Постанова

від 10.09.2018 по справі 820/6707/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇН

Головуючий І інстанції : Сліденко А.В.

10 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6707/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 27.03.2018 (10:12 год., повний текст складено 29.03.18) по справі № 820/6707/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Еластомер"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Еластомер" (далі по тексту - ТОВ Завод Еластомер ) звернувся до звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0003511403 від 31.10.2017 р., №0003521403 від 31.10.2017 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі № 820/6707/18 позов ТОВ Еластомер - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області №0003521403 від 31.10.2017 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0003511403 від 31.10.2017 р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 891.691,00 грн. (по основному платежу - 843.779,00 грн., по штрафу - 47.912,00 грн.).

У решті вимог позов - залишено без задоволення.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі № 820/6707/18 скасувати в частині задоволення позовних вимоги, прийнявши по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що позивачем не надано до перевірки документів щодо отримання сировини для виробництва готової продукції від ФОП ОСОБА_1, та самого процесу переробки. Крім того, надані позивачем до перевірки оборотно-сальдові відомості не містять відомостей по позабалансовому субрахунку 022 Матеріали, прийняті для переробки , на якому обліковуються давальницькі матеріали (сировина), отримані від замовника на переробку. З огляду на викладене, вказує, що ТОВ Завод Еластомер не здійснювало переробку давальницької сировини, а реалізувало готову продукцію на адресу ФОП ОСОБА_1, що призвело до заниження позивачем доходу. Також зазначив про неможливість встановити походження товару, придбаного позивачем у ПНВП Союз-АС , у зв'язку з тим, що останнє придбавало вказаний товар у ТОВ Торгівельно-будівельний альянс , ТОВ Мєта-Торг Плюс , ТОВ Гарант Полюс , ТОВ Омега Солюшн , якими вказаний товар не придбавався. Отже, на думку відповідача, позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит по відносинам із ПНВП Союз-АС . Враховуючи викладене, вважає вірними висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ, і не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі № 820/6707/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в надісланих до суду письмових поясненнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Завод "Еластомер" з питання дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, законодавства з питань справляння внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 22.09.2017 р. №13297/20-40-03-31633702, яким зафіксовано порушення позивачем :

- пп. 14.1.20, пп. 14.1.36, пп.14.1.54, пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14, ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.3.4 п.138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку на прибуток на 888376,00 грн. за рахунок :

1) невключення до доходу вартості продукції, поставленої ТОВ "Завод "Еластомер" на користь ФОП ОСОБА_1 за договором №76 від 08.01.2014 на переробку сировини у готову продукцію,

2) зменшення доходу на суму видатків з оплати вартості документально отриманого від ПНВП "Союз-АС" товару,

3) зменшення доходу на суму видатків з оплати вартості програмного забезпечення і послуг за укладеними з ФОП ОСОБА_2 за договором №20141224/2 від 24.12.2014 на поставку програмного забезпечення та договором №20141224/1 від 24.12.2014 без застосування процедури амортизації нематеріального активу;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, ст. 194, п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, ст. 200, ст. 200-1, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що спричинило заниження ПДВ на 815850,00 грн. за рахунок :

1) невключення до складу податкових зобов'язань ПДВ від реалізації готової продукції ФОП ОСОБА_1;

2) завищення податкового кредиту з ПДВ у взаємовідносинах з ПНВП "Союз-АС", які відповідач вважає такими, що у дійсності не відбулись,

3) завищення податкового кредиту з ПДВ у взаємовідносинах з ПНВП "Союз-АС" через врахування податку за виписаними цим постачальником податковими накладними, котрі зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не включені постачальником до складу зобов'язань з ПДВ відповідних декларацій з ПДВ.

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач 17.10.2017 подав заперечення на акт перевірки, які листом ГУ ДФС у Харківській області від 26.10.2017 № 21864/10/20-40-14-03-16 були залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі наведених вище висновків акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області, прийнято податкові повідомлення-рішення :

- №0003511403 від 31.10.2017 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 936.288,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 888376,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47912,00 грн.;

- №0003521403 від 31.10.2017 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 1019812,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 815850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 203962,25 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 31.10.2017 №0003511403 та №0003521403, ТОВ Еластомер звернулось до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем доходу та податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок операцій з переробки давальницької сировини за договором із ФОП ОСОБА_1, а також з реальності господарських операцій з поставки товарів позивачеві контрагентом ТОВ Союз-АС , та як наслідок - правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат по відносинам із вказаним контрагентом. У зв'язку з чим, судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність підстав для донарахування позивачеві податку на прибуток в розмірі 843779 грн. (за основним платежем) та податку на додану вартість в сумі 815850 грн. (за основним платежем), та як наслідок, відсутність підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій у відповідному розмірі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в частині донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток (за основним платежем) в розмірі 44597,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що придбаний у ФОП ОСОБА_2 базовий програмний продукт у розумінні пп. 14.1.20 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є нематеріальним активом, а вартість видатків з доведення базового програмного продукту до остаточної версії має оподатковуватися податком на прибуток через процедуру амортизації згідно з пп. 138.3.4 п.138.3 ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для донарахування відповідачем грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 888376,00 грн. (за основним платежем) та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 47912,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 31.10.2017 № 00003511403 слугували твердження відповідача про заниження позивачем доходу за рахунок невключення до нього вартості реалізації готової продукції на адресу ФОП ОСОБА_1, що потягло за собою заниження податку на прибуток в розмірі 798923 грн., та завищення витрат по відносинам із ТОВ Союз-АС , які відповідач вважає безтоварними, що потягло за собою заниження податку на прибуток в сумі 44856 грн.

Підставою для визначення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 815850 грн. (за основним платежем) та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 203962,25 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 31.10.2017 № 00003521403 слугувало твердження про заниження позивачем податкових зобов'язань на 887691,00 грн. за рахунок невключення до них зобов'язань від реалізації продукції на адресу ФОП ОСОБА_1, що потягло за собою заниження ПДВ на 752275 грн., та про завищення податкового кредиту за рахунок відносин із ТОВ Союз-АС , які відповідач вважає безтоварними, що потягло за собою заниження ПДВ у сумі 63575 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області позивачеві по операціям із ПНВП Союз-АС донараховано :

44.856,00 грн. основного платежу з податку на прибуток (штраф контролюючим органом не нараховувався) за рахунок включення платником до обліку показників господарських операцій з придбання товару, котрі, на думку відповідача, в дійсності не відбувались,

49840,00 грн. основного платежу з ПДВ (із застосуванням штрафу у розмірі 12460,00 грн.) за рахунок збільшення податкового кредиту з ПДВ за податковими накладними по господарським операціям з придбання товару, які, на думку відповідача, в дійсності не відбувались,

13735,00 грн. основного платежу з ПДВ (із застосуванням штрафу у розмірі 3433,75 грн.) за рахунок збільшення податкового кредиту з ПДВ на суми податку за виписаними постачальником податковими накладними, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не включені до податкових зобов'язань за деклараціями з ПДВ.

Визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств здійснюється на підставі ст. 134 ПК України.

Так, у відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин щодо формування витрат по операціям із ПНВП Союз-КАС з 01.01.2015 до 01.01.2017) об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до розділу ІІІ ПК України передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до розділу ІІІ ПК України передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку) зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БО 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 6 П (С) БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.7 П (С) БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п.10 П (С) БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Пунктом 11 П (С) БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції(робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту) (п.12 П (С) БО 16).

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єктом оподаткування податком на прибуток, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем (Покупець) укладено із Приватним науково-виробничим підприємством "Союз-АС" (Продавець) договір купівлі-продажу №21/03 від 21.03.2014, предметом якого є поставка окису цинку (білила цинкові) марки А, сорт І, ІІ, вищий на суму 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 30000,00 грн. на умовах самовивозу (а.с. 113 т.2).

В рамках виконання вказаного договору позивачем отримано від ПНВП Союз-АС вказаний вище товар (разом з пакувальними мішками) на підставі виписаних постачальником видаткових накладних №РН-10/06 від 10.06.2015 р. на загальну суму 88464,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14744,00 грн.), РН-06/05 від 06.05.2015 р. на загальну суму 88368,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14728,00 грн.), №РН-23/04-2 від 23.04.2015 р. на загальну суму 88368,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14728,00 грн.), №РН-27/02 від 27.02.2015 р. а загальну суму 33840,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5640,00 грн.), №РН-22/12 від 22.12.2014 р. на загальну суму 47184,00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 7864,00 грн.), №Рн-02/12 від 02.12.2014 р. на загальну суму 32616,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5436,00 грн.), №РН-10/10-01 від 1010214 р. на загальну суму 30474,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5079,00 грн.), №РН-10/10 від 10.10.2014 р. на загальну суму 19320,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3220,00 грн.), №Рн-25/06 від 25.06.2-14 р. на загальну суму 28668,32 грн. (у т.ч. ПДВ -4778,05 грн.), №РН-24/03 від 24.03.2014 р. на загальну суму 26935,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 4489,20 грн.), копії яких наявні в матеріалах справи (т.2, а.с. 114-123).

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій подорожніх листів на перевезення товару від постачальника до позивача (т.2, а.с. 124-132) транспортування придбаного товару здійснювалось самостійно позивачем, автомобілем марки Хюндай, яким позивач користується на умовах договору позички №2/3 від 01.01.2012, укладеного з фізичною особою - громадянином ОСОБА_1 (позикодавець) (т.2, а.с. 151-154).

Придбаний товар оплачено позивачем у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (а.с. 133-149 т. 2).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між ТОВ Завод Еластомер та ПНВП Союз-АС вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88).

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Обставини належного оформлення первинних документів, реєстрації складених контрагентом - постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оплати вартості товару контролюючим органом не заперечувались.

Відповідачем по справі підтверджено, що всі виписані постачальником податкові накладні (перераховані на с. 56-57 акту перевірки, т.1, а.с. 65-66) зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, зауваження до форми, змісту, джерел походження цих податкових накладних відсутні.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на положення розділу п.11.1, п.11.4, п.11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано витрати та податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту.

Разом з тим, слід відмітити, що факт отримання ТМЦ підкріплено іншими первинними документами, зокрема, подорожніми листами, до яких зауваження у преевіряючих були відсутні, а тому відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних не спростовує факту доставки ТМЦ.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ ПНВП Союз-АС повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності, що не заперечується відповідачем по справі.

Однак, відповідач стверджує про безтоварність відносин із ПНВП Союз-АС та неможливість фактичного отримання товару від вказаного контрагента, як такого, походження якого неможливо встановити. Так, за твердженням відповідача, товар, поставлений позивачеві контрагентом ПНВП Союз-АС , надійшов до останнього від ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс , ТОВ Мєта-Торг Плюс , ТОВ Гарант Полюс , ТОВ Омега Солюшн , які, згідно з даними Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, такого товару у перевіреному періоді не придбавали (стор. 35-38 акту перевірки, т.1, а.с.44-47). У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем суми витрат за 2015 рік на 249200,00 грн.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що норми Податкового кодексу України, яким визначено порядок, підстави та спосіб дій з реалізації контролю за додержанням податкової дисципліни, не надано контролюючому органу права та повноважень встановлювати факт податкового правопорушення, ґрунтуючись виключно на даних Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, такі відомості бази даних у розумінні ст. 83 та ст. 109 Податкового кодексу України можуть слугували підставою виключно для виникнення у контролюючого органу сумніву в додержанні особою податкової дисципліни, але самі по собі ці відомості не можуть вважатися доказами скоєння податкового правопорушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вказані відомості не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій між ТОВ Завод Еластомер та ПНВП Союз-АС , та не свідчать про відсутність підстав для формування позивачем витрат та податкового кредиту по відносинам із вказаним контрагентом.

Інших доказів вчинення податкового правопорушення по відносинам із ПНВП Союз-АС відповідачем в акті перевірки не викладено і до матеріалів справи не надано.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідачем в акті перевірки не наведено жодних обставин порушення податкового законодавства не лише ТОВ Завод Еластомер , а й постачальником ПНВП Союз-АС . Твердження про безтоварність відносин між цими підприємствами обґрунтовується виключно непідтвердженням, на думку відповідача, походження товару, проданого ПНВП Союз-АС позивачеві по справі, з посиланням на те, що таке найменування товару не придбавалось постачальниками ПНВП Союз-АС .

Однак, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ Завод Еластомер , не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому, слід відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.9 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту за рахунок відносин із контрагентом ПВНП Союз-АС .

При цьому, колегія суддів відмічає, що на стор. 40 акту перевірки зроблено висновок про завищення суми витрат на суму 249200,00 грн., визначених за правилами бухгалтерського обліку, без наявності оригіналу видаткової накладної.

Однак, на стор. 35-37 акту перевірки висновок про завищення позивачем витрат за рахунок відносин з вказаним контрагентом мотивується відповідачем виключно з посиланням на невідповідність номенклатури придбання товарів постачальниками по ланцюгу Торгівельно-будівельний Альянс , ТОВ Мєта-Торг Плюс , ТОВ Гарант Полюс , ТОВ Омега Солюшн .

При цьому, на стор. 35 акту перевірки контролюючим органом зазначено, що позивачем оприбутковано видаткові накладні, отримані від ПНВП Союз-АС ; копії видаткових накладних, виписаних вказаним підприємством, наявні в матеріалах справи.

Отже, висновок відповідача про ненадання оригіналу видаткової накладної не обґрунтований в акті перевірки та є суперечливим.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для донарахування ТОВ Завод Еластомер грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 44856,00 грн. (за основним платежем) та з ПДВ у розмірі 49840,00 грн. (за основним платежем), а також для застосування штрафу в розмірі 12460,00 грн. за рахунок відносин із ПНВП Союз-АС .

Крім того, виходячи з принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності, обґрунтованого вище, колегія суддів вказує на безпідставність висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з невключенням постачальником ПВНП Союз до податкових зобов'язань з ПДВ сум податку за результатами відносин із ТОВ Завод Еластомер в розмірі 22023 грн..

Так, відповідачем в акті перевірки підтверджено, що всі податкові накладні, виписані вказаним контрагентом на адресу позивача, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем сплачено податок у ціні придбаного товару, а отже, виконано всі необхідні умови для формування податкового кредиту по відносинам із ПВНП Союз .

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність донарахування відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 13735 грн. за рахунок відносин із ПНВП Союз-АС .

Щодо збільшення відповідачем грошового зобов'язання ТОВ Завод Еластомер з податку на прибуток на 843779 грн. (за основним платежем), застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 47911,90 грн., донарахування ПДВ - на 752275 грн. (за основним платежем) застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 188068,50 грн. по епізоду взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015 року) у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин щодо формування витрат по операціям з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України).

Згідно з п.135.4 ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

З 01.01.2015, у відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2017) прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За визначенням п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 (далі по тексту - П (С) БО 15) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

У відповідності до п.5 П (С) БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком

зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

У відповідності до п.п. а , б п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За визначенням пп.14.1.41 п.14.1 ст.14 ПК України давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції (пп.14.1.134 п.14.1 ст.14 ПК України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Завод "Еластомер" (Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (Замовник) було укладено договір №76 від 08.01.2014 на переробку давальницької сировини, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботу з обробки, збагачення або переробки давальницької сировини у готову продукцію, а Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію (гумову суміш) і оплатити проведену роботу. Результатом виконаних робіт є отримання Замовником готової продукції з власної сировини. Кількість виготовленої продукції встановлюється згідно з актом надання послуг з переробки давальницької сировини. Виготовлення готової продукції проводиться з давальницької сировини Замовника, за винятком матеріалів, які за умовами цього договору надав Виконавець. Вартість виконаних робіт за цією угодою становить 15000 грн. з ПДВ (т.1, а.с. 110-111).

Отримання позивачем від ФО-П ОСОБА_1 сировини для її переробки підтверджено наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (давальницька сировина), підписаними директором ТОВ Завод Еластомер , та вимогами-накладними, підписаними відповідальною особою позивача з обліку сировини.

Списання сировини оформлювалось згідно з накладними на передачу готової продукції (основне виробництво - склад готової продукції), копії яких наявні в матеріалах справи.

Передача послуг та їх результатів оформлювалось звітами про продукцію, що вироблена з сировини замовника, звітами про перероблену сировину та актами надання послуг переробки.

Оприбуткування отриманої для переробки давальницької сировини відображено в бухгалтерському обліку позивача в оборотно-сальдовій відомості по субрахунку 022 за контрагентом ФО-П ОСОБА_1 за ціновим та кількісним показниками, що підтверджують рух сировини за відповідною номенклатурою по дебету-кредиту в межах календарного місяця.

За твердженням відповідача, до перевірки не надано жодного підтверджуючого документу щодо отримання сировини для виробництва готової продукції переробнику - ТОВ Завод Еластомер та самого процесу переробки, а саме акту приймання-передачі давальницької сировини, довіреності на отримання матеріальних цінностей від виконавця, лімітно-забірної картки на відпуск давальницької сировини, книги обліку руху давальницької сировини і результатів її переробки, відомості обліку давальницької сировини, відомість обліку продуктів переробки давальницької сировини, накладних на внутрішнє переміщення продукції, виготовленої з давальницької сировини.

Вказано, що давальницькі матеріали (сировина), отримані від замовника на переробку, враховується на позабалансовому рахунку 022 Матеріали, прийняті для переробки за цінами, передбаченими у договорах, накладних тощо, тобто, за заставною вартістю. Однак, в ході проведення перевірки встановлено, що оборотно-сальдові відомості ТОВ Завод Еластомер не містять позабалансові рахунки 022.

З вищевикладеного відповідачем зроблено висновок, що ТОВ Завод Еластомер не здійснював переробку давальницької сировини, а реалізовував готову продукцію на адресу ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток, який повинен бути розрахований з ціни реалізованої продукції, а не з вартості послуг з переробки давальницької сировини.

Судом апеляційної встановлено, що фактичною підставою для висновку про те, що з боку позивача мала місце реалізація готової продукції на адресу ФОП ОСОБА_1, а не виконання робіт з переробки давальницької сировини, слугувало твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки відомостей субрахунку 022 Матеріали, прийняті для переробки оборотно-сальдових відомостей.

Разом з тим, вищенаведене твердження відповідача спростовується наступним.

Як встановлено підпунктом 44.4 статті 44 ПК України, якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Згідно з п.44.7 ст.44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

За приписами п.44.6 ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.10.2017 позивачем до ГУ ДФС у Харківській області подавались заперечення на акт перевірки (т.1, а.с.100-109), в яких зазначено, що первинна документація щодо отримання сировини для виробництва готової продукції щодо самого процесу переробки вивчалась під час перевірки, і щодо неї з боку співробітників контролюючого органу зауважень не надходило.

До заперечень було додано копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 022 Матеріали, прийняті для переробки за період з січня 2014 року по грудень 2015 року та за березень 2016 року, а також копії первинних документів : видаткових накладних (давальницька сировина), вимог-накладних, звітів про перероблену сировину, звітів про продукцію, вироблену з сировини замовника, актів про надання послуг з переробки, накладних на передачу готової продукції, що засвідчують факт приймання давальницької сировини на переробку, її переміщення, вироблення продукції, передачу готової продукції замовнику.

Однак, всупереч вимогам п.44.6 ст.44 ПК України документи, додані до заперечень, не були враховані відповідачем, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія відповіді на заперечення (т.3, а.с.188-213), та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення без урахування наданих документів.

На запитання суду, чому подані заперечення та додані до них документи не були враховані при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, представник відповідача відповіді суду не надав.

Факт наявності вищезазначених документів на момент перевірки підтверджується копіями вищезазначених документів, наданими до матеріалів справи (т.1, а.с.127-250, т.2, а.с.1-35).

Слід відмітити, що відповідач, заперечуючи проти надання позивачем вищевказаних документів під час перевірки, не спростував того факту, що акт про відмову посадових осіб позивача від надання документів перевіряючими не складався, відомостей про притягнення керівника ТОВ Завод Еластомер до адміністративної відповідальності за відмову від надання документів до перевірки відповідачем не надано.

Походження сировини, яка передавалася ФОП ОСОБА_1 на переробку ТОВ Завод Еластомер , підтверджено наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних, специфікацій, що свідчать про купівлю ФОП ОСОБА_1 сировини у ТОВ Азовсинтез , ДПІІ Титан-Дніпро , ТОВ Перша ресурсна компанія , ПП Хімсервіс , ТОВ Компанія Хімпостачання , ПАТ Банг і Бонсомер , ПАТ Слов'янський крейдо-вапняний завод , ТОВ ТВК Фабрикант , ТОВ ВМС Постач , ФОП ОСОБА_4, ТОВ Західна каолінова компанія , Зовнішньоторгового підприємства МАГ , ТОВ Українська хімічна мережа .

Факт переробки сировини позивачем, крім вищевказаних видаткових накладних (давальницька сировина), вимог-накладних, звітів про перероблену сировину, звітів про продукцію, вироблену з сировини замовника, актів про надання послуг з переробки, накладних на передачу готової продукції, підтверджується також складеними ТОВ Завод Еластомер калькуляціями собівартості продукції (т.4, а.с.86-108).

Оплата послуг з переробки давальницької продукції у безготівковій формі підтверджується наявними в матеріалах справим копіями банківських виписок, з яких вбачається призначення платежу від ФОП ОСОБА_1 - за послуги з переробки давальницької сировини (т.1, а.с.112-126).

Подальше використання готової продукції, виробленої позивачем, у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_1 як продавцем, довіреностей на отримання ТМЦ (т.2, а.с.168-250, т.3, а.с.1-41).

Жодних доказів того, що у спірних відносинах мала місце саме реалізація готової продукції покупцю ФОП ОСОБА_1, а не переробка давальницької сировини, відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем цілком правомірно сформовано суму доходу і сплачено податок з доходів фізичних осіб та ПДВ саме з вартості послуг з переробки давальницької сировини, а не з продажу готової продукції ФОП ОСОБА_1, підстави для донарахування об'єкту оподаткування податком на прибуток та об'єкту оподаткування податком на додану вартість відсутні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, і не заперечувалось відповідачем по справі, що ТОВ Завод Еластомер сплачено податок на прибуток по операціям з надання послуг щодо переробки давальницької сировини.

Між тим, відповідач визначив позивачеві грошове зобов'язання з податку на прибуток, розрахувавши суму податку з вартості готової продукції, не зменшивши цю суму на вартість податку, сплаченого по операціям з надання послуг, тобто, в даному випадку фактично має місце подвійне оподаткування одних і тих самих операцій, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.10.2018 №0003521403 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 1019812,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 815850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 203962,25 грн., а також №0003511403 - в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 891691,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 843779,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47912,00 грн.), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень №0003521403 - в повному обсязі, та №0003511403 - в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі № 820/6707/17 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Л.В. Курило Повний текст постанови складено 10.09.2018.