Рішення

від 10.09.2018 по справі 922/1625/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1625/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольородинаміка", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 495701,55 грн за участю представників сторін:

не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Полтава, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольородинаміка", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень № 136394 від 28.04.2017, укладеним між сторонами даного спору, в загальному розмірі 495701,55 грн., з яких: 324383,05 грн. - сума основної заборгованості, 69258,46 грн. - пеня, 76029,10 грн. - 30% річних, 26030,94 грн. - витрати від інфляції. Підставою для звернення позивача до суду стало порушення відповідачем умов даного договору в частині вчасної та в повному обсязі сплати та надані позивачем послуги з організації перевезення відправлень. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 02.08.2018 о 10:30 год.

Протокольною ухвалою від 02.08.2018 розгляд підготовчого провадження відкладався на 27.08.2018, в порядку ст. 183 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1625/18 до судового розгляду по суті на 05.09.2018 об 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 05.09.2016 у судовому засіданні розгляду справи по суті оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України до 10.09.2018 о 10:45 год.

У судове засідання 10.09.2018 представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судові засідання 10.09.2018 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. При цьому суд зазначає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 61093, АДРЕСА_1, а з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 05.07.2018 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за вищезазначеною адресою, але не була ним отримана та повернута Укрпоштою до суду у зв'язку з відсутністю даної організації за зазначеною адресою.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.04.2017 між ТОВ «Нова Пошта» (далі-експедитор) та ТОВ «Кольородинаміка» (далі-замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезень відправлень № 136394 (далі - договір), відповідно до п. 2.1. якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлень (надалі за текстом - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти і оплатити на умовах, визначених договором.

Пунктами 5.1. та 5.4. договору передбачено, що загальна ціна цього договору складається з вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100 % вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури. Замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором два примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає експедитору один примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень, є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна зі сторін договору письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же умовах (п. 8.1.договору).

Копія вищезазначеного договору наявна в матеріалах справи. Доказів подання сторонами одна одній письмового повідомлення про припинення дії договору суду не надано.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору він надав відповідачу послуги з організації перевезень відправлень загальною вартістю 324383,05 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- НП/34-002453 від 20.05.2017 на суму 95291,53 грн.;

- НП/34-002663 від 31.05.2017 на суму 123249,48 грн.;

- НП/34-002977 від 20.06.2017 на суму 105542,04 грн.;

Копії вказаних вище актів НП/34-002453 та НП/34-002663, скріплених підписами та печатками сторін, містяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, акт №НП/34-002977 відповідач відмовився підписувати.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Крім того, факт надання послуг позивачем підтверджується виписаними та зареєстрованими у встановленому законом порядку податковими накладними.

Таким чином, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, враховуючи дати проведених відповідачем платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- суму основного боргу в розмірі 324383,05 грн.,

- пеню в розмірі 69258,46 грн.;

- 30% річних в розмірі 76029,1 грн.;

- 26030,94 грн. - інфляційні витрати.

На дату постановляння судового рішення, матеріали справи не містять доказів сплати даної суми заборгованості відповідачем у добровільному поярдку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою, укладений між позивачем та відповідачем договір є договором транспортного експедирування, а правовідносини сторін, відповідно, врегульовано нормами статей 929-935 ЦК України та ст. 316 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, ч. 1 ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

За змістом положень статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.

Належними, допустимими та достовірними доказами Позивачем доведено надання ним послуг з перевезення відправлень за договором № 136394 від 28.04.2017, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- НП/34-002453 від 20.05.2017 на суму 95291,53 грн.;

- НП/34-002663 від 31.05.2017 на суму 123249,48 грн.;

- НП/34-002977 від 20.06.2017 на суму 105542,04 грн.

Натомість, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав та за отримані послуги не розрахувався. Зазначені обставини відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростовані.

Аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 324385,05 грн. за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень № 136394 від 28.04.2017 є доведеними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Пунктом 6.3.1. договору сторонами узгоджено, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором (позивачем) послуг замовник (відповідач) сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, Позивачем до стягнення з Відповідача заявлено пеню у розмірі 69258,46 грн., 30% річних у розмірі 76029,1 грн., витрати від інфляції у розмірі 26030,94 грн.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки договором встановлений інший строк для нарахування пені, ніж передбачений в ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій здійснено позивачем в межах цього строку.

На підставі договору, в залежності від періодів виникнення боргу, позивач нарахував відповідачу за порушення зобов'язань з оплати отриманих послуг, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу у загальній сумі 69258,46 грн. Оскільки позивачем доведено прострочення оплати відповідачем наданих послуг у за період з 24.05.2017 по 18.03.2018, суд визнає обґрунтованими вимоги про стягнення пені, та, перевіривши розрахунок позивача, задовольняє їх у заявленій сумі 69258,46 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зі змісту Договору вбачається, що сторони узгодили, що в разі невиконання зобов'язання або прострочення виконання зобов'язання з оплати, наданих позивачем послуг з перевезення, відповідач сплачує позивачу 30% річних від суми заборгованості.

Порушення відповідачем умов, укладеного із позивачем договору, підтверджено доказами, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 30% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання та витрат від інфляції є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши доданий позивачем до позову розрахунок 30% річних та витрат від інфляції за договором, здійснений в залежності від періодів виникнення боргу, суд визнає його правильним та задовольняє вимоги позивача про стягнення 30 % річних у заявленій сумі - 76029,1 грн. та витрат від інфляції у заявленій сумі - 26030,94 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Пошта про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кольородинаміка боргу у розмірі 324383,05 грн., пені 69258,46 грн., 30 % річних 76029,1 грн., витрат від інфляції 26030,94 грн. за порушення умов договору про надання послуг з організації перевезення відправлень № 136394 від 28.04.2017 є правомірними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кольородинаміка (61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 88, кв. 10, код ЄДРПОУ 34758496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта (36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57, код ЄДРПОУ 31316718) основну заборгованість за договором від 28.04.2017 у розмірі 324383,05 грн., пеню у розмірі 69258,46 грн., 30% річних у розмірі 76029,1 грн., витрати від інфляції у розмірі 26030,94 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Нова пошта (36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57, код ЄДРПОУ 31316718);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Кольородинаміка (61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 88, кв. 10, код ЄДРПОУ 34758496)

Повне рішення складено 10.09.2018.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/1625/18