Постанова

від 27.07.2018 по справі 326/1744/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 326/1744/16 Головуючий у 1 інстанції: Стріжакова Т.В.

№ 22-ц/778/2380/18 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Онищенко Е.А.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та в інтересах ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та в інтересах ОСОБА_6 за довіреністю, до Приморської районної ради Запорізької області, треті особи Комунальне підприємство Приморська центральна районна лікарня Приморської районної ради Запорізької області, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_8, орган опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації Запорізької області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання права на приватизацію житлового приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та в інтересах ОСОБА_6 звернулися до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначали, що в житловому приміщенні, яке за своїм статусом є гуртожитком, за адресою: АДРЕСА_1 вони усією сім'єю: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 проживають з 1996 року, тобто більше 20 років. Вселилися в нього вони на законних підставах, оскільки його мати ОСОБА_4 працювала лікарем в КУ Санаторій медичної реабілітації Глорія та з нею укладався договір про користування житловим приміщенням. У 2011 році вона звільнилася, але вони продовжували проживати у гуртожитку, вимог про розірвання договору не надходило. На даний час гуртожиток переданий на баланс КП Приморська ЦРЛ Приморської районної ради Запорізької області.

Відповідно до Законів України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та Про приватизацію державного житлового фонду ОСОБА_4 звернулась до органу приватизації - Приморської районної ради Запорізької області (відповідача) із заявою про приватизацію житла членами родини, у якому вони мешкають, оскільки їх право на приватизацію житла не було реалізовано та за ними не зареєстрованого іншого житла. Всі інші умови, необхідні для приватизації житла, ними виконуються, що підтверджується належними документами. Для приватизації вказаного гуртожитку вона подавала документи для приватизації на всіх їх членів сім`ї, оскільки законом передбачена приватизація на всіх членів родини, які проживають та зареєстровані у даному приміщенні, тобто відмовляючи у приватизації житла, відповідач мав на увазі всіх членів їх родини, оскільки питання, які розглядалися на сесії № 24 стосувалися всіх членів родини.

На час заявлення позову їм стало відомо про те, що 13.12.2016 всіх членів родини знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 на підставі п.26 абз.7 Постанови КМУ № 27 від 02.03.2016 без будь-якого рішення суду про втрату права користування житловим приміщенням. Вважає, що зняття його з реєстрації за місцем проживання на даний час не впливає на їх позовні вимоги, оскільки рішення відповідача, яке оскаржується винесено 25.02.2014, у той період коли всі члени їх родини були зареєстровані за цим місцем проживання, що підтверджується відповіддю міграційної служби від 08.05.2014, тобто оспорюється рішення відповідача на момент його винесення та на момент коли позивачі мали законну реєстрацію місця проживання за цією адресою.

25.03.2014 відповідач ухвалив рішення № 24, пунктом 1.5 якого відмовив ОСОБА_4 у приватизації житла, посилаючись на наявність документа, що підтверджує факт відсутності постійного проживання заявника та членів його родини за місцем прописки . Даний факт ОСОБА_3 став відомий після його письмового звернення до Приморської райради Запорізької області, на який отримав відповідь у вигляді листа у жовтні 2014 року і одразу подав адміністративний позов на скасування цього рішення до суду. Даним рішенням зачіпаються інтереси всіх членів родини (позивачів), оскільки усі вони мають право на приватизацію частки квартири як член родини наймодавця, що не мають житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем реєстрації у гуртожитку та фактично в ньому проживають.

Вважає п.1.5 рішення № 24 Приморської районної ради Запорізької області незаконним, підлягає скасуванню, оскільки в ньому зазначено, що підставою відмови у приватизації є наявність документа, що підтверджує факт відсутності постійного проживання заявника та членів його родини за місцем прописки, але який це документ, не вказано; на момент винесення рішення вони були зареєстровані у гуртожитку та проживали більше п'яти років, ніхто не звертався до суду про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, тобто у відповідача відсутні підстави для відмови їм у приватизації житла.

На підтвердження вимог надають докази: відмітки про реєстрацію у паспортах, відповідь реєстраційної служби, довідку про постійне проживання, склад сім'ї, договір на утримання будинку та прибудинкової території, витяг про відсутність у них житла. Доводити факт їх проживання у гуртожитку не має потреби, оскільки усі члени родини на час винесення рішення були зареєстровані у вказаному житловому приміщенні. Якщо б вони проживали у даному приміщенні та не були зареєстровані, факт проживання в ньому повинно було б доводити. Згідно з ЗУ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання або місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, Законами або підставою для їх обмеження.

Аналогічні вимоги заявлені ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах дітей.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд, скасувати п.1.5 рішення № 24 від 25.03.2014 Приморської районної ради Запорізької області як такий що суперечить чинному законодавству та порушує право на отримання житла; та визнати право на приватизацію житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно із Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків за ними ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Також не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційних скаргах апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновок про те, що позивачі без поважних причин не проживали на спірній житловій площі, вони не були позбавлені права користування житлом судовим рішенням , факт непроживання їх за спірною адресою не підтверджений належними доказами, вона мали договір ореди житла у гуртожитку, що підтверджує правомірність користування житлом.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації № 612 від 17.12.1997р. передано із спільної (комунальної) власності обласної ради до комунальної власності Приморської міської ради житловий будинок для малосімейних, який заселений на підставі ордерів, виданих міськвиконкомом, за адресою: АДРЕСА_1. Доведено до відома, що частина житлових приміщень вказаного житлового будинку для малосімейних, у тому числі і квартира № 50, закріплюється у вигляді гуртожитку за Обласною фізіотерапевтичною лікарнею для поселення працівників цієї медичної установи (а.с.43 т.3). Рішенням виконкому Приморської міської ради народних депутатів № 242 від 19.12.1997 вирішено відповідно до ст.127 ЖК України зареєструвати житловий будинок по АДРЕСА_1 як гуртожиток для малосімейних, за виключенням квартир №№ 10-18, 70-78 (а.с.44 т.3).

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.11.2006 малосімейний гуртожиток, який складається з квартир №31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43,44,46,47,48,49,50, 52,53,54,56,58,59,60 та підвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований на праві комунальної власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Запорізької області в особі Запорізької обласної ради (у тому числі квартира №50 складається з 2-х житлових кімнат). Підстава: рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 11.08.2006 №283 (а.с.119 т.1). Аналогічні відомості вказані у Витязі Приморського КП БТІ про реєстрацію права власності від 01.11.2006 (а.с.120 т.1).

Згідно з рішенням Запорізької обласної ради від 26.04.2007 №27 закріплено за КЗ Санаторій медичної реабілітації Глорія Запорізької обласної ради, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, на праві оперативного управління, у тому числі малосімейний гуртожиток та підвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1). Також вирішено головному лікарю КЗ СМР Глорія здійснити заходи щодо приведення у відповідність до чинного законодавства взаємовідносин з особами, які проживають у квартирах, зазначених у п.п.1.1,1.2 цього рішення (п.2) (а.с.117-118 т.1).

Отже, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було розділено на дві частини, одна з яких складала квартири для малосімейних, і вони були заселені громадянами на підставі ордерів, виданих міськвиконкомом, а інша частина складала гуртожиток (у тому числі квартира №50), право власності на які зберігала Запорізька обласна рада, балансоутримувачем була Обласною фізіотерапевтичною лікарня, а з 2007 року - КЗ СМР Глорія .

У рішенні Приморської районної ради Запорізької області від 29.11.2013 №16 вирішено клопотати перед Запорізькою обласною радою про передачу до спільною власності територіальних громад, сіл, селищ, м.Приморськ Приморського району Запорізької області нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області, обліковується на балансі КЗ СМР Глорія , у тому числі малосімейного гуртожитку з квартирою АДРЕСА_1 (а.с.35 т.3).

Рішенням Запорізької обласної ради від 26.12.2013 №33 надано згоду на передачу із спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Запорізької області до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, м.Приморськ Приморського району Запорізької області нерухомого майна, що обліковується на балансі КЗ СМР Глорія Запорізької обласної ради, у тому числі вказаного малосімейного гуртожитку у АДРЕСА_1 (а.с.37 т.3). За актом приймання-передачі від 10.02.2014 Приморська райрада прийняла вказані квартири, зокрема і кв.50 (а.с.38-39 т.3).

Рішенням сесії № 20 від 25.03.2014 Приморської районної ради Запорізької області включено до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, м.Приморськ Приморського району Запорізької області нерухоме майно, у тому числі малосімейний гуртожиток з квартирою АДРЕСА_1 (п.1.2), закріпивши його за КП Приморська центральна районна лікарня Приморської районної ради Запорізької області на праві повного господарського відання. Рекомендовано останньому забезпечити організацію процедури передачі гуртожитку з балансу КЗ СМР Глорія на баланс КП Приморська ЦРЛ Приморської районної ради Запорізької області (а.с.40 т.3).

Свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно було видане Приморській районній раді Запорізької області 04.08.2014, об'єкт нерухомого майна зазначено як малосімейний гуртожиток, що складається з визначеної кількості квартир, у тому числі квартир №50 (а.с.33 т.3). Аналогічні відомості зазначені у Витязі Приморського КП БТІ про реєстрацію права власності на це нерухоме майно від 04.08.2014 (а.с.34 т.1).

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 є малосімейним гуртожитком.

Згідно з договором оренди житлового приміщення №3 від 29.06.2007, укладеним між КЗ СМР Глорія (орендодавець) та ОСОБА_4 (орендар), членами її сім'ї: чоловік - ОСОБА_6, діти - ОСОБА_3, ОСОБА_5, сторони домовилися, що орендодавець надав орендатору та членам його сім'ї в тимчасове користування та на час роботи орендаря в КУ СМР Глорія жиле приміщення (місце в кімнаті) жилою площею 24,8 кв.м, загальною площею 45,77 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1). Орендар зобов'язується звільнити орендоване житлове приміщення по закінченню строку договору (п.2.2.6). Договір оренди жилого приміщення припиняє свою юридичну ді Отже, законодавством установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку. А право користування жилим приміщенням у гуртожитку члена сім'ї є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку виданий спеціальний ордер для проживання на період її роботи. ю по закінченню строку трудового договору, укладеного між орендодавцем та орендарем (п.5.1.7). (а.с.10,11 т.2).

У свідоцтві про народження ОСОБА_5 вказано, що вона народилася 25.03.2005, актовий запис №33, батьками зазначені: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с.9 т.2).

Сторонами, в тому числі позивачами, не заперечується, що спірне приміщення є гуртожитком.

Як зазначалося позивачами та не спростоване іншими доказами, родина позивачів вселилася у спірне приміщення з 1996 року. приміщення було надане ОСОБА_4 як лікарю КУ Санаторій медичної реабілітації Глорія КЗ СМР Глорія .

Жодна із сторін не зазначає про те, що вселення позивачів було самоправним.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку. А право користування жилим приміщенням у гуртожитку члена сім'ї є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку виданий спеціальний ордер для проживання на період її роботи.

Серед іншого, суд першої інстанції за змістом оскаржуваного судового рішення, вважав, що відсутність ордеру унеможливлює висновок про правомірність проживання позивачів у гуртожитку.

Натомість судом першої інстанції не враховано, що право позивачів на проживання у спірному приміщенні не оспорювалося, протягом тривалого часу (понад 20 років) жодних вимог щодо звільнення позивачами приміщення або визнання їх такими, що втратили право користування ним, заявлено не було.

Більш того, право позивачів на користування житловою площею у гуртожитку підтверджується і договором оренди житлового приміщення, укладеним 29.06.2007 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач одночасно не заперечує проти того, що на час укладення зазначеного договору відповідачі вже мешкали у спірному приміщенні.

Відтак вважати, що їх проживання у гуртожитку не створювало для них прав лише тому, що не було спеціального ордеру - підстав немає.

Та обставина, що у договорі оренди від 29.06.2007 року було зазначено, що договір припиняє свою чинність по закінченню строку дії трудового договору не може бути підставою для автоматичного виселення та зняття з реєстрації мешканців спірної квартири.

Судова колегія звертає увагу, що у відповідності до виданої довідки Приморською райрадою відповідачі були зареєстровані за спірною адресою, хоча трудові відносини з санаторієм ОСОБА_4 були припинені ще у 2011 році.

Житловий кодекс надає гарантії мешканцям гуртожитку, які припинили трудові відносини з власником гуртожитку.

Так за ст. 132 ЖК сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Суд першої інстанції не врахував, що за ст. 125 ЖК гарантії щодо неможливості виселення без надання іншого житла надані серед інших і особам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм це жиле приміщення, не менш як десять років.

З листа Запорізької обласної ради від 10.02.2017 вбачається, що з особами, які проживають (проживали) у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 були укладені договори оренди, у тому числі зі ОСОБА_4 - АДРЕСА_1, яка працювала в санаторії з 01.11.1996 по 26.03.2011 (звільнена на підставі ст.38, наказ №461 п.1 від 26.03.2011).

Тож факт відпрацювання у КУ Санаторій медичної реабілітації Глорія відповідача ОСОБА_4 понад 10 років не оспорюється.

Судом першої інстанції не враховано, що після припинення трудових відносин з підприємством, ані КУ Санаторій медичної реабілітації Глорія , ані відповідачем не ставилося питання про примусове виселення відповідачів зі спірного приміщення.

Більш того, 01.04.2012 між ОСББ УЮТ та ОСОБА_4 було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-14 т.1).

Це свідчить про визнання за позивачами права на користування спірним житлом.

Зняття з реєстрації не було здійснене відповідачами добровільно, на час ухвалення рішення Приморської районної ради про відмову їм у приватизації, вони були зареєстровані у спірній квартирі, питання про поважність причин їх відсутності на спірній житловій площі не з'ясовувалося, хоча це має суттєве значення для вирішення питання про те, чи втратили вони право на користування спірним житлом та чи залишили його добровільно і мають інше житло.

Також підставою для відмови у позові стало те, що на думку суду першої інстанції позивачами не надано і в судовому засіданні не здобуто доказів, що на момент прийняття рішення № 24 від 25.03.2014 р. позивачі проживали у житловому приміщенні в малосімейному гуртожитку за місцем своєї реєстрації.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, і більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Тож за висновком суду першої інстанції, якщо позивачі не проживали у спірному приміщенні незалежно від поважності причин, вони не мають прав на приватизацію.

Але ст. 1-1 Закону Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків ( N 500-VI, 04.09.2008, Закон, Верховна Рада України), містить визначення термінів, та за п. 15 цього Закону проживання у гуртожитку на правових підставах - це проживання у гуртожитку (використання жилої площі в гуртожитку в якості житла) відповідно до цього Закону, а саме: проживання у гуртожитку протягом тривалого часу, тобто проживання у гуртожитку постійно сукупно п'ять і більше років.

За матеріалами справи та поясненнями сторін відповідачі більше зазначеного строку мешкають у спірній квартирі.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує права або інтереси.

За приписами статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Особи, на яких поширюється дія цього Закону визначені у 1, тобто на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки (як цілісні майнові комплекси), на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність відповідних територіальних громад.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (частини 1, 3 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Крім того, статтею 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

З урахуванням встановлених при розгляді обставин, судова колегія вважає, що отримання відповідачами житлової площі гуртожитку та тривале проживання у ньому (понад 20 років), укладення з ними договору найму приміщення, відсутність будь-яких дій КУ Санаторій медичної реабілітації Глорія щодо виселення мешканців після припинення трудових відносин з ОСОБА_4, наявність у неї стажу роботи на КУ Санаторій медичної реабілітації Глорія понад 10 років, у сукупності свідчать про те, що позивачами не було допущено порушень при вселенні у гуртожиток, користуванні житловою площею, а відтак вони мають право на її приватизацію.

Жодних підстав для позбавлення їх права користування житлом або визнання такими, що втратили право користування житлом іншими судовими рішеннями не встановлено та такі позови до них не заявлялися.

Та обставина, на яку послався суд щодо того, що після заселення в гуртожиток ОСОБА_4 придбала у власність житловий будинок загальною площею 112 кв.м, а 16.11.2010 подарувала його безоплатно у власність ОСОБА_9, матері свого чоловіка не може бути підставою для відмови у приватизації, позаяк законом не передбачена.

Тим більше, як встановлено судом зазначений будинок належав ОСОБА_4 з 16.11.2009 по 16.11.2016 р.

В цей період жодних вимог про звільнення житлової площі у гуртожитку до ОСОБА_4 не заявлялося, в тому числі з підстав набуття нею права на жилий будинок, а її право на проживання у гуртожитку не оспорювалося.

У копіях паспортів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, мається відмітка про їх реєстрацію в АДРЕСА_1 відповідно з 11.03.2006, з 06.03.2006, з 07.07.2009 (а.с.6 т.1, 7,8 т.2).

Тож з реєстрації у спірній квартирі вони не знімалися, укладали договори в тому числі оренди спірного житла та обслуговування прибудинкової території, заборгованості за сплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення не мають.

Реєстрація позивачів у гуртожитку не обмежувалася лише відповідним записом, їм була надана окрема квартира, яка використовувалася у якості житла.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення Приморської районної ради Запорізької області про відмову у приватизації квартири у гуртожитку стосовно позивачів не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню з визнанням за позивачами права на приватизацію квартири у гуртожитку.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.

Визати таким що не відповідає закону та скасувати п.1.5. рішення №24 від 25.03.2014 року Приморської районної' ради Запорізької області та визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 та в інтересах ОСОБА_6 право на приватизацію житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 27 липня 2018 р.

Головуючий:

Судді: