Рішення

від 11.09.2018 по справі 815/2791/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2791/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

при секретарі - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛО 2017 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить суд скасувати рішення Комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію ПН / РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 08.05.2018 № 687706/34001515 про відмову в реєстрації ПН від 27.04.2018 № 4; скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг № 6114/34001515/2 від 21.05.2018; зобов'язати відповідача зареєструвати зазначену ПН в ЄРПН.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ ГЛО 2017 намагалося зареєструвати податкову накладну № 4 від 27.04.2018 в ЄРПН на суму 313687,50 грн., проте в реєстрації податкової накладної Товариству було відмовлено. Підставою для оплати вищевказаної суми слугували рахунок-фактура № 3/2018 від 23.04.2018 та видаткова накладна № 3/2018 від 27.04.2018 щодо продажу Товару, який Товариством було придбано у ФОП ОСОБА_1 згідно рахунку-фактури № 23/04/2018 від 23.04.2018 та видаткової накладної № 23/04/2018 від 23.04.2018. Не погодившись із рішенням Комісії щодо відмови у реєстрації ПН в ЄРПН, Товариство 14.05.2018 подало до ДФС України скаргу, яка рішенням комісії ДФС з питань розгляду скарг № 6114/34001515/2 від 21.05.2018 залишена без задоволення. Підставою для прийняття оскаржуваних рішень зазначено ненадання документів на підтвердження фактів придбання ТМЦ та їх реалізації, що на думку позивача не відповідає дійсності, так як до пояснень та скарги Товариством були додані копії усіх необхідним документів (рахунків-фактур, видаткових накладних, платіжних доручень).Позивач зазначає, що відмова в реєстрації податкової накладної є безпідставною, так як всі первинні документи відповідають вимогам законодавства. Натомість відповідачем необґрунтовано та без належних підстав відмовлено в реєстрації податкової накладної, чим порушено права та інтереси Товариства.

Ухвалою судді від 14.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 26.06.2018 о 15:00 год.

Ухвалою від 26.06.2018 розгляд справи відкладено до 13.08.2018 о 12:00 год.

Ухвалою від 13.08.2018 постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке призначено на 28.08.2018 о 10:00 год.; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 28.08.2018 до участі у справі залучено співвідповідача - ГУ ДФС в Одеській області.

В судовому засіданні 28.08.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04.09.2018 о 10:30 год.

Від Головного управління ДФС в Одеській області та Державної фіскальної служби України до суду надійшли відзиви на позовну заяву, відповідно до яких відповідачі позовні вимоги не визнали у повному обсязі, в задоволенні позову просили відмовити, пославшись на положення законодавства, яким врегульовано процедуру зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та зважаючи на прийняте 08.05.2018 комісією ГУ ДФС в Одеській області рішення № 687706/34001515 про відмову у реєстрації податкової накладної від 27.04.2018 № 4 з підстав ненадання платником податків копій документів відповідно до пп.4 п.14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, додатково пояснивши, що позивачем так і не було надано договору з ТОВ Альтра Інвест , письмова форма якого є обов'язковою.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 27.04.2018 ТОВ ГЛО 2017 надіслано на реєстрацію податкову накладну № 4 від 27.04.2018 на загальну суму 313687,50 грн.

Підставою для оформлення податкової накладної № 4 від 27.04.2018 слугували рахунок-фактура № 3/2018 від 23.04.2018, видаткова накладна № 3/2018 від 26.04.2018 щодо постави ФОП ОСОБА_1 товару - Тахеометр Sokkia FX 102, який в подальшому було реалізовано ТОВ ГЛО 2017 на користь ТОВ Альтра Інвест , згідно рахунку-фактури № 3/2018 від 23.04.2018, видаткової накладної № 3/2018 від 27.04.2018.

Однак контролюючим органом реєстрацію вказаної податкової накладної зупинено та висловлено пропозицію щодо надання платником податку пояснень та / або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

03.05.2018 на виконання пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України ТОВ ГЛО 2017 було направлено до ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по зазначеній податковій накладній з поясненнями та відповідним пакетом документів.

Рішенням комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 08.05.2018 № 687706/344001515 відмовлено ТОВ ГЛО 2017 в реєстрації податкової накладної № 4 від 27.04.2018 в ЄРПН.

08.05.2018 ТОВ ГЛО 2017 було подано скаргу на зазначене рішення Комісії, яка рішенням комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 21.05.2018 залишена без задоволення, а рішення Комісії від 08.05.2018 № 687706/344001515 - без змін.

Відтак, вичерпавши всі законні заходи щодо досудового врегулювання спору, ТОВ ГЛО 2017 звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає оскаржувані рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПК/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації та комісії з питань розгляду скарг ДФС України обґрунтованими, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що предметом діяльності ТОВ ГЛО 2017 за КВЕД, серед іншого, є 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля та не відносить до ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН.

На підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій у реєстрації податковій накладній ТОВ ГЛО 2017 були подані до контролюючого органу рахунки-фактури та видаткові накладні, однак зазначені документи були визнані недостатніми.

Вирішуючи спір, враховує, що Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року №1797-VIII внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно з пп. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п.74.2, п. 74.3 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.74.2). Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з пп.201.16.2, пп.201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п. 201.16.2). Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп.201.16.2 цього пункту (пп.201.16.3 п.201.16 ст.201).

У відповідності до пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України позивачем були надані податковому органу: повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН/РК, копії документів (рахунки-фактури, видаткові накладні) та пояснення по господарським операціям (а.с. 10-16).

Суд вважає, що за результатами розгляду документів Комісія ГУ ДФС в Одеській області правомірно прийняла рішення від 08.05.2018 № 687706/34001515 про відмову в реєстрації ПН № 4 від 27.04.2018 в ЄРПН, виходячи з наступного.

Відповідно до п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У свою чергу пп.4 п.13 цього Порядку визначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з п.23 Порядку № 117 комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку: або ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено , або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку , або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства .

В рішенні від 08.05.2018 № 687706/34001515 Комісії ГУ ДФС в Одеській області про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН підставою для прийняття рішення вказано ненадання платником податку копій документів:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти з додатками до них ;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції ;

первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунки - фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахування наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не наданого підкреслити) ;

розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків .

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що ненадання платником податку договору, на підставі якого була здійснена поставка товару та виписана податкова накладна, а також платіжних документів слугувало основною причиною для прийняття оскаржуваного рішення. В ході процедури оскарження позивачем було надано копії банківських виписок, однак копію договору надано не було.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що дійсно відповідного договору із ТОВ Альтра Інвест до контролюючого органу надано не було через його відсутність, оскільки останній укладений в усній формі.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В силу п.1 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Таким чином, законом встановлена обов'язкова форма укладання договору між юридичними особами - письмова. Однак, ні до фіскального органу, ні до суду позивачем не надано копії відповідних договорів (додатків до них) щодо поставки товару.

При цьому суд враховує, що згідно з ч.1 ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України та ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог ч.3 ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з вимогами ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

В силу ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.ст. 264, 265 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.5 ст.265 ГК України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Суд зазначає, що враховуючи характер поставки, де об'єктивно між виникненням правовідносин і виконанням зобов'язань проходить певний час, укладення договору поставки, у розумінні Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України в усній формі є неможливим.

Таким чином, ТОВ ГЛО 2017 не дотримано вимог законодавства щодо форми правочину, встановленої законом, оскільки поставки товару (як придбання, так і продажу) не оформлювалися відповідними письмовими договорами, які в свою чергу, за пропозицією не були надані контролюючому органу для цілей реєстрації ПН в ЄРПН.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, ТОВ ГЛО 2017 не надано копій документів, відповідно до пп.4 п.13 Порядку № 117, зокрема копій договорів, що в силу п.21 цього Порядку є підставою для прийняття комісією контролюючого органу рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, і в цьому аспекті відповідачем в ході судового розгляду справи доведено правомірність спірних рішень комісій.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що комісіями прийняті спірні рішення в межах повноважень, у передбачений законодавством спосіб, з урахуванням всебічного дослідження всіх обставин спірних правовідносин, що мають значення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 205, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛО 2017 (65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 10, оф. 100а; код ЄДРПОУ 34001515) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл.8; код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.09.2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.