Рішення

від 11.09.2018 по справі 826/5400/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2018 року № 826/5400/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод Феоніс доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2015,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод Феоніс (далі - позивач, ТОВ Комбікормовий завод Феоніс ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2015 за № 0004112201 та №0004092201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентом ТОВ Євро Інвест Харків та на підставі належним чином оформлених первинних документів і посилання контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків за результатами таких операцій є необґрунтованими. В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності ТОВ Комбікормовий завод Феоніс , незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю ТОВ Комбікормовий завод Феоніс , фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії ТОВ Комбікормовий завод Феоніс та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Також, посилаючись у акті перевірки на недостатність трудових та інших ресурсів ТОВ Євро Інвест Харків для здійснення операцій з ТОВ Комбікормовий завод Феоніс відповідачем не вказано на обсяг ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання цих операцій, але були відсутні, а відтак не доведено неможливості здійснення контрагентом господарської діяльності. Крім того, у акті перевірки не вказано про наявність вироку суду відносно посадових осіб ТОВ Євро Інвест Харків за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, наполягаючи на правомірності так обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому відповідач стверджує, що позивачем під час перевірки не надало належним чином оформлених документів бухгалтерського обліку, що підвереджують реальність виконання господарських угод, укладених з ТОВ Євро Інвест Харків .

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл №6047 від 10.10.2017 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/5400/16 та вказану справу 01.01.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України), визначеній Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017.

Згідно п.10 ч.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

У судове засідання 26.02.2018 представник відповідача не з'явився, подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з потребою додаткового часу для підготовки позиції відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві витребувано: належним чином засвідчені копії податкової інформації №2274/7/20-38-22-05-04 від 25.03.2015, що надійшла від Основ'янської об'єднаної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, щодо неможливості проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Інвест Харків (код ЄДРПОУ 35352608) по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Промтех-Трейд (код ЄДРПОУ 39474370) за період з 01.12.2014 по 31.12.2014.

Судову повістку з повідомленням про відкладення розгляду справи на 15.05.2018 отримано уповноваженим представником відповідача 22.03.2018, що підтверджується розпискою уповноваженого представника на звороті такої повістки.

Згідно пункту 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду даної справи у відсутність представника відповідача, судом врахована наявність в матеріалах справи письмово викладених заперечень відповідача та надання останнім додаткових доказів, що були витребувані судом.

За наявності в матеріалах адміністративної справи доказів, на підставі яких можна встановити обставини у даній справі і дати їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд, на підставі письмової заяви останнього, ухвалив про здійснення розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доводи представника позивача, ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Комбікормовий завод Феоніс з питань, що стали предметом оскарження, за результатами якої складено акт №1373/26-53-22-01-21/32357650 від 12.11.2015.

Відповідно до висновків, закріплених в акті висновків, в ході перевірки було встановлено наступні порушення ТОВ Комбікормовий завод Феоніс :

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ Комбікормовий завод Феоніс завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам ТОВ Євро Інвест Харків за період з 01.12.2014 по 31.01.2015 на загальну суму 97387,00 грн;

- п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ Комбікормовий завод Феоніс завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ Євро Інвест Харків за період з 01.12.2014 по 31.01.2015 у загальній сумі 112363,00 грн.

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено на підставі податкової інформації Основ'янської об'єднаної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №2274/7/20-38-22-05-04 від 25.03.2015 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Євро Інвест Харків по взаємовідносинам з ТОВ Промтех-Трейд за період з 01.12.2014 по 31.12.2014. Крім того, перевіркою встановлено, що в результаті проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, оскільки у податковій звітності та статутних документах відсутні відомості про зазначені обставини.

На підставі акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 10.12.2015:

№0004092201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 97387,00 грн за основним платежем та 24347,00 грн за штрафними санкціями;

№0004112201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 110759,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України.

Рішеннями від 18.02.2016 №3602/10/26-15-10/26-15-10-06-35 Головного управління ДФС у м. Києві та від 21.03.2016 № 6063/6/99-99-10-01-01-25 Державної фіскальної служби України скарги позивача залишено без розгляду, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема:

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій;

- документального підтвердження реального здійснення господарських операцій - сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду;

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності;

- наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної;

- наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Між ТОВ Комбікормовий завод Феоніс та ТОВ Євро Інвест Харків укладено договір поставки товару №МП/344/13 від 23.10.2013 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору, ТОВ Євро Інвест Харків (Постачальник) зобов'язується передати у власність Покупця товар, а ТОВ Комбікормовий завод Феоніс Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме - копії договору постачання товару, видаткових накладних, товарно -транспортних накладних, податкових накладних, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, картка рахунку: 201 за 01.01.2013 по 31.12.2014, технічна карта, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем та ТОВ Євро Інвест Харків здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що акт про результати проведення податкової перевірки контрагента позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідного для ведення господарської діяльності майна, інших матеріальних, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угоди поставки з позивачем.

Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом, який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа № 803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа № 820/3119/17), від 31.07.2018 (справа № 0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа № 817/1339/17), від 30.01.2018 (справа № 826/1250/13-а).

Під час розгляду справи контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, на якого процесуальним законодавством покладається обов'язок по доведенню правомірності своїх рішень, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання; судових рішень, вироків тощо; не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення ТОВ Комбікормовий завод Феоніс розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод Феоніс задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10.12.2015 за № 0004092201 та № 0004112201.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод Феоніс понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3488,00 (три тисячі чотириста вісімдесят вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод Феоніс (код ЄДРПОУ 32357650, адреса: 02152, м. Київ, Дніпровська набережна, 1А, приміщення №1-№8 групи приміщень №150, тел.: 044 295-80-80).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 38730029, адреса: 02094, м. Київ, б-р. Верховної ради, 246, тел.: 044-558-44-20)

Суддя: Н.А. Добрівська