Рішення

від 20.08.2018 по справі 910/9881/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.08.2018Справа№910/9881/18

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В. , за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Матізз Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бударматура"

про стягнення 237291,44 грн.

Представники учасників процесу згідно протоколу від 20.08.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Матізз Груп" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бударматура" (далі - Товариство) про стягнення 237291,44 грн, з яких 47203,93 - 3% річних, 190087,51 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.01.2017 Господарським судом міста Києва було ухвалено рішення по справі №910/21841/16, яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1079822, 55 грн та 16197,35 грн судового збору. При цьому, виконавчий документ з примусового виконання вказаного рішення було повернуто стягувачу, а в добровільному порядку відповідачем заборгованість сплачено не було. У зв'язку з вказаним, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за період невиконання відповідачем рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати справу в порядку спрощеного провадження з проведенням судового засідання (викликом сторін) у судове засідання 20.08.2018.

До судового засідання позивач та відповідач не направили своїх представників для участі в судовому засідання, про дату час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.

Крім того, 20.08.2018 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі Підприємства.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, було скеровано ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.07.2018 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, у матеріалах справи міститься поштове відправлення, яке було повернуто Публічним акціонерним товариством "Укрпошта", як органом поштового зв'язку, у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Згідно приписів частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина 3 стаття 202 ГПК України).

З огляду на наведені приписи ГПК України, беручи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача та його представників про причини їхньої неявки в судове засідання 20.08.2018, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.07.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

У період часу серпень - жовтень 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАТІЗЗ ГРУП" здійснило передачу товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАРМАТУРА" згідно номенклатури та цін, зазначених у рахунках - фактурах: № 17/08/01 від 17.08.2016; № 25/08/02 від 25.08.2016; № 29/08/02 від 29.08.2016; № 5/09/01 від 05.09.2016; № 12/09/01 від 12.09.2016; № 19/09/01 від 20.09.2016; № 4/10/01 від 04.10.2016.

У свою чергу, Товариство, прийнявши товар, його оплату в повному обсязі не здійснило, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1079822,55 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі №910/21841/16 позов Підприємства задоволено та стягнуто з Товариства 1 079 822,55 грн основного боргу та 16 197,35 грн витрат по сплаті судового збору.

Згідно приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Отже судове рішення, прийняте в справі №910/21841/16, має преюдиційне значення для вирішення даного спору, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/21841/16 від 23.01.2017 Господарським судом міста Києва 06.02.2017 був виданий відповідний наказ.

У подальшому, постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ВП №53723845 від 07.04.2017 відкрите виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/21841/16 від 06.02.2017.

04.04.2018 постановою державного виконавця наказ Господарського суду міста Києва №910/21841/16 від 06.02.2017 повернутий Підприємству на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Оскільки Товариство заборгованість згідно рішення не сплатив, позивач просив стягнути з відповідача 190087,51 грн інфляційних втрат, розрахованих за період з 03.02.2017-11.07.2018, та 47203,93 грн три проценти річних, розрахованих за період з 03.02.2017-11.07.2018.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Отже чинне законодавство не пов'язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України в справі №6-1206цс15 та постанові Верховного Суду від 18.01.2018 в справі №309/4208/13-ц.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, позивач звертаючись із даним позовом до суду здійснив нарахування сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, починаючи з 03.02.2017. Однак, суд не погоджується з таким висновком Підприємства, оскільки з Єдиного державного реєстру вбачається, що вказане рішення набрало законної сили 03.02.2017, у зв'язку із чим, період за який нараховуються компенсаційні платежі має розпочинатись з 04.02.2015. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, як то передбачено положеннями статті 253 ЦК України. Таким чином, оскільки рішення, яким встановлений обов'язок Товариства сплатити на користь позивача заборгованості, набрало законної сили 03.02.2017, початок перебігу строку, протягом якого такий обов'язок відповідача має бути виконаний припадає на наступний день, тобто на 04.02.2017. Отже, період нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат в межах даної справи становить 04.02.2017-11.07.2018.

Крім того, із наданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що Підприємство здійснює нарахування пені на суму 1096019,90 грн, тобто на суму основного боргу та суму стягнутого за рішенням Господарського суду міста Києва в справі №910/21841/16 судового збору. Водночас, нарахування сум, передбачених статтею 625 ЦК України, може бути здійснено сторонами лише на суму основного боргу, тобто на суму 1079822,55 грн, оскільки постановлення рішення констатує факт про наявність у відповідача обов'язку сплатити борг та не породжує нового грошового зобов'язання, прострочення виконання якого дає право стороні нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати. З огляду на вказане сума судового збору, присудженого до стягнення не є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 ЦК України.

Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми трьох процентів річних та інфляційних підлягають перерахунку з урахуванням вказаного вище періоду прострочення та встановлених сум (баз) для нарахування компенсаційних платежів. Так, здійснивши арифметичний перерахунок, суд вважає за можливе покласти на відповідача обов'язок сплати на користь Підприємства 187278,33 грн інфляційних втрат та 46417,58 грн трьох процентів річних.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Підприємства до Товариства та стягнення з останнього на користь позивача 187278,33 грн інфляційних втрат та 46417,58 грн трьох процентів річних.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Матізз Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бударматура" про стягнення 237291,44 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бударматура" (02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 8, квартира 44; ідентифікаційний код 36956866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Матізз Груп" (03191, місто Київ, вулиця Лятошинського, будинок 26-Б, квартира 65; ідентифікаційний код 36482609) 46 417,58 грн (сорок шість тисяч чотириста сімнадцять гривень 58 копійок) - три проценти річних, 187 278,33 грн (сто вісімдесят сім тисяч двісті сімдесят вісім гривень 33 копійок) - інфляційних втрат та 3 505,44 грн (три тисячі п'ятсот п'ять гривень 44 копійки) судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.09.2018.

СУДДЯ В.В.ДЖАРТИ