Рішення

від 11.09.2018 по справі 1540/3387/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Житомир справа № 1540/3387/18

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення коштів,

встановив:

У липні 2018 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у розмірі 76 447,37 грн та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 669,60 грн.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у порядку, визначеному статтею 29 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення коштів передано для розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 прийняту позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 11 вересня 2018 року о 12:00.

Від представника відповідача 04 вересня 2018 року у строки встановлені ухвалою суду від 17.08.2018 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" було вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, створено 2 робочих місця чим виконано норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того вказано, що щомісячного відповідачем на протязі 2017 року подавались звіти Форми №3-ПН до центру зайнятості.

Одеським обласним відділення Фонду соціального захисту інвалідів направлено до суду відповідь на відзив №04-1/269 від 06.09.2018, в якому останній просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі та вважати відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" необґрунтованим.

Представник позивача в судове засідання призначене на 11 вересня 2018 року о 12:00 не прибув. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представником відповідача перед початком судового засідання до відділу документального забезпечення суду було подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Керуючись приписами ч.3 ст. 194, ч.9 ст. 205, ч.4 ст. 229 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" є юридичною особою, яке, відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зобов'язано створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач подав до Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2017 року становила 38 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 0 особа, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 особи. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 38 220,00 грн. (а.с.9).

Згідно з розрахунком від 22.03.2018 №03-1/474, наданим позивачем, відповідач, у зв'язку з відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 76 447,37 грн та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 669,60 грн (а.с.25).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991№ 875-XIІ (далі – Закон №875-XIІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зіст. 19 Закону №875-ХІІдля підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимогст.18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону №875-ХІІвстановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченимст.19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно із ч. 2 та 3статті 18-1 Закону №875-ХІІрішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно із частиною 1статті 218 ГК Українипідставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджена форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з п.п.3,5 розділу І названого Порядку форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми №3-ПН) може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування інвалідів, і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.

Такі вимоги закону реалізуються відповідно до ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067 "Про зайнятість населення", згідно якої роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відтак, у справах цієї категорії визначальним є дослідження факту подання роботодавцями звітності форми №3-ПН протягом відповідного року.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 20.04.2017 (справа №817/724/16 (К/800/27680/16).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма № 10 - ПІ), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) за 2017 рік склала 38 осіб і відповідно норматив робочих місць для інвалідів становить 2 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 особи.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем подано до Тарутинського районного центру зайнятості населення звіти форми 3-ПН щодо наявності вакантних місць для працевлаштування інвалідів від 03.01.2017, від 01.02.2017, від 01.03.2017, від 03.04.2017, від 03.05.2017, від 01.06.2017, від 03.07.2017, від 01.08.2017, від 01.09.2017, від 02.10.2017, від 01.11.2017 та від 01.12.2017 відповідно (а.с.50-73), що є належним підтвердженням наявності на підприємстві створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інваліда.

Отже, відповідач самостійно здійснював пошук працівників з обмеженими можливостями.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 20.06.2011р. №21-60а11 виклав правову позицію щодо застосування положеньстатей 18-20 Закону №875-ХІІ, відповідно до якої обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. А оскільки відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Дану позицію підтримано й Верховним Судом у постанові від 22.03.2018 у справі №807/545/17.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було вжито всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, він інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), самостійно здійснював пошук. Разом з тим, центром зайнятості інваліди до відповідача не спрямовувалися, безпосередньо до роботодавця з питань працевлаштування не зверталися, будь-яких зауважень до створеного робочого місця центром зайнятості не зазначалось. Отже, в діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання ч.2 ст.77 КАС України так наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" вжито всіх передбачених законодавством заходів спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 37907783) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Гагаріна, 70, с. Лопатичі, Олевського району, Житомирська область, 11034, код ЄДРПОУ 39002838) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 11 вересня 2018 року.

Головуючий суддя                     О.Г. Попова