Ухвала

від 10.09.2018 по справі 2540/3056/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 вересня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/3056/18

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Тихоненко О.М. розглянувши матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інфраструктура-С до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інфраструктура-С звернулось до суду з позовом до Чернігівської міської ради та просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 4 рішення відповідача від 21.08.2018 № 33/VІІ-26 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам ;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.07.2018 № 9 про поновлення договору оренди земельної ділянки по вул. Савчука, 5-а, в м. Чернігові, площею 0,2000 га (кадастровий номер 7410100000:02:034:0139).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи суд прийшов до наступного висновку.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, розгляд справ здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України лише у разі, якщо за предметом спору та його суб'єктним складом справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (стаття 2 Земельного кодексу України).

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Як вбачається зі змісту позовної заяви предметом спору є рішення Чернігівської міської ради від 21.08.2018, пунктом 4 якого відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,2000 га по вул. Савчука, 5-а для будівництва багатоповерхового житлового будинку з розміщенням підземного автопаркінгу.

Отже, в даному випадку існує спір у земельних правовідносинах, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею.

У зв'язку з цим необхідно зазначити, що реалізуючи відповідні повноваження органи місцевого самоврядування вступають з юридичними особами у земельні відносити та є рівними учасниками, а тому спори, що виникають із земельних відносин, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до позиції ОСОБА_1 Верховного Суду у справі № 539/1957/16-а від 04.04.2018 зазначено, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Таким чином, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інфраструктура-С до Чернігівської міської ради підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не належать до справ адміністративної юрисдикції.

Пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На виконання вимог ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що даний позов відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інфраструктура-С до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі з доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, передбачені статтями 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Тихоненко