Рішення

від 11.09.2018 по справі 916/1176/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1176/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотній Я. О., розглянувши матеріали справи № 916/1176/18

Позивач: Іноземне підприємство „ЛОГІН» (код - 38204178, 03113, м. Київ, пр-т Перемоги, 62-б)

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю „КУПЕРТІНО» (код - 37281251, 65005, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2)

про стягнення 1486132,32 грн.

з підстав не своєчасної оплати поставки товарів,

за явкою представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : 13.06.2018 року Іноземне підприємство „ЛОГІН» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „КУПЕРТІНО» (далі - відповідач) про стягнення 1486132,32 грн., з яких: 963 591,12 гривень основної суми заборгованості; 334 369,40 гривень нарахування відповідно до встановленого індексу інфляції; 77 493,94 гривень трьох процентів річних; 110 677,86 грн. штрафу, а всього - 1 486 132, 32 гривень.

14.06.2018 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, в порядку ст. 247- 252 ГПК України, запропонував відповідачу подати відзив на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Копію ухвали суд надіслав позивачу та відповідачу на юридичні адреси згідно витягу з ЄДР.

Копію ухвали про відкриття провадження по справі, як і інші копії Ухвал відповідач за адресою вказаною у витягу з ЄДР не отримав, на відповідних поверненнях до суду проставлена відмітка: „за закінченням встановленого строку зберігання» . Тому, за приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України Відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження по справі та подальший розгляду справи судом.

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В :

Позивач в період з лютого 2015 року по травень 2017 року поставив на замовлення Відповідачу товари на підставі відповідних видаткових накладних, рахунків фактур та довіреностей на одержання на загальну суму 996766,98 грн. Відповідач прийняв поставлені товари та здійснив часткову оплату у сумі 33175,86 грн., тому за ним рахується заборгованість по сплаті за поставлений Позивачем товару на суму 963 591,12 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, після прийняття товару по накладним на підставі виставлених рахунків у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати товару.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з Відповідача боргу в розмірі 963591,12 гривень.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Позивачем у відповідності до вимог вказаної норми ЦК України розраховано інфляційні та три проценти річних, які підлягають стягненню з відповідача. Їх розміри, відповідно, становлять 334369,40 грн. - інфляційні; та 77493,94 грн. - сплата 3% річних.

Щодо стягнення нарахованого Позивачем штрафу у розмірі 110677,86 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданого Позивачем розрахунку суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою нарахований ним штраф у розмірі 110677,86 грн. - є пенею.

Проте, за відсутності укладеного між сторонами письмового Договору поставки, сторони не погодили розмір пені, який встановлюється за згодою сторін.

Частиною 2 статті 231 ЦК України, на яку посилається позивач при нарахуванні пені, встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Вказаною нормою ЦК встановлено загальний порядок нарахування штрафних санкцій з визначенням розміру цих санкцій з прив'язкою до облікової ставки НБУ або в іншому розмірі, якщо такий розмір передбачено законом або договором.

Зазначеним не спростовуються вимоги ст.1, вищевказаного Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» щодо встановлення розміру пені за згодою сторін.

Тому, нарахування штрафу (пені) в даному випадку суд вважає безпідставним і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення 963591,12 гривень основної суми заборгованості; 334 369,40 гривень нарахування відповідно до встановленого індексу інфляції; 77 493,94 гривень трьох процентів річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КУПЕРТІНО» (код - 37281251, 65005, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2) на користь Іноземного підприємства „ЛОГІН» (код - 38204178, 03113, м. Київ, пр-т Перемоги, 62-б): 963591 гривню 12 коп. боргу; 334369 гривень 40 коп. інфляційних; 77493 гривні 94 коп. сплати трьох процентів річних та 20633 гривні 32коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.256-259 ГПК України .

Повне рішення складено 12 вересня 2018 р.

Суддя О.А. Демешин