Ухвала

від 11.09.2018 по справі 916/1922/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1922/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Гуляк Г.І., розглянувши заяву про забезпечення позову за вх.№ 2-4585/18 від 10.09.2018 року у справі

за позовом ОСОБА_1 митниця Державної фіскальної служби України;

до відповідача: Приватне підприємство "НІКА"

про стягнення 14 461 461, 96 гривень

Встановив: ОСОБА_1 митниця Державної фіскальної служби України звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "НІКА", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача збитки в сумі 14461461,96 грн..

Ухвалою суду від 11.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання суду на 10.10.2018 року

Одночасно із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно з якою позивач просить суд : заборонити суб'єктам державної реєстрації та державному реєстратору проведення державної реєстрації припинення Приватного підприємства Ніка (інд. Код юридичної особи - 30542866, ін. 65005 Одеська область м. Одеса вул. Дальницька, б.46) до повного виконання судового рішення за позовом ОСОБА_1 митниці ДФС до ПП Ніка про стягнення 14 461 461,96 гривень.

В обґрунтування заяви позивач ОСОБА_1 митниця ДФС зазначає, що п.7 частини 1 статті 1 Закону України від 15.05.2003 № 755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи. Відповідно до інформації, яка наявна в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство "Ніка" з 20.11.2015 перебуває у стані припинення без визначення правонаступника.

Відповідно до частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України від № 435-ІУ юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Таким чином, внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення Приватного підприємства "Ніка" призведе до неможливості стягнення з нього на користь ОСОБА_1 митниці ДФС збитків у розмірі 14 461 461,96 грн., тобто унеможливить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 митниці ДФС.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, а саме: заборона суб'єктам державної реєстрації та державному реєстратору проведення державної реєстрації припинення Приватного підприємства Ніка (інд. Код юридичної особи - 30542866, ін. 65005 Одеська область м. Одеса вул. Дальницька, б.46), до повного виконання судового рішення за позовом ОСОБА_1 митниці ДФС до ПП Ніка про стягнення 14 461 461,96 гривень, дійсно може ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянув матеріали справи, заяву ОСОБА_1 митниці ДФС про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду.

За приписами ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти пенві дії ; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року N 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 14 липня 2016 року N 7) під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами та враховувати викладене в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи. Якщо необхідність вжиття заходу щодо забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що у разі невжиття такого заходу йому буде завдано значної шкоди, він повинен обґрунтувати можливість завдання такої шкоди, її розмір, зв'язок можливої шкоди з предметом спору, а також необхідність і достатність для її запобігання вжиття саме цього заходу щодо забезпечення позову.

Згідно п.6.8 зазначеної постанови під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що таким заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Зокрема, не допускається винесення ухвал про: - накладення арешту на все майно підприємства. Якщо у господарського суду є підстави вважати, що діями виконавчого або іншого органу, рішення про обрання якого оспорюється, може бути погіршено фінансовий стан юридичної особи або доведено його до стійкої неплатоспроможності, суд має право забезпечити позов шляхом заборони відчуження основних засобів, нерухомого майна та іншого майна товариства, чітко визначивши в ухвалі про забезпечення позову перелік майна, відчуження якого забороняється.

За матеріалами справи, предметом позову у даній справі є стягнення збитків в сумі 14 641 641,96 гривень, на думку суду, позивачем не обґрунтовано наявності зв'язку між конкретними заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно приватного підприємства Ніка чи грошові кошти, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Також, матеріали заяви не містять належних доказів, які б засвідчували дійсну необхідність забезпечення позову , предметом якого є стягнення збитків. Крім того, на думку суду, застосування такого заходу забезпечення позову може привести до блокування господарської діяльності юридичної особи.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 митниці ДФС про забезпечення позову шляхом суб'єктам державної реєстрації та державному реєстратору проведення державної реєстрації припинення Приватного підприємства Ніка (інд. Код юридичної особи - 30542866, ін. 65005 Одеська область м. Одеса вул. Дальницька, б.46) до повного виконання судового рішення за позовом ОСОБА_1 митниці ДФС до ПП Ніка про стягнення 14 461 461,96 гривень.

Керуючись ст. 136, ч. 6 ст. 140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ::

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 митниці ДФС про забезпечення позову у справі № 916/1922/18 - відмовити.

Ухвала набрала чинності 11.09.18 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області..

Суддя Г.І. Гуляк