Рішення

від 10.09.2018 по справі 629/120/18

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/120/18

провадження № 2/629/508/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лозівське ХПП про розірвання додаткової угоди до договору оренди землі № 9 від 01.05.2007 року, стягнення заборгованості з орендної плати та витрат по сплаті судового збору, -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Лозівське хлібоприймальне підприємство про розірвання додаткової угоди до договору оренди землі № 9 від 01.05.2007 року, стягнення заборгованості з орендної плати, посилаючись на те, що вони є власниками по 1/2 частині земельної ділянки, площею 4,0510 га, кадастровий номер НОМЕР_3 на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.01.2016 року. 17 серпня 2016 року між ними та відповідачем по справі була укладена додаткова угода по договору оренди землі № 9 від 01.05.2007 року, згідно умов якої орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 6,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовому виразі складає 8857,10 гривень за один рік. На даний час відповідач користується вищевказаною земельною ділянкою, але не сплачує їм орендну плату в повному обсязі. В зв'язку з чим просять розірвати додаткову угоду до договору оренди землі № 9 від 01.05.2007 року, укладену між ними та відповідачем по справі. Крім цього просять стягнути з відповідача по справі на їх користь заборгованість по орендній платі у розмірі 10000 гривень та понесені ними судові витрати при подачі позовної заяви до суду у розмірі 704 гривні 80 копійок.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити його в повному обсязі. Пояснила, що після отримання правовстановлюючих документів вони з братом звертались до ХПП за виплатою орендної плати. Представник ХПП повідомила їм, що при підписанні договору будуть виплачувати орендну плату у розмірі 6,5%. З деякими пунктами договору були незгодні, але після отримання додаткової інформації та обіцянок сплатити орендну плату за попередні роки, вони з братом вирішили додаткову угоду до договору оренду підписати. Однак, коли печатали цей договір допустили суттєві помилки, в тому числі невірно вказали паспортні дані. Що стосується виплати орендної плати, то звертались до директора, пояснень від нього не отримали. Коли звернулись до суду з позовом, орендну плату за 2012-2015 роки виплатили в сумі 1887,90 грн. нічого не пояснюючи. В зв'язку з цим просить розірвати додаткову угоду до договору оренди землі № 9 від 01.05.2007 року, стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за 2012-2015 роки включно в сумі 3000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. та сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн.

Позивач ОСОБА_2 позов підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі. Пояснив, що він працював, питаннями з приводу оформлення документів по оренді землі не займався, зі слів сестри йому було відомо, що якщо вони укладуть договір оренди, то їм виплатять заборгованість по орендній платі за 2012-2015 роки. Вони договір уклали, але орендну плату в повному обсязі не отримали. Просить додаткову угоду до договору оренди землі № 9 від 01.05.2007 року , яку уклали в 2016 році, розірвати в зв'язку з тим, що усна домовленість не була виконана, не заплатили орендну плату за 2012-2015 роки в повному обсязі. Крім того, в додатковій угоді не було зазначено, що заплатять орендну плату за попередні роки, була тільки усна домовленість. Точну суму заборгованості він не знає. Просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за 2012-2015 роки включно в сумі 3000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Пояснила, що договір оренди в 2007 році був укладений з ОСОБА_4, яка померла в 2011 році. Право власності в порядку спадкування перейшло до позивачів в 2016 році. Посилання позивачів на те, що орендна плата отримана ними не в повному обсязі безпідставні, оскільки за 4 роки орендна плата виплачена в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 2-4 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Так, відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивачі є власниками по 1/2 частині кожний земельної ділянки площею 4,0510 га, кадастровий номер НОМЕР_3, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.10.2016 року.

17 серпня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 9 від 01.05.2007 року, пунктом 13.2 Прикінцевих положень вищезазначеної додаткової угоди встановлено, що сторони дійшли взаємної згоди про те, що із дня набрання чинності цим договором (із дня державної реєстрації права оренди) усі раніше укладені між сторонами даного договору угоди (договори оренди), предметом яких є зазначена в цьому договорі земельна ділянка або її частина, втрачають юридичну силу для сторін, а відносини сторін будуть регулюватися виключно положеннями даного договору.

Додаткова угода про оренду належної позивачам земельної ділянки строком по 31.12.2030 року зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.10.2016 року за № 31787070.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Посилання позивачів про неодноразові звернення до відповідача з проханнями провести повний розрахунок по заборгованості з орендної плати, на підтвердження чого надані зворотні поштові повідомлення про отримання відправлень, суд не бере до уваги, оскільки з наданих зворотних поштових повідомлень не вбачається, що саме було направлено відповідачу та з приводу чого зверталися до відповідача.

Так, згідно до ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України Про орендну землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 11.3 додаткової угоди до договору оренди землі № 9 від 01.05.2007 року передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п.11.4 вказаної угоди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Наведене дає суду підстави вважати, що для розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку необхідні підстави, які передбачені законом України.

Відповідач на день розгляду справи в суді не надав своєї згоди на розірвання додаткової угоди від 16.08.2016 року до договору оренди землі № 9 від 01.05.2007 року та не підписав вищевказану угоду про дострокове розірвання договору оренди. Також відповідач продовжує використовувати вищевказану земельну ділянку, що свідчить про відсутність в нього наміру припиняти вказаний договір оренди землі.

Разом з тим, позивачі вважають, що у них виникло право на одностороннє розірвання додаткової угоди до договору оренди землі в зв'язку з порушенням істотних умов договору, а саме виплати орендної плати не в повному обсязі, що визначено абзацом 3 п. 11 договору від 2016 року, який передбачає, що розірвання договору з інших підстав, визначених законом.

Проте, суд вважає, що підстави розірвання додаткової угоди до договору оренди землі необхідно розглядати у взаємозв'язку із загальними засадами судочинства, що стосуються розірвання договорів, а також п. 11.4 договору, який не передбачає можливості розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На день розгляду справи сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору оренди землі від 2016 року, а також зміни умов договору, які б передбачали односторонню можливість розірвання договору, та підстави такого розірвання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що умовами вищевказаної додаткової угоди до договору оренди землі не передбачено можливості розірвання договору з підстав односторонньої відмови орендодавця від подальшого продовження дії договору оренди землі, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 10000,00 гривень, то суд виходить з наступного.

У п. 4.1 додаткової угоди від 2016 року зазначено, що розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін у розмірі 6,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі складає 8857,10 грн. за один повний рік користування земельною ділянкою.

Згідно довідки про виплату орендної плати № 496 від 26.03.2018 року, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2016 та у 2017 роках була нарахована орендна плата кожному у розмірі 4428,55 грн., з якої утримано прибутковий податок в сумі 797,14 грн., військовий збір в сумі 66,43 грн., на руки виплачено 3564,98 грн.

Тобто, враховуючи всі передбачені відрахування, позивачі отримали орендну плату за 2016 та за 2017 роки в повному обсязі, як і передбачено додатковою угодою 2016 року, тому суд вважає дану вимогу необґрунтованої та такої, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12,81,263,264,265 ЦПК України, ст.ст.1,13,31,32 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 125, 126, 141 ЗК України, ст.ст. 203,599,638,651-653 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лозівське ХПП про розірвання додаткової угоди до договору оренди землі № 9 від 01.05.2007 року, стягнення заборгованості з орендної плати та витрат по сплаті судового збору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Лозова Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Лозова Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Лозівське ХПП , код ЄДРПОУ 31148877, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 50.

Повний текст рішення виготовлений 10.09.2018 року.

Суддя Н.А.Смірнова