Рішення

від 11.09.2018 по справі 904/3480/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018

Справа № 904/3480/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробнича група «Куніца», м. Дніпро

До: Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, м. Дніпро

Про: стягнення 16 368, 92 грн.

                                        Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ: не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ ТВГ «Куніца» (позивач) звернувся з позовом до Департаменту гуманітарної політики ДМР (відповідач) про стягнення 16 368,92 грн. ( в т.ч.: 13 158, 90 грн. - основна заборгованість; 2 679, 35 грн. - пеня; 368, 44 грн. - інфляційні втрати та 162, 23 грн. - 3% річних) заборгованості за договором поставки №482 від 15.12.17р. (укладеним між сторонами). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Департамент гуманітарної політики ДМР (відповідач) заперечував проти нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені), зазначаючи, що позивач не довів причинно-наслідкового зв`язку між несвоєчасним розрахунком відповідача та можливими збитками позивача. Також відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн., оскільки позивач є неприбутковою бюджетною установою.

Ухвалою від 13.08.18р. було відкрите провадження у справі №904/3480/18 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України , без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

Позивач своїм правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином (що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення позивачу 22.08.18р. ухвали суду про відкриття провадження у справі , а.с. 67)

Суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень. Частиною першою статті 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

15.12.17р. між ТОВ «Куніца» (постачальник) та Департаментом гуманітарної політики ДМР (покупець) укладено договір поставки №482, відповідно до умов якого та специфікації та додаткової угоди №1 до договору від 26.12.17р. постачальник 27.12.17р. здійснив поставку покупцю товару на загальну суму 100 141, 30 грн. (що підтверджується видатковими накладними, а.с.24-26) ; а покупець відповідно до п.1.1. договору зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами договору.

Відповідно до п.1.2. договору: кількість товару, його асортимент (номенклатура за сортами, групами, видами, марками, типами), технічні вимоги та ціна на товар вказуються постачальником у специфікації (додаток №1) та видаткових накладних.

Згідно п. 7.1. договору покупець має можливість сплачувати вартість поставки частинами або за всю партію поставки у термін, що не перевищує 15 банківських днів з моменту отримання товару. Оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника зазначений у реквізитах постачальника в договорі (п.7.2. договору).Оплата здійснюється після пред`явлення постачальником видаткової накладної на товар, протягом 15 робочих днів з моменту підписання видаткової накладної на товар покупцем. (п.7.3. договору).

В п.8.4. договору (поміж-іншим) сторони погодили, що у разі прострочення покупцем оплати за поставлену партію товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості товару за кожний день прострочення платежу, але не більше ніж 0,1% в день. (а.с.7-9).

Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань, відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк у повному обсязі не оплатив (сплачено лише 86 893, 08 грн.) ; у зв'язку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку) за відповідачем станом на 02.08.18р. рахується заборгованість в розмірі 13 158, 90 грн. (а.с.22)

Окрім того, позивач відповідно до п.8.4. договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 2 679, 35 грн. - пені ; 368, 44 грн. - інфляційних втрат та 162, 23 грн. - 3% річних (а.с.22-23).

Судом перевірено правильність розрахунку пені , інфляційних втрат та 3% річних , здійснених позивачем . За результатами перевірки виявлені порушення у нарахуванні пені в розмірі 2 679, 35 грн. та інфляційних втрат в розмірі 368, 44 грн. ( внаслідок невірного зазначення календарної дати початку прострочення зобов'язань по оплаті та не врахуванням позивачем максимального періоду часу , за який може бути нарахована пеня, відповідно до приписів ч.6. ст. 232 ГПК України) . Внаслідок здійсненого судом перерахунку розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача , склав 1 825, 30 грн. , а розмір інфляційних втрат - 277, 15 грн. Отже, саме ці суми пені та інфляційних втрат підлягають стягненню з відповідача на користь позивача; в задоволенні іншої частини пені та інфляційних втрат суд вважає за необхідне відмовити, як необґрунтованих.

Відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Згідно до ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 ЦК України) Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (ст.610 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст.655 ЦК України ).

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем жодних доказів , на спростування обставин викладених позивачем у позовній заяві не надано; а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.1.12 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. №14 (поміж-іншим): з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Враховуючи вищевикладене , суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 13 158, 90 грн. – основної заборгованості за договором; 1 825, 30 грн. - пені; 277, 15 грн. – інфляційних втрат та 162, 23 грн. - 3% річних. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити з вищенаведених підстав.

Одночасно, суд не вбачає достатньо правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені).

Відповідно до приписів п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.13р. №7, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача; такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49047, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75а ;код ЄДРПОУ 40506248) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробнича група «Куніца» (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37; ЄДРПОУ 19143995): 13 158, 90 грн. – заборгованості за договором; 1 825, 30 грн. - пені; 277, 15 грн. – інфляційних втрат; 162, 23 грн. - 3% річних та 1 660, 24 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 11.09.2018 р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя                                                                                                     Васильєв О.Ю.