Постанова

від 12.09.2018 по справі 805/1119/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року справа № 805/1119/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., секретаря судового засідання - Святодух О.Б, за участю представника позивача - Стативи О.В., представника відповідача - Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року (складене в повному обсязі 22 червня 2018 року в м. Слов'янську Донецької області) у справі № 805/1119/18-а (суддя в І інстанції Мозгова Н.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофід до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофід" (код ЄДРПОУ 37379155, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 6) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000511404 від 25 січня 2018 року - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області від 25 січня 2018 року № 0000511404 відповідно до якого збільшено грошове зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофід" з ПДВ на 176000 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 44000 грн. Стягнуто з Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофід" (код ЄДРПОУ 37379155, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 6) судовий збір у розмірі 3300 (три тисячі триста) гривень. (арк.справи 74-79)

Не погодившись з таким рішенням, Головне управління державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач) подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (арк.справи 84,85)

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити проти чого заперечувала представник позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофід" (код ЄДРПОУ 37379155, місце реєстрації: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 6) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстроване у якості юридичної особи 25.10.2010 року, та згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114), є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам с ТОВ "Авреол" за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року, за наслідком якої складено акт перевірки №26/05-99-14-16/37379155 від 11.01.2018 року.(т.1 арк.справи 22-55).

Згідно висновків акту перевірки встановлені наступні порушення п. 44.1, пп. "а" п.198.1, абзаців першого - третього пп.198.2 та абзаців першого і другого пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4, п.2.5, п.2.13 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 07.06.2010 №372, від 08.11.2010 №1327, в результаті чого занижено (завищено) податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 176000 грн., у тому числі за грудень 2016 в сумі 71264 грн., за січень 2017 в сумі 104736 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС України у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2018 року № 0000511404 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 176000 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 44000 грн. (т.1, арк.справи 12).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

З позовної заяви вбачається, що позивач не згоден з податковим повідомленням-рішенням №0000511404 від 25.01.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 176000 грн., та застосованими штрафними санкціями в сумі 44000 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом не встановлено реальності здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ""Агрофід" (Покупцем) та ТОВ "Авреол" (Постачальником) укладено договір поставки №28/12-16 від 28.12.2016 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - найменування, кількість та інші визначальні умови поставки якого, визначається у специфікаціях к договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно Спеціфікації №1 к договору №28/12-16 від 28.12.2016 року було замовлено соняшник 110 тн. - усього 880000,00 грн., ПДВ 176000,00 грн., усього з ПДВ 1056000,00 грн. (т.1 арк.справи 63).

Виконання договору підтверджується видатковими накладними №12,13 від 28.12.2016 р., №14,15,16 від 29.12.2016 р. кількістю 110 тн, на загальну суму 1056000,00 грн. (т.1 арк.справи 79-83) з посвідченнями якості зерна.(т.1 арк.справи 64-73).

Також підтверджується звітом про рух матеріальних цінностей, виробничим звітом за січень 2017 року, виробничим звітом за зміну, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів), журналом-ордером і Відомістю по рахунку 201сировина й матеріали за грудень 2016 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку за січень 2017 року 201,26, журналом-ордером і Відомістю по рахунку 201сировина й матеріали за січень 2017 року, журналом-ордером і Відомістю по рахунку 26 готова продукція за січень 2017 року.

Розрахунки за вищевказаним правочином підтверджується випискою банку (т.1 арк.справи 84-88), рахунком-фактурою (т.1 арк.справи 74-78), карткою рахунку 631 (т.1 арк.справи 89-90).

На підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності, а саме з метою в подальшому переробки на олію та макуху для реалізації його, позивачем надано:

Договір №6 від 04 січня 2017 року між ТОВ ""Агрофід" (Продавцем) та ТОВ "Торговый дом "Щедро" (Покупцем), згідно умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: олію соняшникову нерафініровану, не виморожену, пресову, 1 сорт в асортименті та на умовах відповідно договору та специфікацій. (т.1 арк.справи 117-119).

Спеціфікація №1 к договору №6 від 04.01.2017 року на замовлення олію соняшникову нерафініровану, не виморожену, пресову, 1 сорт - 25 т. (т.1 арк.справи 120).

Спеціфікація №2 к договору №6 від 04.01.2017 року на замовлення олію соняшникову нерафініровану, не виморожену, пресову, 1 сорт - 30 т. (т.1 арк.справи 121).

Договір постачання №2001-17 від 20 січня 2017 року укладеного позивачем з ТОВ "Крамагросвіт" (т.1 арк.справи 122-125) зі Специфікацією №1 від 20.01.2017 року, Специфікацією №2 від 25.01.2017 року, Специфікацією №3 від 30.01.2017 року (т.1 арк.справи 126-128), випискою з банку (т.1 арк.справи 129-134), рахунком на оплату №1 від 06.01.2017 року (т.1 арк.справи 135), рахунком фактурою (т.1 арк.справи 136-137), рахунком на оплату №12 від 26.01.2017 року (т.1 а.с.138), видатковими накладними (т.1 арк.справи 140-144).

Транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом, про що свідчать товарно-транспортні накладні.(т.1 арк.справи 102-177, т.5 арк.справи 145-149).

Вищезазначені документи на підтвердження господарських операцій надані позивачем та міститься в матеріалах справи.

Господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. (пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно даних Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до якого забезпечується на підставі Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 року № 1657/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016 року за № 839/28969, вбачається, що контрагент позивача: ТОВ "Авреол" (ЄДРПОУ 40895616) пройшов передбачену процедуру державної реєстрації 13.10.2016 року № 1 244 102 0000 001220 відповідно до яких за видом діяльності за кодом КВЕД мають право здійснювати вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; вирощування інших багаторічних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; розведення овець і кіз; розведення свиней; розведення свійської птиці; розведення інших тварин; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля живими тваринами; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; неспеціалізована оптова торгівля (основний).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України, закріплено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пп. 44.1 цієї статті ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції, для цілей визначення податкового кредиту та об'єкту оподаткування податку на прибуток, мають бути фактично здійсненими, а також підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами виписаними позивачу його контрагентами (договорами, видатковими накладними, податковими накладними та ін).

Господарські операції між позивачем та контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача та контрагентів, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо посилання на внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань матеріалів перевірки контрагента - ТОВ "Авреол", з огляду на те, що наявність кримінального провадження щодо службових осіб контрагента не є підставою вважати про відсутність реальності господарських операцій, оскільки за змістом ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наявність кримінального провадження не може свідчити про наявність порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податковим органом до суду не надано доказів про прийняття рішення за результатами розслідування та вироку суду в кримінальному провадженні щодо контрагента позивача.

Колегія суддів також вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо посилання на висновки судово-почеркознавчої експертизи від 17.05.2017 року за №8-4/1042, щодо підтвердження підписів у документах від імені ОСОБА_3 директора ТОВ "Авреол", з урахуванням протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 24.03.2017 року в рамках досудового розслідування за кримінальним провадженням внесеному до ЄДР №42014000000000375, в якому зазначено, що ОСОБА_3 є засновником та директором ТОВ "Авреол" без мети фінансово-господарської діяльності, зареєстрував вказане підприємство на прохання малознайомої особи, за грошову винагороду (т.5 арк.справи 135,158), оскільки експертом були порушений порядок проведення подчеркознавчої експертизи в частині відбору зразків почерку особи для проведення експертизи.

Так, згідно п. 1,3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998року за № 53/5, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів. (П. 1.8).

Так, експертом були використані зразки підпису ОСОБА_3, в документах, що є пов'язаними з обставинами, за якими відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.ч.1,3 ст. 212, ч.5 ст. 27,ч.3 ст. 212, ч.ч.2,1 ст. 205, ч.3 ст. 209 Кримінального кодексу України, та з матеріалів експертизи вбачається, що від ОСОБА_3 було відібрано лише 1 лист експериментальних зразків підпису ОСОБА_3 Отже, судово-подчеркознавча експертиза проведена з порушенням Наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998року за № 53/5.

Колегія суддів зазначає, що первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів, а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення чинного законодавства.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зауважує, що податковим органом було використано податкову інформацію, однак інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних податкової інспекції не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Колегія суддів зазначає, що програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність виробництва товару у контрагентів, не є підтвердженням відсутності здійснення ними господарської діяльності.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання надання робіт/послуг входить до предмету доказування у справі.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Отже, відповідачем не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарською операцією, що відбулися між ним та контрагентом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі № 805/1119/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі № 805/1119/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено протягом п'яти днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г.Сухарьок