Рішення

від 10.09.2018 по справі 910/9499/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2018Справа № 910/9499/18

За позовом Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав

до Приватного підприємства Тен По

про стягнення 14 130,02 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація Українська ліга авторських і суміжних прав (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Тен По (відповідач) про стягнення 14 130,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі договору № КБР-К-22/03/2/11 від 22.03.2011, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 7300,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 165,89 грн., 3% річних у розмірі 657,56 грн., пеню у розмірі 1006,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9499/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК УКраїни, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі № 910/9499/18 було направлене відповідачу за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв'язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі № 910/9499/18 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адреси одержувача, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація Українська ліга авторських і суміжних прав є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.

22.03.2011 між позивачем - Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (далі - УЛАСП) та відповідачем - Приватним підприємством Тен По (далі - Користувач) був укладений Договір № КБР-К-22/03/2/11 (далі - Договір), за умовами якого:

- Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом Твори), а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону (пункт 2.1 Договору).

- Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до цього Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж. Платіж за дні з яких складається залишок місяця в якому укладено Договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору (пункт 2.3 Договору).

- Користувач зобов'язується не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітнім кварталом, надавати УЛАСП звіт про публічно виконані Твори за формою, наведеною у Додатку № 4 до даного Договору, якщо інше не встановлено в Додатках до цього Договору (п. 2.4 Договору).

- У разі затримки платежів, Користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 2.6 Договору).

- У разі затримки платежів, УЛАСП має право, але не зобов'язаний визначити розмір заборгованості та штрафних санкцій виходячи з приписів Постанов №№ 71, 72 КМ України від 18.01.2003 (пункт 2.7 Договору).

- У разі невиконання або неналежного виконання п.п. 2.4, 3.3 цього Договору, Користувач зобов'язаний сплатити УЛАСП штраф у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) (пункт 2.8 Договору).

- Користувач зобов'язується протягом п'яти днів повідомити УЛАСП про відкриття нових закладів, в яких буде здійснюватись публічне виконання фонограм, а також підписати відповідні Додатки до цього Договору (пункт 3.3 Договору).

- Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 22 березня 2012 року, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору).

- У випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пункт 4.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору є Перелік закладів, в яких Компанія здійснює публічне виконання Творів , зокрема, таким закладом визначено кафе ТЕН ПО за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 34/2.

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що розмір щомісячної винагороди обчислюється з фіксованої ставки 100,00 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних Додатках до Договору; загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договору становить 100,00 грн.; зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок ПО УЛАСП відповідно до умов Договору (п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Додатку № 2 до Договору).

Крім того, в пункті 2 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

Звертаючись до суду з даним позовом на підставі Договору про стягнення з відповідача заборгованості за період з липня 2012 року по липень 2018 року включно, позивач вказав, що за весь час з моменту підписання Договору і до дати підписання позовної заяви відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Однак, відповідач не дотримувався належним чином зустрічного обов'язку - обов'язку сплачувати винагороду позивачу.

Позивач також зазначив, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 4.2 цього Договору, то станом на дату звернення до суду з позовною заявою строк дії Договору визначається періодом з 22.03.2011 по 22.03.2019.

Позивач стверджував, що за період з липня 2012 по липень 2018 року оплата за публічне виконання Творів на підставі Договору взагалі не здійснювалась, тому заборгованість відповідача за вказаний період склала 7 300,00 грн., у зв'язку з чим позивач і звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом, а також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 006,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 165,89 грн. та 3% річних у розмірі 657,56 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № КБР-К-22/03/2/11 від 22.03.2011.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 4.2 Договору, а тому даний Договір вважається продовженим на тих же умовах по 22.03.2019 (пункти 4.1, 4.2 Договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період з серпня 2012 по липень 2018 року Договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З урахуванням пунктів 2.1, 2.3 Договору, підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору, пункту 1 Додаткової угоди № 1 до Договору, за здійснення використання Творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 100,00 грн. за кожен заклад відповідача щомісячно.

Відповідно до пункту 2.3 Договору відповідач був зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних Додатках до цього Договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити черговий місячний платіж, зокрема, за липень 2012 року, у будь-який день, але не пізніше, ніж 25.06.2012 року включно, за серпень 2012 року - не пізніше, ніж 26.07.2012 включно і так далі за інші спірні чергові місячні платежі.

Відповідач в спірний період дії Договору не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.

Так, по матеріалам справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з липня 2012 року по липень 2018 року, заборгованість за який складає 7 300,00 грн. (основний борг).

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу в спірний період, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 7 300,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 165,89 грн. інфляційних нарахувань, 657,56 грн. 3% річних, 1 006,57 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання за Договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань в розмірі 5 165,89 грн., виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, суд дійшов висновку, що сума інфляційних нарахувань розрахована позивачем відповідно до вимог Договору, не суперечать нормам чинного законодавства, але є арифметично не вірною.

За таких обставин, судом встановлено, що сума інфляційних нарахувань фактично становить 5 027,12 грн. (тоді як позивач визначив 5 165,89 грн.).

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 165,89 грн. інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 5 027,12 грн. В частині стягнення 138,77 грн. інфляційних нарахувань позивачу належить відмовити.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 657,56 грн., виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, суд дійшов висновку, що сума 3% річних розрахована позивачем відповідно до вимог Договору та не суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 657,56 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 006,57 грн. пені за затримку платежів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 2.6 Договору сторони погодили, що у разі затримки платежів, Користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 2.6 Договору, вимога позивача про стягнення 1 006,57 грн. пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зі змісту якого вбачається, що сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається з суми судового збору у розмірі 1 762,00 грн. та з витрат на поштове відправлення відповідачу копії позовної заяви та копії відповіді на відзив у розмірі 50,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 744,70 грн. та 25,00 грн. витрат на поштове відправлення відповідачу копії позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Тен По (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 36411889) на користь Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) 7 300,00 грн. (сім тисяч триста гривень 00 коп.) основного боргу, 5 027,12 грн. (п'ять тисяч двадцять сім гривень 12 коп.) інфляційних нарахувань, 657,56 грн. (шістсот п'ятдесят сім гривень 56 коп.) 3% річних, 1 006,57 грн. (одну тисячу шість гривень 57 коп.) пені, 1 744,70 грн. (одну тисячу сімсот сорок чотири гривні 70 коп.) судового збору, 25,00 грн. (двадцять п'ять гривень 00 коп.) витрат на поштове відправлення.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 10.09.2018.

Суддя Гумега О.В.