Постанова

від 06.09.2018 по справі 914/573/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Справа № 914/573/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Бойко С.М.

Малех І.Б.

за участю секретаря судового засідання: Кострик К.І.

без виклику сторін.

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області

від 15.05.2018, повний текст рішення 17.05.2018 (суддя О.Д. Запотічняк)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача Приватного підприємства Магніт , м.Стрий

про стягнення неустойки 9 364,30 грн.

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області звернулося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області з позовом до ПП Магніт про стягнення заборгованості 9364,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо повернення орендованого майна після припинення договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 61 від 16.07.2008, в зв'язку з чим відповідачу нараховано неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування цим майном за час прострочення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.05.2018 у цій справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП Магніт на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області 8 697,70 грн. неустойки. Стягнуто з ПП Магніт на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області 1 636,57 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. В частині відмови у стягненні 666, 60 грн рішення суду обґрунтоване, оскільки позивачем не враховано того, що день фактичного повернення майна не включається в період часу, за який здійснюється нарахування неустойки.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що позивачем при здійсненні нарахування не враховано день фактичного повернення майна. Позивач зазначає, що згідно п.5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми ст.795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору оренди.

Відповідачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України вирішено продовжувати розгляд справи без повідомлення сторін.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 16.07.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ПП Магніт (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 61.

Відповідно до п.п. 1.1 вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину вантажного майданчика виробничої бази, загальною площею 1000 кв.м., яка розміщена за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Дрогобицька, 56, що знаходиться на балансі ВП Мостобудівельний поїзд №63 ДТГО Львівська залізниця (баллансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 31.01.2009 і становить за незалежною оцінкою 443 327,00 грн.

В подальшому 08.08.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ПП Магніт (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.07.2009 №61, згідно якого внесли зміни в абз.2 п. 1.1. вказаного договору щодо вартості орендованого майна, яка згідно зі звітом про оцінку майна станом на 31.05.2012 становить за незалежною оцінкою 479 550,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.3.1 вищенаведеного договору, з врахуванням внесених 08.08.2012 змін, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2012 року 5964,44 грн.

Приписами п.п. 10.1, 10.4. 10.8, 10.9 договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 16.07.2009 по 14.07.2012 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

У разі його припинення або розірвання, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Крім цього, згідно договору про внесення змін від 08.08.2012 п.10.1. розділу 10 договору викладено в такій редакції: 10.1. Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 15.07.2012 по 13.07.2015 включно .

Отже, договір припинив свою дію 13.07.2015. Доказів про укладення додаткових договорів щодо продовження дії цього договору після 13.07.2015 сторонами не надано та судом не встановлено.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.759, ч.1 762, ч.1, 2 ст.785 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Необхідно зазначити, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. ст. 610, ст.625 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Враховуючи п. 10.8 договору, а також те, що договір оренди припинив свою дію 13.07.2015, відповідач повинен був повернути орендоване майно балансоутримувачу 16.07.2015.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач повернув майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі лише 05.08.2015 після отримання від позивача заяви про припинення договору оренди нерухомого державного майна №61 від 16.07.2009.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку за несвоєчасне повернення майна, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Одночасно колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 251, ч.2 ст.252, ст.ст. 253, 255 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦКУкраїни пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З аналізу зазначених норм законодавства випливає, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичного повернення орендованого майна не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Здійснивши перерахунок неустойки, нарахованої позивачем за період з 17.07.2015 по 05.08.2015, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки день фактичного повернення майна не включається в період часу, за який здійснюється нарахування неустойки, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 8697,70 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати, а в частині стягнення 666, 60 грн - необхідно відмовити.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому оспорюване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (позивачем).

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, ч.2 ст. 279, 281- 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2018 у справі № 914/573/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.09.2018

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

І.Б. Малех