Рішення

від 16.08.2018 по справі 826/2668/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2018 року 14:26 № 826/2668/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі представників позивача - Каліновської Т.Ю., Зелді Р.Д., Мельника А.С., представників відповідача - Борисевича Д.В., Юровського М.І., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проктер енд гембл трейдінг Україна" доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби України третя особаДержавна фіскальна служба України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2017,- На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 серпня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проктер енд гембл трейдінг Україна" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державна фіскальна служба (далі - третя особа) про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта - Класифікаційне рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (оформлене актом № н36/17/28-10-14-09/0035251089 від 09 листопада 2017 року) про класифікацію товарів "Іригатор ротової порожнини Oral-B MD 20" за кодом 8509 90 80 00 згідно з УКТ ЗЕД;

- визнати протиправним і скасувати індивідуальні акти - податкові-повідомлення рішення № 009071409 від 30 листопада 2017 року, № 0009081409 від 30 листопада 2017 року, видані Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення про класифікацію товару для митних цілей, а також податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем з перевищенням повноважень, з порушенням визначеного законом порядку, та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та зазначили, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення дів на підставі та в межах визначених повноважень, а тому в даному випадку підстави для скасування таких рішень відсутні.

При цьому зазначив, що відповідно до Положення про Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, затвердженого наказом ДФС від 09.08.2017 року №529, Офіс є територіальним органом Державної фіскальної служби, який підпорядковується ДФС. Основним завданням Офісу є забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а тому твердження позивача щодо відсутності в останнього компетенції щодо прийняття рішення про класифікацію товарів для митних цілей є помилковими.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд встановив, що в період з 23.10.2017 по 27.10.2017 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Проктер енд гембл трейдінг Україна" (код ЄДРПОУ 35251089) з питань правильності класифікації згідно із УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями від 31.07.2015 №209140000/2015/24115, від 28.08.2015 №209140000/2015/26686, від 21.08.2015 №209140000/2015/26875, від 25.08.2015 №209140000/2015/27156, від 07.09.2015 №209140000/2015/28876, від 07.09.2015 № 209140000/2015/28929, від 11.10.2016 №209140000/2016/43262, від 06.03.2017 № UА209140/2017/101227, від 12.06.2017 № UА 209140/2017/123240, від 12.06.2017 № UА209140/2017/123428, від 07.09.2017 №UА209140/2017/123428, від 07.09.2017 № UА209140/2017/143450 результати якої оформлено актом від 09.11.2017 №н36/17/28-10-14-09/0035251089.

Згідно акта перевірки встановлено порушення Закону України Про Митний тариф України від 19 вересня 2013 року № 5 84-VII Про Митний тариф України , пп. г) п.5 ч.8 ст.257 Митного кодексу України, щодо невірної класифікації товарів (замість товарної під категорії 8509 80 00 00 - ставка ввізного мита - 10%, застосована товарна під категорія 8424 89 00 00 - ставка ввізного мита 2%), що призвело до заниження податкового зобов'язання з ввізного мита на загальну суму 134 604,12 грн. та п. 187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу щодо заниження бази оподаткування податку на додану вартість на суму ввізного мита, у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 26920,84 грн.

На підставі висновків акта від 09.11.2017 №н36/17/28-10-14-09/0035251089 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 30.11.2017 року:

- №0009081409, яким позивачу за порушення пп. г) п.5 ч.8 ст.257 Митного кодексу України та застосовано штрафні санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 168 255,18 грн., з яких: 134 604,12 за податковим зобов'язанням, 33651,06 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф);

- №0009071409, яким позивачу за порушення п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України та застосовано штрафні санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на суму 33 651,07 грн., з яких 26920,84 за податковим зобов'язанням, 6730,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до ДФС України скаргу від 07.12.2017 року № 104/17, за наслідками розгляду якої прийнято рішення від 05.02.2018 року №3951/6/99-99-11-03-03-25 про залишення скарги без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, згідно митних декларацій від 31.07.2015 №209140000/2015/24115, від 28.08.2015 №209140000/2015/26686, від 21.08.2015 №209140000/2015/26875, від 25.08.2015 №209140000/2015/27156, від 07.09.2015 №209140000/2015/28876, від 07.09.2015 №209140000/2015/28929, від 11.10.2016 №209140000/2016/43262, від 06.03.2017 №UА209140/2017/101227, від 12.06.2017 №UА209140/2017/123240, від 12.06.2017 №UА209140/2017/123428, від 07.09.2017 №UА209140/2017/123428, від 07.09.2017 №UА209140/2017/143450 результати якої оформлено актом від 09.11.2017 №н36/17/28-10-14-09/0035251089 ТОВ "Проктер енд гембл трейдінг Україна" на митну територію України ввезено товар Іригатор ротової порожнини Oral-B MD20 за кодом 8424 89 00 00 (ставка ввізного мита - 2%).

На думку перевіряючих Офісу великих платників податків, Іригатор ротової порожнини Oral-B MD20 відповідно до вимог УКТ ЗЕД, слід класифікувати за товарною підкатегорією 8509 80 00 00 зі ставкою мита 10%, оскільки зазначені прилади є електромеханічними, що відповідає критеріям: 1) маса - до 20 кг; 2) електричні зубні щітки. Також, довідково, при проведені перевірки використовувалась інформація, зазначена в додатках до митних декларацій країни відправлення (Німеччина).

Таким чином, суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що спірні правовідносини виникли навколо коду класифікації товару - Іригатор ротової порожнини Oral-B MD20 , який товариством класифіковано за кодом 8424 89 00 00, в той час, як податковий орган вважає, що відповідний товар слід класифікувати за кодом згідно УКТЗЕД 8509 80 00 00.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, а також економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби визначає Митний кодекс України від 11.07.2002 року № 92-VI (далі -МК України).

Відповідно до ст. 67 Митного кодексу України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до частин першої та другої статті 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Питання ведення УКТЗЕД, її структура та класифікація товарів врегульовані главою 11 МК України. Зокрема, статтею 68 врегульовано питання ведення УКТЗЕД, якою і передбачено, що це здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною другою цієї статті унормовано, що ведення УКТЗЕД передбачає, серед іншого прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД у складних випадках та здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.

Відповідно до статті 68 МК України Кабінетом Міністрів України постановою від 21.05.2012 №428 затверджено Порядок ведення УКТЗЕД, в якому і передбачено процедуру її ведення.

УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України Про Митний тариф України , що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Функції з ведення УКТЗЕД здійснюються Держмитслужбою.

Пунктом 12 Порядку ведення УКТЗЕД визначено, що пояснення до УКТЗЕД розробляються та затверджуються Держмитслужбою з урахуванням змін, які вносяться Всесвітньою митною організацією до пояснень до Гармонізованої системи та Європейським Союзом до пояснень до Комбінованої номенклатури. У разі потреби Держмитслужба розробляє пояснення до кодів товарів, що деталізовані на національному рівні.

Так, з метою забезпечення виконання Закону України Про Митний тариф України та Порядку ведення УКТЗЕД, Наказом ДФС України від 09.06.2015 №401 затверджено Пояснення до УКТЗЕД.

Згідно пояснень до товарної позиції 8424 до цієї товарної позиції включають механiчнi пристрої (з ручним керуванням або без нього) для розбризкування або розпилення рiдких чи порошкоподiбних речовин; вогнегасники, зарядженi або незарядженi; пульверизатори та аналогiчнi пристрої; пiскоструминні, пароструминнi та аналогiчнi метальні пристрої.

Приміткою 1 (f) до товарної групи 84 УКТ ЗЕД визначено, що виключенням до цієї групи є електромеханічні побутові машини товарної позиції 8509, цифрові камери товарної позиції 8525.

Також, відповідно до примітки 3 Пояснень до групи 85 до товарної позиції 8509 включаються лише ті електромеханічні машини, що використовуються, як правило, у побуті: (a) натирачі підлоги, подрібнювані харчових продуктів, міксери, соковижималки для фруктів або овочів, різної маси; (b) інші апарати максимальною масою до 20 кг.

До цієї групи також входять серед іншого електричні зубні щітки.

Згідно з УКТ ЗЕД у товарній позиції 8509 Класифікуються побутові пристрої, в яких умонтований електродвигун.

Варто зазначити, що термін побутові апарати у товарній позиції 8509 згідно УКТ ЗЕД означає пристрої, зазвичай застосовувані в побуті. Ці апарати ідентифікуються відповідно до типу за одним чи декількома параметрами, такими як габарити, тип конструкції, продуктивність, робочий об'єм. Критерієм для цих параметрів є те, що пристрої, зазначені у цій товарній позиції, не повинні експлуатуватися на рівні, що явно перевищує побутові потреби.

Абзацом 2 Пояснень до позиції 8509 визначено, що за умови додержання винятків та у відповідних випадках обмежень за масою, наведених у примітці 3 (b) до товарної групи 85 УКТ ЗЕД, до товарної позиції 8509 включаються пристрої, що відповідають вищевказаним критеріям; до цієї товарної позиції не включаються апарати з приводом від автономного електродвигуна (незалежно від того, чи здійснюється він через гнучкий вал, паси передачі або інші засоби передачі чи ні) і пристрої, які, хоча вони схожі за конструкцією і застосуванням, явно призначені винятково для промислових цілей (наприклад, у харчовій промисловості, в процесі очищення труб, очищенні машин і очищенні доріг); такі апарати, як правило, включаються до товарної позиції 8210 або до групи 84.

Отже, ураховуючи вищенаведене суд погоджується з висновками контролюючого органу про те, що товар Іригатор ротової порожнини Oral-B MD20 що відповідає наступним основним критеріями : маса повинна складати не більше 20 кг; не повинен експлуатуватися на рівні, що перевищує чисто побутові потреби, приводитись в дію за допомогою перетворення електричної енергії на механічну, повинен : класифікуватись за кодом 8509800000 (ставка ввізного мита 10% від митної вартості) згідно з УКТ ЗЕД, що має наступну структуру побудови коду: [8509] Машини електромеханічні побутові з умонтованим електродвигуном, крім пилососів товарної позиції 8508: -- [8509 80 00 00] інші апарати.

Судом встановлено, що побутовий механічний пристрій з ручним керування Oral-B Braun OxyJet для очистки порожнини рота струменем рідини - це іригатор порожнини рота, призначений для повноцінного видалення залишків їжі і нальоту в міжзубних проміжках. Прилад працює від електромережі. Тип - стаціонарний (220В). Розміри іригатора: ширина - 17,5 см., висота - 17,5 см. (без насадки).\ Надаючи оцінку обставині зміни коду товару органом контролю, суд виходить з приписів статті 69 МК України, в силу частини четвертої якої, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

В свою чергу частиною п'ятою наведеної статті визначено, що під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення (ч. 6 ст. 69 МК України).

Водночас частиною сьомою цієї ж статті унормовано, що рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином, контролюючий орган у передбачений законом спосіб самостійно класифікував товари за кодом товару згідно із УКТЗЕД - 8509 80 00 00 ( повна та пільгова ставка ввізного мита - 10%, для країн Євросоюзу в 2016 році - 7,5% та в 2017 році - 5%).

Суд критично оцінює доводи позивача стосовно відсутності компетенції відповідача щодо прийняття рішення про класифікацію товарів.

Так, статтею 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема, у формі проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Статтею 345 МК України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Наведені норми є прямими нормами МК України.

Таким чином, факт розмитнення товару за певним кодом і проставлення митним органом штампу не є для податкового органу обмеженням щодо проведення відповідної перевірки. Більш того, витребування додаткових документів не є обов'язком митного органу, а є його правом.

Водночас, статтею 266 МК України визначено саме обов'язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне зазначити, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію, а податковий орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару у тому разі, коли виявить наявні порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Більш того, позивачем не оскаржено наказ на підставі якого проведено перевірку, а також не заявлено вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки. Відповідно оцінюванню судом в рамках даної справи підлягають лише висновки перевірки, як такі на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд не знаходить підстав для висновку про наявність обставин використання відповідачем наданих законом повноважень не з метою, з якою це повноваження надано, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акта - Класифікаційне рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (оформлене актом № н36/17/28-10-14-09/0035251089 від 09 листопада 2017 року) про класифікацію товарів "Іригатор ротової порожнини Oral-B MD 20" за кодом 8509 90 80 00 згідно з УКТ ЗЕД, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Нормами ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. До адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Слід зауважити, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні (відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування).

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти, які стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління від інших актів, є їх виражений правозастосовчий характер, а також їх конкретність, зокрема: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; зникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні акти можуть бути оскаржені іншими особами, які в них зазначені, тобто безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Разом з тим, суд наголошує, що акт № н36/17/28-10-14-09/0035251089 від 09 листопада 2017 року, за своїм змістом не відноситься до нормативно-правових актів та до актів індивідуальної дії, оскільки лише фіксує факт відповідного правопорушення та може бути доказом у разі вирішення спору щодо оскарження кінцевого рішення, у даному випадку податкових повідомлень - рішень, за результатами встановлених порушень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Проктер енд гембл трейдінг Україна" відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 вересня 2018 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа