Постанова

від 11.09.2018 по справі 815/1174/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1174/18

Категорія: 5.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлєва О.В.,

судді - Танасогло Т.М.

при секретарі: Осіпові М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Одеської митниці Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 травня 2018 року у справі за позовом приватного підприємства Агрологістика до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про скасування рішення та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство Агрологістика звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, Управління ДКС України у м. Одесі Одеської області про скасування рішення про відмову у задоволенні заяви №746 від 07.02.2018 року про надання дозволу Приватному підприємству Агрологістіка на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України; зобовязання Одеської митниці ДФС надати позивачу дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 року; стягнення з Державного бюджету через Управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача матеріальної шкоди, завдану спірним рішенням у розмірі 35256,67 гривень.

Свої позовні вимоги ПП Агрологістика обґрунтувало незаконністю спірних рішення та бездіяльності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 8 травня 2018 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційних скаргах Одеська митниця ДФС, Управління ДКС України у м. Одесі Одеської області просять скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні даного позову.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2017 року між ВАТ "Агрологістіка ЛТ" (замовник) та ПП "Агрологістіка" (виконавець) був укладений контракт SOP 20171002-1, відповідно до якого замовник поставляє транспортні засоби (CHEVROLET CORVETTE, VIN:1Z37Z3S431404, 1973, W:1580KG; BMW 3.0CS, VIN:4300212, 1974, W:1770KG; JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1S70777, 1971, W:1192 KG) виконавцю, а виконавець зобов'язується прийняти транспортні засоби та провести відновний ремонт в порядку та на умовах, передбачених контрактом; повернути транспортні засоби замовнику, після завершення відновного ремонту.

02.10.2017 року були внесені доповнення до контракту №SOP 20171002-1 шляхом внесення списку відновних робіт по кожному транспортному засобі окремо.

20.11.2017 року між ПП "Столес-Транс" (виконавець) та ПП "Агрологістіка" (замовник) був укладений договір №1431 на технічне обслуговування та ремонт легкових автомобілів, згідно якого виконавець повинен виконати ремонтно-відновні роботи транспортних засобів (CHEVROLET CORVETTE, VIN:1Z37Z3S431404, 1973, W:1580KG; BMW 3.0CS, VIN:4300212, 1974, W:1770KG; JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1S70777, 1971, W:1192 KG).

07.02.2018 року ПП "Агрологістіка" звернулось до Одеської митниці ДФС (митний пост "Одеса-Центральний") із заявою про надання відповідно до глави 23 Митного кодексу України дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 календарних днів: CHEVROLЕТ CORVETTE, VIN:1Z37Z3S431404, 1973, W:1580KG; BMW 3.0CS VIN:4300212,1974, W:1770KG; JAGUAR E-TYPE XKE VIN: 1S70777,1971, W:1192 KG.

До заяви були додані наступні документа: коносамент SGL721834 від 28.11.2017 року; не комерційний інвойс 13/52 від 20.11.2017 року; контракт на здійснення відновного ремонту транспортних засобів SOP 20171002-1 від 02.10.2017 року, доповнення до контракту б/н від 02.10.2017 року; митна декларація відправника 17LTLR1000EK084F70 від 24.11.2017 року; технічний паспорт BMW 3.0 CS FSF772 від 08.05.1985 року; внутрішній договір 14137від 29.04.2015 року; митна декларація відправника 17LTLR1000EK04F46 від 24.11.2017 року; сертифікат на автомобіль JAGUAR E-TYPE XKE 41913 від 11.02.2015 року; реєстрація автомобіля JAGUAR E-TYPE XKE 06277872 від 20.11.2012 року; внутрішній договір 2015023 від 07.08.2015 року; митна декларація відправника 17LTLR1000EK084F11 від 24.11.2017 року; технічний паспорт автомобіля CHEVROLET CORVETTE МР 0584059 від 30.03.1994 року; внутрішній договір 20151187 від 01.05.2015 року; договір на технічне обслуговування і ремонт легкових автомобілів 1431 від 20.11.2017 року; графік виконання ремонтних робіт за договором №1431 від 20.11.2017 року; договір на послуги охорони території та приміщень 01/10/17 від 26.10.2017 року; довідка Головного управління Статистики в Одеській області 05.3-19/3277 від 29.09.2015 року; наказ штатного розкладу ПП "Столес-Транс" 247-1 від 29.12.2017 року; додаток до наказу штатного розкладу ПП "Столес-Транс" 1 від 29.12.2017 року; зворотно-сальдова відомість по рахунку 10 від 10.01.2018 року; договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2014 року; витяг з Державного реєстру України речових прав на нерухоме майно 23225428 від 19.06,2014 року; план схема території ПП "Столес Транс" від 26.03.2014 року; пояснювальний лист 1420/072 від 07.02.2018 року.

Відповідачем було прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви ПП "Агрологістіка" про надання дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, оскільки відсутнє інформаційне забезпечення виробників, передбачене Постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.07.2013 року, що не дає змоги упевнитись в строках здійснення ремонтних робіт та додатково повідомлено, що ввезення товарів за товарною позицією 8703 здійснюється за умови обов'язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів згідно Постанови Кабінет ' Міністрів України №461 від 21.05.2012 року.

Відповідно до ч .1 ст. 147 Митного кодексу України переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Статтею 150 Митного кодексу України передбачено, що операції з переробки товарів можуть включати: 1) власне переробку товарів, у тому числі: обробку, монтаж, демонтаж, використання окремих товарів, які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки; 2) ремонт товарів, у тому числі модернізацію, відновлення та регулювання, калібрування.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 149 Митного кодексу України поміщення товарів у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу органу доходів і зборів за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи.

Разом із заявою власник товарів або уповноважена ним особа подає органу доходів і зборів такі документи: 1) зовнішньоекономічні договори або документи, що їх замінюють, на підставі яких здійснюватиметься переробка товарів, і які повинні містити, зокрема, відомості про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт і строк їх виконання. Якщо зовнішньоекономічний договір або документ, що його замінює, не містить зазначених відомостей, такі відомості подаються окремим документом; 2) технологічні схеми переробки (крім випадків ввезення товарів з метою ремонту, у тому числі модернізації, відновлення та регулювання), в яких повинні бути зазначені відомості про всі етапи переробки та процесу перетворення товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, на продукти переробки, кількісні показники товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, та інших товарів, що витрачаються підприємством на здійснення операцій з переробки, з обґрунтуванням виробничих втрат товарів на кожному етапі, а також відомості про найменування та кількість відходів переробки; 3) договори на переробку товарів з іншими підприємствами, якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюватимуться такими іншими підприємствами; 4) інші документи за бажанням власника товарів або уповноваженої ним особи - висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти й стандарти підприємства, технічні умови, описи чи креслення зразків, відповідно до яких здійснюватиметься переробка, тощо.

Дозвіл на переробку товарів на митній території України видається органом доходів і зборів підприємству безоплатно протягом п'яти робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви.

Частиною 8 статті 149 Митного кодексу України передбачено, що рішення про відмову у видачі дозволу на переробку товарів на митній території України приймається, якщо: 1) відомостей, зазначених у поданих заявником документах, недостатньо для визначення обов'язкового обсягу виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів; 2) орган доходів і зборів виявив невідповідності у відомостях, що містяться у поданих заявником документах, або недостовірність, цих відомостей; 3) органом доходів і зборів встановлено відсутність належного технологічного обладнання, приміщень, умов для обліку і зберігання товарів, що ввозяться з метою переробки; 4) підприємством не дотримано встановлених законодавством України заборон чи обмежень щодо переробки товарів на митній території України.

Відповідно до п. 2 Технічного регламенту з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №643 від 03.07.2013 року, виконавцем технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів (далі - виконавець) є суб'єкт господарювання, який відповідає встановленим вимогам та надає послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем).

Відповідно де п. 2 вказаного Технічного регламенту інформаційне забезпечення від виробника колісного транспортного засобу (далі - інформаційне забезпечення) - це інформація, необхідна для ідентифікації, визначення технічного стану, ремонту та обслуговування колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем).

Згідно п.8 Технічного регламенту виконавцем технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб'єкт господарювання, який відповідає таким вимогам: 1) має власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам; 2) роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт (далі - персонал); 3) має виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.

Однією з підстав для прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви про надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України слугував висновок митного органу щодо відсутності інформаційного забезпечення виробників, що не дає змоги упевнитися в строках здійснення ремонтних робіт.

Як встановлено судом, до заяви №746 від 07.02.2018 року, ПП "Агрологістіка" були додані зокрема, докази, які підтверджують наявність у виконавця засобів технічного обслуговування, а саме: домкрат гідравлічний телескоп Tоrin, дриль ударний ІНТЕРСКОЛ ДУ-22/1200, зварювальний напівавтомат ПДГ-215 "Буран", компресор ЕЛПА ЕПКУ 1,4/10-500,7,5кВт, мінімийка KARCHER К 7, 3000Вт, 160 атм., підіймач електричний 1, підіймач електричний 2, стенд динамометричний, мод. MD-AWD-150-SE, шафа інструментальна пересувна (згідно зворотно-сальдової відомості по рахунку 10 за 1 квартал 2018 року); докази, які підтверджують наявність у виконавця персоналу необхідного рівня професійної кваліфікації, що підтверджується наказом щодо штатного розкладу підприємства №247-1 від 29 грудня 2017 року та доповнення №1 до цього наказу №247-1; докази наявності виробничих споруд, засоби технічного обслуговування і ремонту, а саме відомості зворотно-сальдової відомості по рахунку 10 за 1 квартал 2018 року, договір купівлі-продажу від 19.06.2014 року, згідно якого нежитлові приміщення і споруди за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Вапняна, будинок 87/4 належать на приватній власності ПП "Столес-Транс", витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №446868, експлікація земельної ділянки, договір надання охоронних послуг вказаних будівель та приміщень №01/02/18 від 01 лютого 2018 року.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Позивачем було надано відомості про те, яке технологічне обладнання буде використовуватись для ремонту та забезпечення виконання операцій з переробки, що відповідає положенням Технічного регламенту з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів.

Також до заяви митному органу було додано відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, які видані Головним управлінням Статистики в Одеській області №05.3-19/3277 від 29.09.2015 року, згідно яких видами діяльності ПП "Столес-Транс" за КВЕД-2010, зокрема, є 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оскільки саме ПП "Столес-Транс", відповідно до договору №1431 від 20.11.2017 року, повинно виконати ремонтно-відновні роботи транспортних засобів.

Стосовно посилань Відповідача на той факт, що наданий графік виконання ремонтних робіт не містить конкретних строків проведення конкретних етапів ремонтних робіт, суд зазначає, що до заяви був доданий обґрунтований графік виконання ремонтних робіт по договору №1431 від 20.11.2017 року щодо кожного автомобіля окремо, який був підписаний замовником (ПП "Агрологістіка"), виконавцем (ПП "Столес-Транс") та погоджено ВАТ "Агрологістіка ЛТ".

Стосовно того, що позивачем не надано відомостей щодо запасних частин, перелік іноземних та українських товарів, що мають бути використані в процесі ремонту, суд зазначає, що відповідно до п.2.1.6 договору №1431 від 20.11.2017 року на технічне обслуговування та ремонт легкових автомобілів, виконання ремонтно-відновлювальних робіт автомобілів проводиться виключно з використанням запасних частин, що надає власник. У відповідності до п.2.2.2 вказаного договору зобов'язанням Замовника є поставка Виконавцю запасних частин для виконання ремонтних робіт відповідно до п.2.1.1 даного Договору. Враховуючи те, що фактично ремонтно-відновні роботи не були початі, вимоги митного органу щодо надання переліку запасних частин, які мають бути використані в процесі ремонту суд вважає передвчасними.

Крім того, посилання Одеської митниці ДФС на відсутність інформації про проведення огляду території, приміщень, складів та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, з метою встановлення наявності у заявника режиму переробки та/або переробника, є також безпідставним, оскільки п. 6 розділу V Порядку №657, не передбачає обов'язкове його проведення, встановлює, що видачі дозволу на поміщення товарів у митний режим може передувати огляд територій, приміщень складів та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю

Також, підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви слугували висновки митного органу, стосовного того, що ввезення товарів за товарною позицією 8703 здійснюється за умови обов'язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів згідно Постанови Кабінету Міністрів України №461 від 21.05.2012 року.

Відповідно до ст. 148 Митного кодексу України - поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Заходи гарантування додержання митного режиму переробки на митній території застосовуються до товарів, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті. У процесі переробки іноземних товарів не допускається використання українських товарів (крім палива та енергії), на які законом встановлено вивізне мито. Обмеження або заборони щодо ввезення окремих видів товарів на митну територію України з метою переробки встановлюються законом. За обґрунтованої необхідності Кабінет Міністрів України має право визначати: 1) товари, при, поміщенні яких у митний режим переробки на митній території застосовуються фінансові гарантії відповідно до розділу X цього Кодексу; 2) продукти переробки та/або товари, продукти переробки яких підлягають обов'язковому реекспорту за межі митної території України; 3) мінімальне співвідношення вартості іноземних та українських товарів для окремих категорій товарів, що піддаються операціям з переробки; 4) перелік товарів, які не можуть бути допущені до переробки для вільного обігу на митній території України; 5) товари, поміщення яких у митний режим переробки на митній території забороняється.

Митний орган в спірному рішенні про відмову у задоволенні заяви на надання дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України посилається на Постанову Кабінету Міністрів України №461 від 21.05.2012 року, а саме на те, що ввезення товарів за товарною позицією 8703 - автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі, здійснюється за умови обов'язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів.

Проте, посилання митного органу на вказану Постанову є безпідставним, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України №461 від 21.05.2012 року затверджує перелік товарів, ввезення яких на митну територію України та/або переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом здійснюється за умови обов'язкового надання митним органам забезпечення сплату митних платежів.

У відповідності до ст. 90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

В даному випадку положення Постанови Кабінету Міністрів України №461 від 21.05.2012 року не можуть бути застосовані, оскільки транспортні засоби ввозяться ПП "Агрологістіка" y митний режим переробки на митній території України, а не в митний режим транзит.

При цьому, митним органом не було взято до уваги пояснення, які були надані підприємством до заяви у вигляді пояснювального листа №1420/072 від 07.02.2018 року з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України "Про деякі питання перебування товарів у митному режимі переробки на митній території України, обмеження і заборони щодо поміщення окремих товарів у зазначений митний режим та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" №295 від 27 березня 2013 року, якою затверджено перелік товарів, поміщення яких у митний режим переробки най митній території України забороняється, серед яких не має транспортних засобів.

Отже, вимоги митного органу щодо обов'язковості надання митним органам забезпечення сплати митних платежів згідно Постанови Кабінету Міністрів України №461 від 21.05.2012 року є також безпідставними.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що дії Одеської митниці ДФС при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви №746 від 07.02.2018 року про надання дозволу Приватному підприємству "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України є протиправними, а тому рішення про відмову у задоволенні заяви №746 від 07.02.2018 року про надання дозволу Приватному підприємству "Агрологістіка" на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України підлягає скасуванню, а Приватне підприємство "Агрологістіка" має право на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 року.

Крім того, судом встановлено, що ПП "Агрологістіка" були виставлені рахунки №305 від 13.03.2018 року за демередж (на користь судноплавної лінії) контейнера MSKU8836815 у розмірі 21 776, 67 грн. станом на 13.03.2018 року та №306 від 13.03.2018 року за демередж (на користь судноплавної лінії) контейнера MRKU 7299480 у розмірі 13 480 грн. станом на 13.03.2018 року,

Позивачем було сплачено зазначені рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями №1821 від 16.03.2018 року та №1822 від 16.03.2018 року, у зв'язку з чим Позивач просив суд задовольнити вимоги щодо стягнення з Державного бюджету через Управління Держаної казначейської служби у м. Одесі Одеської області на користь ПП "Агрологістіка" матеріальну шкоду (збитки), завдану протиправним рішенням Одеської митниці ДФС.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної здійснюється державою у порядку, визначеному законом.

Згідно з положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", а саме Додатку №3 "Розподіл видатків Державного бюджету України" за кодами програмної та функціональної класифікації видатків №3504030 та №1070, передбачено надання державних коштів у розпорядження Державної казначейської служби України для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

При цьому, у відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, яка завдана органами державної влади, несе держава за рахунок грошових коштів, які їй належать на праві власності.

Отже, враховуючи те, що орган державної влади, в даному випадку Одеська митниця ДФС, приймаючи оскаржуване рішення завдала ПП "Агрологістіка" матеріальну шкоду (збитки), які виразилися у виставленні рахунків за демередж, вимоги щодо її відшкодування саме з Державного бюджету через Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області є правомірними.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінивши наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Одеської митниці Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 травня 2018 року у справі за позовом приватного підприємства Агрологістика до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області скасування рішення про відмову у задоволенні заяви №746 від 07.02.2018 року про надання дозволу Приватному підприємству Агрологістіка на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України; зобовязання Одеської митниці ДФС надати позивачу дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 днів відповідно до заяви № 746 від 07.02.2018 року; стягнення з Державного бюджету через Управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача матеріальної шкоди, завдану спірним рішенням у розмірі 35256,67 гривень - залишити без змін.

Стягнути з Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок № 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір у розмірі 7929 (сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /О.В. Яковлєв /

/Т.М. Танасогло/