Рішення

від 11.09.2018 по справі 810/2418/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року справа № 810/2418/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкомплекс" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Кримкомплекс (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про визнання протиправною бездіяльність Головного управляння Державної фіскальної служби у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, що знайшла вираз у неповерненні грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Кримкомплекс та зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Кримкомплекс грошові кошті в сумі: 49 160 (сорок дев'ять тисяч сто шістдесят) гривень, 6 090 (шість тисяч дев'яносто) доларів США та 19 115 (дев'ятнадцять тисяч сто п'ятнадцять) євро шляхом їх видачі директору Товариства ОСОБА_1.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не здійснюються дії щодо повернення грошових коштів підприємству, на які було накладено арешт в рамках кримінальної справи. Стверджує, що рішенням суду скасовано арешт на грошові кошти, а грошові кошти зобов'язано повернути позивачу. На неодноразові звернення до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області з вимогою повернути зазначені кошти, податковий орган зазначає, що оскільки резолютивна частина судового рішення не містить вказівки щодо повернення коштів саме відповідачем, повернення коштів є неможливим. Позивач вважає, що скільки Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, АРК та м. Севастополі є правонаступником податкових органів АР Крим, то саме він зобов'язаний повертати кошти, які належать товариству.

Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 14.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.09.2018.

У судове засідання, призначене на 06.09.2018, з'явився представник позивача. Позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явився. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, клопотань про перенесення розгляду справи не надсилав.

Надіслав письмовий відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки рішенням суду не зобов'язано саме відповідача повернути кошти та не зазначено рахунки, на які треба повертати кошти.

У зв'язку з неявкою відповідача, суд на підставі частини дев'ятої статті 205 КАС України, ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 07.10.2013 Київським районним судом міста Сімферополя Автономної Республіки Крим було винесено вирок у кримінальному провадженні № 12012003130002, яким директора ТОВ Кримкомплекс ОСОБА_1 та головного бухгалтера ТОВ Кримкомплекс ОСОБА_2 було виправдано у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 366 КК України за відсутністю в їх діях складу злочину (а.с. 25-32).

В подальшому, ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2013 вирок було залишено без змін (а.с. 33-47).

У зв'язку з тим, що вироком суду не було вирішено долю речових доказів, зокрема - грошових коштів, вилучених під час досудового розслідування кримінального провадження, позивачем додатково було подано заяву (щодо порядку виконання вироку) до Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим.

У подальшому, 30.01.2014 Київським районним судом міста Сімферополя АР Крим було винесено постанову (у справі № 1/123/46/2013), якою вирішено долю речових доказів та грошових коштів. Вказаним судовим рішенням Постанову СУ ДПС в АРК від 18.07.2012 про накладення арешту на вилучені згідно з протоколу обшуку від 01.12.2011 в приміщеннях займаних ТОВ Кримкомплекс за адресою: м. Сімферополь, вул. Куйбишева/Московська, № 60/24, грошові кошти в сумі 49 160 грн.; 6090 доларів США і 19 115 євро, які передані на зберігання на депозитні рахунки ДПА в АРК, квитанції № 57, 58, 59 від 13.12.2011 скасовано, а грошові кошти зобов'язано повернути за належністю ТОВ Кримкомплекс (а.с. 48).

У зв'язку з анексією території АР Крим, позивач звернувся до Апеляційного суду міста Києва із клопотанням про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.

За результатами розгляду такого клопотання, Святошинським районним судом міста Києва 04.10.2016 винесено ухвалу (у справі № 1-в/759/9/16), якою відновлено матеріали втраченого кримінального провадження № 12012003130002, зокрема постанову Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 30.01.2014 (а.с. 49-52).

27 жовтня 2016 року позивачем до відповідача було подано заяву про повернення грошових коштів, про які йшла мова в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 04.10.2016 та постанові Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30.01.2014 (а.с. 54 ).

Відповідач листом від 21.11.2016 вихідний № 2063/10/21-22-10-02-07 відмовив позивачу у виконанні рішенні суду щодо повернення грошових коштів, вказавши про неможливість виконання рішення суду та повернення ТОВ Кримкомплекс раніше вилучених грошових коштів вказавши причиною, зокрема, відсутність визначеного судом механізму та способу повернення грошових коштів (а.с. 55-57).

Позивач, 28 листопада 2016 року звернувся до Апеляційного суду міста Києва з заявою про роз'яснення порядку виконання судового рішення, а саме - постанови Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 30.01.2014 у справі № 1/123/46/2013, якою вирішено долю речових доказів та грошових коштів (ас. 65-69).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08.12.2016 у справі № 11п/796/689/2016 заяву про роз'яснення порядку виконання рішення судового рішення направлено для розгляду по суті до Святошинського районного суду міста Києва .

17 січня 2017 року у справі № 7590/17601/16-к Святошинським районним судом міста Києва винесено ухвалу, якою вимоги позивача задоволено та надано роз'яснення щодо порядку та способу виконання судового рішення (а.с. 70-72).

Зазначеною ухвалою суду роз'яснено, що згідно постанови Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30.01.2014 та ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 04.10.2016 грошові кошти в сумі 49 160 (сорок дев'ять тисяч сто шістдесят) гривень, 6 090 (шість тисяч дев'яносто) доларів США та 19 115 (дев'ятнадцять тисяч сто п'ятнадцять) євро підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Кримкомплекс , або видачі будь-якій фізичній особі за дорученням зазначеного товариства.

У подальшому, позивач направив до ГУ ДФС у Херсонській області заяву № 118/3 від 07.02.2017 про повернення грошових коштів з доданим рішенням суду (а.с. 74-75).

Відповідач, листом від 13.02.2017 за вихідним номером 324/10/21-22-10-02-07 відмовив позивачу в задоволенні його заяви, пославшись на те, що грошові кошти повернути неможливо, оскільки резолютивна частина ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 17.01.2017 не містить в собі вказівки на те, що саме ГУ ДФС в Херсонській області, АРК та м. Севастополі має виконувати судове рішення та повертати ТОВ Кримкомплекс грошові кошти (а.с. 76-77).

Не погоджуючись з зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України закріплено непорушність права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно із статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що рішення суду є обов'язковим до виконання.

У відповідності до п. 60 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду , затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державною податковою службою України, Службою Безпеки України, Державною судовою Адміністрацією Украни, Верховним Судом України, речові докази та інше майно, яке підлягає поверненню власникам, повертається їм у натурі під розписку, яка долучається до кримінальної справи та нумерується наступним її аркушем. Про можливість отримання зацікавленими особами вилучених у них предметів та цінностей їм повідомляється письмово, копія повідомлення долучається до кримінальної справи. В розписці отримувач вказує дані свого паспорта або іншого документа, який засвідчує його особу та місце проживання. У разі неможливості особистої явки власника предметів і цінностей вони можуть бути отримані за його довіреністю іншою особою, розписка якої разом з довіреністю також приєднується до справи. Якщо власником є підприємство, установа, організація, предмети і цінності передаються їх представникам при наявності довіреності, документа, що засвідчує особу, і під розписку ;

Пункт 72 Інструкції встановлює, що за наявності вироку (ухвали) суду, що набрали законної сили, постанови, за якими вилучені цінності, валюта та інше майно, перелічене в п. 27 Інструкції, підлягає поверненню, повертаються власникові або за його довіреністю іншій особі.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач відмовляється повертати кошти, на які було накладено арешт, у зв'язку з тим, що рішення суду не містить обов'язок саме Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області повертати вказані кошти.

Хоча сам факт правонаступництва податкових органів АР Крим, відповідач не заперечує.

Так, судом встановлено, що постановою КМ України від 06.08.2015 №311 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України, податкові органи АР Крим реорганізовано та приєднано до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Тобто, правонаступником спірних правовідносин є Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, яке у подальшому згідно з постановою КМ України від 28.03.2018 №296 змінено на Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі.

А тому, посилання відповідача на той факт, що резолютивна частина ухвали Святошинського районного суду від 17.01.2017 у справі №759/17601/16-к не містить обов'язку щодо повернення коштів саме Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, а тому він, як правонаступник податкових органів АР Крим не зобов'язаний виконувати рішення, де стороною були податкові органи АР Крим, є абсурдним та алогічним.

За таких обставин, враховуючи наведене, суд вважає, що саме на Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі покладається обов'язок щодо виконання рішення суду та повернення коштів ТОВ "Кримкомплекс", а тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, проте, вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управляння ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, що знайшла вираз у неповерненні грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Кримкомплекс .

Зобов'язати Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Кримкомплекс ( код ЄДРПОУ34581673) грошові кошті в сумі: 49 160 (сорок дев'ять тисяч сто шістдесят) гривень, 6 090 (шість тисяч дев'яносто) доларів США та 19 115 (дев'ятнадцять тисяч сто п'ятнадцять) євро шляхом їх видачі директору Товариства з обмеженою відповідальністю Кримкомплекс ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.