Рішення

від 10.09.2018 по справі 822/2226/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2226/18

РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Старокостянтинівської районної державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Старокостянтинівської районної державної адміністрації про надання дозволу на розробку технічної документації;

- зобов'язати Старокостянтинівську районну державну адміністрацію вчинити дії по наданню ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва у розмірі до повного задоволення права на земельну частку пай згідно сертифіката.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до рішення Самчинецької сільської ради народних депутатів Старокостянтинівського району від 10 червня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чапаєва село Самченці було передано в колективну власність 1464.1 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано для ведення сільськогосподарського виробництва та видано державний акт серія ХМ №022 із планом зовнішніх меж. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №22.

На зборах колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва село Самченці було складено списки громадян членів ксп та визначено, що кожному члену підприємства належить право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності розміром 3.00 умовних кадастрових гектарах. Відповідно до цього Старокостянтинівською районною державною адміністрацією було видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) кожному члену підприємства із зазначенням розміру 3.00 га умовних кадастрових гектарів.

Вказує, що позивачу вже видано Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6824287300:03:004:0054 площею 1.3322 га.

Оскільки позивачу не в повному об'ємі було надано земельну ділянку, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП ім. Чапаєва. Однак листом від 24 травня 2018 №49/782-28/2018 позивачу відмовлено в задоволенні клопотання, та зазначено, що позивач повністю скористався правом отримання земельної ділянки відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай).

Позивач вважає вказану відмову відповідача протиправною, зважаючи на це, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 20.08.2018 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в письмовому провадженні. Позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, в письмовому провадженні. У задоволенні позовних вимог заперечує.

Також відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що розпаювання земель колишнього КСП ім. Чапаєва с. Самчинці проводилося згідно рішення сесії Самчинецької сільської ради народних депутатів Старокостянтинівського району від 10 червня 1995 року, згідно якого у колективну власність КСП ім. Чапаєва с. Самчинці було передано 1464,10 га земель сільськогосподарського призначення, на основі якого було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 022 від 26 листопада 1995 року.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як визначено частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що розпаювання земель колишнього КСП ім. Чапаєва с. Самчинці проводилося згідно рішення сесії Самчинецької сільської ради народних депутатів Старокостянтинівського району від 10 червня 1995 року, згідно якого у колективну власність КСП ім. Чапаєва с. Самчинці було передано 1464,10 га земель сільськогосподарського призначення, на основі якого було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 022 від 26 листопада 1995 року.

На підставі розпорядження районної державної адміністрації №317/2005-р від 24.11.2005 року позивач безоплатно отримав у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,3322 га, яка розташована на території Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. На цю землю позивачу було видано державний акт на право власності.

Позивач звернувся до Старокостянтинівської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП ім. Чапаєва.

Листом №49/782-28/2018 від 24.05.2018 року відповідач повідомив позивачу, що заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП ім. Чапаева розглянута на засіданні комісії з питань регулювання земельних відносин на території Старокостянтинівського району 16.05.2018 року. За результатами розгляду комісією прийнято рішення відмовити в задоволенні заяви у зв'язку із тим, що відповідно до норм Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" позивач скористався правом на отримання земельної ділянки відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина 4 статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина 2 статті 14).

Згідно з пунктом "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Згідно ч.6,7 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.2,3, ст.123 Кодексу, надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП ім. Чапаєва.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

У відповіді, оформленої листом №49/782-28/2018 від 24.05.2018 року відповідач повідомив позивачу, що за результатами розгляду заяви позивача комісією прийнято рішення відмовити в задоволенні заяви у зв'язку із тим, що відповідно до норм Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" позивач скористався правом на отримання земельної ділянки відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай).

Вказане обгрунтування відповідача при наданні відмови позивачу в надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на думку суду, не відповідає вимогам закону, оскільки, відповідно до ч.6 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Отже, суд вважає, що громадянин має право отримати безоплатно у власність земельні ділянки один і більше разів, проте в межах розмірів, передбачених ст.121 Земельного кодексу України.

Враховуючи те, що позивач безоплатно отримав у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,3322 га, яка розташована на території Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, що підтверджується державним актом на право власності серії ХМ №028096, тобто в розмірі менше 2,0 гектара, а тому має право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2015 року у справі № 6-228цс14.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною відмову Старокостянтинівської районної державної адміністрації у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Старокостянтинівської районної державної адміністрації вчинити дії по наданню ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва у розмірі до повного задоволення права на земельну частку пай згідно сертифіката, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом ОСОБА_3 Європи 11.03.1980 р. термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 1 ст.2 КАС України вказано, серед іншого, що завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вказана норма, у сукупності з наведеними положеннями ч.4 ст.245 КАС України та наявністю у відповідача права діяти на власний розсуд, покладає на суд обов'язок зобов'язати відповідача вирішити питання, щодо якого звернувся позивач (заяви про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП ім. Чапаєва), з врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, при розгляді цієї адміністративної справи суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом зобов'язання Старокостянтинівської районної державної адміністрації, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП ім. Чапаєва та вирішити вказане питання з врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача слід присудити 352,40 грн. судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Старокостянтинівської районної державної адміністрації щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації та зобов'язати Старокостянтинівську районну державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП ім. Чапаєва, з врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача - ОСОБА_4 судовий збір в сумі 352,40 грн. (триста п'тдесят дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Старокостянтинівської районної державної адміністрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Позивач:ОСОБА_1 (с. Семереньки, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31172 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Старокостянтинівська районна державна адміністрація (вул. К.Острозького, 70, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100 , код ЄДРПОУ - 21315239)

Головуючий суддя ОСОБА_5