Рішення

від 12.09.2018 по справі 922/1289/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.2018 м.Харків Справа № 922/1289/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокарта» , смт.Кегичівка, Харківська область

до відповідача 1.: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське виробниче підприємство ГОРН» , м.Харків

до відповідача 2.: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 73747,24грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокарта» , смт.Кегичівка, Харківська область, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське виробниче підприємство ГОРН» , м.Харків та відповідача 2. Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ, Донецька область про солідарне стягнення 73747,24грн., з яких: 63893,00грн. - основний борг; 9854,24грн. - пеня.

Позовні вимоги до відповідача 2 обґрунтовані неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань згідно договору поставки №15/550 від 14.07.2016р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

У свою чергу, позовні вимоги до відповідача 1 обґрунтовані наявністю договору поруки №16/10-17У від 17.10.2017, який було укладеного між позивачем та ТОВ «Харківське виробниче підприємство Горн» .

В якості правових підстав подання позову позивач зазначив положення статей 525, 526, 553, 554, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

22.02.18р. господарським судом Харківської області постановлено ухвалу про передачу справи №922/1289/18 за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

13.06.18р. матеріали справи №922/1289/18 надійшли до господарського суду Донецької області.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.06.18р. автоматизованою системою документообігу суду визначений склад суду для розгляду справи №922/1289/18: головуючий суддя - Лейба М.О.

Ухвалою суду від 15.06.18р. позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

02.07.18р. від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.07.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі; справу № 922/1289/18 визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 24.07.18р.

23.07.18р. через канцелярію суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву про стягнення боргу у солідарному порядку, за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.07.18р. підготовче засідання відкладено на 22.08.18р.

30.07.18р. через канцелярію суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

17.08.18р. через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній наполягав на задоволенні позову.

Ухвалою суду від 22.08.18р. закрито підготовче провадження у справі №922/1289/18; призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.18р.

У судове засідання 12.09.18р. представник позивача з'явився та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представники відповідачів у судове засідання 12.09.18р. не з'явились. Про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що сторони були повідомлені належним чином про місце, дату та час судового засідання, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

встановив:

14.07.16р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Технокарта» та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» укладений договір №15/550, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник (позивач) передає у власність Покупцю (відповідачу 2), а Покупець приймає та оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник визначені сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Сторони узгоджують еквівалент ціни продукції в іноземній валюті євро та вказують його в специфікаціях (п.2.1 договору).

Згідно п.2.2 договору загальна сума договору є змінною величиною та складається із суми всіх специфікацій, оформлених до цього договору, але не може перевищувати 833333,33 грн. без ПДВ, ПДВ - 166666,67 грн., всього з ПДВ - 1000000,00 грн.

Строки та умови поставки товару вказуються в специфікаціях (п.5.1 договору).

Датою поставки товару вважається дата його передачі Покупцю Постачальником в установленому у специфікаціях місці (п.5.2 договору).

За умов п.6.1, п.6.2, п.6.3 договору Постачальник зобов'язується надати Покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); накладну (у накладній обов'язкове посилання на одержувача продукції); товарно-транспортну накладну. Якщо на момент передачі продукції які-небудь з вище перелічених документів відсутні, вони повинні бути надані протягом 2 календарних днів після передачі продукції. Датою переходу права власності є дата, проставлена представником Покупця в товарно-транспортній накладній (видатковій накладній), документом, що підтверджує такий перехід, є накладна (видаткова накладна).

Оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України. У випадку зміни більш ніж на 3% курсу гривні до євро, встановленого НБУ на дату відвантаження, сума, що підлягає оплаті, змінюється пропорційно зміні курсу (п.9.1 договору).

Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, вказаного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату та сертифіката якості, якщо інше не передбачено специфікацією (п.9.3 договору).

Датою оплати товару (продукції) вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.9.4 договору).

У випадку не отримання документів, вказаних в п.6.1 договору, Покупець має право не оплачувати продукцію до моменту отримання всіх документів (п.9.7 договору).

Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору до 31.12.2016р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.13.1, п.13.2, п.13.3 договору).

Сторонами підписано специфікацію №1 від 14.07.16р. до договору №15/550 від 14.07.2016р., у якій сторонами погоджено поставку товару - пружина тарілчаста ІІ-2-2-90х50х5х2,1 у кількості 950 одиниць, ціною 130,5 грн./1 од. без ПДВ, загалом на суму 148770,00 грн. з ПДВ.

Датою переходу права власності є дата підписання видаткової накладної Покупцем. Документом, що підтверджує перехід права власності є видаткова накладна. Умови поставки: DDP, м.Краматорськ, склад Покупця, згідно Інкотермс 2010. Умови оплати: протягом 20 календарних днів по факту поставки та надання пакету документів на поставку. Строк поставки: 2 тижні з моменту письмової заявки на розміщення замовлення, але не пізніше 29.08.2016р. (п.п.1-3 специфікації №1 від 14.07.16р. до договору).

Додатковою угодою №1 від 20.10.2016р. до договору сторонами внесено зміни до специфікації №1 від 14.07.2016р., а саме погоджено ціну за 1 од. товару у розмірі 117,45 грн. без ПДВ та загальну суму по специфікації у розмірі 133893,00 грн. з ПДВ.

На виконання своїх зобов'язань позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 148770,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи, а саме: №154 від 05.08.2016р. на суму 46980,00 грн., №161 від 10.08.2016р. на суму 101790,00 грн.

Вказані накладні мають посилання на договір №15/550 від 14.07.2016р., підписані представником відповідача 2 без зауважень та заперечень до них, повноваження останнього підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довіреностей на отримання цінностей №1311 від 05.08.2016р., №1332 від 09.08.2016р.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача 2 на вказану суму за вказаним договором не спростований.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач у встановленому договором порядку відмовився від прийняття поставлених товарів та повідомив постачальника про будь-які недоліки чи невідповідності, а отже не звільняється від обов'язку оплатити отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 свій обов'язок щодо оплати товару виконав частково, здійснив оплату в загальному розмірі 70000,00 грн. відповідно до платіжних доручень №89 від 15.01.2018р., №11166 від 12.12.2017р., №8619 від 08.09.2017р., №357 від 14.06.2017р., №6416 від 31.05.2017р., №5823 від 15.05.2017р., №6106 від 24.04.2017р., №2736 від 07.12.2016р., №2682 від 02.12.2016р.

Таким чином за твердженням позивача, відповідач 2 в порушення прийнятих на себе зобов'язань, поставлену на його адресу продукцію у встановлений договором строк в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим, за відповідачем 2 рахується заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 63893,00 грн. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 20.10.2016р.).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 пеню у розмірі 9854,24грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №15/550 від 14.07.2016р. між позивачем та відповідачем 2 згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.9.3 договору сторонами узгоджено, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку вказаного у специфікації, від дня отримання оригіналів рахунка на оплату та документів якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

Згідно п.3 специфікації №1 від 14.07.2016р. до договору умови оплати: протягом 20 календарних днів по факту поставки та надання пакету документів на поставку.

Товар за видатковими накладними №154 від 05.08.2016р., №161 від 10.08.2016р. поставлено відповідачу 2 12.08.2016р., про що свідчить відмітка останнього про ввезення товару на вказаних документах.

Враховуючи викладене, кінцевий розрахунок за товар, отриманий від позивача 12.08.2016р., повинен бути проведений відповідачем 2 до 31.08.2016р. (включно).

Враховуючи наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем 2 товару по договору №15/550 від 14.07.2016р. згідно видаткових накладних №154 від 05.08.2016р., №161 від 10.08.2016р., у останнього виникло зобов'язання з його оплати.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ненадання позивачем всіх товарно-супровідних документів, визначених п.6.1 договору.

Суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом.

Договір №15/550 від 14.07.2016р., укладений між позивачем та відповідачем 2, містить умови щодо порядку оплати товару, а також необхідні реквізити сторін. Підписана сторонами специфікація №1 від 14.07.16р. містить строки оплати товару. Так, узгодження сторонами у договорі та специфікації до нього порядку та строків оплати вартості поставленого товару свідчить про можливість виконання зобов'язання відповідачем 2 незалежно від виставлення відповідного рахунку позивачем.

Разом з тим, суд зазначає, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку на оплату не звільняє відповідача 2 від обов'язку з оплати поставленого товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.09.2009р. у справі №3-3902к09, від 29.09.2009р. у справі №37/405, а також у постанові Верховного Суду від №910/9472 від 23.01.18р.

За таких обставин, посилання відповідача 2 на відсутність доказів надання рахунку, не може свідчити про відсутність його обов'язку щодо оплати вартості, прийнятого ним товару.

Щодо тверджень відповідача 2 про ненадання інших товарно-супровідних документів, суд зазначає, що відповідач 2 у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставлених товарів та не повідомив постачальника про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином покупцем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товарно-супровідних документів.

Крім того, вказаними умовами договору не передбачено, що товаросупровідні документи виставляються покупцю окремо, шляхом вручення чи надсилання.

Відповідно до п.8.1, п.8.2 договору поставки приймання товару (продукції) по кількості здійснюється відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами та доповненнями; приймання товару (продукції) по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями.

Згідно з п.12 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунком фактурі, специфікації, опису, упакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно з п.14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966р. №П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Тобто, відсутність передачі товаросупровідної документації має оформлюватися відповідним актом.

Докази того, що при підписанні видаткових накладних відповідач 2 не отримав ані рахунки на оплату, ані інші товаросупровідні документи в матеріалах справи відсутні.

При отриманні товару відповідачем 2 не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності .

Згідно з положеннями ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

В п.6.2 договору поставки передбачено, якщо на момент передачі продукції будь-які з вищевказаних документів відсутні, вони повинні бути надані протягом 2 календарних днів після передачі продукції.

Доказів не надання позивачем товарно-супровідних документів у встановлений п.6.2 договору строк, суду також не надано.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем 2 без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товарно-супровідних документів. До того ж відповідач 2 самостійно міг звернутися до позивача та отримати у випадку необхідності такі документи.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем 2 не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, ненадання товарно-супровідної документації за відповідних актом, а приймання відповідачем 2 товару підтверджується підписами останнього у відповідних накладних та ним не оспорюється, тому суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання виконав відповідно до умов договору поставки №15/550 від 14.07.2016р., а відтак, відповідач 2 не звільняється від обов'язку сплатити вартість отриманого товару.

За висновками суду, відповідач 2 зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати позивачу грошових коштів в розмірі 63893,00 грн. всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України належним чином не виконав, а отже прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

За вказаних обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем та обґрунтований належними доказами, вимоги про стягнення з відповідача 2 на користь позивача заборгованості за договором поставки №15/550 від 14.07.2016р. в розмірі 63893,00грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов'язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.6 договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачів пені в сумі 9854,24 грн. (нарахування здійснено на суму 116893,00 грн. за період з 14.05.2017р. по 15.05.2017р., на суму 101893,00 за період з 16.05.2017р. по 31.05.2017р., на суму 96893,00 грн. за період з 01.06.2017р. по 14.06.2017р., на суму 86893,00 грн. за період з 15.06.2017р. по 08.09.2017р., на суму 66893,00 грн. за період з 09.09.2017р. по 12.12.2017р., на суму 64893,00 грн. за період з 13.12.2017р. по 15.01.2018р., на суму 63893,00 грн. за період з 16.01.2018р. по 14.05.2018р.).

За висновками суду, вказані позовні вимоги є неправомірними, враховуючи, що позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені за період з 14.05.2017р. по 14.05.2018р. є неправомірним.

З наведених підстав, вимога щодо стягнення пені не підлягає задоволенню судом.

Одночасно матеріали справи містять копію договору поруки №16/10-17У від 17.10.2017р., який укладено між позивачем, як Кредитором, та відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківське виробниче підприємство ГОРН» , як Поручителем.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Одночасно, виходячи з приписів ст.ст.553-559 Цивільного кодексу України, слід зауважити, про відсутність необхідності попереднього погодження із боржником укладання договору поруки.

Згідно п.1.1 договору поруки у редакції додаткової угоди №б/н від 18.10.2017р. до нього Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за невиконання Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (Боржник) зобов'язань, що випливають з договору поставки №15/550 від 14.07.2016р., що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технокарта» та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» з урахуванням змін та доповнень до нього, які будуть (були) прийняті після укладання цього договору в обсязі 10000,00 грн.

Договір набирає чинності з часу його підписання уповноваженими представниками сторін. Дія договору припиняється з часу повного виконання Боржником та Поручителем зобов'язань Боржника перед Кредитором за договором поставки №15/550 від 14.07.2016р., укладеним між Кредитором і Боржником (п.4.1, п.4.2 договору поруки).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За даним договором поруки у випадку порушення боржником своїх зобов'язань, Поручитель відповідає перед Кредитором солідарно з Боржником в обсязі 10000,00 грн. (п.1.2 договору поруки у редакції додаткової угоди №б/н від 18.10.2017р. до нього).

У разі невиконання Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором Кредитор має право вимагати від Поручителя сплати заборгованості за договором поставки №15/550 від 14.07.2016р., без нарахованих за несвоєчасне виконання зобов'язання штрафних санкцій, а також неустойки (п.2.1 договору поруки).

Кредитор має право з моменту настання строку виконання Боржником основного зобов'язання за договором поставки №15/550 від 14.07.2016р., вимагати від Поручителя сплати заборгованості в обсязі 10000,00 грн. (п.2.2 договору поруки у редакції додаткової угоди №б/н від 18.10.2017р. до нього).

Статтею 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як зазначалося вище, відповідач 1 прийняв на себе зобов'язання щодо солідарної відповідальності за виконання відповідачем 2 грошових зобов'язань за договором поставки. Прийнятий відповідачем 1 обов'язок надає позивачу право, при порушенні боржником зобов'язання, вимагати його виконання від будь-якої зобов'язаної особи - покупця або/та поручителя.

Відтак, оскільки в договорі поруки позивачем та відповідачем 1 погоджена сума, в межах якої поручитель відповідає за невиконання боржником своїх зобов'язань, сума основного боргу, яка підлягає солідарному стягненню з відповідача 1, становить 10000,00грн.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача 2 внаслідок неправомірних дій останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокарта» , смт.Кегичівка, Харківська область, до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське виробниче підприємство ГОРН» , м.Харків та відповідача 2. Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ, Донецька область про солідарне стягнення 73747,24грн., з яких: 63893,00грн. - основний борг; 9854,24грн. - пеня, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокарта» (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт.Кегичівка, вул.Комсомольська, буд.7; код ЄДРПОУ 36085047) заборгованість в сумі 63893,00 грн., судовий збір в сумі 1526,56 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське виробниче підприємство ГОРН» (61089, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34633527), як солідарного з Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м.Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокарта» (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт.Кегичівка, вул.Комсомольська, буд.7; код ЄДРПОУ 36085047) заборгованість в сумі 10000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 12.09.18р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.18р.

Суддя М.О. Лейба