Рішення

від 04.09.2018 по справі 910/6353/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

04.09.2018Справа № 910/6353/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/6353/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Імперія Холдінг , м. Львів,

до акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , м. Київ, і товариства з обмеженою відповідальністю Мантас , м. Дніпро,

про визнання права та визнання відсутнім права,

за участю представників:

позивача - Васів Ю.М. (посвідчення від 21.04.2016 НОМЕР_1); на оголошення рішення суду без повідомлення поважних причин не з'явився ;

відповідача-1 - Малярчук Т.В. (довіреність 353 від 17.01.2018);

відповідача-2 - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/6353/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Імперія Холдінг (далі - ТОВ Імперія Холдінг ) до публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (далі - Банк) та товариства з обмеженою відповідальністю Мантас (далі - ТОВ Мантас ) про:

- визнання права ТОВ Імперія Холдінг вимагати від ТОВ Мантас сплатити борг у сумі 651 362 003,44 грн. за кредитним договором від 30.03.2016 №4М16008Д (далі - Кредитний договір);

- визнання відсутнім права у Банка вимагати стягнення з ТОВ Мантас заборгованості за Кредитним договором у сумі 651 362 003,44 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 17.11.2016 ТОВ Імперія Холдінг (поручитель) та Банком (кредитор) укладено договір поруки №4М14289И/П (далі - Договір поруки);

- позивачем 18.11.2016 було сплачено борг ТОВ Мантас за Кредитним договором у сумі 651 362 003,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.11.2016 №12;

- 05.03.2018 ТОВ Імперія Холдінг звернулося до Банка, зокрема, з вимогою про визнання права позивача вимагати від ТОВ Мантас сплатити борг у сумі 651 362 003,44 грн. за Кредитним договором, а також визнання відсутнім у Банка права вимагати у ТОВ Мантас сплатити заборгованість за Кредитним договором; крім того, у вимозі позивач просив Банк надати всі документи, які стосуються Кредитного договору та Договору поруки; Банк відповіді на вимогу не надіслав та не виконав її.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.06.2018; учасниками справи встановлено строк подання документів і доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 відкладено підготовче засідання на 26.06.2018; зобов'язано:

- позивача надати суду: належним чином оформлений доказ укладення Договору поруки; письмові пояснення про те з яких джерел і у який спосіб позивачем отримано доступ до інформації про розмір зобов'язань позичальника; письмові пояснення стосовно того чи поверталися грошові кошти, сплачені позичальником; письмові пояснення щодо того чи вживалися заходи стосовно стягнення з позичальника коштів за кредитними договорами;

- Банк подати суду: письмові пояснення про те, хто від імені позивача ознайомився з кредитними договорами, хто від імені Банку надав кредитні договори для ознайомлення, та чи є дозвіл позичальника на ознайомлення з кредитними договорами; письмові пояснення стосовно того чи поверталися грошові кошти, сплачені позичальником.

Позивач 20.06.2018 подав суду письмові пояснення.

Банк 26.06.2018 подав суду відзив на позовну заяву, в кому заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав відсутності порушеного права.

У судовому засіданні 26.06.2018 оголошено перерву до 17.07.2018; зобов'язано Банк подати до 12.07.2018 суду та позивачу: кредитний договір від 30.03.2016 №4М16008Д в копії; довідку про заборгованість відповідача-2 за кредитним договором від 30.03.2016 №4М16008Д станом на 30.11.2017; довідку про рух коштів позивача з 01.03.2017 по 30.11.2017; письмові пояснення про порядок і підстави ознайомлення з кредитним договором від 30.03.2016 №4М16008Д поручителя банком (пункт 3 Договору поруки).

Банк 13.07.2018 подав суду письмові пояснення.

Позивач 17.07.2018 подав суду відповідь на відзив.

У судовому засіданні 17.07.2018 оголошено перерву до 07.08.2018; повторно зобов'язано Банк подати суду та позивачу: кредитний договір від 30.03.2016 №4М16008Д в копії; довідку про заборгованість відповідача-2 за кредитним договором від 30.03.2016 №4М16008Д станом на 30.11.2017; довідку про рух коштів позивача з 01.03.2017 по 30.11.2017; письмові пояснення про порядок і підстави ознайомлення з кредитним договором від 30.03.2016 №4М16008Д поручителя банком (пункт 3 Договору поруки).

07.08.2018 Господарським судом міста Києва постановлено окрему ухвалу щодо Банка.

Вирішуючи питання визначені статтею 177 Господарського процесуального кодексу України суд керувався тим, що будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, зокрема, зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Банком не виконано вимоги ухвал суду, визначені документи не подано.

За таких обставин суд зазначає, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. Якщо таких доказів не буде надано, суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/6353/18 до судового розгляду по суті на 04.09.2018.

Ухвали суду було надіслано відповідачу-2 на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відмітками канцелярії суду на звороті таких ухвал. До матеріалів справи долучено конверти-повернення з адреси місцезнаходження відповідача-2 з відмітками відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання та прописом возврат истек срок .

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, відповідач-2 у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Представник відповідача-2 у судове засідання 04.09.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники учасників справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.

Сторони не звертались до суду з заявами про закриття провадження у справі з підстав предметної і суб'єктної юрисдикції.

Після повернення з нарадчої кімнати судом було з'ясовано, що представник позивача на оголошення вступної і резолютивної частин не з'явився.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує, що 17.11.2016 Товариством (поручитель) і Банком (кредитор) укладено Договір поруки, за умовами якого:

- предметом Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Мантас (боржник) своїх зобов'язань за:

- Кредитним договором, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до зазначеного кредитного договору;

- кредитним договором від 01.09.2014 №4М 14289И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в термін, згідно з вказаними кредитним договором;

- кредитним договором від 02.09.2014 №4М 14290И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору (пункт 1 Договору поруки);

- поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни згідно з Кредитним договором (пункт 2 Договору поруки);

- поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений (пункт 3 Договору поруки);

- у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до Кредитного договору (пункт 4 Договору поруки);

- у випадку невиконання боржником обов'язку пункту 1 Договору поруки, кредитор надсилає на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання (пункт 5 Договору поруки);

- поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, вказаної у пункті 5 Договору поруки (пункт 6 Договору поруки);

- у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого пунктом 6 Договору поруки, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у Банку; договірне списання грошових коштів згідно з умовами даного пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті Призначення платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату Договору поруки (пункт 7 Договору поруки);

- до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконання зобов'язання (пункт 8 Договору поруки);

- у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 Договору поруки, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена у вказаній письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення; сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за Договором поруки (пункт 9 Договору поруки);

- кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків, належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором (пункт 10 Договору поруки);

- Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання обов'язків за Договором поруки (пункт 11 Договору поруки).

Особами, які підписали вказаний правочин визначено директора ТОВ Імперія Холдінг Лисюк Катерину Миколаївну, яка діяла на підставі статуту, та заступника керівника бізнесу - керівника напрямку кредитування клієнтів Банку Пономарьова О.Б., який діяв на підставі довіреності від 06.01.2016 №20-К-Н-О.

Позивач вказує, що належним чином виконав Договір поруки та сплатив за боржника кредит, а тому є підстави для визнання права ТОВ Імперія Холдінг вимагати від ТОВ Мантас сплати суми боргу за Кредитним договором і визнання відсутнім у Банка права вимагати від відповідача-2 сплати суми боргу за Кредитним договором.

05.03.2018 поручитель звернувся до Кредитора з вимогою про передання усіх документів, які стосуються кредитногодоговоруу №4М16008Д від 30.06.2016 року тадоговоруу поруки №4М14289 И/П від 17.11.2016.

Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач звертається до суду не за захистом свого порушеного, невизначеного або оспорюваного права чи інтересу, а виключно з метою встановлення факту невизнання такого права.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої і другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття охоронюваний законом інтерес що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.

Разом з тим, позивачем жодним доказом не підтверджено порушення зі сторони відповідачів прав та законних інтересів.

Матеріали справи не містять документального підтвердження того, що: - позивач звертався до відповідача-2 з вимогою сплатити грошові кошти у сумі 651 362 003,44 грн., а останній відмовився від цього; - Банк звертався до ТОВ Мантас з вимогою виконати умови Кредитного договору та/або до ТОВ Імперія Холдинг з вимогою виконати умови Договору поруки.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 18.11.2016 у відповідності до Договору поруки, виконав обов'язок боржника (відповідача-2) перед Банком, здійснивши погашення заборгованості у сумі 651 362 003,44 грн., в підтвердження чого подав суду платіжне доручення від 18.11.2016 №12.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із частинами першою та другою статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частини першої та другої статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Умовами Договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно із частинами першою та другою статті 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Позивач зазначає, що згідно із платіжним дорученням від 18.11.2016 №12 відповідачу-1 було перераховано кошти в сумі 651 362 003,44 грн. з призначенням платежу виконання зобов'язань за Кредитним договором згідно Договору поруки.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом має довести обставини на які посилається у позові щодо виконання замість боржника зобов'язання за Кредитним договором, погашення всієї заборгованості, зокрема, зі сплати кредиту та відсотків, за Кредитним договором.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять як доказів на підтвердження того, що станом на 18.11.2016 заборгованість ТОВ Мантас перед Банком за Кредитним договором становила саме 651 362 003,44 грн. так і спростування цих відомостей.

Втім, Банк не надав на вимогу суду жодного документу на підтвердження доводів про неповне виконання зобов'язань за Кредитним договором, а також і про повернення коштів отриманих від поручителя.

Банк не заперечував отримання вимоги позивача від 05.03.2018, водночас вимога поручителя до Банку про передання усіх документів, які стосуються кредитного договору №4М16008Д від 30.06.2016 року та договору поруки №4М14289 И/П від 17.11.2016 залишена без виконання або відхилення.

Відповідно до частини дев'ятої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Суду не надано позивачем доказів на підтвердження обізнаності з умовами Кредитного договору, як вказано у пункті 3 Договору поруки, в т.ч. і сумою зобов'язань за ним.

Також суду не надано відповідачем жодних документів на підтвердження чи спростування своєї позиції в тому числі і Кредитного договору та інформації про стан заборгованості за ним.

За таких обставин суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

За відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження дійсного розміру заборгованості за Кредитним договором та того, що за рахунок коштів у сумі 651 362 003,44 грн. було в повному обсязі погашено заборгованість за боржника (відповідача-2) за Кредитним договором, є підстави дійти висновку про недоведеність позивачем виконання зобов'язання боржника за вказаним кредитним договором в повному обсязі.

При цьому, зі змісту приписів частин першої та другої статті 556 Цивільного кодексу України вбачається, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання.

Такий висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

У свою чергу, часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Слід зазначити, що представник позивача не пояснив і документально не підтвердив, яким чином Товариство визначило, що саме така сума має бути сплачена за боржника.

Зі змісту Договору поруки неможливо встановити суму заборгованість за Кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України Про банки і банківську діяльність інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Встановлене дає підстави для висновку, що працівниками Банка та ТОВ Імперія Холдинг було порушено чинне законодавство України та розкрито банківську таємницю без наявності правових підстав і відповідного дозволу боржника за Кредитним договором; доказів протилежного суду не подано. Жодного доказу того, що ТОВ Мантас надавало згоду на розголошення банківської таємниці суду не подано.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів виконання у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором, а отже наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.

Господарський суд обізнаний з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 справа (Господарського суду міста Києва № 910/14144/17 провадження № 12-88гс18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Пром Інновація до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , Товариства з обмеженою відповідальністю Мілорін ЛТД , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Національного банку України, 2) Міністерства фінансів України, про визнання відсутнім права вимоги та визнання права.

Пунктом 12 постанови встановлено: Скаржник зазначив, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та провадження у справі має бути закрито, оскільки заявлені позовні вимоги фактично є вимогами про встановлення юридичних фактів, розгляд яких не належить до повноважень господарських судів.

Так, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду та закриваючи провадження у справі з підстав пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України виходив з того, що такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі та підлягають розгляду лише під час розгляду спору про стягнення грошових коштів за такими договорами.

Разом з тим у пункті 32 цієї постанови вказано, що з урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не є вимогами про встановлення юридичних фактів, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

Водночас ні у мотивувальній, ні у резолютивній частині вказаного судового рішення не роз'яснено до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Господарський суд виходить з того, що спори у даній справі та справі 910/14144/17 є тотожними.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до положень Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997, № 9-зп "Справа за конституційним зверненням громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води)") частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 231 господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Положення частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України встановлюють, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно до з частиною другою цієї Статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В силу припису частини четвертої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Отже, справи про встановлення факту, що має юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав ЮРИДИЧНИХ осіб не підлягають розгляду в окремому провадженні та за правилами цивільного судочинства зокрема.

Системний аналіз положень вказаних процесуальних кодексів вказує, що господарський суд позбавлений законом права закрити провадження у даній справі, оскільки відсутні підстави вважати, що такий спір підлягає розгляду за правилами іншого судочинства ніж господарське.

Відповідно до частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд виходить з наявності в даній справі спору про право у зв'язку із його запереченням відповідачем, мовчазним до пред'явлення позову та у відзиві і поясненнях - після відкриття провадження у справі.

Разом з тим обрання способу захисту, ефективного захисту(!), порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб є прерогативою позивача. Суд наділений лише правом визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вихід за межі позовних вимог судом з власної ініціативи порушить принципи господарського судочинства щодо рівності учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін.

Та лише обставина, що позивач самостійно не обрав ефективний захист і не пред'явив похідну (додаткову) вимогу майнового характеру про стягнення грошових коштів за договорами, не може слугувати підставою для висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, у позові слід відмовити.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Імперія Холдінг (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 33; ідентифікаційний код 39722181) до акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д; ідентифікаційний код 14360570) та товариства з обмеженою відповідальністю Мантас (49000, м. Дніпро, вул. Барнаульська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 39197476) про визнання права та визнання відсутнім права відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.09.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук