Рішення

від 10.09.2018 по справі 910/8154/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2018Справа № 910/8154/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пєлікан-Пластік

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий

урожай

про стягнення 260.072,28 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

22.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Пєлікан-Пластік до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай про стягнення 260.072,28 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір поставки № УМ-02/02/15 від 02.02.2015, на виконання умов якого позивачем за період з 20.06.2017 по 03.10.2017 окремими партіями здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 220.311,66 грн. Відповідач був зобов'язаний оплатити поставлений товар протягом 14 днів після поставки, однак останнім свої обов'язки за договором не виконано. Позивачем 21.11.2017 та 23.05.2018 на адресу відповідача було направлено претензії з вимогою про термінову сплату боргу, які відповідачем залишено без задоволення. Враховуючи викладене, позивач звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача 260.072,28 грн., з яких: 207.086,78 грн. основного боргу, 28.374,36 грн. пені, 19.355,59 грн. інфляційних втрат та 5.255,55 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8154/18 від 27.06.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

10.07.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/8154/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою зобов'язано відповідачів протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.07.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103047301240 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02099, м. Київ, вул. Зрощувальна, 5, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 11.07.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 25.07.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103047301240, а отже відповідач мав подати відзив до 09.08.2018 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 11.07.2018 станом на 10.09.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пєлікан-Пластік (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Золотий урожай (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № УМ-02/02/15 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується за заявками покупця виготовити і поставити покупцю пакувальні матеріали (далі - товар). Постачальник виготовляє і передає у власність покупцеві товар у відповідності зі Специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов цього договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість та позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 12.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до моменту їх остаточного виконання.

Пунктом 12.2. договору передбачено, що у разі відсутності за один календарний місяць до закінчення терміну дії даного договору письмового повідомлення сторін про припинення терміну дії договору, він продовжує діяти протягом наступного календарного року.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.

Відповідно до п. 4.1 договору датою поставки партії товару вважається фактична дата отримання покупцем партії товару зазначена покупцем в товарно-транспортній накладеній.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 220.311,66 грн., що підтверджується наступним видатковими накладеними:

№ 0177 від 20.06.2017 на суму 15.702,00 грн.,

№ 0188 від 26.06.2017 на суму 18.064,80 грн.,

№ 0197 від 04.07.2017 на суму 14.485,20 грн.,

№ 0198 від 04.07.2017 на суму 11.988,00 грн.,

№ 0208 від 13.07.2017 на суму 11.058,00 грн./,

№ 0210 від 17.07.2017 на суму 11.124,00 грн.,

№ 0212 від 17.07.2017 на суму 11.077,00 грн.,

№ 0216 від 19.07.2017 на суму 9.911,76 грн.,

№ 0215 від 21.07.2017 на суму 5.130,00 грн.,

№ 0219 від 21.07.2017 на суму 3.617,52 грн.,

№ 0220 від 21.07.2017 на суму 5.265,00 грн.,

№ 0224 від 25.07.2017 на суму 9.043,20 грн.,

№ 0226 від 26.07.2017 на суму 6.012,00 грн.,

№ 0228 від 26.07.2017 на суму 11.045,10 грн.,

№ 0231 від 31.07.2017 на суму 6.123,60 грн.,

№ 0232 від 31.07.2017 на суму 6.345,60 грн.,

№ 0235 від 01.08.2017 на суму 5.263,20 грн.,

№ 0240 від 03.08.2017 на суму 9.450,00 грн.,

№ 0242 від 04.08.2017 на суму 6.397,68 грн.,

№ 0243 від 04.08.2017 на суму 7.236,00 грн.,

№ 0246 від 08.08.2017 на суму 7.002,00 грн.,

№ 0251 від 14.08.2017 на суму 5.516,00 грн.,

№ 0264 від 29.08.2017 на суму 10.173,60 грн.,

№ 0293 від 13.09.2017 на суму 8.186,40 грн.,

№ 0313 від 03.10.2017 на суму 5.094,00 грн.,

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата партії товару здійснюється з відстроченням платежу 14 (чотинадцяти0 календарних днів з дати поставки партії товару, якщо інше не визначено сторонами у специфікації.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 207.086,78 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 207.086,78 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 10.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати за партію товару, передбачених п. 6.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, проте позивачем при зверненні до суду здійснено розрахунок пені з урахуванням обмеження встановленого законодавством.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 28.374,36 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 28.374,36 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 19.355,59 грн. інфляційних втрат та 5.255,55 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 19.355,59 грн. інфляційних втрат та 5.255,55 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Пєлікан-Пластік є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий урожай (02099, м. Київ, вул. Зрощувальна, 5, код ЄДРПОУ 39537147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пєлікан-Пластік (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, пр-т Миру, 19/132-Н, код ЄДРПОУ 35462529) 207.086 (двісті сім тисяч вісімдесят шість) грн. 78 коп. основного боргу, 28.374 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят чотири) грн. 36 коп. пені, 19.355 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 5.255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 55 коп. - 3% річних, 3.901 (три тисячі дев'ятсот одна) грн. 08 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова