав пояснення щодо наданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені (вх. № 8265).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.

Представник відповідач підтримав позицію, викладену у відзиві на позов; просив суд зменшити розмір пені на 80%.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

08.08.2008 року між ВАТ "Полтаваобленерго" в особі Красногорівської філії, яке змінило назву на Публічне акціонерне товариства "Полтаваобленерго" (позивачем) та Обласним комунальним виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" (відповідачем) було укладено договір про постачання електричної енергії за № 0093 з додатками (далі -Договір).

Відповідно до Договору та додатків до нього, укладених між сторонами по справі, позивач (постачальник) продає електричну енергію споживачу, а відповідач (споживач) в сплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Під час виконання умов Договору №0093 з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язувалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно п. 2.3.3 Договору відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

За п. 2.3.4 Договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електроенергією постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

В розділі 7 Договору Облік електричної енергії та порядок розрахунків , а також в Додатку № 2 Порядок розрахунків та в додатку №3 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та перелік об'єктів і точок комерційного обліку до Договору Сторони конкретизували порядок розрахунків.

Пунктом 1 додатку № 2 Порядок розрахунків до Договору визначено: Розрахунковим вважається період з 8:00 годин 20 числа попереднього місяця до 8:00 годин такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії, за регульованим тарифом. .

Відповідно до п. 2 Додатку № 2 Порядок розрахунків до Договору визначено порядок оплати коштів за фактично спожиту електричну енергію: Відповідно до визначеної згідно пункту З цього додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних (10 для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місці) днів від дня виписки рахунка. .

В п.4 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору визначено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, визначається підтверджується Актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії.

Позивач вказує, що зобов'язання щодо постачання електричної енергії, зокрема, в листопаді 2015 року, ним виконане у повному обсязі, у зв'язку з чим відповідно до умов договору були виписані відповідачу рахунок на оплату вартості отриманої електроенергії від 20.11.2015 № А0093 на оплату електричної енергії. Підтвердженням про надання рахунку Відповідачу є Журнал реєстрації та видачі рахунків за активну та реактивну електроенергію по Красногорівській філії ПАТ Полтаваобленего .

За твердженням позивача, відповідач рахунок за листопад 2015 року отримав, проте не оплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість за спожиту активну електроенергію 46 103грн. 88 коп.

У зв'язку з наявністю боргу Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, у тому числі 46 103,88 грн. основного боргу, 11 614,27 грн. пені, 13 370,13 грн. інфляційних, 6 923,71 грн. 3% річних,

Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд зменшити розмір пені, вирішити питання про повернення позивачу судового збору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов'язання по договору, зокрема, в листопаді 2015 року.

Вказане підтверджується наданими позивачем доказами, та не спростовувалося відповідачем при розгляді справи.

Відповідач не здійснив розрахунків за спожиту електричну енергію у строки, встановлені договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань відповідачем щодо оплати 46 103,88 грн. вартості спожитої активної електричної енергії, а отже вимога про стягнення основного боргу в сумі 46 103,88 грн. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути суму інфляційних нарахувань за активну електричну енергію у розмірі 13 370,13 грн., суму пені за активну електричну енергію 11 614,27 грн., суму 3% річних за активну електричну енергію 6 923,71 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Згідно із ст. З Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 625 п. 2 Цивільного кодексу України Відповідальність за порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 4.2.1. Договору: "За внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 -2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком (п. п. 2, 13 Додатку № 2 Порядок розрахунків ,), Споживач сплачує Постачальнику пеню..., компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми .

Крім того порядок та розмір нарахування штрафних санкцій обумовлений п. п. 9, 10 Додатку № 2 Порядок розрахунків до Договору.

Враховуючи те, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення річних та інфляційних втрат, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України та умовам договору (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку визнання відповідачем вказаних позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Проте, суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованої пені на 50%, виходячи з наступного.

У відповідності до Стаття 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру пені відповідач посилається на те, що ОКВПВКГ Миргородводоканал ОКВПВКГ є комунальне підприємство, що засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад Полтавської області і передане в управління Полтавській облдержадміністрації органом місцевого самоврядування - Полтавською обласною Радою.

Відповідач вказує, що заборгованість виникла внаслідок різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачаються населенню, що утворилася у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

За твердженням відповідача, на даний час на підприємстві ОКВПВКГ Миргородводоканал склалася критична фінансова ситуація, тому присудження до сплати значних розмірів пені поставить під загрозу діяльність підприємства та може спричинити його банкрутство.

Враховуючи статус ОКВПВКГ Миргородводоканал, як комунального підприємства, тяжкий фінансовий стан та збитковість підприємства та те, що порушення зобов'язання не завдало негативних наслідків для позивача суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 50%.

При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано, що статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, частково покладається на відповідача в сумі 881,00 грн. Судовий збір в сумі 881,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 130, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" (37600, Полтавська область, м.Миргород, вул.Шишацька, 82, ідентифікаційний код 03362560) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул.Старий Поділ, 5, м.Полтава, 36022, ідентифікаційний код 00131819) в особі Красногорівської філії, вул.Гоголя,1/3, с.Красногорівка, В-Багачанський район, Полтавська область,38341, ідентифікаційний код 25716952) 46 103,88 грн. основного боргу, 5807,14 грн. пені, 13 370,13 грн. інфляційних, 6 923,71 грн. 3% річних, 881 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Полтаваобленерго" (вул.Старий Поділ, 5, м.Полтава, 36022, ідентифікаційний код 00131819) в особі Красногорівської філії, вул.Гоголя,1/3, с.Красногорівка, В-Багачанський район, Полтавська область,38341, ідентифікаційний код 25716952) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 881 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення № 670505 від 11.05.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №917/794/18.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.09.2018р.

Суддя Киричук О.А.