Рішення

від 11.09.2018 по справі 910/9903/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 11.09.2018Справа №  910/9903/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна зірка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпрофмед» про стягнення 56   561,33 грн. Без повідомлення (виклику) сторін. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:             Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна зірка» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпрофмед» про стягнення 56 561,33 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором постачання № 16 від 22.07.2014 в частині здійснення розрахунків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 відкрито провадження у справі. З огляду на малозначність справи №910/9903/18 в розумінні п. 1 ч. 5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.02.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04071, м. Київ, вулиця Ярославська, будинок 4, літера Б, офіс 2/1. Відповідач ухвалу суду від 27.07.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 01.08.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103047356028. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,             ВСТАНОВИВ: 22 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна зірка» (далі – постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпрофмед» (далі – покупець, відповідач) укладено Договір постачання № 16 (далі – Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму (ціну). Відповідно до п. 1.2 Договору, товаром, що підлягає продажу за цим Договором, є HPL панелі виробництва компанії Fundermax GmbH, Австрія. Пунктом 1.3 Договору узгоджено, що постачання товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця. У відповідності до п. 2.1 Договору асортимент, кількість, ціна одиниці товару вказані в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору. Згідно з п. 3.1 Договору сторони застосовують до даного Договору умову поставки DDP (м. Київ) Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року. У відповідності до п. 3.2 Договору пункт поставки товару: м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6. Зобов'язання постачальника щодо поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару, підписання сторонами оформленої належним чином накладної та передачі повного комплекту документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства (п. 3.3 Договору). За умовами п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється шляхом передоплати у розмірі 80% від загальної вартості товару, зазначеної у п. 2 цього Договору, та оплатою залишкової вартості товару у розмірі 20% після повідомлення продавцем покупцю про наявність товару на складі продавця. Згідно з п. 6.1 Договору покупець здійснює оплату, рівну 80% від загальної вартості товару, зазначеної у п. 2 цього Договору, протягом 3 банківських днів по отриманню рахунку-фактури, виставленої продавцем згідно з п. 4 цього Договору. У відповідності до п. 6.2 Договору поставка товару в асортименті та кількості, зазначених в п. 2 цього Договору, здійснюється протягом 5 тижнів після отримання продавцем оплати в розмірі 80%  від загальної вартості товару згідно з п. 6.1 цього Договору. Відповідно до п. 6.3 Договору продавець сповіщає про наявність товару на складі продавця, а покупець оплачує несплачену частину вартості (залишкову вартість) товару, що дорівнює 20% від загальної вартості товару, зазначеної у п. 2 цього Договору. Пунктом 6.5 Договору узгоджено, що датою поставки товару або датою переходу власності на товар від постачальника до покупця вважається дата, що зазначена у прибутково-видаткових накладних, підписаних обома сторонами. Даний Договір набирає сили з моменту надходження першого замовлення від покупця і є укладеним на термін до 31 грудня 2013 року і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором у повному обсязі (п. 9.1 Договору). Як зазначає позивач, на виконання умов даного договору, ТОВ «Будівельна зірка» поставило ТОВ «Укрпрофмед» узгоджений товар, що підтверджується видатковою накладною № БЗ-0000050 від 01.09.2014 на суму 134  714,87 грн., яка підписана уповноваженими представниками сторін без заперечень, однак відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за ним, утворилася заборгованість, в розмірі 28  797,87 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для сторін. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У відповідності до п. 2.1 Договору асортимент, кількість, ціна одиниці товару вказані в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору. Однак, сторонами не надано суду доказів погодження між сторонами будь-яких специфікацій до Договору. В свою чергу, у пункті 3.3 Договору, сторонами узгоджено, що зобов'язання постачальника щодо поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару, підписання сторонами оформленої належним чином накладної та передачі повного комплекту документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства. Відтак, враховуючи умови договору, суд дійшов висновку, що належним доказом погодження сторонами кількості товару, його вартості, тощо є, зокрема, складення та підписання відповідних видаткових накладних щодо поставки конкретної партії товару. Судом встановлено, що відповідачем було здійснено поставку позивачу товару на загальну суму 134  714,87 грн. згідно видаткової накладної № БЗ-0000050 від 01.09.2014, яка підписана сторонами без заперечень та зауважень. За умовами п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється шляхом передоплати у розмірі 80% від загальної вартості товару, зазначеної у п. 2 цього Договору, та оплатою залишкової вартості товару у розмірі 20% після повідомлення продавцем покупцю про наявність товару на складі продавця. Згідно з п. 6.1 Договору покупець здійснює оплату, рівну 80% від загальної вартості товару, зазначеної у п. 2 цього Договору, протягом 3 банківських днів по отриманню рахунку-фактури, виставленої продавцем згідно з п. 4 цього Договору. У відповідності до п. 6.2 Договору поставка товару в асортименті та кількості, зазначених в п. 2 цього Договору, здійснюється протягом 5 тижнів після отримання продавцем оплати в розмірі 80%  від загальної вартості товару згідно з п. 6.1 цього Договору. Відповідно до п. 6.3 Договору продавець сповіщає про наявність товару на складі продавця, а покупець оплачує несплачену частину вартості (залишкову вартість) товару, що дорівнює 20% від загальної вартості товару, зазначеної у п. 2 цього Договору. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру № БЗ-0000098 від 24.07.2014 на суму 134  714,87 грн., який, як вбачається з матеріалів справи частково оплачений відповідачем, а саме 24.07.2014 відповідачем сплачено 105  917 грн. Таким чином, за відповідачем станом на дату звернення позивача із позовом до суду, обліковувалась заборгованість в розмірі 28  797,87 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов'язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. Таким чином, беручи до уваги, що позивачем було поставлено товар, вказаний у видатковій накладній у повному обсязі, а відповідачем не сплачено попередню оплату товару у повному обсязі до моменту поставки, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаній видатковій накладній. При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України. Отже, відповідач, згідно з приписами чинного законодавства України, зобов'язаний оплатити поставлений товар одразу після прийняття товару та підписання видаткових накладних на цей товар. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 28  797,87 грн. У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3  365,73 грн., інфляційні втрати у сумі 20  417,53 грн. та пеню в розмірі 3  980,40 грн. За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором. Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил  здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом. Згідно з п. 8.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, але не більше 5% загальної вартості товару. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 3  980,40 грн. судом встановлено, що він відповідає фактичним обставинами справи та є арифметично вірним, а відтак судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 3  980,40 грн. При цьому згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних  в розмірі 3  365,73 грн. та інфляційні втрати в розмірі 20  417,53 грн. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення суми. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -         ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпрофмед»  (04071, м. Київ, вулиця Ярославська, будинок 4, літера Б, офіс 2/1; ідентифікаційний код: 34350971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна зірка» (04074, м. Київ, вулиця Новозабарська, будинок 2/6; ідентифікаційний код: 35321915) заборгованість в розмірі 28  797 (двадцять вісім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 87 коп., пеню в розмірі 3  980 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн. 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 20  417 (двадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 53 коп., 3% річних в розмірі 3 365 (три тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1  762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено: 11.09.2018.              Суддя                                                                                                         О.А. Грєхова