Рішення

від 06.09.2018 по справі 916/1356/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1356/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Шендрик І.С. за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" до відповідача Фізичної особи - підприємця Ємельянової Тетяни Миколаївни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відпоівідальністю "СІТІТРЕЙД" про стягнення 74460,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Ємельянової Тетяни Миколаївни суми компенсації у розмірі 74460,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається порушення відповідачем авторських прав.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.07.2018р. відкрито провадження у справі №916/1356/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІТРЕЙД" та призначено справу до розгляду в судовому засіданні з викликом учасників на 26.07.2018р. о 10:50.

19.07.2018р. за вх.суду№14554/18 третя особа надала до суду письмові пояснення.

В судовому засіданні від 26.07.2018р. було оголошено перерву по 15.08.2018р. о 11:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2018р. викликано учасників справи у судове засідання на 15.08.2018р. о 11:00.

В судовому засіданні від 15.08.2018р. було оголошено перерву по 06.09.2018р. о 10:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2018р. викликано учасників справи у судове засідання на 06.09.2018р. о 10:00.

03.09.2018р. за вх.суду№17786/18 позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів в якому просить залучити до матеріалів справи оригінали придбаного товару.

05.09.2018р. за вх.суду№18086/18 третя особа звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи без присутності її представника.

В судовому засіданні від 06.09.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1356/18.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив:

Як зазначає позивач, ТОВ Студия анимационного кино Мельница є власником виключних прав на зображення персонажів та аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал Лунтик и его друзья , що підтверджується Прокатним посвідченням Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів від 21.11.2006 року кіновідеофільм Лунтик и его друзья випущено в Російській федерації в 2006 році, а права на фільм належать ТОВ Студия анимационного кино Мельница на строк дії авторського права на твір та безстроковим Посвідченням національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №10998 продюсером анімаційного фільму Лунтик и его друзья (перші 389 серій) є ТОВ Студия анимационного кино Мельница .

Позивач зазначає, що представникам ТОВ Студия анимационного кино Мельница стало відомо, що в магазині Забава , що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 47, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ СІТІТРЕЙД , незаконно розповсюджується контрафактний товар з зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційоного серіалу Лунтик и его друзья , а саме дерев'яні заготовки в яких відтворено персонаж Лунтик з мультиплікаційоного серіалу Лунтик и его друзья . 30.09.2017р. представником ТОВ Студия анимационного кино Мельница особисто було придбано товари в магазині Забава що підтверджується чеком від 13.09.2017р. - дерев'яні заготовки у кількості двох штук, ціна - 20,00грн. за кожну. Окрім чеку, факт порушення підтверджені відеофіксацією порушення авторського права та свідченням свідка ОСОБА_5.

Позивач вказує, що представник правовласника звернувся з листом щодо припинення порушення авторського права та мирового врегулювання спору до ТОВ СІТІТРЕЙД , що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення від 25.10.2017р. у відповідь на лист, ТОВ СІТІТРЕЙД повідомило, що зазначений товар був отриманий ТОВ СІТІТРЕЙД від ФОП Ємельянової Т.М. згідно накладної №00000038 від 23.02.2017р. 06.11.2017р. позивач звернувся до ФОП Ємельянової Т.М. з листом щодо припинення порушення авторського права та мирового врегулювання спору, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення від 06.11.2017р., однак відповіді від ФОП Ємельянової Т.М. не отримав.

Як стверджує позивач, на вказаному товарі незаконно, без дозволу позивача, відтворено зображення персонажу Лунтик як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Лунтик и его друзья , права на який належить ТОВ Студия анимационного кино Мельница . Для ідентифікації зображення, що розміщенні на контрафактних товарах з персонажем Лунтик як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Лунтик и его друзья позивач надає порівняльну таблицю з аналізом відтворення зображення мультиплікаційного персонажу Лунтик в порівнянні з зображенням, що відтворено на товарі - дерев'яні заготовки у кількості двох штук, ціна - 20,00грн.

Щодо розміру компенсації у сумі 74460,00грн. позивач зазначає, що згідно п. г ч.2 ст.52 ЗУ Про авторське право та суміжні права , суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 мінімальних заробітних тат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі (аналогічна позиція викладена у пункті 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" та підпункті 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності"). Як зазначено в Постанові Пленуму ВГСУ №12 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності , розмір компенсації має визначатися судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо, відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

Позивач зазначає, що вина відповідача полягає в тому, що останній не звертався до позивача ні за офіційною інформацією про товари, ні за дозволом реалізовувати товари, а просто ввів свідомо та умисно вказаний товар в цивільний обіг. Відповідач зобов'язаний, при прийманні товару до реалізації, перевіряти останній на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України. Позивачем понесені передбачувані збитки у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу за використання твору. Потерпілою особою є позивач, виключні права якого порушені у значному обсязі відповідачем. Потерпілими особами також є велика кількість покупців, які могли бути введені в оману останнім, щодо статусу придбаного товару. Точну кількість потерпілих споживачів можна отримати виключно із даних відповідача щодо кількості реалізованих примірників контрафактної продукції. Відновлення попереднього стану до факту порушення прав позивача є неможливим з огляду на наявні факти продажу відповідачем контрафактних товарів, та фактичну неможливість інформування кожного з покупців, про факти придбання ними саме контрафактного товару та відповідну неможливість відповідачу вилучити у покупців придбані контрафактні товари з метою їх знищення. Оскільки відповідно до п. 51.2 Постанови Пленуму ВГСУ №12 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності , кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права, і тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді компенсації, що встановлена законом у розмірі від 10 до 50 мінімальних заробітних плат. Відповідач є постачальником товару, що вказує на значний обсяг порушення, а тому застосування до нього мінімального розміру компенсації є неспіврозмірним порушенню, 3723,00 грн. (мінімальна заробітна плата) *10 мінімальних заробітних плат (мінімальна ставка компенсації за порушення авторського права, що передбачена законом) = 74 460, 00 гривень. Тобто позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача суму компенсації в розмірі 74460,00грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 74460,00грн. тобто по 10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ СІТІТРЕЙД надало до суду письмові пояснення в яких зазначило, що ТОВ СІТІТРЕЙД не є виробником товару, в якому відтворена частина аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу Лунтик и его друзья , яка є об'єктами інтелектуальної власності, які належать позивачу, ТОВ Студия анимационного кино Мельница , та не вчиняло жодних спрямованих на порушення прав та інтересів позивача, листом ТОВ СІТІТРЕЙД повідомило позивача, ТОВ Студия анимационного кино Мельница , про таке. Товар, в якому на думку позивача відтворена частина аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу Лунтик и его друзья , яка є об'єктами інтелектуальної власності, які належать позивачу, ТОВ СІТІТРЕЙД придбало від відповідача, ФОП Ємельянової Т.М., на підтвердження цього було надано накладну від 23.02.2017р. №00000038, де зазначено дві одиниці заготовки з дерева „Лунтик" на суму 17,16грн. Крім того, після отримання від позивача, ТОВ Студия анимационного кино Мельница , листа від 25.10.2017р. та повідомлення про порушення його авторських прав, в магазині Забава , ТОВ СІТІТРЕЙД , було припинено роздрібну торгівлю товарів, в яких відтворена частина аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу Лунтик и его друзья , яка є об'єктами інтелектуальної власності. Допущення порушення будь-яких прав та інтересів, у тому числі авторських прав, позивача з боку ТОВ СІТІТРЕЙД не відбулося, а факт реалізації в магазині Забава , ТОВ СІТІТРЕЙД , товарів, в яких на думку позивача відтворена частина аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу Лунтик и его друзья , яка є об'єктами інтелектуальної власності, які належать позивачу, не свідчить про наявність в діях ТОВ СІТІТРЕЙД вини. Таким чином, позивач вважає, що саме відповідач, ФОП Ємельянова Т.М., як особа, яка безпосередньо здійснювала розпродаж товарів, в яких на думку позивача відтворена частина аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу Лунтик и его друзья , яка є об'єктами інтелектуальної власності, які належать позивачу, має довести відсутність порушення прав та інтересів позивача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч.2-4 ст.426 ЦК України).

Згідно ст.435 Цивільного кодексу України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Статтею 441 Цивільного кодексу України визначено, що використанням твору, в тому числі, є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Частиною 1 статті 8 названого Закону до об'єктів авторського права віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст.31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст.431 ЦК України).

Статтею 445 ЦК передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

За приписами ч.1 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Зі змісту ч.2 вищезазначеної статті вбачається, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, крім того, при визначенні компенсації слід враховувати обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Таким чином, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами (п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови Прокатного посвідчення Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів від 21.11.2006 року кіновідеофільм Лунтик и его друзья випущено в Російській федерації в 2006 році, а права на фільм належать ТОВ Студия анимационного кино Мельница на строк дії авторського права на твір та безстрокове Посвідчення національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №10998 продюсером анімаційного фільму Лунтик и его друзья (перші 389 серій), суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал Лунтик и его друзья та на його складові частини, в тому числі і на персонаж Лунтик , а отже, і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом. Тобто, ТОВ Студия анимационного кино Мельница є власником виключних прав у повному обсязі які в силу статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" охороняються як твір відповідно до цього Закону.

Судом встановлено, що в магазині Забава , що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 47, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ СІТІТРЕЙД , було продано товар з зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційоного серіалу Лунтик и его друзья , а саме дерев'яні заготовки в яких відтворено персонаж Лунтик з мультиплікаційоного серіалу Лунтик и его друзья . 30.09.2017р. представником ТОВ Студия анимационного кино Мельница особисто було придбано товари в магазині Забава що підтверджується чеком від 13.09.2017р. - дерев'яні заготовки у кількості двох штук, ціна - 20,00грн. за кожну. Окрім чеку, факт порушення підтверджені відеофіксацією порушення авторського права та свідченням свідка ОСОБА_5.

Однак з матеріалів справи та пояснень позивача та третьої особи вбачається, що зазначений товар ТОВ СІТІТРЕЙД було придбано у відповідача ФОП Ємельянової Т.М., що підтверджується накладною №00000038 від 23.02.2017р.

Згідно вказаної накладної відповідачем третій особі було поставлено товар, зокрема Лунтик 4*70*60 у кількості 2шт. вартістю 17,16грн.

Таким чином, судом встановлено факт порушення Фізичною особою-підприємцем Ємельяновою Т.М. майнових авторських прав на персонаж Лунтик , як складовий частини аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Лунтик и его друзья", шляхом розповсюдження товару, що містить зображення персонажу Лунтик .

Позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.

Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Право суб'єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співрозмірним.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 74460,00грн. позивач зазначає, що відповідач свідомо розповсюджував товар, не звернувшись при цьому до позивача ні за офіційною інформацією про поставлений товар, ні за дозволом на його реалізацію. При цьому, відповідач зобов'язаний перевіряти останній на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 74460,00грн. позивач звертає увагу суду на те, відповідачем було реалізовано 2 одиниці контрафактного товару лише третій особі, що вказує на значний обсяг порушення та те, що відповідач є оптовим постачальником контрафактного товару в роздрібній мережі.

При цьому, позивач зазначає, що відновлення попереднього стану до факту порушення прав позивача є неможливим з огляду на наявні факти продажу відповідачем контрафактних товарів та фактичну неможливість інформування кожного з покупців про факти придбання ними саме контрафактного товару, а також відповідну неможливість вилучити у покупців придбані контрафактні товари з метою їх знищення.

Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.

При визначенні розміру компенсації, яку ТОВ Студия анимационного кино Мельница має намір стягнути в примусовому порядку, останній вважає, що співмірним її розміром за вищевказані правопорушення є 744600,00грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.

За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

У підпункті 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Разом з тим, згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016р., цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

Пунктом 3 вказаних положень Закону установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Таким чином, суд вважає, що мінімальна заробітна плата, яка на момент прийняття рішення становить 3723,00грн., не може бути застосована, як розрахункова велична для визначення розміру компенсації за порушення авторських прав.

Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600 грн.

В даному випадку вона повинна бути застосована у вищевказаному розмірі 1600,00грн.

При визначенні розміру компенсації суд враховує, що доведеним є факт реалізації контрафактних товарів на загальну суму 17,16грн.

При цьому, доказів саме оптового продажу відповідачем вищевказаних товарів із розміщенням на них зображення персонажу Лунтик , матеріали справи не містять. Таким чином, незалежно від кількості фактів фіксування продажу, суд вважає, що мало місце вчинення відповідачем єдиного триваючого порушення прав позивача на персонаж Лунтик .

Крім того, при визначенні розміру компенсації, яка, як вже було зазначено судом, за своєю суттю фактично замінює право на відшкодування збитків, суд також бере до уваги відсутність доведених збитків позивача.

Одночасно, суд враховує, що, виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим та достатнім суму компенсації у розмірі 16000,00грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини Серявін проти України від 10.02.2010р.).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" до відповідача Фізичної особи - підприємця Ємельянової Тетяни Миколаївни про стягнення компенсації за порушення авторських прав підлягають частковому задоволенню у сумі 16000,00грн.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00грн. покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" до відповідача Фізичної особи - підприємця Ємельянової Тетяни Миколаївни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відпоівідальністю "СІТІТРЕЙД" про стягнення 74460,00грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ємельянової Тетяни Миколаївни (68800, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" (193232, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр. Більшовиків, буд. 34, корпус 2, літ. А, ІНН 7825124659, КПП 781101001, ОДРН 1037843046141) 16000/шістнадцять тисяч/грн. компенсації за порушення авторських прав, 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" до відповідача Фізичної особи - підприємця Ємельянової Тетяни Миколаївни про стягнення 58460,00грн. - відмовити.

Повне рішення складено 10 вересня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова