Рішення

від 10.09.2018 по справі 510/367/16-ц

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/367/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.18 року Ренійський районний суд Одеської області

У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі - Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки після смерті бабусі ОСОБА_4 Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем за заповітом, інших спадкоємців, які б мали обов'язкову частку у спадщині не має. У встановлений законодавством строк не звернувся із заявою про прийняття спадщини, однак прийняв її в порядку ст. 1268 ч. 3 ЦК України. Пізніше, позивач звернувся до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Представник позивача ОСОБА_5 (ордер серії ОД № 232962 від 01.03.2016 р.) звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог та просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Позивач та його представник у підготовче судове засідання не з'явились, представник позивачки ОСОБА_5 направив до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності, уточнені позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачі у підготовче судове засідання не з'явились, направили до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги визнають в повному обсязі, не заперечують проти визнання права власності на спадкове майно за позивачем.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4, померла - ІНФОРМАЦІЯ_1 р.; копія заповіту від 07.03.2008 р., згідно якого ОСОБА_4 заповіла онуку ОСОБА_1 земельну ділянку; копія державного акту на право власності на земельну ділянку розміром 2,50 га, яка розташована на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області, АДРЕСА_1, власник ОСОБА_4; нормативно - грошова оцінка земельної ділянки площею 2,50 га, на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області, вартість складає 25188,83 грн.; протокол опиту ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за їх згодою відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність ; постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.12.2015 р., підстава - відсутність оригіналів правовстановлюючих документів.

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2,50 га., що розташована на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області, АДРЕСА_1, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 від 11.05.2005 р..

Під час життя ОСОБА_4 залишила заповідальне розпорядження, яким земельну ділянку заповіла онуку ОСОБА_1, який є позивачем по справі.

У встановлений законодавством строк, позивач не звернувся до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак на момент відкриття спадщини, постійно проживав разом із спадкодавцем.

23.12.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено, у зв'язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії. Це пояснюється тим, що за життя оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку було втрачено спадкодавцем. Ця обставина змусила позивача звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту його постійного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", встановлено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за

наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про

встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю,

постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Факт постійного проживання спадкодавця та позивача на момент відкриття спадщини підтверджується протоколом опиту ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за їх згодою відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Таким чином суд вважає факт постійного проживання позивача із ОСОБА_4, на момент відкриття спадщини, встановленим.

Таким чином, позивач прийняв спадщину, що залишилася після смерті бабусі ОСОБА_4 в порядку ст. 1268 ч. 3 ЦК України та вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців які б малу обов'язкову частку у спадщині не має.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, відмову від спадщини не заявляв. Інших спадкоємців, які б мали обов'язкову частку у спадщині, не має.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляв про відмову від неї, однак оформити її не може у зв'язку з обставинами, які не залежать від нього.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ст. 1268 ч. 3 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 328, 1217, 1218, 1222, 1225, 1233, 1235, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, а саме на момент її смерті, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (кадастрові номера - НОМЕР_2 та НОМЕР_3), що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого на підставі розпорядження Ренійської райдержадміністрації № 311/А2002 від 02.10.2002 р., який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 00118, успадковану після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін