Ухвала

від 05.09.2018 по справі 1640/2356/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

05 вересня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 1640/2356/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Нестеренко С.В.,

представника відповідача - Шинкаренко Н.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Барбекю" до відповідача Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень

В С Т А Н О В И В:

09.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нове Барбекю" (надалі - ТОВ "Нове Барбекю", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі - Кременчуцька міська рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить:

- визнати протиправним з дня прийняття та скасувати підпункт 25.2.4 пункту 25 рішення Кременчуцької міської ради від 30.03.2018 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці";

- визнати протиправним з дня прийняття та скасувати підпункт 5.2.5 пункту 5 рішення Кременчуцької міської ради від 30.03.2018 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці".

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувані підпункти рішень Кременчуцької міської ради є протиправними, оскільки вони фактично визначають обов'язок зі сплати орендної плати поза межами дії договорів оренди землі, що не відповідає вимогам чинного законодавства. За доводами позивача, унаслідок зазначеного на позивача покладаються додаткові безпідставні грошові зобов'язання щодо сплати орендної плати за періоди, що передували укладенню договорів оренди землі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 1640/2356/18, призначено підготовче судове засідання на 08.08.2018.

03.08.2018 до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі, оскільки указаний спір не є публічно-правовим. За доводами відповідача, заявлений у цій справі позов має на меті захист прав позивача, як орендаря земельної ділянки на користування майном, тобто позов фактично спрямований на зміну умов договору, запропонованих Кременчуцькою міською радою Полтавської області. Відповідач зазначає, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС України /а.с. 52-57/.

05.09.2018 відкладено підготовче засідання до 05.09.2018.

27.08.2018 до суду надійшли заперечення позивача проти закриття провадження у справі. За твердженням позивача, спір за позовом є публічно-правовим, оскільки відсутні приватно-правові відносини між сторонами. Позивач зазначає, що ні на час, за який нарахована орендна плата, ні на даний час не укладені будь-які цивільні договори оренди земельних ділянок і немає цивільного спору щодо цих ділянок /а.с. 73-75/.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Також пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &lв;…&?в; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &lн;…&?а;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2009 між орендодавцем (Кременчуцькою міською радою) та орендарем (ТОВ "Нове Барбекю") укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер: 5310436100:02:003:0326) для реконструкції з розширенням кафе-бару з сезонним майданчиком за адресою: проспект Лесі Українки, 46-А.; в оренду передається земельна ділянка загальною площею 826 кв.м.; договір укладено терміном на два роки.

Водночас позивач просить суд визнати протиправним з дня прийняття та скасувати підпункт 25.2.4 пункту 25 рішення Кременчуцької міської ради від 30.03.2018 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці".

Відповідно до пункту 25 рішення Кременчуцької міської ради від 30.03.2018 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" затверджено ТОВ "Нове Барбекю" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування кафе-бару з сезонним майданчиком за адресою: проспект Лесі Українки, 46-А.

Також указаним пунктом вирішено передати ТОВ "Нове Барбекю" за умови виконання пункту 25.2 цього рішення, в оренду строком на один рік земельну ділянку площею 826 кв.м. (кадастровий номер: 5310436100:02:003:0326) для експлуатації та обслуговування кафе-бару з сезонним майданчиком за адресою: проспект Лесі Українки, 46-А.

Згідно з оскаржуваним пунктом 25.2.4 вирішено у місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки : донарахувати до 5% від грошової оцінки землі та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 826 кв.м. за період з 23.10.2011 до дня прийняття цього рішення у розмірі 110176,26 грн; нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 826 кв.м. у розмірі 5% від грошової оцінки землі за період з дня прийняття цього рішення до державної реєстрації права оренди земельної ділянки /а.с. 11-12/.

Відповідно до пункту 5 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30.05.2018 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" затверджено ТОВ "Нове Барбекю" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування кафе-бару з сезонним майданчиком за адресою: проспект Лесі Українки, 46-А.

Також указаним пунктом вирішено передати ТОВ "Нове Барбекю" за умови виконання пункту 5.2 цього рішення, в оренду строком на п'ять років земельну ділянку площею 204 кв.м. (кадастровий номер: 5310436100:02:003:1196) для експлуатації та обслуговування кафе-бару з сезонним майданчиком за адресою: проспект Лесі Українки, 46-А.

Згідно з оскаржуваним пунктом 5.2.5 вирішено у місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки :

- донарахувати до 5% від грошової оцінки землі та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 826 кв.м. за період з 23.10.2011 до дня прийняття цього рішення у розмірі 110176,26 грн;

- нарахувати та сплати орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 204 кв.м. у розмірі 5% від грошової оцінки землі за період з 20.04.2010 до дня прийняття цього рішення у розмірі 84411,86 грн;

- нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 204 кв.м. у розмірі 5% від грошової оцінки землі за період з дня прийняття цього рішення до державної реєстрації права оренди земельної ділянки /а.с. 13/.

Відповідно до частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 Земельного кодексу України).

Положеннями частини другої статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З оскаржуваних рішень вбачається, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з рішеннями відповідача щодо розпорядження земельними ділянками стосовно оренди землі, а саме: відповідними донарахуванням, нарахуванням, сплатою після державної реєстрації права оренди земельної ділянки .

З аналізу статті 20 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що справа за даним позовом підсудна господарському суду.

Отже, цей спір не є публічно-правовим, оскільки випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України, з огляду на суб'єктний склад учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Керуючись статтею 183, пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 239, 241, 243, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 1640/2356/18 задовольнити.

Провадження у справі № 1640/2356/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Барбекю" до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до місцевого загального суду із відповідним позовом в порядку, встановленому господарським судочинством.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст ухвали складено 10.09.2018.

Суддя Т.С. Канигіна