Рішення

від 29.08.2018 по справі 804/4107/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року Справа № 804/4107/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Обласного комунального підприємства культури Дніпропетровський академічний театр опери та балету про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ :

05.06.2017 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Обласного комунального підприємства культури Дніпропетровський академічний театр опери та балету (далі - відповідач) в якому просило стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно - господарських санкцій у розмірі 728 107,44 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських осіб з інвалідністю, фізичних осіб, працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості 1 робочого місця. Одночасно, вимогами статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи і організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для відповідача на 2017 рік цей норматив робочих місць для інвалідів було встановлено у кількості 17 робочих місць, що підтверджується Розрахунком суми позову. Оскільки, на підприємстві в 2017 році кількість незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю складало 8 одиниць, відповідач повинен був до 17.04.2018 року самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 728 107,44 грн. Відповідачем адміністративно - господарські санкції не сплачені, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 11 червня 2018 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено до розгляду на 02 липня 2018 року о 11-00 год. та витребувано від Обласного комунального підприємства культури Дніпропетровський академічний театр опери та балету копію звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з відміткою про його отримання органами доходів і зборів; книгу обліку руху трудових книжок і вкладиші до них, наказ про прийняття та звільнення з роботи, копії довідок МСЕК; копії звітів 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії), які провадились до центру зайнятості у 2017 році.

Судове засідання, призначене на 02.07.2018 року було відкладено у зв'язку з неявкою відповідача на 01 серпня 2018 року об 08 годині 30 хвилин.

01 серпня 2018 року розгляд справи відкладено на 29 серпня 2018 року об 08 годині 30 хвилин.

Позивач у судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання 29.08.2018 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву в якому зазначено, що Обласне комунальне підприємство культури Дніпропетровський академічний театр опери та балету протягом всього 2017 року щомісячно подавало звіти (за формою №3-ПН) до Центрального районного центру зайнятості м. Дніпропетровська про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Також відповідач щоквартально звертався до обласного, міського та районних центрів зайнятості міста з письмовими проханнями щодо сприяння у підборі кадрів з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів) з метою їхнього працевлаштування, а саме: до Дніпропетровського обласного центру зайнятості листи №59 від 03.02.2017 року, №282 від 08.08.2017 року, №178 від 04.05.2017 року, №443 від 16.11.2017 року; до Дніпровського міського центру зайнятості листи №281 від 08.08.2017 року, №441 від 16.11.2017 року; Шевченківського районного центру зайнятості м. Дніпро - листи № 54 від 03.02.2017 року, №175 від 04.05.2017 року, №447 від 16.11.2017 року; до Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпро - листи №58 від 03.02.2017 року, №175 від 04.05.2017 року, №448 від 16.11.2017 року; до Центрального районного центру зайнятості м. Дніпро - листи №56 від 03.02.2017 року, №173 від 04.05.2017 року, №445 від 16.11.2017 року; до Новокодакського районного центру зайнятості м. Дніпро - листи №55 від 03.02.2017 року, №174 від 04.05.2017 року, №446 від 16.11.2017 року; до Соборного районного центру зайнятості м. Дніпро - листи №57 від 03.02.2017 року, №179 від 04.05.2017 року, № 442 від 16.11.2017 року. Відповідач всіляко сприяв пошуку осіб з інвалідністю та виконував усі вимоги законодавства щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування у повному обсязі. Так, відповідач приймав участь у міському ярмарку вакансій для громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зокрема, осіб з інвалідністю. Вимоги Закону відповідачем виконані, у зв'язку з чим, у задоволенні позову просять відмовити.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (ч. 1 ст. 257 КАС України).

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 258 КАС України).

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 205 КАС України).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.02.2018 року відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (вх. №03-07/8245) Форми № 10-ПІ, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становила 431 особа, з них кількість штатних працівників-інвалідів - 9 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 17 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 91 013,00 грн., сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0 грн., фонд оплати праці штатних працівників складає 39 226,79 грн. за рік.

Згідно з Розрахунком суми адміністративно - господарських санкцій, який наданий позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4% нормативу складає - 431 особи (431х0,04=17), кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю складає - 08 одиниць (17-9=8 одиниць), тобто, сума адміністративно-господарських санкцій, виходячи із нормативу робочих місць для інвалідів, складає 728 107,44 грн. (91013,43 х 8-0 = 728107,44 грн.), які не були сплачені у встановлені законом строки, що підтверджується Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік (Форма № 10 - ПІ).

При цьому, суд зазначає, що погоджується із наданим позивачем Розрахунком в частині кількості в 2017 році на підприємстві робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4% нормативу, який складає - 17 осіб.

Разом з тим, протягом 2017 року Обласне комунальне підприємство культури Дніпропетровський академічний театр опери та балету надавало Центральному районному центру зайнятості м. Дніпропетровська Звіти про наявність вакансій, складені за Формою № 3-ПН, в яких зазначено потребу в працівниках-інвалідах, а також повідомляло про наявність актуальних вакантних робочих місць, у тому числі для працевлаштування інвалідів за такими професіями: інженер 1 кат. з пропитки; режисер-постановник; артист хору; артист балету; репетитор з балету; інженер механічної служби; концертмейстер по балету; артист оркестру; керівник художній по опері; артист допоміжного складу та ін.

У 2017 року за направленнями на працевлаштування, що видаються центром зайнятості, до відповідача для працевлаштування не звернулась жодна особа з обмеженими можливостями. Відмов у працевлаштуванні безробітних осіб з числа інвалідів, не було.

Судом також встановлено, що Обласне комунальне підприємство культури Дніпропетровський академічний театр опери та балету з власної ініціативи та з метою пошуку осіб з інвалідністю, які не зверталися в центр зайнятості, приймало участь у міському ярмарку вакансій для громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зокрема осіб з інвалідністю.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи їх обґрунтованість, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 8 статті 69 Господарського кодексу України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі Закон України № 875-ХІІ).

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України № 875-ХІІ, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною 3 статті 18 Закону України № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (частина 3 статті 18-1 Закону України від 21.03.1991 року № 875-ХІІ).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 19 Закону України № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року №5067-VI, чинного з 01.01.2013 року, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 року № 316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 (у редакції, чинній на момент працевлаштування інвалідів у 2017 році), форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, з огляду на наведені приписи чинного законодавства, на суб'єктів господарювання покладається обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця, а тому на підприємства покладено обов'язок надавати державній службі зайнятості відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до норм статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

У відповідності до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, як було зазначено вище, на підприємство покладено обов'язок по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього працевлаштування.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідачем у повному обсязі виконано покладений на нього обов'язок щодо працевлаштування інвалідів, дотримано існуючі правила здійснення господарської діяльності щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та вжито всіх можливих заходів, спрямованих на забезпечення працевлаштування інвалідів на власне підприємство.

У відповідності до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В ході розгляду справи позивачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено обставини порушення з боку відповідача обов'язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 11) до Обласного комунального підприємства культури Дніпропетровський академічний театр опери та балету (код ЄДРПОУ 02226049, м. Дніпро, пр. К.Маркса, буд.72А) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя І.В. Тулянцева