Рішення

від 06.09.2018 по справі 910/9394/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2018Справа № 910/9394/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ"

про стягнення 58041,50 грн.

за участю представників:

від позивача: Грачова А.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" про стягнення 58041,50 грн., з яких: заборгованість з орендної плати за користування нерухомим майном у сумі 40000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 5151,45 грн., 3% річних у сумі 1327,02 грн., пеня у сумі 11536,04 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що між сторонами укладено угоду від 23.06.2017 про дострокове розірвання договору оренди нежилих приміщень №22-17 від 24.03.2017 умовами якої сторони погодили графік погашення заборгованості. У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання за угодою від 23.06.2017 про дострокове розірвання договору оренди нежилих приміщень №22-17 від 24.03.2017 у відповідача виникла заборгованість у сумі 40000,00 грн. внаслідок прострочення виконання зобов'язань позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 5151,45 грн., 3% річних у сумі 1327,02 грн. та пеня у сумі 11536,04 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду попередній розрахунок судових витрат, які очікує понести позивач, у зв'язку із розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9394/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання у справі на 07.08.2018.

07.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про вирішення питання про судові витрати у справі №910/9394/18 та надання позивачу п'ятиденний строк з дня прийняття рішення по суті позовних вимог для надання доказів понесених судових витрат у зв'язку з розглядом справи.

В судовому засіданні 07.08.2018, на підставі ст. 202, 233 ГПК України, відкладено розгляд справи №910/9394/18 по суті на 06.09.2018, про що постановлено ухвалу яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 06.09.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 06.09.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103047440665.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а отже не скористався наданими йому процесуальними правами, оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, то за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 06.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2017 між Приватним акціонерним товариством "ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" (орендар, відповідач) укладений договір оренди нежилих приміщень №22-17 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування наступні об'єкти оренди в нежилому будинку - офісному центрі, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, № 81 (літера А), загальною площею 362,08 квадратних метрів, а саме:

нежилі приміщення на 4-му поверсі під офіс загальною площею 349,11 квадратних метрів, згідно із планом-схемою, що є додатком №2 до цього договору, до якої входить:основна площа - 252,01 кв.м., допоміжна площа, в тому числі площа загального користування згідно пропорційного розподілу - 97,1 кв.м.

нежилі приміщення в підвалі для розміщення складу загальною площею 12,97 квадратних метрів, згідно із планом-схемою, що є додатком №2 до цього договору, до якої входить:основна площа - 10,4 кв.м; допоміжна площа, в тому числі площа загального користування згідно пропорційного розподілу - 2,57 кв.м.

Відповідно до п. 1.1. договору та Акту приймання-передачі приміщення від 01 квітня 2017 року, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення на 4-му поверсі нежилого будинку - офісного центру, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81. літ. "А", під офіс загальною площею 349,11 кв.м, згідно з планом-схемою, що є додатком №2 до договору (приміщення).

Згідно із п. 3.1. договору оренди, розмір орендної плати за місяць, щодо об'єкта оренди визначається сторонами і є величиною плаваючою, яка складається з фіксованої орендної плати визначеної Протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1) та фактичним обсягом компенсації експлуатаційних витрат, та відшкодування витрат за комунальні послуги згідно калькуляцій. Розмір орендної плати розраховується в кінці кожного місяця за формулою: Оп=Ф + К-В, де Оп - орендна плата за календарний місяць; Ф - фіксована орендна плата; К - компенсація експлуатаційних витрат; В - відшкодування витрат за комунальні послуги.

Протоколом узгодження договірної ціни встановлено фіксовану орендну плату за один календарний місяць у сумі 64 136,75 грн.

Першу фіксовану орендну плату визначену у Протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1) орендар перераховує авансовим платежем протягом п'яти банківських днів після підписання цього договору, але в будь-якому випадку до підписання акту приймання-передачі приміщення, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця встановленої грошової суми на підставі виставленого рахунку. В разі не отримання рахунків від орендодавця, орендар сплачує орендну плату на підставі протоколу узгодження договірної ціни (п. 3.2. договору оренди).

Пунктом 3.3. договору оренди передбачено, що послідуюча фіксована орендна плата, яка визначена у протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1) перераховується орендарем авансовим платежем щомісяця на поточний рахунок орендодавця в період з 16 по 20 число поточного місяця, але не пізніше 25 числа поточного місяця згідно цього договору.

У відповідності до п. 8.1. договору оренди, договір оренди набуває чинності з моменту його підписання сторонами, а частині оплати - з моменту підписання Акту приймання-передачі об'єкта оренди. Строк оренди становить 12 (дванадцять) календарних місяців з дня передачі площі у фактичне користування за Актом приймання-передачі об'єкта оренди. Останнім днем оренди є 31 березня 2018 року.

Пунктом 8.3. договору сторони погодили, що чинність договору припиняється достроково, зокрема, у разі підписання за взаємною згодою сторін угоди про дострокове розірвання цього договору.

23.06.2017 між сторонами укладено угоду про дострокове розірвання договору нежилих приміщень №22-17 від 24.03.2017, відповідно до якого сторони дійшли згоди достроково розірвати з 23 червня 2017 року договір оренди.

Відповідно до п. 2 угоди, договір оренди вважається розірваним з моменту виконання орендарем зобов'язань з повернення орендодавцю орендованої площі згідно з умовами, зазначеними у п. 2.4, п. 2.5, 2.6. договору.

В пункті 3 угоди, відповідач підтвердив, що його заборгованість перед позивачем за договором станом на 23.06.2017 становить 207108,48 грн.

Згідно із п. 4 угоди, відповідач зобов'язується погасити вищезазначену заборгованість до 30 листопада 2017 року (згідно з графіком погашення заборгованості - додаток №2 до цієї угоди).

В разі не дотримання графіка погашення заборгованості (додаток № 2) орендодавець має право нарахувати штрафні санкції згідно чинного законодавства (індекс інфляції, штраф) та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 5 угоди).

Згідно з Актом прийому-передачі (повернення) приміщення від 23.06.2017, відповідач повернув, а позивач прийняв орендовані приміщення.

На виконання угоди про дострокове розірвання договору нежилих приміщень №22-17 від 24.03.2017 та графіка погашення заборгованості, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 167108,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

У зв'язку із чим, заборгованість відповідача становить 40000,00 грн. (207108,48 грн. - 167108,48 грн.).

Оскільки, відповідач не здійснив погашення заборгованості з орендної плати на виконання угоди про дострокове розірвання договору нежилих приміщень №22-17 від 24.03.2017 у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном у сумі 40000,00 грн., та нарахованих у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання інфляційних втрат у сумі 5151,45 грн., 3% річних у сумі 1327,02 грн. та пені у сумі 11536,04 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем укладений договір оренди нежилих приміщень №22-17 від 24.03.2017, відповідно до умов якого та Акту приймання-передачі приміщення від 01 квітня 2017 року, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення на 4-му поверсі нежилого будинку - офісного центру, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81. літ. "А", під офіс загальною площею 349,11 кв.м, згідно з планом-схемою, що є додатком №2 до договору (приміщення).

Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Як встановлено судом, між сторонами укладено угоду від 23.06.2017 про дострокове розірвання договору нежилих приміщень №22-17 від 24.03.2017, відповідно до якої сторони дійшли згоди достроково розірвати з 23 червня 2017 року договір оренди.

Отже, у відповідності до умов угоду від 23.06.2017, договір нежилих приміщень №22-17 від 24.03.2017 припинив свою дію 23 червня 2017 року.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із угодою від 23.06.2017 про дострокове розірвання договору нежилих приміщень №22-17 від 24.03.2017, сторонами встановлено зобов'язання відповідача здійснити погашення заборгованості за договором оренди у розмірі 207108,48 грн. до 30 листопада 2017 року згідно з графіком погашення заборгованості (до 31.08.2017 - 31316,44 грн., до 30.09.2018 - 56000,00 грн., до 31.10.2018 - 56000,00 грн., до 30.11.2018 - до 63792,04 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками, відповідачем здійснено часткове сплату заборгованості на загальну суму 167108,48 грн., у зв'язку із чим, заборгованість відповідача становить 40000,00 грн. (207108,48 грн. - 167108,48 грн.).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання з оплати орендних платежів на виконання угоди про дострокове розірвання договору нежилих приміщень №22-17 від 24.03.2017 у розмірі 40000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 40000,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1327,02 грн., нараховані з 01.09.2017 за 30 днів, з 01.10.2017 за 31 день, з 01.11.2017 за 23 дня, з 24.11.2017 за 3 дня, з 27.11.2017 за 4 дня, з 01.12.2017 за 225 днів, інфляційні втрати у сумі 5151,45 грн., нараховані за періоди з 01.09.2017 по 24.11.2017, з 01.10.2017 по 24.11.2017, з 01.10.2017 по 27.11.2017, з 01.11.2017 по 27.11.2017, з 01.11.2017 по 01.12.2017, з 01.12.2017 по 13.07.2018 та пеню у сумі 11536,04 грн., нарахованої за періоди: з 01.09.2017 по 30.09.2017, з 01.10.2017 по 26.10.2017, з 27.10.2017 по 31.10.2017, з 01.112.017 по 24.11.2017, з 25.11.2017 по 26.11.2017, з 27.11.2017 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 14.12.2017, з 15.12.2017 по 25.01.2018, з 26.01.2018 по 01.03.2018, з 02.03.2015 по 31.05.2018.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В пункті 5 угоди про дострокове розірвання договору нежилих приміщень №22-17 від 24.03.2017 сторони погодили, що в разі не дотримання графіка погашення заборгованості (додаток № 2) орендодавець має право нарахувати штрафні санкції згідно чинного законодавства (індекс інфляції, штраф) та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені за прострочення сплати заборгованості здійснюється за кожним простроченим платежем (встановленого у графіку погашення заборгованості) окремо та в межах строку передбаченого в частині 6 статті 232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені у суму 11536,04 грн., судом встановлено що розрахунок є арифметично вірним, а тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунок 3% річних у сумі 1327,02 грн. та інфляційних втрат у сумі 5151,45 грн. є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" про стягнення 58041,50 грн., з яких: заборгованість з орендної плати за користування нерухомим майном у сумі 40000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 5151,45 грн., 3% річних у сумі 1327,02 грн., пеня у сумі 11536,04 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Щодо судових витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Так, у попередньому розрахунку суми судових витрат позивачем зазначено, що на момент подання позову, витрати позивача на правничу допомогу складають 5250,00 грн. та позивач очікує понести витрати пов'язані з розглядом справи, в тому числі судовий збір, у сумі 11012,00 - 12012,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням "Бонюк і партнери" 01 жовтня 2016 року укладено договір про надання правової допомоги № 53-16.

Згідно з п. 2.2. договору, клієнт (позивач) оплачує гонорар погодинно за ставками: 2500,00 грн. за годину роботи адвоката та 2000,00 грн. за годину роботи помічника адвоката (юриста).

Статус адвоката підтверджується копією Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4104, виданого на ім'я ОСОБА_1 31.08.2010.

Однак, доказів понесення позивачем витрат на адвоката матеріали справи не містять. При цьому, заява позивача про вирішення питання про судові витрати у справі №910/9394/18 не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки така заява згідно із ч. 1 ст. 221 ГПК України, така заява подається до закінчення судових дебатів у справі, в той час дана справа розглядається в порядку спрощеного провадження, а судові дебати не проводяться.

Окрім того, за змістом статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

З урахуванням наведеного, визначені позивачем у попередньому розрахунку, суми витрат на правову допомогу не підлягають відшкодуванню на підставі ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" (03127, м. Київ, вулиця ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 55, ідентифікаційний код 38515363) на користь Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ" (04050, м. Київ, вулиця МЕЛЬНИКОВА, будинок 81 ЛІТЕРА А, ідентифікаційний код 31059007) заборгованість у сумі 40000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 5151,45 грн., 3% річних у сумі 1327,02 грн., пеню у сумі 11536,04 грн., судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 11.09.2018 .

Суддя О.В. Гулевець