Рішення

від 04.09.2018 по справі 910/8845/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 04.09.2018Справа №  910/8845/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллан-Пак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Леопрінт” про стягнення грошових коштів Суддя Котков О.В. Секретар судового засідання Кукота О.Ю. Представники сторін: не з'явились. СУТЬ СПОРУ: 06 липня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллан-Пак” (позивач) надійшла позовна заява № 1719 від 05.07.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Леопрінт” (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № С-514 від 22.05.2017 року в сумі 45 945,47 грн. з них: основного боргу – 36 593,69 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні 69 копійок), пені – 4860,28 грн. (чотири тисячі вісімсот шістдесят гривень 28 копійок), інфляційних втрат – 3586,18 грн. (три тисячі п'ятсот вісімдесят шість гривень 18 копійок) та 3% річних – 905,32 грн. (дев'ятсот п'ять гривень 32 копійки). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № С-514 від 22.05.2017 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем, як Продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року у справі № 910/8845/18 позовну заяву №1719 від 05.07.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллан-Пак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Леопрінт” про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю “Аллан-Пак”строк до 25.07.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків. 20 липня 2018 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллан-Пак” надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом № 1754 від 19.07.2018 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8845/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, судове засідання призначено на 21.08.2018 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018 року повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі призначене на 21.08.2018 року не відбудеться, у зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, судове засідання призначено на 04.09.2018 року. Представники сторін в судове засідання 04.09.2018р. не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Відтак, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання і не повідомили суду про причини неявки в судове засідання 04.09.2018 року, суд дійшов висновку за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін. Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 04.09.2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, ВСТАНОВИВ: 22.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Аллан-Пак” (надалі – позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТДС Леопрінт” (надалі – відповідач, покупець) було укладено договір поставки № С-514, відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується надати, а покупець прийняти і оплатити плівку, сировина, обладнання, матеріали та інші товари, які надалі іменуються «товар». Відповідно до п. 3.1. договору оплата здійснюється згідно з кожною специфікації до даного договору. За умовами п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору поставка товару здійснюється за рахунок сторони, визначеної в специфікаціях до даного договору. Датою поставки товару вважається дата, зазначена в накладній, що підтверджує передачу товару покупцеві. Передача права власності на товар відбувається в момент підписання накладної продавцем. В специфікаціях №№ 1 від 22.05.2017р., 2 від 26.05.2017 р., 3 від 14.06.2017 р., 4 від 11.07.2017 р., 5 від 13.07.2017 р., 6 від 21.07.2017 р., 7 від 09.08.2017 р., 8 від 30.08.2017р. визначено умови оплати: 100% попередня оплата. На виконання умов договору поставки № С-514 від 22.05.2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму – 70 822,21 грн., що підтверджується видатковими накладними №860 від 23.05.2017р. на суму 735,96 грн., №887 від 26.05.2017р. на суму 3111,70 грн., №1005 від 14.06.2017р. на суму 25 104,32 грн., №1170 від 11.07.2017р. на суму 5276,54 грн., №1195 від 13.07.2017р. на суму 10 241,23 грн., № 1240 від 21.07.2017р. на суму 7648,91 грн., №1358 від 09.08.2017р. на суму 2008,93 грн., №1452 від 30.09.2017р. на суму 16 694,62 грн. та товарно-транспортними накладними (копії містяться в матеріалах справи), при цьому, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково в сумі 34  228,52 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії містяться в матеріалах справи), а відтак, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 36  593,69 грн. За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.). Оскільки спірні видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару. Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України. Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму. Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 184 579,92 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем. Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки в розмірі 36  593,69 грн. При зверненні до суду, позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню – 4860,28 грн., інфляційні втрати – 3586,18 грн. та 3% річних – 905,32 грн. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. В п. 8.2. договору визначено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, за весь період нарахування пені. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, за видатковими накладними №1195 від 13.07.2017р. на суму 10 241,23 грн., № 1240 від 21.07.2017р. на суму 7648,91 грн., №1358 від 09.08.2017р. на суму 2008,93 грн., №1452 від 30.09.2017р. на суму 16 694,62 грн., в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача становить 4860,25 грн., згідно наведеного нижче розрахунку: Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 10241.2314.07.2017 - 03.08.20172112.5000 %147.31 10241.2304.08.2017 - 14.09.20174212.5000 %294.61 10241.2315.09.2017 - 26.10.20174212.5000 %294.61 10241.2327.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %371.21 10241.2315.12.2017 - 09.01.20182614.5000 %211.56 1319.29 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 7648.9122.07.2017 - 03.08.20171312.5000 %68.11 7648.9104.08.2017 - 14.09.20174212.5000 %220.04 7648.9115.09.2017 - 26.10.20174212.5000 %220.04 7648.9127.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %277.25 7648.9115.12.2017 - 17.01.20183414.5000 %206.63 992.05 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 2008.9310.08.2017 - 14.09.20173612.5000 %49.54 2008.9315.09.2017 - 26.10.20174212.5000 %57.79 2008.9327.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %72.82 2008.9315.12.2017 - 25.01.20184214.5000 %67.04 2008.9326.01.2018 - 05.02.20181116.0000 %19.37 266.55 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 16694.6231.08.2017 - 14.09.20171512.5000 %171.52 16694.6215.09.2017 - 26.10.20174212.5000 %480.26 16694.6227.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %605.12 16694.6215.12.2017 - 25.01.20184214.5000 %557.10 16694.6226.01.2018 - 26.02.20183216.0000 %468.36 2282.36 Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 4860,25 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 0,03 грн. позивачу належить відмовити. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача становить 3582,46 грн., згідно наведеного нижче розрахунку: Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.09.2017 - 31.05.201836593.691.0983582.46 Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3582,46 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 3,72 грн. позивачу належить відмовити. При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що позивач здійснив нарахування 3% річних у відповідності до вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 905,32 грн., за розрахунками позивача. Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення 45  941,72 грн. з них: основного боргу – 36 593,69 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні 69 копійок), пені – 4860,25 грн. (чотири тисячі вісімсот шістдесят гривень 25 копійок), інфляційних втрат – 3582,46 грн. (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві гривні 46 копійок), 3% річних – 905,32 грн. (дев'ятсот п'ять гривень 32 копійки). Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1761,86 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Леопрінт” (код ЄДРПОУ 38231327, адреса: 03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аллан-Пак” (код ЄДРПОУ 34870651, адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 6), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу – 36 593,69 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні 69 копійок), пені – 4860,25 грн. (чотири тисячі вісімсот шістдесят гривень 25 копійок), інфляційних втрат – 3582,46 грн. (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві гривні 46 копійок), 3% річних – 905,32 грн. (дев'ятсот п'ять гривень 32 копійки) та судовий збір – 1761,86 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят одна гривня 86 копійок). 3. В іншій частині позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 11.09.2018р. Суддя                                                                                                                                                                          О.В. Котков