Рішення

від 04.09.2018 по справі 916/1390/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1390/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.В.

розглянувши справу №916/1390/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІБЕРГ УКРАЇНА” (08135, Київська область, с. Чайка, вул. Антонова 8-А, код ЄДРПОУ 39257173)

до відповідача: Сільськогосподарського підприємства “ВЕККА” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (67540, Одеська область, Лиманський район, с. Благодатне, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 30820151)

про стягнення 147 293,67грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІБЕРГ УКРАЇНА” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського підприємства “ВЕККА” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості у сумі 147 293,67грн., яка складається з основного боргу в розмірі 123 873,50грн., пені в сумі 17 570,45грн. , 3% річних в сумі 1 633,36грн. та інфляційних витрат в розмірі 4 216,36грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №221214 від 22.12.2014 щодо оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2018р. провадження по справі №916/1390/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІБЕРГ УКРАЇНА” (Постачальник) та Сільськогосподарським підприємством “ВЕККА” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) був укладений договір поставки №221214, за умовами якого Постачальник зобов'язується у порядку та у строку, передбачені цим договором поставити (передати у власність) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити за спеції, інгредієнти, для ковбасних виробів та іншої м'ясної продукції (далі – товар) в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних та/або у відповідних додатках до договору – Специфікаціях (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити товар за цим договором в строк 5 (п'ять) робочих днів від дати виставлення рахунку.

Поставка за цим договором здійснюється на умовах Ex works (EXW) склад Постачальника (згідно з офіційними правилами тлумачення торгових термінів Міжнародної торговельної палати ІНКОТЕРМС, у редакції 2010р) (п.2.2. договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору моментом поставки товару є підписання Покупцем (або його представником або перевізником) видаткової (транспортної) накладної із зазначенням дати фактичного одержання товару.

Вартість кожної партії товару, що поставляється, зазначається у рахунках, відповідних видаткових накладних (Специфікаціях) до договору і включає ПДВ (п.4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що загальна ціна цього договору складається із сумарного розміру цін всіх поставок за цим договором і становить 5 000 000грн.

Оплата за товар, що поставляється за цим договором, здійснюється Покупцем на підставі рахунку протягом 30 (тридцяти) календарних днів після поставки товару Покупцю. Інших порядок оплати може бути погоджений сторонами для кожної окремої партії товару і вказаний у погодженій Специфікації (п.4.3 договору).

Додатковою угодою 2 від 10.08.2015р. сторони дійшли згоди викласти п.4.3 договору у наступній редакції, Покупець сплачує ціну товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунків-фактур, виставлених Постачальником на протязі 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки товару та підписання накладної .

Оплата здійснюється в українських гривнях згідно виставленим рахунком (п.4.5 договору). Платежі за цим договором здійснюються у безготівковій формі на поточний рахунок Постачальника у національній валюті України – гривні (п.4.6 договору).

Підпунктом 5.1.1 договору передбачено, по Постачальник зобов'язується передати Покупцю товар належної якості у кількості та у строки, передбачені цим договором і/або зазначені у відповідних видаткових накладних (Специфікаціях), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар у порядку та на умовах цього договору (пп.5.2.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами, зі скріпленням печатками сторін і зберігає чинність до 31.12.2015р., але у будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами (п.9.1 договору).

Додатковою угодою №3 від 14.12.2015р. сторони дійшли згоди викласти п.9.1 договору у наступній редакції, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами, зі скріпленням печатками сторін і зберігає чинність до 31.12.2015р., але у будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами. У тому випадку, якщо жодна із сторін за 20 днів до завершення строку дії договору не надіслала іншій стороні повідомлення про його припинення, договір зберігає чинності до кінця наступного року із застосування цих умов про наступне продовження строку його дії без обмеження кількості повноважень.

Позивач зазначає що свої зобов'язання за договором щодо поставки товару виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 193 314,62 грн. що підтверджується видатковими накладними №914 від 23.06.2016р., №2298 від 09.11.2017р., №2418 від 27.11.2017р., №2441 від 29.11.2017р., №2471 від 01.12.2017р., №3039 від 27.12.2017р. та специфікаціями №1159 від 22.06.2016р., №2626 від 08.11.2017р., №2760 від 27.11.2017р., №2788 від 28.11.2017р., №2818 від 01.12.2017р., №2659 від 27.12.2017р.

Проте відповідач, свої зобов'язання за договором поставки щодо оплати вартості товару належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 123 873,50грн.

Позивач вказує, що 30.03.2018р. та 10.05.2018р. направляв на адресу відповідача претензії з вимого сплатити наявну заборгованість, проте відповідні претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючи на неналежне виконання Сільськогосподарським підприємством “ВЕККА” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язань за договором поставки, щодо належної оплати вартості отриманого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІБЕРГ УКРАЇНА” звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІБЕРГ УКРАЇНА” та Сільськогосподарським підприємством “ВЕККА” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю був укладений договір поставки №221214, за умовами якого Постачальник зобов'язується у порядку та у строку, передбачені цим договором поставити (передати у власність) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити за спеції, інгредієнти, для ковбасних виробів та іншої м'ясної продукції (далі – товар) в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних та/або у відповідних додатках до договору – Специфікаціях.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач, поставив відповідачу товар на суму загальну суму 193 314,62 грн. що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №914 від 23.06.2016р., №2298 від 09.11.2017р., №2418 від 27.11.2017р., №2441 від 29.11.2017р., №2471 від 01.12.2017р., №3039 від 27.12.2017р. та специфікаціями №1159 від 22.06.2016р., №2626 від 08.11.2017р., №2760 від 27.11.2017р., №2788 від 28.11.2017р., №2818 від 01.12.2017р., №2659 від 27.12.2017р.

Відповідно до п. п.4.3 договору у наступній редакції додаткової угоди №2, Покупець сплачує ціну товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунків-фактур, виставлених Постачальником на протязі 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки товару та підписання накладної

Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи за ним рахується заборгованість у сумі 123 873,50грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладені ним правові позиції, суд вважає заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІБЕРГ УКРАЇНА” позовні вимоги про стягнення з відповідача 123 873,50грн. основного боргу, такими, що відповідають дійсними обставинам справи та такими що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Покупець також сплачує суму заборгованості з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №221214 від 22.12.2014р., а саме не сплатив позивачу вартість отриманого товару, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 17 570,45грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства щодо періоду розрахунку пені, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені, суд доходить висновку що розмір пені який підлягає задоволенню становить 17 541,70грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 1 633,36грн. та інфляційні витрати в сумі 4 216,36грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Сільськогосподарського підприємства “ВЕККА” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю трьох відсотків річних в сумі 1 633,36грн. та інфляційні витрати в сумі 4 216,36грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІБЕРГ УКРАЇНА” є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи здійснений судом перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІБЕРГ УКРАЇНА” (08135, Київська область, с. Чайка, вул. Антонова 8-А, код ЄДРПОУ 39257173) до Сільськогосподарського підприємства “ВЕККА” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (67540, Одеська область, Лиманський район, с. Благодатне, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 30820151) про стягнення 147 293,67грн. – задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського підприємства “ВЕККА” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (67540, Одеська область, Лиманський район, с. Благодатне, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 30820151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІБЕРГ УКРАЇНА” (08135, Київська область, с. Чайка, вул. Антонова 8-А, код ЄДРПОУ 39257173) 123 873 (сто двадцять три тисячі вісімсот сімдесят три)грн.. 50коп. – основного боргу, 4 216 (чотири тисячі двісті шістнадцять)грн.. 36 коп. – інфляційних витрат, 1 633 (одну тисячу шістсот тридцять шість)грн. 36коп. – 3% річних, 17 541 (сімнадцять тисяч п'ятсот сорок одну)грн. 70 коп. та 2208 (дві тисячі двісті вісім)грн..98 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 вересня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна