Ухвала

від 07.09.2018 по справі 910/9937/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 910/9937/18

Суддя Бабкіна В.М., розглянувши заяву Інституту програмних систем Національної академії наук України (03187, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, 40, корп. 5) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гаранжі Олександра Миколайовича (АДРЕСА_1) 1597,51 грн. заборгованості за договорами № 2-16 про оренду майна від 08.08.2016 р. та № 2-16/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.08.2016 р.,

Без виклику представників сторін

встановив:

До господарського суду Київської області від господарського суду м. Києва за територіальною підсудністю надійшла заява Інституту програмних систем Національної академії наук України № 239/А-133 від 25.07.2018 р. (вх. № 2017/18 від 04.09.2018 р.) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гаранжі Олександра Миколайовича 1597,51 грн. заборгованості за договорами № 2-16 про оренду майна від 08.08.2016 р. та № 2-16/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.08.2016 р.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Позивачем не дотримано вимог п. 4 ч. 2 ст. 150 ГПК України, оскільки у поданій заяві про видачу судового наказу заявником, в порушення пункту 4 ч. 2 ст. 150 ГПК України , не доведено наявними в матеріалах заяви доказами вимог заявника, оскільки в матеріалах заяви недостатньо доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Так, в обґрунтування заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гаранжі Олександра Миколайовича як орендаря заборгованості, заявник посилається на неналежне виконання боржником зобов'язань в частині здійснення розрахунків за договорами № 2-16 про оренду майна від 08.08.2016 р. та № 2-16/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.08.2016 р., у зв'язку з чим у ФОП Гаранжі О.М., за твердженням заявника, виникла заборгованість у розмірі 1597,51 грн.

Як зазначає заявник, станом на 01.07.2018 р. ФОП Гаранжа О.М. не сплатив орендну плату та не відшкодував витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за період з 01.04.2017 р. до 27.04.2017 р. у розмірі 1597,51 грн.

Судом встановлено, що на підтвердження заявлених вимог Інститутом програмних систем Національної академії наук України до поданої заяви додано рахунки-фактури № 55 від 24.01.2017 р. на суму 1446,72 грн. та № 4 від 24.01.2017 р. на суму 272,93 грн., № 90 від 23.02.2017 р. на суму 1462,60 грн. та № 91 від 23.02.2017 р. на суму 266,36 грн., № 161 від 10.03.2017 р. на суму 271,26 грн. та № 160 від 10.03.2017 р. на суму 1477,18 грн., № 230 від 11.04.2017 р. на суму 1353,38 грн. та № 231 від 11.04.2017 р. на суму 244,13 грн., а також зведену відомість заборгованості між ІПС НАН України та ФОП Гаранжа О.М. за 2017 рік (що є одностороннім документом заявника), відповідно до якої було зазначено, що борг за оренду приміщення станом на 01.07.2018 р. становить 1357,38 грн. за квітень 2017 р. та за комунальні послуги 244,13 грн.

Зазначені вище докази не можуть вважатись достатніми доказами, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, оскільки з поданих суду документів вбачається, що заявником не надано доказів здійснення боржником часткових оплат за договорами, зокрема, банківських виписок або довідки з банку чи інших документів, які підтверджували б здійснення орендарем на користь заявника часткових оплат.

За приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 р. № 566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п. 5.4 Положення № 254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З наведеного вбачається, що належними в розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України доказами наявності заборгованості за господарськими операціями є банківські виписки, довідки з банків тощо, що формуються за наслідками виконаних операцій по особовому рахунку клієнта (заявника).

Як вбачається з доданих до матеріалів заяви рахунків-фактур, Інститутом програмних систем Національної академії наук України було виставлено ФОП Гаранжі О.М. до сплати рахунки-фактури на загальну суму 6794,56 грн. При цьому заявник в прохальній частині заяви про видачу судового наказу просить суд видати наказ про стягнення з боржника на користь Інституту програмних систем Національної академії наук України суму боргу у розмірі 1597,51 грн. Водночас, як зазначалося раніше, докази щодо здійснення боржником на користь заявника часткових оплат в матеріалах вказаної заяви відсутні, що унеможливлює здійснити перевірку заявленої до стягнення суми заборгованості.

При цьому, додана заявником відомість заборгованості між ІПС НАН України та ФОП Гаранжею О.М. за 2017 рік не є належним і беззаперечним доказом розміру заборгованості, оскільки є одностороннім документом заявника.

Отже, заявником не додано до заяви належних та допустимих доказів наявності заборгованості та її розміру, а відтак, у суду відсутні підстави вважати заявлену заявником вимогу безспірною.

Згідно з ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 8, частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).

Керуючись ст. 148, п. 4 ч. 2 ст. 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Інституту програмних систем Національної академії наук України у задоволенні заяви № 239/А-133 від 25.07.2018 р. (вх. № 2017/18 від 04.09.2018 р.) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гаранжі Олександра Миколайовича 1597,51 грн. заборгованості за договорами № 2-16 про оренду майна від 08.08.2016 р. та № 2-16/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.08.2016 р.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 07.09.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна