Рішення

від 30.08.2018 по справі 911/958/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2018 р.                                                                       Справа № 911/958/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Москалика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Максігран”

(юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Максимовича, буд. 6, кім. 22, код 38684795)

(адреса для листування: 02160, м. Київ-160, а/с-93)

до приватного акціонерного товариства “Бориспільський комбінат будівельних матеріалів”

(юридична адреса: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16, код 05408059)

про стягнення 4699351,37 гривень

за участю представників:

позивача-не з'явився.

відповідача-Пелюк С.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Максігран” звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства “Бориспільський комбінат будівельних матеріалів” про стягнення 4699351,37 гривень, з яких: 3484303,34 гривень основного боргу, 224683,69 гривень інфляційних втрат, 57592,19 гривень 3% річних, 584341,82 гривень пені, 348430,33 гривень штрафу.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки №26/06-7 від 26.06.2013 щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.06.2018.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

18.07.2018 через канцелярію суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі, у задовлення якого судом відмовлено.

02.08.2018 через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача було подано клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого судом відмовлено, оскільки тягар доказування лежить саме на позивачеві.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2018 постановлено закрити підготовче засідання у справі №911/895814/18. Призначено розгляд справи на 30.08.2018.

27.08.2018 через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Беручи до уваги строк розгляду справи по суті, наявність в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору між сторонами по суті та необґрунтованість заявленого клопотання, суд відмовляє у його задоволенні.

Враховуючи те, що нез'явлення позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2013 між ТОВ «Максігран» (постачальник) та ПАТ «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів» (покупець) було укладено договір поставки №26/06-7, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебеневу продукцію, пісок (продукцію), а останній зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Постачальник передає у власність покупцю продукцію в наступному асортименті: щебінь фракції 5-10, щебінь фракції 5-20, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, щебінь фракції 2-5, щебінь 0-40, щебінь фракції 0-70, відсів, пісок річкових тощо.

Кількість характеристики, а також асортимент продукції в кожній окремій партії визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних накладних, які підписується сторонами на кожну партію продукції. Загальна кількість продукції, яка передається згідно умов цього договору, визначається після закінчення строку дії цього договору на підставі відповідних накладних (п.п. 2.1.-2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна продукції є договірною і включає вартість поставки продукції до відповідного пункту призначення та закріплюється сторонами у відповідних накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Поставка продукції за даним договором здійснюється автомобільним або залізничним транспортом згідно з узгодженою заявкою покупця. Заявки подаються покупцем у письмовій або усній формі, за допомогою факсу, електронної пошти, тощо. Заявка вважається узгодженою обома сторонами, якщо вони дійшли згоди щодо асортименту, кількості, ціни продукції та строків її поставки (п. 4.1. договору). Постачальник зобов'язується здійснити поставку продукції після узгодження заявки від покупця на умовах, визначених в п. 4.1. цього договору. Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін (п.п. 4.1, 4.3., 4.4. договору).

Оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем протягом 15-ти робочих днів після отримання покупцем у власність партії продукції відповідно до п. 4.4. договору. Розрахунок між сторонами здійснюється шляхом перерахування покупцем суми, яка складає ціну продукції щодо кожної партії, в безготівковій формі на банківський рахунок постачальника. Датою оплати продукції сторони вважають дату надходження грошей на банківський рахунок постачальника (п.п. 6.1.6.3. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і дії до 31.12.2013. Дія цього договору в будь-якому разі не вважається закінченою до моменту здійснення покупцем повного розрахунку за всі поставлені йому постачальником партії продукції (п.7.1.-7.2. договору).

З метою врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимого сплатити заборгованість у сумі 3716303,34 гривень.

Позивач зазначає, що відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 3484303,34 гривень.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 4699351,37 гривень, з яких: 3484303,34 гривень основного боргу, 584341,82 гривень пені, 57592,19 гривень 3% річних, 224683,69 гривень інфляційних втрат, 348430,33 гривень штрафу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення прокупівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач в позовній заяві зазначає, що станом на 05.05.2018 розмір заборгованості ПАТ «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів» за договором поставки №26/06-7 від 26.03.2013 складає 3484303,34 гривень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що додані до позовної заяви копії видаткових накладних, які не відповідають встановленим ст.76-79 ГПК України вимогам належності, допустимості, достатності й повноти.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Наведене узгоджується з положеннями частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Спірні видаткові накладні не містить найменування посад особи, яка поставила свій підпис зі сторони покупця, не містять посилання на дату й номер довіреності або іншого документу, який би надавав повноваження певній особі діяти від імені та в інтересах відповідача. Також видаткові накладні на загальну суму 1322881,64 гривень не містять прізвище особи, яка поставила свій підпис зі сторони відповідача, а саме: видаткова накладна №3911 від 08.07.2017, №3921 від 09.07.2017, №4055 від 15.07.2017, від 4102 від 17.07.2017, №5065 від 07.08.2017, №5068 від 08.08.2017, №5151 від 16.08.2017, №5396 від 11.08.2017, №5398 від 12.08.2017, №5401 від 14.08.2017, №5407 від 15.08.2017, №5425 від 17.08.2017, №5583 від 30.08.2017.

Тобто, підписи, які міститься на видаткових накладних з боку покупця, не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, спірні видаткові накладні не відповідають вищенаведеним вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, отже не засвідчує факт здійснення господарської операції.

Отже, відсутність довіреності та інших належним чином оформлених первинних документів не може свідчити про здійснення такої господарської операції з передачі товару.

Відтак, у відповідача відсутній обов'язок з проведення розрахунку за спірними видатковими накладними, та, відповідно, обов'язок щодо сплати пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.

Стосовно посилання відповідача на недійсність договору поставки суд зазначає наступне:

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що договір поставки від 26.06.2013 №26/06-7 та додаткова угода №1 від 30.12.2013 до договору поставки, є недійсними з моменту їх укладення, оскільки підписант договору зі сторони відповідача на момент підписання договору поставки не мав жодних повноважень діяти від імені відповідача.

Судом встановлено, що відповідача звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання договору недійсним (засвідчену копію позовної заяви надав до матеріалів справи). Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2018 на підставі позовної заяви відповідача про визнання договору недійсним відкрито провадження у справі №910/8092/18.

Доводи відповідача про те, що договір поставки від 26.06.2013 №26/06-7 та додаткова угода до договору зі сторони відповідача підписана не уповноваженою на те особою судом до уваги не приймається, оскільки дійсність договору поставки та додаткової угоди не є предметом даного спору. Дійсність договору поставки є предметом розгляду в іншій господарській судовій справі господарського суду м. Києва.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 30.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 10.09.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                   Т.Д. Лилак