39/260-35/182
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
№ 39/260-35/182 25.06.07 р.
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області
до Приватного підприємства “Анжеліка”
про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення 14 394,70 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники:
від позивача Фраткіна Т.Ф. –предст. за довір № 4 від 03.01.2007р.
від відповідача Точіліна А.А. –директор
В судовому засіданні 25.06.2007р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На новий розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області до Приватного підприємства “Анжеліка” про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення заборгованості в розмірі 14 394,70 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 39/260 від 06.11.2006р. позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області до Приватного підприємства “Анжеліка” про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення 14 394,70 грн. було задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2007р. касаційну скаргу Приватного підприємства “Анжеліка” задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2006р. у справі № 39/260 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За резолюцією В.о. Голови Господарського суду міста Києва 25.04.2007р. справу передано на новий розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.05.2007р. справу прийнято до провадження, присвоєно їй № 39/260-35/182, розгляд справи призначено на 12.06.2007р.
В судовому засіданні 12.06.2007р. представником позивача було надано суду документи для залучення до матеріалів справи та подано клопотання, яким позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі та яким просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 1№ ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог про розірвання договору оренди та про повернення майна.
Відповідач у судове засідання не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду від 04.05.2007р. у справі не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було призначено на 25.06.2007р.
У судовому засіданні 25.06.2007р. представником позивача були надані документи до матеріалів справи та підтримано клопотання про збільшення позовних вимог, подане в попередньому засіданні.
Відповідачем в судовому засіданні були подані письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні відповідач заперечував проти клопотання про збільшення позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вирішив відмовити в задоволенні поданого представником позивача клопотання в частині збільшення позовних вимог, як необґрунтованого та безпідставного виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.
Під збільшенням позовних вимог чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимогами.
Як вбачається з матеріалів справи предметом розгляду останньої було стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та фактичне користування приміщенням в розмірі 14 394,70 грн. за період з березня по серпень 2006 року.
В своєму клопотанні позивач просив суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість за період з серпня 2006 року по травень 2007р., тобто за інший період, який не був предметом розгляду даної судової справи.
Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
Враховуючи наведене, суд вважає подане клопотання позивача в частині збільшення розміру позовних вимог, таким що задоволенню не підлягає, оскільки є предметом окремого позовного провадження.
В судовому засіданні позивач підтримав первісні позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
28 лютого 2002 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області (надалі позивач) і Приватним Підприємством “Анжеліка” (надалі відповідач) було укладено договір оренди № 27 цілісного майнового комплексу державного підприємства “Тячівський молокозавод”.
Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у довгострокову оренду на 5 років цілісний майновий комплекс державного підприємства “Тячівський молокозавод”, що розташований за адресою м. Тячів, Закарпатської області, вул. Кошута, 26, склад і оціночну вартість якого визначено Актом оцінки на підставі протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.12.2001р., вартість якого становить 220,4 тис. грн., у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 215,9 тис. грн..
Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата визначається “Методикою розрахунку орендної плати”, затвердженою Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди –січень 2002р. –1187,22 грн. Орендна плата за перший місяць оренди –березень 2002р. визначається коригуванням базової орендної плати за січень на індекс інфляції лютого, березня 2002р.
Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.
Орендар відповідно до умов договору зобов'язався, зокрема, використовувати орендоване майно підприємства відповідно до його призначення та умов договору (п. 5.1.); своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету (п. 5.2.); щомісяця, до 12 числа, надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує Орендаря або іншою формою за домовленістю) (п. 5.7).
Згідно п. 7.1. Договору орендодавець зобов'язався передати орендарю в довгострокову оренду цілісний майновий комплекс згідно з Договором та Актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з Договором.
28.02.2002р. сторонами було складено Акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу Тячівського молокозаводу за договором оренди № 27 від 28.02.2002р., згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду цілісний майновий комплекс Тячівського молокозаводу.
Строк дії договору, відповідно до п. 10.1. договору оренди № 27 від 28.02.2002р., було визначено сторонами на 5 років з 01.03.2002р. до 01.03.2007р.
Зобов'язання по оплаті орендних платежів орендарем належним чином не виконувалися, що підтверджується розрахунком заборгованості по орендним платежам згідно договору оренди № 27 від 28.02.2002р.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить 12 973,50 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства “Анжеліка” про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення 14 394,70 грн., в тому числі пеня в розмірі 1 421,20грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2006р. у справі №39/260 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатський області задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою Господарського суду міста Києва, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2007р. у справі №39/260 касаційну скаргу Приватного підприємства “Анжеліка” задоволено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2006р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
В ході судових засідань позивачем було подано до матеріалів справи акт від 18.05.2007р. приймання –передачі майна цілісного майнового комплексу державного підприємства «Тячівський молокозавод»після припинення терміну дії Договору оренди №27 від 28.02.2002р. до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс ДП Тересвянський завод продтоварів.
З огляду на викладене позивачем було заявлено клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в частині розірвання Договору оренди №27 від 28.02.2002 року цілісного майнового комплексу державного підприємства «Тячівський молокозавод»та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно позивачу на підставі акту прийому –передачі.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як вбачається з матеріалів справи на день розгляду справи в судовому засіданні Договір оренди №27 від 28.02.2002 року припинив свою та відповідачем повернуто орендоване майно позивачу, що підтверджується актом від 18.05.2007р. приймання –передачі майна цілісного майнового комплексу державного підприємства «Тячівський молокозавод»після припинення терміну дії Договору оренди №27 від 28.02.2002р. до сфери управління Міністерства аграрної політики України на баланс ДП Тересвянський завод продтоварів (копія в матеріалах справи).
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині розірвання Договору оренди №27 від 29.02.2002 року цілісного майнового комплексу державного підприємства «Тячівський молокозавод»та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно позивачу на підставі акту прийому –передачі підлягають припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 14 Цивільного Кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи на момент пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов'язання по сплаті заборгованості за оренду нежитлового приміщення не виконав суму заборгованості не сплатив.
Згідно розрахунку наданого позивачем сума заборгованості відповідача по орендним платежам становить 12973,50 грн.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача до державного бюджету суми пені в розмірі 1421,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 3.5. договору оренди № 27 від 28.02.2002р. було встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача до державного бюджету суми пені в розмірі 1421,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процессуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.
Враховуючи вищевикладене, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 14, 525, 526, 530, 549, 610, 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, п.1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Анжеліка” (02125, м. Київ, вул. Курнатовського, 11, кв. 111, код ЄДРПОУ 24736579, р/р 26006301110265 у Лівобережному відділенні “Промінвестбанку” м. Києва, МФО 322119), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Державного бюджету України 12 973,50 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні 50 коп.) –основного боргу по орендній платі, 1421,20 грн. (одну тисячу чотириста двадцять одну гривню 20 коп.) –пені, 313,95 грн. (триста тринадцять гривень 95 коп.) – державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині позовних вимог про розірвання Договору оренди №27 від 29.02.2002 року цілісного майнового комплексу державного підприємства «Тячівський молокозавод»та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно позивачу на підставі акту прийому –передачі провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя М.Є. Літвінова
Дата підписання повного тексту рішення:27.06.2007р.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2007 |
Оприлюднено | 23.08.2007 |
Номер документу | 763980 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Літвінова М.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні