Рішення

від 10.09.2018 по справі 916/1207/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1207/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 по довіреності

від відповідача: ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО-КРАСТ ПЛЮС" (вул. Петровського, 5, Харків, 61002) до відповідача: Сільськогосподарське підприємство "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Центральна, 1, с. Благодатне, Комінтернівський район, Одеська область, 67500) про стягнення 158062,88 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО-КРАСТ ПЛЮС" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 158062,88грн., з яких 152870,39грн.-основна заборгованість, 4884,49грн.-пеня, 308грн.-3% річних. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2370,94грн. та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 2641,84грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем вимог договору поставки №102 від 01.03.2018року.

Ухвалою від 21.06.2018р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-КРАСТ ПЛЮС" про зобов'язати вчинити певні дії для усунення недоліків позовної заяви.

09.07.2018р. до господарського суду надійшли заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-КРАСТ ПЛЮС" про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до яких позивачем було надано суду обгрунтований розрахунок суми, що стягується та докази направлення відповідачу позовної заяви з доданими да неї документами.

Відповідно до ч.3 ст.174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст.174 цього Кодексу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2018 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/1207/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.07.2018 року.

У зв'язку із відрядженням судді Літвінова С.В. 25.07.2018р. до м. Києва для для участі в співбесіді в межах процедури кваліфікаційного оцінювання, відповідно до наказу голови суду №53-а від 16.07.2018р., суд дійшов висновку про проведення судового засідання призначеного на 25.07.2018р. о 14:50 - 27.07.2018р. о 12:00.

Суддя Господарського суду Одеської області Літвінов С.В. з 26.07.2018року по 09.08.2018року знаходився на лікарняному та по 23.08.2018року у відпустці. 27.08.2018року суддя Літвінов С.В. вийшов із відпустки тому суд дійшов висновку про призначення судового засідання на 10.09.2018р. о 12:00.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечував та визнав вимоги в повному обсязі, що підтверджується заявою від 10.09.2018року. вх. 2-4573/18.

У судовому засіданні 10.09.2018р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01 березня 2018 року між ТОВ ПРО-КРАСТ ПЛЮС та СП ВЕККА у вигляді

ТОВ було укладено Договір поставки № 102, предметом якого є поставка товарів.

16 березня 2018 року, в рамках виконання Договору поставки № 102 від 01

березня 2018 року, відповідачу було поставлено черева яловичі 40/43 та черева яловичі

40/43 AB на загальну суму 131 652,00 грн. Вартість даної партії товару була частково

оплачена (20%), а саме 20 березня 2018 позивачу було перераховано 26330,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 95 від 16 березня 2018 року, рахунком на оплату № 91 від 16 березня 2018 року, платіжним дорученням № 943 від 20 березня 2018 року. Неоплачена частина вартості товару складає 105 321,60 грн. (80%).

Крім того, на виконання Договору поставки № 102, 27 березня 2018 року

відповідачу було поставлено черева свинячі на загальну суму 59 436,00 грн. Вартість даної

партії товару була частково оплачена (20%), а саме 20 березня 2018 позивачу було

перераховано 11887.21 грн., що підтверджується видатковою накладною № 108 від 27 березня 2018 року, рахунком на оплату № 84 від 15 березня 2018 року, платіжним дорученням № 942 від 20 березня 2018 року. Неоплачена частина вартості товару складає 47 548,79 грн. (80%).

З урахуванням п. 5.5 Договору поставки № 102, який передбачає 60 денний строк з моменту поставки товару на оплату товару, останній сплив 15 травня 2018 року для поставки від 16 березня 2018 року та 26 травня 2018 року для поставки від 27 березня 2018 року, тобто після звернення ТОВ ПРО-КРАСТ ПЛЮС із основним позовом.

Таким чином, позивач вважає, що основна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем згідно умов Договору поставки № 102 становить 152 870,39 грн.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 діями порушив права та законні інтереси ТОВ ПРО-КРАСТ ПЛЮС , позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 152870 грн. 39коп.- основного боргу, 4884 49 коп. - пені, 308 грн. - 3% річних та 2370 грн. 94 коп. - судового збору та 2641,84грн. - витрати з правичної допомоги адвоката

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з поставлений товар у розмірі 152870,39 грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних у розмірі 308грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 308грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4884,49грн. - пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так. згідно п. 7.1 Договору поставки № 102 у разі порушення термінів оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,13% від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо надання послуг, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 4884,49грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 4884,49 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем у справі доказів щодо сплати боргу, 3%річних, індексу інфляції, пені та штрафу до суду не надано.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2641,84грн. витрати з правичної допомоги адвоката.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 8 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що позивач надав копію платіжного доручення №582 від 18.06.2018року як доказ сплати витрат надання правничої допомоги в розмірі 3000грн. та копію посадочного документа як доказ сплати витрат пов'язаних із забезпеченням явки представника позивача в судове засідання в розмірі 641,84грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000грн. та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в розмірі 641,84грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-КРАСТ ПЛЮС" до відповідача: Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 158062,88 грн. - задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Центральна, 1, с. Благодатне, Комінтернівський район, Одеська область, 67500, код ЄДРПОУ 30820151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-КРАСТ ПЛЮС" (вул. Петровського, 5, Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39559223) 152870 (сто п'ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят ) грн. 39коп.- основного боргу, 4884 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири грн.) 49 коп. - пені, 308 (триста вісім) грн. - 3% річних та 2370 (дві тисячі триста сімдесят)грн. 94 коп. - судового збору та 2641 (дві тисячі шістсот сорок одна) грн. 84 коп. - витрати з правичної допомоги адвоката.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12 вересня 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов