Ухвала

від 11.09.2018 по справі 973/55/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду

"11" вересня 2018 р. Справа№ 973/55/18

Київський апеляційний господарський суд

головуючий суддя: Станік С.Р.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

представники учасників згіно з протоколом судового засідання від 11.09.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.09.2017 у третейській справі №20/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-ПАК"

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.09.2017 у третейській справі №20/17 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-ПАК", ОСОБА_1, а сааме: стягнуто солідарно з з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-ПАК" та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" заборгованість в сумі 224 552 (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 65 коп., а також третейський збір у сумі 2 645 (дві тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 53 коп.

Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.09.2017 у третейській справі №20/17.

Згідно статті 57 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 352 ГПК України, питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 заяву Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.09.2017 у третейській справі №20/17 прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 09.08.2018.

03.08.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків надійшла третейська справа № 20/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 09.08.2018 розгляд заяви відкладено на 11.09.2018.

16.08.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Харківській області надійла відповідь на судове звернення від 26.07.2018 № 973/55/18, в якому повідомлено, що місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.

10.09.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків надійшли документи.

В судовому засіданні 11.09.2018 судом здійснено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.09.2017 у третейській справі №20/17. При цьому, неявка в судове засідання учасників справи, які належним чином повідомлені про розгляд заяви, не є перешкодою для розгляду заяви відповідно до ч. 1 ст. 354 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заява позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стосовно розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.09.2017 у третейській справі №20/17 в порядку господарського судочинства, суд зазначає наступне.

Як підтверджується матеріалами третейської справи № 20/17, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.09.2017 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-ПАК", ОСОБА_1, а сааме: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-ПАК" та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" заборгованість в сумі 224 552 (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 65 коп., а також третейський збір у сумі 2 645 (дві тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 53 коп.

Рішення третейського суду мотивовано тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-ПАК", як боржника за основним зобов'язанням за кредитним договором про надання овердрафту № 1100Ю від 03.112.2013, та ОСОБА_1, як поручителя за договором поруки № 1100ю-1 від 03.12.2013, існує солідарний обов'язок по сплаті непогашеної суми боргу в розмірі 224 552,65 грн.

При цьому, наведені правочини містили угоди про передачу спору на розгляд третейського суду (третейське застереження), а саме: ст. 12 договору про надання овердрафту № 1100Ю від 03.112.2013, ст. 4 договору поруки № 1100ю-1 від 03.12.2013.

П.16 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у справах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40 цс18), у постанові від 17.04.2018 (справа N545/1014/15-ц, провадження N14-54цс18) зазначає, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і кількох поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього. Вказане підтверджує і припис пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII. з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.

Крім того, у постанові 25.04.2018 (справа № 1522/18417/12-ц, провадження № 14-74цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що при визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства), по-друге, однією зі сторін у спорі є, як правило, але не абсолютно, фізична особа. Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Відповідно до ч.2 ст.352 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

Згідно з ч.3 ст.354 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

Відповідно до ст.355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1)на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;

2)справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3)пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4)рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5)третейська угода визнана недійсною;

6)склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7)рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8)постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9)третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі ст.327 Господарського процесуального кодексу України та п.1-1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України "Про третейські суди" заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.

Відповідно до ч.6 ст.56 Закону України "Про третейські суди" компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1)на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2)справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3)пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4)рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5)третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6)склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

7)рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8)постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;

9)третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

У відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених ст.56 Закону України "Про третейські суди" та ст.355 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з наявних у справі документів, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.09.2017 у третейській справі №20/17 не скасовано компетентним судом; дана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою (ст. 12 договору про надання овердрафту № 1100Ю від 03.112.2013, ст. 4 договору поруки № 1100ю-1 від 03.12.2013); вказана третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; доказів того, що склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" та третейській угоді суду не подано; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

За вказаних обставин, враховуючи, що боржниками вказане рішення добровільно не виконано, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача та видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.09.2017 у третейській справі №20/17.

Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Сплачена заявником сума судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на боржників порівну, а саме: по 440,50 грн., оскільки станом на дату звернення заявника до суду з даною заявою рішення третейського суду боржниками виконано не було.

Керуючись ст. 129, 234, 354 356 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.09.2017 у третейській справі №20/17 - задовольнити.

2. Видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.09.2017 у третейській справі №20/17 наступного змісту:

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-ПАК" (код ЄДРПОУ 33899706, зареєстроване: м.Харків, вул. Тобольська, буд. 45, кв. 26) та ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВІС України у Харківській області 31.07.1998, зареєстрований : АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" (ідентифікаційний код 14351016, юр.адреса: 01601 м.Київ, вул.. В.Васильківська, буд.10) заборгованість в сумі 224 552 (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 65 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-ПАК" (код ЄДРПОУ 33899706, зареєстроване: м.Харків, вул. Тобольська, буд. 45, кв. 26) та ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВІС України у Харківській області 31.07.1998, зареєстрований : АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" (ідентифікаційний код 14351016, юр.адреса: 01601 м.Київ, вул.. В.Васильківська, буд.10) третейський збір у сумі 2 645 (дві тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 53 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-ПАК" (код ЄДРПОУ 33899706, зареєстроване: м.Харків, вул. Тобольська, буд. 45, кв. 26) на користь Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" (ідентифікаційний код 14351016, юр.адреса: 01601 м.Київ, вул.. В.Васильківська, буд.10) витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення в сумі 440 (чотириста сорок) грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-ПАК" (код ЄДРПОУ 33899706, зареєстроване: м.Харків, вул. Тобольська, буд. 45, кв. 26) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВІС України у Харківській області 31.07.1998, зареєстрований : АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення в сумі 440 (чотириста сорок) грн. 50 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 253 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційний господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Ухвала господарського суду про видачу наказу може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.Р. Станік