Рішення

від 31.08.2018 по справі 2140/1618/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1618/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі до Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу,

встановив:

Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" (далі - відповідач, ПАТ "Херсонтурист"), у якому просить стягнути кошти з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по ПДВ в сумі 3263,93 грн., по податку з прибутку приватних підприємств в сумі 176,40 грн., та по земельному податку з юридичних осіб в сумі 616,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 05 травня 2018 року за відповідачем обліковується податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств на суму 176,40 грн., який виник з 10 липня 2016 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 3263,93 грн., який виник з 21 липня 2017 року, та по земельному податку з юридичних осіб 616,44 грн. який виник 30 червня 2016 року, також за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань. Враховуючи, що вчинені позивачем дії не призвели до погашення податкового боргу, заборгованість не сплачена в строки, визначені чинним законодавством, позивач просить стягнути кошти з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Положеннями статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Також частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, дослідивши адміністративний позов та додані до нього документи, а також характер спірних правовідносин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для віднесення даної справи до категорії справ незначної складності. Враховуючи достатність доказів для розгляду справи по суті вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 10 серпня 2018 року судом прийнято рішення про відкриття спрощеного позовного провадження у справі без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні).

У вказаній ухвалі запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцятиденного строку з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та роз'яснено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

15 серпня 2018 року позивач отримав наведену ухвалу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом 10 вересня 2018 року відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Відтак, згідно приписів ч. 9 ст. 205 КАС України суд приймає рішення розглядати справу за матеріалами, наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

ПАТ Херсонтурист здійснює господарську діяльність на підставі державної реєстрації Херсонською міською радою Херсонської області від 05 березня 1999 року № 7157, взято на облік до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 06 лютого 1995 року № 33.

За результатами здійснення фінансово-господарської діяльності за ПАТ Херсонтурист станом на 05 травня 2018 року рахується податковий борг на загальну суму 4056,77 грн., а саме:

- по ПДВ в розмірі 3263,93 грн., який виник починаючи з 21 липня 2017 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих згідно: ППР від 16 червня 2017 року №0018011201 на суму 1503,88 грн., прийнятого на підставі акта перевірки від 31 травня 2017 року №1036/21-22-12-01; ППР від 26 грудня 2017 року № НОМЕР_1 на суму 170,00 грн., прийнятого на підставі акта перевірки від 07 грудня 2017 року № 3217/21-22-12-01; ППР від 10 квітня 2018 року №0032341201 на суму 1510,00 грн. та № НОМЕР_2 на суму 5869,30 грн., прийнятих на підставі акта перевірки від 26 березня 2018 року № 889/21-22-12-01. У зв'язку із частковою сплатою в сумі 5789,25 грн., залишок непогашеного грошового зобов'язання становить 3263,93 грн.;

- по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 176,40 грн., який виник починаючи з 10 липня 2016 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно: ППР від 21 червня 2016 року № НОМЕР_3 на суму 176,40 грн., прийнятого на підставі акта перевірки від 27 травня 2016 року № 186/21-03-12-04. Залишок непогашеного грошового зобов'язання становить 176,40 грн.;

- по земельному податку з юридичних осіб в сумі 616,44 грн., який виник починаючи з 30 червня 2016 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно податкового розрахунку земельного податку на 2016 рік від 22 лютого 2016 року № НОМЕР_4 по строкам сплати: з 30 червня 2016 року по 30 грудня 2016 року помісячно в сумі 78,90 грн., 30 січня 2017 року в сумі 78,94 грн. У зв'язку із існуючою переплатою на особистому рахунку платника податків у сумі 14,80 грн., залишок непогашеного грошового зобов'язання становить 616,44 грн.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення-рішення надсилалися на адресу платника податків, що підтверджується рекомендованими повідомленнями-рішеннями про вручення поштових відправлень.

Слід зазначити, що платник зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично являється його місцезнаходженням і за якою податковий орган правомірно надсилає усі адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції податкового органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв'язку з настанням негативних для нього наслідків.

Відповідно до п.58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

В силу вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно зі ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Як встановлено судом, вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно матеріалів справи заборгованість по земельному податку виникла в результаті самостійного визначення позивачем суми податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у податковій декларації за 2016 рік, яка складена ним 21 лютого 2016 року. Відтак, самостійно визначена сума податкового зобов'язання вважається узгодженою.

Так, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що грошове зобов'язання, визначене податковою декларацією з плати за землю, ППР від 16 червня 2017 року №0018011201, від 26 грудня 2017 року № НОМЕР_1, від 10 квітня 2018 року №№ НОМЕР_5, НОМЕР_2, від 21 червня 2016 року № НОМЕР_3, є узгодженим та набуло статусу податкового боргу в розумінні ст. 14 ПК України.

Положеннями ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що 08 лютого 2017 року контролюючим органом складена вимога форми № 263-17 на суму 7661,82 грн., яка направлена відповідачу 15 вересня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням-рішенням про вручення поштового відправлення.

Слід звернути увагу, що Податковий кодекс України не містить норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому контролюючий орган не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Із часу направлення податкової вимоги до часу звернення з даним позовом до суду відповідач був постійним боржником, що підтверджується копією зворотного боку облікової картки платника. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги.

Відповідно до пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею (ст.89 ПК України).

13 вересня 2017 року податковим органом прийнято рішення № 263-17 про опис майна акціонерного товариства у податкову заставу.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду залишок непогашеного податкового боргу складає 4056,77 грн.

Як вбачається, застосовані контролюючим органом заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу в добровільному порядку.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Положеннями ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається із матеріалів справи, в банківських установах на ім'я ПАТ Херсонтурист відкриті поточні банківські рахунки, з яких може проводитись стягнення податкового боргу.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано жодних доказів сплати вказаного податкового боргу або інших належних доказів, спростовуючих наведені позивачем доводи. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" (код ЄДРПОУ 02660924, 73003, м. Херсон, пл. 50-річчя СРСР) у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 3263,93 грн. (отримувач УК у м. Херсоні/м. Херсон/14010100, код отримувача - 37959779, банк отримувача - ГУДКСУ у Херсонській області, МФО банку - 852010, номер рахунку - 31118029700002, код бюджету - 14010100), по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 176,40 грн. (отримувач УК у м. Херсоні/м. Херсон/11021000, код отримувача - 37959779, банк отримувача - ГУДКСУ у Херсонській області, МФО банку - 852010, номер рахунку - 33118318799001, код бюджету - 11021000) та по земельному податку з юридичних осіб в сумі 616,44 грн. (отримувач УК у м. Херсоні/м. Херсон/18010500, код отримувача - 37959779, банк отримувача - ГУДКСУ у Херсонській області, МФО банку - 852010, номер рахунку - 33215812700002, код бюджету - 18010500).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 8.2.3