Постанова

від 03.09.2018 по справі 804/6319/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2018 рокусправа № 804/6319/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Білак С.В., суддів: Чумака С.Ю. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участю представника позивача - ОСОБА_2, представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року у справі №804/6319/17 (головуючий суддя у 1 інстанції Кальник В.В., рішення складено в м. Дніпрі Дніпропетровським окружним адміністративним судом 31.10.2017 року, повний текст постанови складений 06.11.2017 року) за позовом Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство АрселорМіттал Кривий Ріг

(далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005794615 від 28.07.2017 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг , за результатами якої був складений акт від 19.07.2017 року №76/28-10- 46-15/24432974 про порушення позивачем вимог чинного законодавства. На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено спірне рішення. Разом з тим, висновки викладені в акті перевірки базуються на припущеннях та не підтверджені жодними належними доказами, а відтак оскаржуване податкове-повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005794615 від 28.07.2017 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не дослідження всіх обставин справи, що мають значення для вирішення питання по суті, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем до перевірки не надано будь-які документи, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні, шляхові листи та інші), чим порушено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Також підприємством не надано до перевірки сертифікати якості (відповідності) та документи щодо проходження через контрольно-пропускні пункти працівників та техніки контрагентів-постачальників на територію ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг . При цьому, з наявною податкової інформації встановлено, що контрагенти позивача залучали суб'єктів господарювання для формування штучного податкового кредиту. З огляду на означене, господарські операції позивача з його контрагентами є нереальними та не підтверджені належними первинними документами, проте судом першої інстанції не було враховано вищевказані обставини.

Позивач до суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доводи, наведені відповідачем в останній є безпідставними, а отже підстав для її задоволення не має.

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Представники відповідача у судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, задекларованого в декларації з податку на додатну вартість за квітень 2017 року, що впливає на бюджетне відшкодування за квітень 2017 року.

За результатами перевірки був складений акт від 19.07.2017 р. №76/28-10-46-15/24432974, в якому встановлені та зафіксовані наступні порушення:

- п.198.1, п.198,3 п. 198.6 ст,198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за квітень 2017 на загальну суму ПДВ 15 675 805 грн.;

- п.198.1, п,198.3 п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ на 15 675 805 грн., за квітень 2017 року;

- п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;

- п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, пункт 4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289) (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 лютого 2017 року № 276);

- п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.14 № 957;

- частини другої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №99б-ХІУ (зі змінами та доповненнями) та пп. 2.1 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704.

Так, контролюючий орган в вищевказаному акті перевірки дійшов висновку про те, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) товарів (робіт, послуг) і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом. Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0005794615 від 28.07.2017 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 15675805,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7837902,50 грн.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною іричиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник юдатків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в ті.201.1. ст.201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст.198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилами, встановленими у ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає. Разом із тим, відповідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з наступного.

Так, між позивачем та ТОВ "ПРАЙД-КОМПАН1" було укладено договір №785 від 17.03.2017 року (далі - Договір №785). Відповідно до умов Договору №785 ТОВ "ПРАЙД-КОМПАНІ" (продавець) взяло на себе обов'язок поставити та передати у власність позивача (покупця) продукцію (товар) відповідно до умов цього договору (пункт 1.1 Договору №785).

Сторони погодили (пункт 3.2 Договору №785), що поставка здійснюється в строки, зазначені у відповідних специфікаціях до договору, після надання позивачем письмового замовлення на поставку.

На виконання умов договору, позивачем було зроблено декілька замовлень продукції у ТОВ "ПРАЙД-КОМПАНІ", а саме, було замовлено: алюміній вторинний АВ87, умови постачання узгоджено у специфікації №1 від 17.03.2017р. до Договору №785; алюмінієві плошки 100-120 гр., умови постачання узгоджено у специфікації №2 від 23.05.2017 р. до Договору №785; алюміній вторинний АВ87, умови постачання узгоджено у специфікації №3 від 23.05.2017р. до Договору №785.

Замовлення окремих партій постачань здійснювалося позивачем шляхом направлення відповідних повідомлень на адресу електронної пошти продавця, що було передбачено умовами Договору №785 (пункт 3.2). У подальшому, відбувалося фактичне погодження усіх умов постачання та підписання специфікацій. Після цього, безпосередньо перед здійсненням постачання, продавець сповіщав позивача про готовність до поставки телефоном або електронною поштою (не пізніше ніж за 72 години до поставки), узгоджувалася конкретна дата та час поставки. Самі постачання товару здійснювалися на умовах, визначених у специфікаціях, а саме, на умовах, передбачених Інкотермс - СРТ, м. Кривий Ріг. Отже, продавець здійснював поставку товару шляхом його передання перевізнику, визначеному ним самим. За період перевірки ТОВ "ПРАЙД-КОМПАНІ" залучалися такі перевізники як: ФОП ОСОБА_5, ТОВ "РЕМЕНЕРГОМАШ", на підтвердження чого позивачем до перевірки, а також до суду були надані копії товарно-транспортних накладних.

Розвантаження товару здійснювалося на складі позивача, за адресою місцезнаходження позивача (м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1). Від позивача товар приймали працівники складу №414 складського господарства та підготовки виробництва позивача, про що розписувалися у відповідних товарно-транспортних накладних.

У подальшому, товар передавався для оприбуткування на вказаному складі 414 складського господарства та підготовки виробництва позивача, дані про номенклатуру та кількість товару обліковувалися працівниками відповідного складу, а також, одночасно складалися відповідні прибуткові ордери.

Рахунки на оплату виставлялися та направлялися позивачеві продавцем, як правило, у дату постачань, та мали бути оплачені у строки, визначені у відповідних специфікаціях (пункт 4.1.1 пункту 4.1 Договору).

Також, між позивачем та ТОВ "ТАТЕЛЕКТРОМАШ-СЕРВІС" було укладено договори №745 від 11.03.2017 р. (далі - Договір №745) та №665 (далі - Договір №665).

Відповідно до Договору №745 ТОВ "ТАТЕЛЕКТРОМАШ-СЕРВІС" (продавець) взяло на себе зобов'язання поставити та передати у власність позивача (покупця) продукцію відповідно до специфікацій, узгоджених до договору, а позивач - прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Сторони погодили, що умови поставки викладаються ними відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року та узгоджуються у відповідних специфікаціях (пункт 3.1 Договору). Сторонами було узгоджено та зафіксовано умови конкретних постачань у відповідних специфікаціях. Зокрема, умови постачань, що здійснювалися на підставі Договору №745 у вказаний період, зафіксовані у специфікації №9, якою передбачалося постачання масла АК-15 А23 102-2003.

Предмет Договору №665 ТОВ "ТАТЕЛЕКТРОМАШ-СЕРВІС" є аналогічним з предметом договору №745. Умови постачань було узгоджено у специфікації №1,2 до Договору №665.

У період, що перевірявся, відповідачем, на підставі вказаних договорів здійснювалося постачання масла АК-15 А28 102-2003, яке здійснювалося на умовах Інкотермс ББР, СРТ, обов'язки з організації перевезень було покладено на продавця. Товар транспортувався до станції Кривий Ріг - Головний, а у подальшому - до місцезнаходження позивача, де відбувалася фактична передача товару, а також підписувалися видаткові накладні. Товар отримувався працівниками складу №424 складського господарства та підготовки виробництва позивача.

Під час приймання товару на складі позивача здійснювалося його зважування на вагах вхідного контролю, про що складалася вагова відомість. Також, відповідальними працівниками позивача складалися акти приймання нафтопродуктів за кількістю, у яких фіксувалися результати зважування та огляду цистерн, у яких постачалось масло.

У випадку розбіжностей замовленого та поставленого товару за кількістю складалися розрахунки вартості вагової недостачі, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

22.06.2016 року між позивачем та ПП "Кривбасспецпостач" було укладено договір №1798 (далі - Договір №1798). Відповідно до Договору №1798 ПП "Кривбасспецпостач" (продавець) зобов'язалося поставити та передати у власність покупця продукцію за цінами, узгодженими в специфікаціях до договору. За період, що перевірявся, ПП "Кривбасспецпостач" постачало на користь позивача шпали дерев'яни просочені типу 2 для під'їзних шляхів, а також бруси перевідні дерев'яні просочені для стрілкових переводів залізних доріг. Умови постачання були визначені у специфікації №6 до Договору №1798.

З матеріалів справи вбачається, що постачання товарів здійснювалося на умовах Інкотермс СРТ. Перед кожною поставкою позивачем формувалося та направлялося на електронну адресу постачальника письмове замовлення. У подальшому, представники позивача та продавця узгоджували конкретні дати постачань. Товар поставлявся ПП "Кривбасспецпостач" на адресу складу позивача, розташованого за його місцезнаходженням - м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе (перейменована у вул. Криворіжсталі), 1. Відповідно до умов постачання, узгоджених у специфікаціях до Договору №1798 (постачання здійснювалося на умовах Інкотермс СРТ) продавець самостійно організовував транспортування товару позивачеві. Постачання здійснювалося автомобільним транспортом.

Встановлено, що для організації поставки товару позивачеві ПП "Кривбасспецпостач" самостійно обирався перевізник, зокрема, як перевізник залучався ФОП ОСОБА_6 Фактична передача товару здійснювалася представниками перевізника працівникам цеху ремонту шляху позивача, що супроводжувалося підписанням товарно-транспортних накладних. На підтвердження постачань товару сторонами підписувалися видаткові накладні на кожне постачання.

Між позивачем та ТОВ "ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ" було укладено договір №332 від 10.02.2017р. (далі - Договір №332). Відповідно до умов Договору №332 ТОВ "ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ" (продавець) взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача (покупця) вугілля в обсязі та за цінами, визначеними в специфікаціях до цього договору, а покупець - прийняти продукцію та оплатити її. Сторонами було погоджено умови постачання вугілля шляхом підписання специфікацій №№1-3 від 10.02.2017 р., в яких було визначено конкретні обсяги та марки вугілля, що мало постачатися позивачеві. Зокрема, у період, що перевірявся, позивачеві постачалося вугілля марок АС, АКО, АШ.

Постачання вугілля позивачеві здійснювалося на умовах Інкотермс СРТ, залізничним транспортом, до станції призначення Кривий Ріг - Головний. Тобто, обов'язки з організації перевезення вугілля залізничним транспортом було покладено на продавця. Стосовно кожної партії продукції, що постачалася позивачеві, продавцем надавалися як копії, так і оригінали таких документів: рахунки, посвідчення якості вугілля, видані його виробником, залізничні накладні, розрахунки відповідальної нестачі/надлишків. Зокрема, усі наведені документи надавалися представниками ТОВ "ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ" до Центру об'єднаних бізнес-послуг позивача, що знаходиться за адресою місцезнаходження позивача, менеджерам відділу.

Придбання позивачем даної продукції (вугілля) безпосередньо пов'язане із здійсненням його господарської діяльності, а саме, такого напрямку діяльності позивача, як коксохімічне виробництво, виробничий цикл якого передбачає переробку вугілля та отримання з нього коксу. Для ведення такої діяльності позивач має відповідні потужності, у тому числі доменні цехи, у яких безпосередньо й здійснюється переробка вугілля. У подальшому отриманий кокс використовується під час виробництві металопродукції.

Між позивачем та ТОВ "НВП "Електропривід-ЛТД" були укладені договори №104 від 30.12.2016р. (далі - Договір №104) та №1795 від 24.06.2016 р. (далі - Договір №1795). Відповідно до умов Договорів №104 та №1795 ТОВ "НВП "Електропривід-ЛТД" (продавець) зобов'язалося поставити та передати у власність покупця продукцію, визначену у специфікаціях до договорів (пункти 1.1 вказаних договорів). Зокрема, до Договору №104 було підписано специфікації №1-5, якими погоджено постачання обладнання, матеріалів та запасних частин (вентиль ВВ-32 75 В, манометр електричний, кулак привода клапанів, кільце пружинне тощо). Відповідні специфікації було підписано й до Договору №1795, якими також було погоджено номенклатуру та кількість товарів, що мали постачатися (втулка; пружина клапана; підшипник; колектор, інше обладнання, матеріали та запасні частини).

Постачання товару здійснювалося на умовах Інкотермс - СРТ, до місцезнаходження позивача. Товари постачалися з м. Харкова, залученими постачальником перевізниками. В момент поставки товарів представником постачальника працівникам позивача передавалися складені та підписані постачальником видаткові накладні, один екземпляр яких у подальшому передавався постачальнику. Оригінали рахунків на оплату поставленого товару направлялися постачальником до Центру об'єднаних бізнес-послуг позивача, менеджерам відділу, для подальшого опрацювання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт для позивача, надання послуг між позивачем та ТОВ "КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ" було укладено Договір №1156 від 18.04.2016р.(далі - Договір №1156). Відповідно до умов Договору №1156 позивач (замовник) доручає, а ТОВ "КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ" (виконавець) зобов'язується надати такі послуги: з обробки поверхневих дефектів метала заготівки, яка використовується для перекату на станах в умовах цеху Блюмінг, Прокат-3 позивача; з обробки поверхневих дефектів металу, ув'язки, маркування товарної заготівки в умовах цеху Блюмінг, Прокат-3 позивача для відвантаження заготівки покупцям.

Згідно з умовами Договору №1156 ТОВ "КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ" взяло на себе обов'язок виконувати усі роботи власними силами, самостійно визначаючи кількість працівників, необхідну для виконання конкретного обсягу робіт. Перевезення до місця виконання робіт залучених виконавцем працівників (робітників) також було віднесено до обов'язків виконавця. Також на виконавця були покладені обов'язки щодо забезпечення вимог законодавства про безпеку та охорону праці залученим для виконання робіт персоналом.

Надання послуг здійснювалося на постійній основі. За дві доби до початку наступного місяця позивач мав попередити виконавця про місячний план виробництва заготівки. В процесі виконання плану, за потреби, обсяги робіт корегувалися сторонами.

За результатами наданих послуг представниками сторін складалися акти приймання - передачі наданих послуг.

Також, між позивачем і ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" було укладено Договір №1755 від 16.06.2016 р. та №1700 від 10.06.2016 р. (далі - Договір №1755 та Договір №1700 відповідно).

Відповідно до умов Договору №1700 ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" було залучено позивачем до виконання пусконалагоджувальних та будівельно-монтажних робіт на об'єкті "Аглодоменний департамент. Доменний цех №2. Доменна піч №9. Блок повітронагрівачів. Реконструкція споруди повітронагрівача №2" (пункт 1.1 Договору №1700). Відповідно до умов Договору №1755 ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" зобов'язалася виконувати будівельно-монтажні роботи на об'єкті "Нове будівництво споруд по розсіву вапна на тракті сипучих матеріалів в перевантажувальному вузлі №1 конверторного цеху" (пункт 1.1. Договору №1755).

Усі вимоги до підрядних робіт на об'єктах "Аглодоменний департамент. Доменний цех №2. Доменна піч №9. Блок повітронагрівачів. Реконструкція споруди повітронагрівача №2" було погоджено сторонами у додатках до Договору №1700 (технічне завдання на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт, графік робіт, матриця робіт, методологія робіт та інші). Усі обов'язки із забезпечення ремонтних робіт необхідними матеріалами та обладнанням здійснювалися підрядником. Виконання робіт велося в аглодоменному департаменті позивача, а саме у доменному цеху №2, який є підрозділом цього департаменту. Вказані підрядні роботи полягали у здійсненні комплексу робіт з реконструкції доменної печі №9 та реконструкції споруди повітронагрівача №2.

З матеріалів справи вбачається, що виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті "Нове будівництво споруд по розсіву вапна на тракті сипучих матеріалів в перевантажувальному вузлі №1 конверторного цеху" передбачало створення нової системи розсіювання вапна, яка складається з таких основних елементів: двох стаціонарних контейнерів, одного рухомого контейнера, накопичувального силоса та системи пневмотранспорта. Метою запровадження такої системи позивачем було зниження кількості вапняного пилу, що викидається в атмосферу при виробництві сталі, зниження норм витрат вапна на тонну сталі.

Контроль виконання робіт здійснювався працівниками департаменту з інвестицій та інжинірингу позивача. Після завершення відповідних робіт такими працівниками та представниками підрядника складалися акти виконаних робіт, а також довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрати, які долучені до матеріалів справи.

Між позивачем та ТОВ "Кволітібуд" було укладено договори №2570 від 08.09.2016р., договір №356 від 23.02.2017 р., договір №510 від 23.02.2017 р. (далі - Договір №2570, Договір №356, Договір №510). За умовами Договору №356 позивач доручив, а ТОВ "Кволітібуд" взяло на себе обов'язок виконати роботу з ремонту будівлі побутового корпусу на 600 місць ДЦ-1 металургійного виробництва позивача у строки, передбачені затвердженим цим договором планом-графіком.

За умовами Договору №510 позивач доручив, а ТОВ "Кволітібуд" взяло на себе обов'язок виконати роботу з ремонту оздоровчого комплексу "Буревісник" позивача у строки, установлені відповідним погодженим сторонами планом-графіком виконання робіт у 2017 році.

За умовами Договору №2570 позивач доручив, а ТОВ "Кволітібуд" зобов'язалося виконати роботи з ремонту і обслуговування систем кондиціонування цехів позивача.

За період, що перевірявся відповідачем, вказаним контрагентом було виконано такі види робіт, передбачені укладеними з позивачем договорами: ремонт будівлі побутового корпусу на 600 місць ДЦ-1 металургійного виробництва; ремонт оздоровчого комплексу "Буревісник"; контроль справності, налагодження, регулювання, ревізії із заміною комплектуючих систем кондиціювання та вентиляції, аспіраційних та холодильних установок. При виконанні робіт підрядником використовувались переважно власні інструменти та обладнання. По завершенню виконання робіт сторонами складалися акти приймання виконаних робіт.

У зв'язку з тим, що частина витрат позивача на оплату вищевказаних робіт були пов'язані з забезпеченням соціальних заходів, позивач, на виконання вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у відповідному звітному місяці (квітень 2017 року) нарахував податкові зобов'язання за вказаними операціями (зокрема, за операціями з ремонту оздоровчого комплексу "Буревісник") та належним чином склав і зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за квітень 2017 рік.

Між позивачем та ПП "ТЕХ-МАШ" (виконавець) були укладені Договори №523 від 16.02.2016 року, №250 від 27.01.2017 р., №277 від 30.01.2017 р. (далі - Договори №523, №250, №277). Відповідно до умов Договору №250 ПП "ТЕХ-МАШ" (виконавець) зобов'язалося виконати роботи по складуванню розкривних скельних порід кар'єра №2-біс у вироблений простір кар'єра №1 рудоуправління гірничого департаменту з використанням крокуючого екскаватора з вильотом стріли не менше 70 м і об'ємом ковша 10-15 м. кубічних (пункт 1.1 Договору №250).

Відповідно до умов Договору №277 ПП "ТЕХ-МАШ" (виконавець) зобов'язалося виконати роботи з ремонту механічного обладнання рудоуправління гірничного департаменту (пункт 1.1 Договору №277).

Відповідно до умов Договору №523 ПП "ТЕХ-МАШ" (виконавець) взяло на себе зобов'язання виконати роботи з роздроблення негабаритів гірничої маси в кар'єрах №2- біс, 3 рудоуправління гірничого департаменту позивача (пункт 1.1 Договору №523).

Згідно договорів, роботи по складуванню розкривних порід кар'єра №2-біс здійснювалися в рудоуправлінні гірничого департаменту позивача. Розкривні скельні породи складалися у вироблений простір кар'єру 1 з використанням техніки підрядника, а саме, екскаватора ЕШ 11/70. Виконання робіт фактично здійснювалося ПП "ТЕХ-МАШ" під контролем гірничого департаменту позивача. Роботи велися цілодобово згідно з графіками змінності, встановленими позивачем. За фактом виконаних робіт позивачем та уповноваженою особою ПП "ТЕХ-МАШ" підписувалися акти приймання-здачі робіт. З боку позивача такі акти підписував директор гірничого департаменту.

Роботи з роздроблення негабаритів гірничої маси здійснювалися в один період з роботами по складуванню розкривних порід кар'єру. Зокрема, спочатку негабаритні породи роздроблювалися, для чого підрядником використовувалася власна техніка - екскаватор з гідравлічним молотом. Дизельне пальне для заправки техніки також надавалося підприємством виконавця.

Роботи з ремонту механічного обладнання виконувалися в рудоуправлінні гірничого департаменту позивача, періодично, починаючи з укладення Договору №277. Обсяг робіт було визначено в ремонтно-технічній документації, погодженій сторонами. Роботи велися з використанням матеріалів позивача. До виконання відповідних робіт виконавцем розроблялися їх проекти. Роботи були спрямовані на підтримання механічного обладнання рудоуправління в робочому справному стані, оперативне обслуговування та усунення недоліків обладнання.

Також, з матеріалів справи з'ясовано, що у структуру гірничо-збагачувального виробництва позивача входять два підрозділи: гірничотранспортний підрозділ (рудоуправління, дробильні фабрики №№3, 4, гірничотранспортний цех); дробильно-збагачувальний підрозділ (дробильна фабрика, рудозбагачувальні фабрики №№ 1, 2, цех шламового господарства).

У рудоуправлінні позивача знаходиться велика кількість механічного обладнання, яке потребує постійного обслуговування та ремонту. Для забезпечення цих потреб виробництва у позивача й виникла необхідність у залученні підрядної організації до виконання ремонтних робіт.

ПП "ПРОМРЕСУРС КР" виконувало для позивача ремонтні роботи на підставі договору №683 від 07.03.2017 р. (далі - Договір №683). Відповідно до умов Договору №683 ПП "ПРОМРЕСУРС КР" як підрядник зобов'язалося виконати роботи з ремонту будівлі виробничої ділянки (душові) ЦАМ ДАТП - Центру автоматизації та механізації департаменту автоматизації технологічних процесів позивача.

Встановлено, що роботи виконувалися за місцезнаходження позивача та полягали у здійсненні ремонту приміщень душових у Центрі автоматизації та механізації департаменту автоматизації технологічних процесів. Зокрема, ремонтні роботи полягали в облицюванні внутрішніх стін гіпсокартонними панелями, а також в заповненні дверних отворів готовими дверними блоками з металопластику у кам'яних стінах. Також, у межах ремонту приміщень душових підрядник виконував і необхідні електромонтажні роботи, такі як прокладка рукавів гофрованих гнучких по стальним конструкціям; затягування проводів кабелю в стальних трубах. Тобто, у період, що перевірявся, підрядник виконував, по суті, роботи з приведення у належний стан стін душових та налагодження системи освітлення.

Роботи виконувалися з використанням підрядником власних матеріалів та інструментів. Перед виконанням робіт представники позивача вимагали проведення підрядником відповідних інструктажів з дотримання норм безпеки та охорони праці своїм персоналом. За результатами виконання робіт представниками сторін складалися довідки про вартість виконаних робіт, а також підписувалися акти приймання виконаних підрядних робіт, які були долучені до матеріалів справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Київська Біонергетична компанія" надавало позивачеві послуги зі зменшення витрат на споживання природного газу на підставі Договіру №2328 від 08.07.2013 р. (далі - Договір №2328). Відповідно до умов Договору №2328 ТОВ "Київська Біонергетична компанія" взяло на себе обов'язок реалізувати в обвалювально-вапняковому цеху позивача проект із встановлення комплексу обладнання (установка), за допомогою якого забезпечується зниження витрат природного газу, за рахунок його заміни біопаливом.

Діяльність ТОВ "Київська Біонергетична компанія" полягає у забезпеченні поступового заміщення використання природного газу біопаливом при виробництві вапняку.

Відповідно до Договору №2328 сторони домовились про те, що постачальник послуг нестиме всі витрати по закупівлі сировини та інші витрати для реалізації проекту, у тому числі пов'язані з встановленням демонстраційної установки для заміни природного газу біопаливом. За умовами Договору №2328, у разі, якщо завдяки реалізації проекту вдасться досягти позитивного результату у вигляді економії витрат на споживання природного газу, ТОВ "Київська Біонергетична компанія" має право на отримання оплати, сума якої підлягає розрахунку за встановленою у Договорі №2328 формулою (додаток №1 до договору) та фактично прямо пропорційно залежить від обсягів зекономленого природного газу.

У подальшому Договір №2328 було пролонговано, послуги за цим Договіром надавалися також і в період, що перевірявся.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТБМ-Строймонтаж" виконувало для позивача підрядні роботи: демонтаж, перевезення будівельного сміття, розбивання з/б конструкцій та інші.

Між позивачем та ТОВ "ТБМ-Строймонтаж" (підрядник) було укладено ряд договорів про виконання підрядних робіт, зокрема, договори підряду №535, №540, №554, №570 від 24.02.2017р. Позивач уклав перелічені договори підряду, умовами яких було передбачено залучення ТОВ "ТБМ-Строймонтаж" до виконання підрядних робіт, зокрема: Договір №535 від 24.02.2017 р., згідно з яким підрядник взяв на себе обов'язок виконати роботи з демонтажу ДП-4 ДЦ №1 (доменної печі-4 доменного цеху №1) позивача; Договори №540 та №548 від 24.02.2017 р., згідно з якими підрядник взяв на себе обов'язок виконати роботи з демонтажу комплексу ДП-1 ДЦ №1 (доменної печі-4 доменного цеху №1) позивача; Договір №554 від 24.02.2017 р., згідно з яким підрядник взяв на себе обов'язок виконати роботи з демонтажу комплексу ДП-2, З ДЦ 1 (доменної печі-2, 3 доменного цеху №1) позивача; Договір№570 від 27.02.2017 р., згідно з яким підрядник взяв на себе обов'язок виконати роботи з демонтажу будівлі шахтних печей ВВЦ (вогнетривко-вапняного цеху) позивача.

Щодо особливості діяльності контрагента з виконання вказаних робіт, то підрядні роботи виконувалися, як правило, з використанням матеріалів позивача. Роботи полягали у здійсненні робіт з демонтажу комплексу відпрацьованих конструкцій доменних печей. Для цього, підрядником здійснювалися роботи з доопрацювання обрушених залізобетонних конструкцій гідравлічним молотом, після чого відбувалося навантаження будівельного сміття екскаватором та вивезення його до спеціального полігону позивача. За фактом виконання робіт сторонами складалися довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних підрядних робіт. Оплата робіт здійснювалася після їх повного виконання, на підставі виставлених підрядником рахунків. Оригінали рахунків направлялися до Центру об'єднаних бізнес - послуг позивача, що знаходиться за адресою місцезнаходження позивача, менеджерам відділу.

Щодо операції з надання ТОВ "ІТ-БІЗНЕС ГРУП" позивачеві послуг з організації перевезень, транспортно - експедиційних, послуг, послуг з вивантаження, очистки, обробки залізничних вагонів, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ "ІТ-БІЗНЕС ГРУП" було укладено Договір №2503 на надання послуг від 31.08.2016р. (далі - Договір №2503). Відповідно до умов Договору №2503 ТОВ "ІТ-БІЗНЕС ГРУП" взяло на себе обов'язок надати послуги (виконати роботи) з вивантаження, очищення та обробки залізничних вагонів, згідно умов договору.

Так, відповідно до умов Договору №2503 виконавець використовував власний інвентар, необхідний для надання послуг, самостійно забезпечував своїх працівників спецодягом і засобами індивідуального захисту для забезпечення безпечної роботи. ТОВ "ІТ-БІЗНЕС ГРУП" надавалися такі види послуг, як: 1) вивантаження вагонів з продукцією, що надійшли до позивача, до тих чи інших виробничих підрозділів позивача (бункерна естакада ДЦ-2; бункерна естакада ПУВ ДП-9; шихтове відділення мартенівського цеху тощо); 2) очищення вагонів, думпкарів; 3) послуги з обробки вагонів та підготовки до вигрузки. Необхідність у придбанні послуг вивантаження, очищення та обробки залізничних вагонів була зумовлена тим, що частина товарів, необхідних позивачеві для здійснення виробництва (вугільна продукція тощо) на постійній основі доставляється позивачеві залізничним транспортом, у зв'язку з цим, позивачем постійно використовуються залізничні вагони.

10.08.2016 року між позивачем та ТОВ "Ломтрейд" було укладено Договір доручення №2276 (далі - Договір №2276). Відповідно до умов Договору №2276 ТОВ "Ломтрейд" (повірений) взяло на себе зобов'язання від імені і за рахунок позивача (довірителя) організувати перевезення і доставку брухту відходів чорних металів залізничним транспортом у зазначене місце, згідно специфікацій, додатків і/або додаткових угод, які є невід'ємними частинами договору купівлі-продажу №2275 від 10.08.2016 р., укладеного між сторонами.

Одночасно з Договором №2276, згідно з яким ТОВ "Ломтрейд" виконувалося функції повіреного, які передбачали здійснення організації перевезення та доставки металобрухту, ТОВ "Ломтрейд" також виступало й постачальником металобрухту, на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу №2275 від 10.08.2016 р.

На підставі Договору №2276 ТОВ "Ломтрейд" як повірений зобов'язалося від імені і за рахунок довірителя замовляти послуги у перевізника по доставці вантажу залізничним транспортом. Для представництва перед третіми особами з метою виконання своїх функцій повіреного ТОВ "Ломтрейд" видавалася довіреність. Усі розрахунки з перевізниками за виконані ними послуги з перевезення товару здійснювалися ТОВ "Ломтрейд" самостійно. Витрати ТОВ "Ломтрейд" як повіреного у подальшому відшкодовувалися позивачем. Зокрема, відшкодовувалися витрати по провізній платі металобрухту та витрати за послуги ВОХР ДП "Укрзалізниця" по охороні вагонів з металобрухтом від станції відвантаження до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Відправлення товару до позивача здійснювалося з різних станцій (Київ-Волинський, Бердичів, Кіровоград, Київ-Жовтневий, Коломия, Кароліна та інші).

За фактом надання послуг ТОВ "Ломтрейд" сторонами складалися акти виконаних робіт.

Між позивачем і ТОВ "БАЛКЕР" було укладено Договір №2734 від 26.09.2016 р. (далі - Договір №2734). Відповідно до умов Договору №2734 ТОВ "БАЛКЕР" (повірений) взяло на себе зобов'язання від імені і за рахунок позивача (довірителя) організувати перевезення і доставку брухту відходів чорних металів залізничним транспортом у зазначене місце, згідно специфікацій, додатків і/або додаткових угод, які є невід'ємними частинами договору купівлі-продажу №2733 від 26.03.2016 р., укладеного між сторонами.

Одночасно з Договором №2734, згідно з яким ТОВ "БАЛКЕР" виконувалося функції повіреного, які фактично передбачали здійснення організації перевезення та доставки металобрухту, ТОВ "БАЛКЕР" також виступало й постачальником металобрухту - брухту відходів чорних металів, на підставі договору купівлі-продажу №2733 від 26.03.2016 р.

Повірений зобов'язався від імені і за рахунок позивача (довірителя) замовляти послуги у перевізника по доставці вантажу залізничним транспортом. Усі розрахунки з перевізниками за виконані ними послуги з перевезення товару здійснювалися ТОВ "Балкер" самостійно.

Витрати ТОВ "Балкер" у подальшому відшкодовувалися позивачем. Зокрема, відшкодовувалися витрати по провізній платі металобрухту та витрати за послуги ВОХР ДП "Укрзалізниця" по охороні вагонів з металобрухтом від станції відвантаження до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці відповідно до умов Договору купівлі- продажу №2733 від 26.03.2016 р. Відправлення товару до позивача здійснювалося з різних станцій (Радушне, Київ-Петрівка, Нікель Побужський, Лелековка та інші).

За фактом надання послуг ТОВ "Балкер" та позивачем складалися акти виконаних робіт.

Щодо операції з ТОВ "Укр-Мет Альянс", то між позивачем і ТОВ "Укр-Мет Альянс" було укладено Договір доручення №706 та Договір №705 від 10.03.2017 р. (далі - Договори №706 та №705). Відповідно до умов Договору №705 ТОВ "Укр-Мет Альянс" зобов'язалося поставити позивачеві (покупцю) металобрухту, а відповідно до Договору №706 - організувати перевезення і доставку цього металобрухту позивачеві в порядку та на умовах, передбачених цими договорами.

До Договору №705, сторонами підписувались специфікації, у яких узгоджувалася номенклатура та кількість товару, що постачатиметься. Постачання здійснювалися на умовах Інкотермс СРТ, залізничним транспортом, до станції Кривий Ріг. Транспортні витрати по доставці металобрухту, що постачався на підставі Договору №705, оплачувалися відповідно до Договору №706. Договори - поставки (№705) та доручення на організацію перевезень і доставку (№706) були спрямовані на забезпечення комплексного обслуговування позивача - поставку йому металобрухту з організацією перевезення та доставкою.

З огляду на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності Публічного акціонерного товариства "АрселорМітал Кривий Ріг" та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що ненадання до перевірки ряду додаткових документів та недоліки в оформленні окремих документів, зокрема: ліцензій та дозволів органів Державної служби України з питань праці, видані у встановленому порядку контрагентам позивача; журналів обліку оформлення перепусток на ввезення ТМЦ на територію заводу; доручень на отримання ТМЦ; накладних на маршрут або на групу вагонів; дорожніх відомостей на маршрут або групу вагонів; актів та/або протоколів наради/комісії, заявки та інші наявні документи, на підставі яких було прийнято рішення про придбання/здійснення відповідних робіт; наряд-допуск на виконання спеціалізованих робіт підрядними організаціями та інших документів, не є безумовною підставою для відсутності права формування податкового кредиту з податку на додану вартість за умови надання покупцю продавцем належним чином оформленої податкової накладної у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про нереальність господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами через не надання до переврки будь-яких документи, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні, шляхові листи та інші), сертифікатів якості (відповідності) та документів щодо проходження через контрольно-пропускні пункти працівників та техніки контрагентів-постачальників на територію ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , а також доводів про те, що з наявною податкової інформації встановлено, що контрагенти позивача залучали суб'єктів господарювання для формування штучного податкового кредиту, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відсутність у покупця товарно-транспортних накладних на перевезення товару, яке здійснювалося його контрагентами-постачальниками за власний рахунок, не позбавляє покупця права на податковий кредит у разі наявності у нього відповідних податкових накладних, які, згідно ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України, є підставою для виникнення у платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду, якщо вони отримані в ході реального виконання господарської операції. При цьому товарно-транспортна накладна є обов'язковою саме для підтвердження відомостей про господарську операцію з перевезення товару, а законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Так, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, у постанові Верховного суду від 17.04.2018 року у справі №816/1587/17, зокрема, було зазначено, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформлені не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Щодо не надання до перевірки сертифікатів відповідності та/або походження, колегія суд зазначає, що позивачем до перевірки надані усі необхідні первині документи для фактичного встановлення реальності господарської операції між останнім та його контрагентами, тому відсутність сертифікатів за наявності належним чином оформлених первинних документів не може бути підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що у позивача дійсно діяв та діє пропускний режим.

Основним завданням пропускного режиму охорони є припинення несанкціонованих проникнень на підприємство сторонніх осіб, а також працівників підприємства і підрядних організацій з ознаками алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, та переміщення через межі його території готової продукції та інших ТМЦ з використанням чи без використання транспортних засобів, механізмів та агрегатів.

Таким чином, метою запровадження відповідного режиму на підприємстві позивача є не забезпечення ведення податкового обліку, а виключно цілі збереження майна та недопущення правопорушень. Такий режим встановлено виключно за власною, добровільною ініціативною позивача. При цьому, чинне законодавство, у свою чергу, не містить вимог щодо ведення обліку осіб, що входили на територію позивача, - ні в цілому, ні в розрізі працівників кожного з контрагентів.

Законодавство також не містить вимог щодо обов'язкового встановлення пропускного режиму на підприємствах такого виду, яким є позивач (металургійної промисловості).

Крім того, такі документи, як пропуски та інші документи про перетин контрольно-пропускних пунктів позивача взагалі не пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів та не повинні зберігатися останнім протягом строків, встановлених пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.

З огляду на означене твердження відповідача про ненадання документів щодо проходження через контрольно-пропускні пункти працівників та техніки контрагентів-постачальників на територію ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг як на підставу для визнання господарських операцій нереальними є безпідставними, оскільки ці документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, їхнє складання не було обов'язковим та їхня відсутність взагалі жодним чином не може доводити чи спростовувати факт реальності операцій позивача.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Положеннями ч. 2 ст. 61 Конституції України визначено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

Обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податку на додану вартість (покупець товару/послуг) на час здійснення господарської операції з придбання товару/послуг не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товару/послуг правил ведення господарської діяльності чи податкового обліку не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість/податку на прибуток у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зауважити, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, посилання контролюючого органу на податкову інформацію про те, що контрагенти позивача залучали суб'єктів господарювання для формування штучного податкового кредиту не є доказами щодо нереальності господарських позивача з його контрагентами.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року у справі №804/6319/17 за позовом Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 03 вересня 2018 року, в повному обсязі постанова виготовлена 06 вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С.В. Білак

Судді С.Ю. Чумак

В.А.Шальєва