Рішення

від 07.09.2018 по справі 911/1236/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2018 р. Справа № 911/1236/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕЛФЕР ДВА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП»

про стягнення 113 163, 20 грн

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 16/05/2018 від 16.05.2018 ) ;

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 02.01.2018);

Присутній: ОСОБА_3

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕЛФЕР ДВА» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» (далі - відповідач) про стягнення 113 163,20 грн заборгованості, з яких: 105 810 грн боргу, 5 726,51 грн інфляційних втрат та 1 626,29 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1І035450 від 13.02.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області 07.06.2018 відкрито провадження у справі № 911/1236/18 та призначено підготовче засідання на 06.07.2018.

06.07.2018 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 02/07 від 02.07.2018 (вх. № 12919/18 від 06.07.2018), згідно якого останній заперечив проти задоволення позову повністю, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2018 розгляд справи відкладено на 20.07.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи в порядку загального позовного провадження відкладено на 31.08.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2018 закрито підготовче засідання у справі № 911/1236/18, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 07.09.2018.

У судовому засіданні 07.09.2018 представник позивача підтримав задоволення позовних вимог, представник відповідача заперечив проти задоволення позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши промову (заключне слово) представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ШЕЛФЕР ДВА (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ГРУП (далі - Покупець) укладено договір № 1І035450, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець - в порядку та на умовах, визначених договором, прйиняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній № 1І035450 які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Згідно п.п. 7.1., 7.2., 7.3. договору покупцеь оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими в Специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (Ціна без ПДВ та з ПДВ). Ціна товару з округленням до цілих копійок зазначається в накладних та при кожній наступній поставці не має перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. Ціни на товар можуть бути змінені за погодженням сторін. При зміні ціни постачальник надає специфікацію тільки на ті позиції товару, по яким проводиться зміна ціни. При цьому попередня Специфікація втрачає силу в частині змінених позицій.

Відповідно до п. 7.9. договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 14 днів після реалізації товару. У випадку, якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500 грн з кожного магазину.

Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 (п. 10.1. договору).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом видаткової накладної № 48 від 14.03.2017 на суму 433 908,48 грн (а.с. 54), позивачем на виконання п. 1.1. договору № 1І035450 від 13.02.2017 поставлено відповідачу товар на суму 433 908,48 грн.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено позивачу повернення товару на суму 598,08 грн, що підтверджується дослідженою судом накладною на повернення № НОМЕР_1 від 14.04.2017 на суму 598,08 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок (а.с. 56-74) відповідач за період з 14.04.2017 по 29.05.2018 сплатив позивачу 327 500 грн.

Також судом встановлено, що після відкриття провадження у справі (07.06.2018) відповідач сплатив позивачу всього 30 000 грн, а саме: 5000 грн - 07.06.2018, 5 000 грн - 18.06.2018, 5 000 грн - 09.07.2018, 5 000 грн - 16.07.2018, 25.07.2018 - 5 000 грн, 20.08.2018 - 5 000 грн, всього 30 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 101187434 від 07.06.2018, № 101191106 від 18.06.2018, № 101199109 від 16.07.2018, № 101196812 від 09.07.2018, № 101201882 від 25.07.2018, № 101210060 від 20.08.2018 (а.с. 90-91, 101-102, 125-126). Решту боргу не сплачено.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи оборотної відомості у розрізі товарів, отриманих від ТОВ ШЕЛФЕР ДВА за період з 15.03.2017-14.08.2018 (а.с. 124) та інформації відповідача щодо залишку товару ТОВ Шелфер Два (а.с. 121) залишок нереалізованого товару відповідачем договору згідно договору № 1І035450 від 13.02.2018 складає 7 176,90 грн без ПДВ, 8 612,28 грн з ПДВ; реалізовано товару на суму 253 915,10 грн без ПДВ, 424 698,12 грн з ПДВ.

Предметом позову є вимоги про стягнення 105 810 грн боргу, 5 726,51 грн інфляційних втрат та 1 626,29 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що станом на момент судового розгляду справи обсяг нереалізованого відповідачем товару на момент судового розгляду складає 8 612,28 грн, в силу положень п. 7.9. договору № 1І035450 від 13.02.2017, cуд вважає, що у відповідача не виник обов'язок зі сплати позивачу 8 612,28 грн боргу за поставлений згідно договору № 1І035450 від 13.02.2017 товар, а відтак вимога про стягнення 8 612,28 грн основного боргу не підлягає задоволенню судом.

Доводи відповідача щодо відсутності довіреності на отримання товару до видаткової накладної № 48 від 14.03.2017, не спростовують висновків суду про отримання відповідачем спірного товару, а дії відповідача щодо оплати вказаного товару підтверджують отримання товару.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки після відкриття провадження у справі (07.06.2018) відповідач сплатив позивачу всього 30 000 грн, а саме: 5000 грн - 07.06.2018, 5 000 грн - 18.06.2018, 5 000 грн - 09.07.2018, 5 000 грн - 16.07.2018, 25.07.2018 - 5 000 грн, 20.08.2018 - 5 000 грн, всього 30 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 101187434 від 07.06.2018, № 101191106 від 18.06.2018, № 101199109 від 16.07.2018, № 101196812 від 09.07.2018, № 101201882 від 25.07.2018, № 101210060 від 20.08.2018 (а.с. 90-91, 101-102, 125-126), суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 30 000 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи те, що станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору № 1І035450 від 13.02.2017 товар складає 67 198,12 грн (433 908,48 грн - 327 500 грн - 598,08 грн - 30 000 грн - 8 612,28 грн), який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 67 198,12 грн основного боргу є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого на підставі видаткової накладної № 48 від 14.03.2017 згідно договору № 1І035450 від 13.02.2017 товару, позивачем за період з 01.12.2017 по 05.06.2017 нараховано 5 726,51 грн інфляційних втрат та 1 626,29 грн 3 % річних за період з 01.12.2017 по 05.06.2018.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що у відповідності до наявних матеріалів справи у суду відсутня інформація щодо конкретних дат часткової реалізації поставленого згідно договору № 1І035450 від 13.02.2017 товару, суд не вбачає за можливе в силу положень п. 7.9. договору визначити дати виникнення у відповідача обов'язку з оплати, що є необхідним для визначення періоду прострочення.

З огляду на наведене, суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 726,51 грн інфляційних втрат та 1 626,29 грн 3 % річних.

Посилання представника позивача на акт перевірки розрахунків (а.с. 76), як на підставу виникнення у відповідача обов'язку по оплаті товару вважаються судом неспроможними з огляду на те, що вказаний акт підтверджує наявність залишку по розрахункам між контрагентами та не є підставою для розрахунків між сторонами за договором № 1І035450 від 13.02.2017 в силу положень п. 7.9. договору.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи закриття провадження судом в частині вимоги про стягнення 30 000 грн основного боргу, суд вважає за необхідне в порядку ст. 231 ГПК України та ст. 7 Закону України Про судовий збір повернути позивачу з бюджету 467,11 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕЛФЕР ДВА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» про стягнення 113 163,20 грн задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕЛФЕР ДВА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» про стягнення 30 000 (тридцяти тисяч гривень) 00 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г; ідентифікаційний код 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕЛФЕР ДВА» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31; ідентифікаційний код 37814266) 67 198 (шістдесят сім тисяч сто дев'яносто вісім гривень) 12 коп. основного боргу та 1 046 (одну тисячу сорок шість гривень) 30 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову - відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ШЕЛФЕР ДВА» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31; ідентифікаційний код 37814266) з Державного бюджету України 467 (чотириста шістдесят сім гривень) 11 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 99 від 05.06.2018 (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській обл.; рахунок № 31214206783001, код 37955989, МФО 821018).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд Київської області до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 12.09.2018.

Суддя П.В.Горбасенко