Постанова

від 05.09.2018 по справі 820/2261/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2261/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Леонової Ю.С.,

представника відповідача Косовської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2018, суддя Білова О.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 04.06.18 по справі № 820/2261/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІТОДОКТОР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006471316 від 14.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки податковим органом складено податкове повідомлення-рішення, підставою для винесення якого слугували висновки податкового органу про те, що позивачем до нарахованих доходів у вигляді роялті застосована невірна ставка податку 15% та 17% замість 20%, у зв'язку з чим позивачем не нараховано та не перераховано до бюджету за 2015 рік податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін в загальній сумі 603466,32 грн. Позивач, не заперечуючи проти наявності вказаного порушення та визначеної суми пені, не погоджується з розміром нарахованих штрафних санкцій, посилаючись на те, що податковим органом безпідставно застосовані відсоткові ставки 50% та 75%, передбачені у разі повторного вчинення правопорушень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 05.09.2018 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у Харківській області.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт перевірки №23007/20-40-14-02-08 від 01.12.2017.

В зазначеному акті перевірки №23007/20-40-14-02-08 від 01.12.2017 встановлено низку порушень, зокрема, пп.167.5.1 п.167.5 ст. 167 ПК України: у 2015 році до нарахованих доходів у вигляді роялті застосована ставка податку 15% та 17% замість 20%, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 "а" ст. 176 Податкового кодексу України в частині неутримання та неперерахування до бюджету за 2015 рік податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін в загальній сумі 603466,32 грн.

На підставі акту перевірки №23007/20-40-14-02-08 від 01.12.2017 відповідачем складено та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0006471316 від 14.12.2017, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1233054,03 грн, в тому числі - за основним платежем у розмірі - 603466,32 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 434419,03 грн та пені - 195168,68 грн.

Позивач не погодився зі спірним податковим повідомленням-рішенням № 0006471316 від 14.12.2017 та оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду зазначеної скарги рішенням Державної фіскальної служби України позивачу відмовлено в її задоволенні, а спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Так, в акті перевірки податковим органом встановлено, що в порушення пп.167.5.1 п.167.5 ст.167 ПКУ у 2015 році позивачем до нарахованих доходів у вигляді роялті застосована ставка податку 15% та 17%, замість 20 %.

За результатами перевірки вказаного питання встановлено неутримання та неперерахування до бюджету за 2015 рік податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін в загальній сумі 603466,32 грн (Додаток №1 до акту перевірки), що є порушенням п.п. 168.1.1, п.п.168.1.2. п.п.176.2."а" п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в т.ч.: за січень 2015 року в сумі 21917,66 грн, за лютий 2015 року в сумі 28887,52 грн, за березень 2015 року в сумі 21285,76 грн, за квітень 2015 року в сумі 19591,50 грн, за травень 2015 року в сумі 1801,20 грн, за червень 2015 року в сумі 3542,16 грн, за липень 2015 року в сумі 14740,37 грн, за серпень 2015 року в сумі 18283,29 грн, за вересень 2015 року в сумі 27901,98 грн, за жовтень 2015 року в сумі 24477,35 грн, за листопад 2015 року в сумі 25389,53 грн, за грудень 2015 року в сумі 395648,00 грн.

На підставі п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПКУ підприємству донараховано податку на доходи фізичних осіб із нарахованих та виплачених роялті за 2015 рік в загальній сумі 603466,32 грн.

Згідно Додатку 2 до акту перевірки позивачу визначено суми штрафних санкцій у зв'язку з неутриманням та неперерахуванням до бюджету сум прибуткового податку на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України в розмірі 25% - за січень 2015, в розмірі 50% - за лютий 2015, в розмірі 75% - за березень - грудень 2015.

Позивач вважає відсутнім встановлення факту вчинення позивачем повторних правопорушень та таких, що вчинені втретє, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні, з урахуванням повторності вчинених порушень протягом перевіреного періоду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно зі ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

За приписами пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету визначений п. 168.4 ст. 168 ПК України.

Несвоєчасність перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб позивачем не заперечується.

Відповідальність за порушення вимог податкового законодавства передбачена Главою 11 ПК України.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК України регламентовано, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, а дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

У спірних правовідносинах виплата доходу передувала сплаті податку, таким чином, розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Кодексу, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Отже, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 Кодексу, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

Вищезазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному у справі № П/811/618/17 від 27.03.2018 року.

Розглядаючи справу № П/811/618/17 Верховний Суд зазначив ,що згідно з п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Вказаною нормою встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Натомість коли мають місце нарахування, однак несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 вказаного Кодексу. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування штрафу більшого розміру за 127 ПК України можливе у разі встановлення контролюючим органом порушення протягом 1095 днів вдруге, втретє та більше, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні, оскільки конструкцією наведеної норми чи будь-якої іншої норми податкового законодавства не передбачено, що кожне із зазначених порушень має бути оформлено окремим рішенням податкового органу.

Таким чином, Головним управлінням ДФС в Харківській області правомірно прийнято податкове повідомлення- рішення № 0006471316 від 14.12.2017, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІТОДОКТОР" нараховані суми штрафних санкцій у підвищеному розмірі (25% - за січень 2015, в розмірі 50% - за лютий 2015, в розмірі 75% - за березень - грудень 2015).

З урахуванням наведеного, спірне податкове рішення відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, а отже у суду відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили незаконність спірного податкового повідомлення-рішення, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Отже, інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітодоктор" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 по справі № 820/2261/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) В.В. Старостін С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 10.09.2018.