Постанова

від 05.09.2018 по справі 820/2754/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Зоркіна Ю.В.

05 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2754/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 31.05.2018 (09:35 год., повний текст складено 04.06.18 по справі № 820/2754/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № Д-32000/06/6-26397/0/21-17 від 28.12.2017 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, номер кадастрової зони: НОМЕР_2, яка розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, що розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до положень Земельного кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 року по справі № 820/2754/18 позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № Д-32000/06/6-26397/0/21-17 від 28.12.2017 року про відмову у наданні дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, номер кадастрової зони: НОМЕР_2, яка розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження - 61022, Харківська область, місто Харків, м-н Свободи, буд.№5, Держпром, п-д 1, поверх 6-7; ідентифікаційний код - 39792822) повторно розглянути питання надання ОСОБА_2 (індекс 61098, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, що розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до положень Земельного кодексу України.

В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне та неправильне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 по справі № 820/2754/18 в частині зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути питання надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, що розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, відповідно до положень Земельного кодексу України; ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Харківській області надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу орієнтовною площею 2,00 га, що розташована за межами населеного пункту на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, відповідно до положень Земельного кодексу України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на ст.ст.118, 121, 122 Земельного кодексу України, зазначив про наявність у нього права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки у розмірі 2,00 га. Беручи до уваги, що судом першої інстанції визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Харківській області позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вважає належним способом захисту цього права зобов'язання відповідача надати такий дозвіл, а не повторно розглянути питання про надання дозволу.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 року по справі № 820/2754/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області надано позивачеві мотивовану письмову відповідь від 28.12.2017 року № Д-32000/06/6-26397/0/21-17, якою відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою до вирішення питання про включення зазначеної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги. Роз'яснено, що з 2014 року по даний час триває реформа децентралізації, метою якої є створення спроможних об'єднаних територіальних громад, ключове місце в досягненні якої займає саме децентралізація земельних відносин - перехід повноважень щодо розпоряджень землями сільськогосподарського призначення державної власності від територіальних органів Держгеокадастру до органів місцевого самоврядування, для чого Верховною Радою України заплановано прийняття низки законів. Вказано, що Кабінетом Міністрів України поставлено завдання Держгеокадастру та його територіальним органам безперервно здійснювати добір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які в подальшому планується включити до переліку земельних ділянок, що виставлені на земельні торги для реалізації права оренди на них з метою насичення грошовими коштами місцевих бюджетів. З урахуванням викладеного, відповідачем було повідомлено позивача про те, що земельна ділянка, яка зазначена у доданих до заяви позивача графічних матеріалах, на час надання відповіді останньому Головним управлінням планувалася для включення до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги. З посиланням на ч.3 ст.136 Земельного кодексу України зазначив, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися у заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Отже, у випадку надання дозволу позивачу може виникнути ситуація, коли після розробки проекту землеустрою через законодавчі обмеження ОСОБА_2 буде позбавлений можливості безпосередньо отримати у власність бажану земельну ділянку. З урахуванням викладеного, стверджує, що відповідачем було обґрунтовано відмовлено позивачу у наданні дозволу з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України - невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Вказує, що суд, зобов'язавши ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути питання про надання позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, втрутився у виключні дискреційні повноваження відповідача як суб'єкта владних повноважень. З огляду на викладене, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У надісланому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач підтримав доводи своєї апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області розглянути питання щодо надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суперечать ст.118 Земельного Кодексу України та ст.19 Конституції України. Вважає, що Головне управління користується незалежним дискреційним правом щодо прийняття рішень про надання земельних ділянок або відмову у їх наданні. Просив апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області по справі №820/2754/18 задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, провести судове засідання, призначене на 05.09.2018 року, без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 року по справі № 820/2754/18 скасувати в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати відповідача надати такий дозвіл; вимоги апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Харківській області - залишити без задоволення. Зазначив, що відповідачем протиправно не прийнято рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції провести призначене на 05.09.2018 року судове засідання за його відсутності, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Листом від 28.12.2017 № Д-32000/0/6-26397/0/21-17 позивача повідомлено, що триває реформа децентралізації, метою якої є створення спроможних об'єднаних територіальних громад, ключове місце в досягненні якої займає саме децентралізація земельних відносин передача повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності від територіальних органів Держгеокадастру до органів місцевого самоврядування, для чого Верховною Радою України заплановано прийняття низки законів. Вказано, що земельна ділянка, яка зазначена у доданих до заяви ОСОБА_2 графічних матеріалах, на даний час планується Головним управлінням Держгеокадастру для включення до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги. У зв'язку з чим, з посиланням на ч.3 ст.136 Земельного кодексу України, зроблено висновок про те, що у випадку надання дозволу може виникнути ситуація, коли після розроблення проекту землеустрою позивач буде позбавлений можливості отримати бажану земельну ділянку. У зв'язку з викладеним, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою до моменту вирішення питання щодо включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які виставляються на земельні торги (а.с.14).

Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним рішення Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № Д-32000/06/6-26397/0/21-17 від 28.12.2017 та зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, що розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з неправомірності відмови у наданні дозволу позивачеві на розробку проекту землеустрою, викладеної в листі від 28.12.2017 №Д-32000/0/6-26397/0/21-17, оскільки позивачу відмовлено з підстав, не передбачених Земельним кодексом України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Харківській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою вищезазначеної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що надання вищевказаного дозволу є виключною компетенцією відповідача як суб'єкта владних повноважень, до якої суд не повинен втручатися, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Харківській області повторно розглянути питання про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.2 ст.116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 Земельного кодексу України).

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до положень частини 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 № 1391/29521, у підпункті 13 пункту 4 якого встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що лист Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № Д-32000/06/6-26397/0/21-17 від 28.12.2017 щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не містить визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не було досліджено пакет документів, поданих ОСОБА_2 разом із заявою (клопотанням) для надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Рішення на підставі поданих документів у порядку, визначеному законом, не приймалось.

Таким чином, колегія суддів вважає, що лист від 28.12.2017 року не є законним рішенням суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, в оскаржуваному рішенні, яке оформлено листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, питання по суті заявленого клопотання вирішено не було, зокрема, за результатами його розгляду не надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови у його наданні з підстав, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, тобто фактично не розглянуто належним чином заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання протиправним рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № Д-32000/06/6-26397/0/21-17 від 28.12.2017 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, номер кадастрової зони: НОМЕР_2, яка розташована за межами населених пунктів на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

З приводу доводів апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції обрано неналежний спосіб захисту прав позивача, а саме зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Харківській області розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, колегія суддів зазначає наступне.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Як зазначалось вище, в силу ч.7 ст.118 саме відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 № 333 Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З наведеного вбачається, що Головне управління Держгеокадастру в Харківській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У зв'язку із цим, враховуючи, що відповідачем не приймалось рішення по суті щодо надання або відмови в наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою, а лише повідомлено, що триває реформа децентралізації та вказана у заяві земельна ділянка планується до включення до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги, колегія суддів вважає, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є визнання відмови відповідача протиправною, скасування його рішення та зобов'язання розглянути клопотання позивача повторно (з урахуванням висновків суду).

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.08.2018 по справі № 817/2515/16, від 21.08.2018 по справах № 820/3393/17, 820/2303/17, № 817/2224/17.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 по справі № 820/2754/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 10.09.2018.