Рішення

від 05.09.2018 по справі 822/651/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/651/18

РІШЕННЯ

іменем України

05 вересня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

за участю:секретаря судового засідання Бачка А.М. представника позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Місто-сад восьмий будівельний, 4А" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0006441209 від 18.08.2017 та податкової вимоги №1009-17 від 05.10.2017,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006441209 від 18.08.2017 та податкову вимогу №1009-17 від 05.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою Житлово-будівельного кооперативу "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" (ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А"), проведеною ГУ ДФС у Хмельницькій області з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, встановлені неправдиві висновки щодо порушень позивачем податкового законодавства, а саме: п.133.4.4, п.133.4 ст. 133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПКУ) в редакції з 13.08.2015.

Позивач вказує, що реальність господарських операцій ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" з ТОВ «Валіо Груп» , підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку. Зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням нараховане податкове зобов'язання без врахування норм чинного законодавства, внаслідок чого позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу такими, що підлягають скасуванню.

Позивач посилаючись на ч.2 п.56 ст.56 ПК України, вважає, що ДФС України порушено строки розгляду скарги позивача в адміністративному порядку, тому спірне рішення підлягає скасуванню.

На адресу суду від представника відповідача 13.03.2018 надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. При цьому відповідач посилається на відсутність реальності здійснення господарських операцій між ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" та ТОВ "Валіо Груп".

Від позивача 23.03.2018 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов у повному обсязі. Звертає увагу на те, що застосування норми підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України можливе з 2016 року враховуючи принцип стабільності, який визначений п.4.1.9. ст.4 ПК України. Позивач стверджує, що відповідачем не надано доказів використання позивачем доходів не для фінансування видатків на досягнення цілей, завдань та напрямів діяльності, визначених установчими документами у взаємовідносинах з ТОВ "Валіо груп". Також вказує на те, що не доведено нікчемність первинних документів у взаємовідносинах з ТОВ "Валіо груп". А тому, позивач вважає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Представником відповідача 24.04.2018 до суду надано заперечення щодо відповіді на відзив, в якому останній зазначає про порушення позивачем процедури адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27.03.2018 зупинено провадження в даній справі до надходження ухвал Харківського окружного та Львівського окружного адміністративного судів про виконання доручення або неможливість виконання доручення допиту свідків.

На підставі ухвали суду від 24.05.2018 провадження у справі №822/651/18 поновлено та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.06.18 продовжено строк проведення підготовчого судового провадження по даній справі до 20.07.2018 включно.

Відповідно до ухвали суду від 18.07.2018 підготовче провадження закрито та призначено розгляд даної справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, оцінивши наявні у матеріалах справи належні та допустимі докази в їх взаємозв'язку та сукупності, проаналізувавши зміст норм права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ГУ ДФС у Хмельницькій області на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Житлово-будівельного кооперативу "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р., за результатами якої складено акт від 04.08.2017 року № 1516/22-01-14-06/38925117.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (в редакції з 13.08.2015 року), що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 826578 грн, в т.ч.: - серпні 2015 року в сумі 372635 грн; - за три квартали 2015 року - в сумі 422461 грн (в тому числі за ІІІ квартал 2015 року - 422461 грн; - за 2015 рік - в сумі 826578 грн (в.т.ч. за IV квартал 2015 року в сумі 31482 грн).

На підставі акту від 04.08.2017 року № 1516/22-01-14-06/38925117 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесене податкове повідомлення - рішення форми "Р" № НОМЕР_1 від 18.08.2017.

Житлово-будівельний кооператив "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" не погодившись із винесеним податковим повідомленням - рішенням форми "Р" № НОМЕР_1 від 18.08.2017 оскаржив його в адміністративному порядку встановленого ст.56 ПК України до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду поданої скарги Державна фіскальна служба України скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" залишила без розгляду у відповідності до п. 4 розд. 8 Порядку № 916, з підстав пропуску строку звернення, та повернула останню заявнику.

Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області виставлено позивачу податкову вимогу форми "Ю" № 1009-17 від 05.10.2017 на суму 1244499 грн. 73 коп. за платежем - податок на прибуток приватних підприємств.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням та виставленою податковою вимогою позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом його порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог п.133.4 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції з 13.08.2015) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно пп. 133.4.2 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) є те, що доходи прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Відповідно до пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 13.08.2015 року) у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду) та подавати фінансову звітність та сплачувати податок на прибуток у порядку, встановленому цим розділом для платників податку на прибуток.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Згідно вимог п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до статуту ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями Членів (Учасників) та Асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.

Статутом ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку.

Між ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" та ТОВ "Валіо Груп" 04.05.2015 укладено договір підряду № 4/05-10п згідно якого ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" - Замовник, ТОВ "Валіо Груп" - Підрядник.

Предметом даного Договору є зобов'язання Підрядника за дорученням Замовника на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

Позивачем на підтвердження господарських операцій згідно даного Договору надано до суду копію Договору підряду № 4/05-10п від 04.05.2015, довідки про вартість виконаних робіт та витрати за травень - жовтень 2015 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за травень - жовтень 2015 року, копії виписок з банку, податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій.

За проведені роботи ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" перерахувало ТОВ "Валіо Груп" кошти в сумі 4592099,00 грн.

При цьому, відповідач зазначає, що вказані вище кошти, які перераховані ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" на рахунки TOB "Валіо Груп" для переведення їх в готівку, є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів, тому відповідно до вимог пп. 133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" зобов'язано було до 20 вересня 2015 року подати Податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2015 року по 31.08.2015 (останній день місяця, в якому вчинено таке порушення) та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 372635,00 грн виходячи із суми операції нецільового використання коштів в розмірі 2070194,00 грн (2070194,00 грн х 18%).

ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" у відповідності до вимог абзацу 2 пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України зобов'язано було: подати Податкову декларацію з податку на прибуток за III квартал 2015 року, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 2347005,00 грн та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 422461,00 грн виходячи із суми операції нецільового використання коштів у вересні 2015 року в розмірі 2347005,00 грн (2347005,00 грн х 18%); подати Податкову декларацію з податку на прибуток за IV квартал 2015 року, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 174900,00 грн та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31482,00 грн, виходячи із суми операції нецільового використання коштів у жовтні 2015 року в розмірі 174900,00 грн (174900,00 грн х 18%).

Суд зазначає, що за наслідком перерахування позивачем коштів в сумі 4592099,00 грн. ТОВ "Валіо груп" виконані відповідні роботи і були досягнуті цілі та завдання, визначені установчими документами ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А".

Вказані кошти витрачені за цільовим використанням - на будівництво будинку, який прийнятий до експлуатації, що підтверджують : платіжні доручення з рухом коштів, звіт про виконання коштів неприбутковими установами та організаціями за 2015 р, Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Обґрунтовуючи нецільове використання позивачем вказаних коштів, відповідач вказує виключно на те, що позивач провів оплату за роботи ТОВ "Валіо Груп", які фактично не виконувались, тобто ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" провело оплату за вказані роботи для переведення таких коштів у готівку, оскільки в діяльності ТОВ "Валіо Груп" наявні ознаки фіктивності.

Не погоджуючись з таким твердженням відповідача суд зауважує, що жодним доказом не підтверджується зняття коштів з рахунків ТОВ "Валіо Груп" позивачем або іншими особами, переведення цих коштів у готівку, передача готівки позивачу, наявність або використання такої готівки позивачем. При цьому, банківськими виписками підтверджується перерахування позивачем коштів у безготівковому порядку на рахунок ТОВ "Валіо груп" в якості оплати за будівельно-монтажні роботи згідно договору № 4/05-10п від 04.05.2015.

Відповідач вказує, що позивачем надано Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) та Довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) за травень - жовтень 2015 року скріплені печатками з реквізитами TOB "Валіо Груп" та ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А", без зазначення дати складання, та підпису повноваженої особи зі сторони ТОВ "Валіо Груп", що на думку відповідача унеможливлює встановлення зв'язку понесених витрат неприбуткової організації у відповідності до цілей, визначених в Статуті неприбуткової установи, а також безпосереднє виконання будь-якого виду робіт саме ТОВ "Валіо Груп".

При цьому, суд зазначає, що бухгалтерська документація, яка надана представником позивача до суду не містить дати підписання, а також підпису зі сторони ТОВ "Валіо Груп", зокрема акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт не містять відомостей стосовно дати підписання таких документів сторонами та підпису уповноваженої особи зі сторони ТОВ "Валіо Груп", при цьому інші необхідні реквізити присутні на вказаних документах.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

А отже, будь-які документи, у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів.

При цьому, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Разом з тим, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд вважає, що наявні в матеріалах справи документи відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів та підтверджують факт виконання робіт ТОВ "Валіо Груп" згідно умов договору підряду № 04-05/10п від 04.05.2015.

Також, відповідач стверджує, що ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" вказує про відсутність у нього власних та орендованих виробничих потужностей, а при цьому відповідач наголошує, що у TOB "Валіо Груп" також відсутні у власності (оренді) основних фондів трудові ресурсу на виконання будівельно-монтажних робіт.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначено, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, на вказане твердження відповідача вказує, що оскільки останнім не доведено, а судом не встановлено неможливості залучення трудових ресурсів залучення людей за цивільно-правовими угодами. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Відповідач зазначає, що протягом 2015-2016 років службові особи TOB "Валіо Груп" податкову звітність до ДПІ за місцем реєстрації не подавали, остання податкова звітність підприємства подана в липні 2014 року керівником підприємства ОСОБА_3, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2, якого закритий ще в І кварталі 2012 року, в зв'язку з повідомленням про смерть.

При цьому посилається на матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень: № 32015100020000162, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 № 32015100020000162, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України; №32016100070000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2016 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України; №32017100070000002, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Суд встановив, що досудовим розслідуванням у рамках цих кримінальних справ встановлено, що на території м. Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних «фіктивних» підприємств, а саме: ТОВ «Валіо Груп» та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ «Валіо Груп» з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів «конвертаційного центру» , вилучено печатку ТОВ «Валіо Груп» , чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки ТОВ «Валіо Груп» .

Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що з лютого 2015 року до складу засновників ТОВ «Валіо Груп» , з одночасним призначенням на посаду директора, увійшов ОСОБА_4, який повідомив, що службовою особою вказаного підприємства не являвся, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, банківськими рахунками не користувався, до складу засновників не входив, звітність до контролюючих органів не подавав, печаткою не користувався (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 14.02.2017 у справі №758/1592/17).

Згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ «Валіо Груп» ОСОБА_4 від 24.10.2016, останній повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Валіо Груп» , жодних документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України.

Згідно частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відповідно до частини 2 цієї статті, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 4 статті 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

А тому, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А тому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Суд встановив , що на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, а також станом на час розгляду даної справи, вироку щодо посадових осіб ТОВ «Валіо Груп» не було, а тому матеріали досудового розслідування за вказаними кримінальними провадженнями судом першої інстанції безпідставно враховано як доказ фіктивності ТОВ "Валіо Груп".

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 16.01.2018 по справі №2а-7075/12/2670, суд вважає необґрунтованим, оскільки при розгляді вказаної справи суд врахував вирок суду в кримінальному провадженні, який на момент прийняття відповідного судового рішення, в тому числі рішення суду першої інстанції, набрав законної сили. А тому, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14.

Також, посилання відповідача на те, що господарські операції позивача з ТОВ "Валіо Груп" здійснювались з метою заниження податкових зобов'язань, а також на те, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB «Валіо Груп» №200176278 від 01.07.2014, анульоване 23.06.2015 року (причина анулювання свідоцтва - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), жодним чином не свідчить про отримання певної вигоди позивачем, адже позивач є неприбутковою організацією, не є платником ПДВ, а тому не міг отримати податкову вигоду за результатами документування господарських операцій з TOB «Валіо Груп» . До того ж, всі платежі на рахунки TOB «Валіо Груп» позивач проводив без ПДВ, що вказує на неможливість формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Суд звертає увагу відповідача на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення, що передбачено ч.2 ст.61 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини рішенням від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а та від 06.02.2018 по справі №802/4940/14.

Однак посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

При цьому, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачу, як платнику податку було відомо про можливі порушення з боку його контрагента, а також те, що метою позивача було здійснення господарських операцій з даним підприємством для одержання податкової вигоди.

Отже, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Надаючи правову оцінку доводам позивача стосовно направлення скарги про перегляд повідомлення-рішення від 18.08.2017 № НОМЕР_1 з дотриманням десятиденного строку на оскарження, суд враховує наступне.

Положеннями п. 56.2. ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з п. 56.3. ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 56.16. ст. 56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Проаналізувавши наведені правові норми, суд приходить до висновку, що скарга, яка подана із дотриманням десятиденного строку, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою до закінчення процедури адміністративного оскарження.

З матеріалів справи суд встановив, що позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006441209 в адміністративному порядку, однак ДФС України надіслала відповідь від 19.09.2017 про залишення скарги без розгляду, в зв'язку з пропущенням строку оскарження.

Однак, як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами останнім днем на оскарження податкового повідомлення-рішення №0006441209 від 18.08.2017 було 29.08.2017 року.

При цьому, як доказ дотримання 10-ти денного строку звернення із скаргою в порядку п.56.3 ст.56 ПК України, позивач надав фіскальний чек Укрпошти від 29.08.2017, відповідь Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 22.05.2018 року на адвокатський запит від 08.05.2018, зміст яких вказує на те, що рекомендований лист зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006381209 прийнято до відправки відділенням поштового зв'язку 29.08.2017.

Отже позивачем не пропущено строк подання скарги до ДФС України, встановлений для оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Аналізуючи приписи законодавства України, надаючи оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, та враховуючи те, що в ході судового розгляду справи встановлено реальність господарських операцій ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" з ТОВ "Валіо Груп", при цьому відповідачем не доведено наявності, а судом не встановлено жодних доказів на підтвердження того, що оплата ЖБК "Місто-Сад восьмий будівельний, 4А" коштів за роботи ТОВ «Валіо Груп» є нецільовим використанням коштів позивача, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № НОМЕР_1.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ю" № 1009-17 від 05.11.2017, суд зазначає, що матеріали справи містять відомості, а саме - електронну копію витягу з АІС "Податковий блок", про те, що податкова вимога форми "Ю" № 1009-17 від 05.11.2017 відкликана податковим органом 20.03.2018 року, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків, даний факт підтвердив і сам відповідач.

Відповідно до ст. 60 Податкового кодексу України, п. 1 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Hаказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за № 902/30770, податкова вимога вважається відкликаною:

- у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі;

- з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги;

- з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі;

- у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Отже, беручи той факт, що податкова вимога форми "Ю" № 1009-17 від 05.11.2017 відкликана податковим органом 20.03.2018, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ю" № 1009-17 від 05.11.2017 року задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_5 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З обставинами даної справи, вбачається, що контролюючий орган діяв протиправно, а висновки такого органу в свою чергу не відповідають дійсним обставинам справи, а тому суд вважає, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Житлово-будівельного кооперативу "Місто-сад восьмий будівельний, 4А" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0006441209 від 18.08.2017 та податкової вимоги №1009-17 від 05.10.2017 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 18.08.2017 форми "Р" №0006441209.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Житлово-будівельного кооперативу "Місто-сад восьмий будівельний, 4А" (ідентифікаційний код - 38925117) судовий збір в сумі 12398 (дванадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн 67 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (ідентифікаційний код - 39492190).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11 вересня 2018 року

Позивач:Житлово-будівельний кооператив "Місто-сад восьмий будівельний, 4А" (вул. Володимирська, 109,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , ідентифікаційний код - 38925117) Відповідач:Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 39492190)

Головуючий суддя ОСОБА_6