Рішення

від 28.08.2018 по справі 916/1158/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1158/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

За участю представників:

від позивача: Домущі В.С. - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, 65039)

до відповідача: Благодійної організації "Благодійний фонд "Проміння добра" (вул. Коблевська, буд. 20, м. Одеса, 65039)

про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди і виселення

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Благодійної організації "Благодійний фонд "Проміння добра", в якому просить суд:

- стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Проміння добра" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 50 739,96 грн. та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 3 938,44 грн.;

- розірвати договір оренди нежитлових приміщень підвалу від 27.03.2017 року, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Проміння добра";

- виселити Благодійну організацію "Благодійний фонд "Проміння добра" з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 308 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 20, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

27.03.2017р. між Благодійної організації "Благодійний фонд "Проміння добра" (Орендар) та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) було укладено Договір оренди нежилого приміщення №2/35, згідно умов п.1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 308,0 (триста вісім) кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 20 (далі за текстом об'єкт оренди).

Характеристика об'єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП "ОМБТІ та РОН" 31.10.2008р.

Ринкова вартість об'єкта оренди становить 899 500,00 (вісімсот дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди складений ТОВ "СІНЕРГІЯ ІНВЕСТ". Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №544/16, виданий 18 липня 2016р. Фондом державного майна України.

Відповідно до п.1.3. Договору, термін дії Договору оренди:

з 27 березня 2017 року - з двадцять сьомого березня дві тисячі сімнадцятого року,

до 27 лютого 2020 року - до двадцять сьомого лютого дві тисячі двадцятого року.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що за орендоване приміщення Орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору місяць 4 993,60 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн. 60 коп. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Зі змісту п.2.4. Договору вбачається, що Орендар зобов'язаний вносити оренду плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно п.5.2. Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен бути виконаний.

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами; складено у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони цього Договору.

На виконання умов вищенаведеного договору оренди, позивачем було передано, а відповідачем прийняте в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 308,0 (триста вісім) кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 20, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 27.03.2017р.

Проте, як зазначає позивач та встановлено судом, всупереч умов договору, відповідачем в період з березня 2017р. по травень 2018р. (включно) не було сплачено орендні платежі, внаслідок чого за останнім виникла заборгованість в сумі 50 739,96 грн.

З підстав несплати відповідачем орендних платежів, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018р., позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

27.08.2018р. відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№17267/18) про відкладення розгляду справи, яке судом було залишено без задоволення.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 28.08.2018р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що зазначено в клопотанні (вх.№17267/18).

Відповідач відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у якості підстави для розірвання оспорюваного договору, зазначає про грубе порушення відповідачем умов договору.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із системного аналізу тексту, укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором оренди нежитлових приміщень.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу по орендній платі в розмірі 50 739,96 грн., суд зазначає наступне:

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання в частині сплати орендних платежів за період з березня 2017р. по травень 2018р. не виконані належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 50 739,96 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості по орендній платі, встановлена судом в розмірі 50 739,96 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 938,44 грн. пені

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошового зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення (пені).

Перевіривши розрахунок позивача пені в сумі 3 938,44 грн., суд встановив, що її розрахунок позивачем здійснено неналежним чином, у зв'язку з чим, судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 6545.62 06.02.2018 - 01.03.2018 24 16.0000 % 0.088 %* 137.73 6545.62 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 256.09 6545.62 13.04.2018 - 15.05.2018 33 17.0000 % 0.093 %* 201.21 6604.52 16.12.2017 - 25.01.2018 41 14.5000 % 0.079 %* 215.14 6604.52 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 0.088 %* 202.66 6604.52 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 258.39 6604.52 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 258.39 6604.52 25.05.2018 - 31.05.2018 7 17.0000 % 0.093 %* 43.07 6670.57 16.01.2018 - 25.01.2018 10 14.5000 % 0.079 %* 53.00 6670.57 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 0.088 %* 204.69 6670.57 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 260.97 6670.57 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 260.97 6670.57 25.05.2018 - 31.05.2018 7 17.0000 % 0.093 %* 43.50 6770.63 16.02.2018 - 01.03.2018 14 16.0000 % 0.088 %* 83.10 6770.63 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 264.89 6770.63 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 264.89 6770.63 25.05.2018 - 31.05.2018 7 17.0000 % 0.093 %* 44.15 6831.56 16.03.2018 - 12.04.2018 28 17.0000 % 0.093 %* 178.18 6831.56 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 267.27 6831.56 25.05.2018 - 31.05.2018 7 17.0000 % 0.093 %* 44.55 6906.71 16.04.2018 - 24.05.2018 39 17.0000 % 0.093 %* 250.91 6906.71 25.05.2018 - 31.05.2018 7 17.0000 % 0.093 %* 45.04 6961.96 16.05.2018 - 24.05.2018 9 17.0000 % 0.093 %* 58.37 6961.96 25.05.2018 - 31.05.2018 7 17.0000 % 0.093 %* 45.40 Отже, за самостійним розрахунком суду, розмір пені складає 3 942,56 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем пеню заявлено в меншому розмірі в сумі 3 938,44 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 3 938,44 грн.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору суд зазначає наступне:

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Пунктом 1 ст.760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями п.1 ч.1 ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно п.п.1, 5 ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У відповідності до ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Таким чином, за умови встановлення судом, що відповідачем орендна плата не сплачена впродовж більш ніж три місяця, що в свою чергу є порушенням умов договору та є підставою для розірвання вищенаведеного договору в судовому порядку, тому на думку суду є правомірними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги щодо розірвання договору оренди нежитлових приміщень підвалу №2/35 від 27.03.2017 року, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Проміння добра" та відповідно виселення останнього з орендованого приміщення, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги позивача підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Суд, керуючись п.п.5 п.5 ст.13 ГПК України зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Відповідно до п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на оплату судового збору в сумі 5 286,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 202, 233, 237, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Проміння добра" (вул. Коблевська, буд. 20, м. Одеса, 65039, код ЄДРЮОФОПГФ 40693568) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРЮОФОПГФ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 50 739 (п'ятдесят тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 96 коп., пеню в сумі 3 938 (три тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн. 44 коп.

3. Розірвати договір оренди нежитлових приміщень підвалу №2/35 від 27.03.2017 року, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРЮОФОПГФ 26302595) та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Проміння добра" (вул. Коблевська, буд. 20, м. Одеса, 65039, код ЄДРЮОФОПГФ 40693568).

4. Виселити Благодійну організацію "Благодійний фонд "Проміння добра" (вул. Коблевська, буд. 20, м. Одеса, 65039, код ЄДРЮОФОПГФ 40693568) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл. м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРЮОФОПГФ 26302595).

5. Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Проміння добра" (вул. Коблевська, буд. 20, м. Одеса, 65039, код ЄДРЮОФОПГФ 40693568) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРЮОФОПГФ 26302595) витрати на оплату судового збору в сумі 5 286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 07 вересня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський