Рішення

від 11.09.2018 по справі 903/427/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua   Код ЄДРПОУ 03499885 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 11 вересня 2018 р.                        Справа № 903/427/18 Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі за позовом Дочірнього підприємства “Хмельницький облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі Філії "Кам'янець-Подільська ДЕД" ДП “Хмельницький облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Форестер РК” про стягнення 24520,06 грн. за участю представників-учасників справи: від позивача: н/з; від відповідача: н/з. Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.3 ст. 222 ГПК України. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Суть спору: позивач – Дочірнє підприємство “Хмельницький облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі Філії "Кам'янець-Подільська ДЕД" ДП “Хмельницький облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Форестер РК” про стягнення 24520,06 грн., з них 15001,44 грн. заборгованості за договором № 225-16 від 06.04.2016 року, інфляційних збитків в сумі - 3278,70 грн. та 3% річних в сумі - 700 грн. за невиконання Договору №225-16, 3830 грн. боргу за спеціальне використання лісових ресурсів по Договору № 39-15 від 11.11.2015 року, 296 грн. – 3% річних та 1413,92 грн. – інфляційних збитків за невиконання умов Договору №39-15. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору № 225-16 в частині оплати за надану лісопродукцію по видатковій накладній №РН-0000387 від 17.11.2016р. та на  невиконання умов Договору № 39-15 в частині оплати боргу в сумі 3830 грн. Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.08.2018 року і зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача – відповідь на відзив. Ухвалою суду від 07.08.2018 року відкладено підготовче засідання на 04.09.2018р. з метою надання сторонам можливості виконати вимоги ухвали суду від 10.07.2018 року. Ухвалою суду від 04.09.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2018 року. Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, ухвала суду від 04.09.2018р. була направлена останнім на адресу зазначену в позовній заяві, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідач відзиву, пояснень по суті позову не надав. Відповідно до ч. 9  ст.165 ГПК України  визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Крім того, частиною 2  статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1  ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін у справі про дату, час та місце судового слухання, проте останні не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні, також сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року,  учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи положення ст.ст.  13,  74 ГПК України  якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, враховуючи розумні строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами  у відсутності представників сторін, які були повідомлені належним чином. Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, - в с т а н о в и в: 06.04.2016р. між філією «Кам'янець-Подільська ДЕД” ДП «Хмельницький облавтодор» (далі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Форестер РК” (далі – виконавець) укладено договір №87-16/р про надання послуг-виконання робіт з видалення насаджень у межах смуги відведення при виконанні робіт з озеленення (далі – Договір №87-16/р) (а.с.31-34). Відповідно до п.1.1 Договору №87-16/р виконавець бере на себе зобов'язання своїми та залученими силами і засобами, під час робіт з озеленення, надати послуги з видалення природних насаджень на дорозі Т- 2325 Кам'янець - Подільський — Устя км.3 +350-5+700 в кількості 198 штук відповідно до лісорубного квитка №8 від 06.04.2016р., виданого Службою автомобільних доріг у Хмельницькій області, а саме: ділова деревина м.п. - 109 м. куб., деревина дров'яна деревина - 525м. куб., лік від крони (дрова) - 71 м. куб., хворосту і сучків - 18 м. куб., всього: 723м. куб.. З розрахунком виходу сортаментів: ділова деревина м.п. - 109 м. куб., дров'яна деревина для технологічних потреб (м.п.) - 194м. куб., дров'яна деревина для технологічних потреб (т.п.) - 3 м. куб., дрова (м.п.) -391 м.куб., дрова (т.п.)-8 м. куб., всього: 705 м. куб.. Відповідно до п.4.1 Договору №87-16/р вартість наданих послуг (робіт) визначається з розрахунку 50% від вартості кількості розрахованих сортиментів на підставі лісорубного квитка та листа Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області від 16.02.2016 року №209 по цінах франко - верхній склад і складає 86896,70грн.. Згідно п.4.2, п.4.3 Договору №87-16/р вартість фактично виконаних робіт (наданих послуг) фіксується в актах і підписується сторонами комісійно. Фактичне зобов'язання між сторонами по розрахунках виникають після підписання відповідних актів виконаних робіт (наданих послуг). Згідно п.4.4 Договору №87-16/р в рахунок розрахунків за виконанні роботи (надані послуги) виконавець отримує лісопродукцію (сортименти) по цінах зазначених в п. 4.1. даного договору. Відповідно до п. 4.5 Договору №87-16/р виконавець під час робіт з озеленення та після їх завершення, що засвідчується відповідними актами, має переважне право за додатковим узгодженням, відповідно до ЦК України придбати решту лісоматеріалів, які виникли з предмету договору і не ввійшли в оплату за надані послуги (виконані роботи) за цінами передбаченими у п.4.1 даного Договору. Згідно п.5.1 Договору №87-16/р сторони несуть взаємну відповідальність за виконання умов даного договору згідно з діючим законодавством України. На виконання умов Договору №87-16/р виконавцем (відповідачем) надано послуги з видалення природних насаджень, що підтверджується актом № ФР-0000011 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 8 листопада 2016 року на суму 86  896,70 грн.(а.с.50). На виконання п.4.5 Договору №87-16/р між філією «Кам'янець-Подільська ДЕД” ДП «Хмельницький облавтодор» (далі – продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Форестер РК” (далі – покупець) укладено договір купівлі-продажу №225-16 від 06.04.2016р. (далі – Договір №225-16) (а.с.36-38). Відповідно до п. 1.1. Договору № 225-16 продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а саме деревину, яка є результатом наданих послуг (виконання робіт) згідно Договору № 87-16/р від 06.04.2016 року про надання послуг - виконаних робіт з видалення насаджень у межах смуги відведення при виконанні робіт з озеленення та за Договором № 87-16 ТзОВ “Форестер РК” має переважне право придбати решту лісоматеріалів, які виникли з предмету даного Договору і не ввійшли в оплату за надані послуги (виконані роботи), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар. Згідно п.1.1 Договору №225-16 загальна вартість товару, що продається за цим договором, становить 86896,70 грн., з ПДВ, що розраховується відповідно до лісорубного квитка №8 від 06.04.2016 року. Згідно п.2.2 Договору №225-16 продавець здійснює оплату проданого товару на умовах 100% попередньої оплати. Згідно п.3.1, п.3.2 Договору №225-16 продавець повинен повністю передати товар покупцю протягом 3-х днів з моменту отримання 100% оплати. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформляється накладною. Згідно п.4.2.2 та п.5.1 Договору №225-16 покупець зобов'язаний оплатити товар у розмірах та терміни, які встановлені цим Договором. Сторони несуть взаємну відповідальність за виконання умов даного Договору згідно з діючим законодавством України. На виконання умов Договору №225-16 продавцем (позивачем) передано покупцю (відповідачу) товар (лісопродукцію) згідно видаткової накладної №РН-0000387 від 17.11.2016р., всього на суму 173791,84 грн.(а.с.44). Відповідно до ст.ст.  1,  9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3  ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"  відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Судом встановлено, що видаткова накладна №РН-0000387 від 17.11.2016р. підписана уповноваженими представниками сторін, містить в собі всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображає зміст та обсяги здійсненої сторонами на її підставах, згідно умов підписаного договору купівлі-продажу №225-16 господарську операцію. Враховуючи п.4.4 Договору №87-16/р, між сторонами було здійснено взаєморозрахунок по даному договору, а саме вартість наданих відповідачем позивачу робіт з видалення природних насаджень в сумі 86896,70 грн. була оплачена останнім лісопродукцією по видатковій накладній №РН-0000387 від 17.11.2016р., а тому між сторонами відсутні зобов'язання щодо оплати за надані послуги по вищенаведеному договору. Враховуючи вищенаведене, по Договору купівлі-продажу №225-16 у відповідач існує зобов'язання, щодо оплатити решти отриманої лісопродукції, яка залишилася після проведення взаєморозрахунків, в сумі 86895,14 грн. (173791,84 грн.-86896,70 грн.). За отриманий товар ТОВ “Форестерк РК” частково здійснило оплату, а саме: – 30.05.2016 року на суму – 26896,70 грн.; – 16.06.2016 року на суму – 5000 грн.; – 01.11.2016 року на суму – 18 000 грн.; – 29.07.2016 року на суму – 7000грн.; – 30.12.2016 року на суму – 5000грн.; – 28.03.2017 року на суму – 9997 грн., всього було оплачено 71893,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.46-49, 51-52). Залишок боргу по Договору №225-16 становить 15001,44 грн. (86895,14 грн.-71893,70грн.). З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №726 від 05.06.2018р.(а.с.19), щодо добровільного виконання взятих на себе зобов'язань по Договору №225-16, проте відповідачем оплати за отриману лісопродукцію не проведено. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено,що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Судом встановлено, що відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір купівлі-продажу №225-16 від 06.04.2016р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався. Враховуючи умови Договору №225-16, прийняття відповідачем товару у встановленому даним договором порядку згідно видаткової накладної, яка оформлена у відповідності до вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"  та його часткову оплату, останнім фактично своїми діями було підтверджено, що передано товар було позивачем належним чином, у відповідності до умов договору, будь-яких доказів того, що відповідні документи не були передані продавцем покупцеві і що вказана обставина будь-яким чином перешкоджала відповідачу вчасно здійснити оплату отриманого товару у відповідності до умов договору, відповідачем не надано, а тому позовна вимога про стягнення із відповідача заборгованості по Договору №225-16 в сумі 15001,44 грн. підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, підставна та підлягає до задоволення. Щодо стягнення з відповідача 3830 грн. за невиконання умов Договору №39-15, суд зазначає наступне. 11.11.2015 року між філією «Кам'янець-Подільська ДЕД” ДП «Хмельницький облавтодор» (далі – сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Форестер РК” (далі – виконавець, сторона 2) укладено договір №39-15 про надання послуг з видалення насаджень (далі – Договір №39-15) (а.с.40-42). Згідно п. 1.1 Договору №39-15 сторона 2 бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по вирубці відведених дерев на автомобільній дорозі Т- 2325 Кам'янець - Подільський — Устя км.3 +350-5+700 в кількості 198 штук. Згідно п.2.7 Договору №39-15 сторона 2 (відповідач) відшкодовує стороні 1 збір за спеціальне використання лісових ресурсів в розмірі 3830 грн., як попередню оплату, відразу після заключення договору. В порушення умов Договору №39-15 відповідач не здійснив відшкодування (оплати) збору за спеціальне використання лісових ресурсів в розмірі 3830 грн., як попередньої оплати. Позовні вимоги, щодо стягнення 3830 грн. відповідачем не заперечено, також судом з акту №ОУ-0000132 здачі-приймання робіт від 01.05.2016 року встановлено про відшкодування  виконавцем (позивачем) рентної плати по Договору №39-15 в сумі 3943 грн.. Пунктом 256.1 статті 256 Податкового кодексу України встановлено, що платниками збору за спеціальне є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами. Відповідно до п.256.11.6. ст.256 Податкового кодексу України лісокористувачі щокварталу складають податкову декларацію з рентної плати наростаючим підсумком з початку року, крім випадків визначених даним кодексом. Згідно п.256.12. ст.256 Податкового кодексу України порядок подання декларації, строки сплати, відповідальність платників рентної плати та контроль за її справлянням визначено статтями 257 і 258 цього Кодексу. Отже, збір за спеціальне використання лісових ресурсів є обов'язковим збором, обов'язковість сплати якого визначена нормами  Податкового кодексу України. З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №726 від 05.06.2018р., щодо добровільного виконання взятих на себе зобов'язань по Договору №39-15, проте відповідачем претензія залишена без задоволення, борг по Договору №39-15 в сумі 3830 грн. неоплачений. Враховуючи вищенаведене, невиконання відповідачем п.2.7 умов Договору №39-15, позовна вимога про стягнення з відповідача 3830 грн. підлягає до задоволення. Щодо стягнення з відповідача 3278,70 грн. – інфляційних втрат та 700 грн. – 3 % річних за невиконання умов Договору №225-16, то суд зазначає наступне.   Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2  ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін. Положеннями  ст. 611 ЦК  передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема,  статтею 625 ЦК  врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання  ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні  положень  ст. 549 ЦК і  ст. 230 ГК. Отже, за  змістом  наведеної  норми  закону  нарахування  інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, нарахування, передбачені  ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу. Згідно видаткової накладної №РН-0000387 (а.с.44) позивач передав по Договору №225-16 відповідачу лісопродукцію 17.11.2016 року. Згідно п.3.1 та 3.2 Договору №225-16 продавець повинен повністю передати товар покупцю протягом 3-х днів з моменту отримання 100% оплати. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформляється накладною. Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що Договором №225-16 визначено лише порядок коли продавець (позивач) повинен повністю передати товар, проте не визначено строку коли має бути здійснена оплата покупцем (відповідачем) за отриману лісопродукцію. Відповідно до роз'яснень викладених в пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні  Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"  і яка відповідає вимогам, зокрема,  статті 9 названого Закону  і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. В оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року, зазначено, що відповідно до частини першої статті 692  ЦК України  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Загальні положення частини другої статті 530  ЦК України  не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222  ГК України  учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Враховуючи, наведене, суд приходить до переконання, що зобов'язання, що виникли по Договору №225-16, в частині оплати боргу в сумі 15001,44 грн., з врахуванням ст.253 ЦК України мало бути виконане до 18.11.2016 року (на наступний день після отримання лісопродукції), тому 3 % річних слід проводити саме з 18.11.2016 року, а не з 17.11.2016 року, як це здійснено позивачем. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 700 грн. – 3 % річних за період з 18.11.2016 року по 08.06.2018 року за невиконання умов Договору №225-16 та перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах. Щодо стягнення та періоду нарахування інфляційних втрат за невиконання відповідачем умов Договору №225-16 суд зазначає наступне. За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою  статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно із  Законом України "Про індексацію грошових доходів населення"  індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями  17,  18 Закону України "Про інформацію"  є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в  листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо  з 16 по 31 число  вона індексується починаючи з наступного місяця. Перевіривши наданий позивачем до позову розрахунок інфляційних втрат в інформаційно-пошуковій системі "ЛІГА ЗАКОН" судом встановлено, що останній здійснено без урахування вищенаведених приписів, оскільки період нарахування інфляційних втрат за неналежне виконання умов Договору 225-16 необхідно було здійснювати з грудня 2016р. (а не з листопада 2016р.) по червень 2018р., тому підставним до стягнення за даний період на визначену позивачем в розрахунку суму боргу – 15001 грн. є 2955,49 грн. – інфляційних втрат. Щодо стягнення з відповідача 1413,92 грн. – інфляційних втрат та 296 грн. – 3% річних по Договору №39-15, то суд зазначає наступне.   Згідно п.2.7 Договору №39-15 сторона 2 (відповідач) відшкодовує стороні 1 збір за спеціальне використання лісових ресурсів в розмірі 3830 грн., як попередню оплату, відразу після заключення договору. За правовою природою сума боргу 3830 грн., є попередньою оплатою за відшкодований позивачем збір за спеціальне використання лісових ресурсів, який був позивачем оплачений, що підтверджується актом №ОУ-0000132 здачі-приймання робіт від 01.05.2016р., а тому дана сума боргу є грошовим зобов'язанням, оскільки фактично виникла по Договору №39-15. Враховуючи ст.253 ЦК України, та те що Договір №39-15 був підписаний 11.11.2015 року, тому нарахування 3% річних необхідно проводити  з 12.11.2015 року. Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок 3% річних за невиконання умов Договору №39-15 за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА ЗАКОН” за період з 12.11.2015р. по 08.06.2018р., підставним до стягнення є 295,59 грн.. Перевіривши наданий позивачем до позову розрахунок інфляційних втрат в сумі 1413,92 грн. за період з листопада 2015р. по червень 2018р. по Договору №39-15 в інформаційно-пошуковій системі "ЛІГА ЗАКОН" судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, а тому є правомірним та підлягає стягненню з відповідача. Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 24520,06 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 24196,44 грн., з них, 15001,44 грн. заборгованості за договором № 225-16 від 06.04.2016 року, 700 грн. – 3 % та 2955,49 грн. – інфляційних втрат за невиконання умов Договору №225-16, 3830 грн. – заборгованості по Договором №39-15, 295,59 грн. – 3 % річних та 1413,92 грн. – інфляційних втрат за невиконання умов Договору №39-15, в стягнені 323,62  грн., з них, 323,21 грн. – інфляційних втрат за невиконання умов Договору №225-16 та 0,41 грн. – 3 % річних за невиконання умов Договору №39-15 слід відмовити у зв'язку з безпідставністю. У зв'язку із задоволенням позовних вимог в сумі 24196,44 грн., судовий збір в сумі 1738,74 грн. покладається на відповідача на підставі ст. 129 ГПК України. Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 74, 86, 123, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, - вирішив: 1. Позов задоволити частково.   2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Форестер РК” (43020, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Ніла Хасевича, буд. 35А, код ЄДРПОУ 38796446 ) на користь Дочірнього підприємства “Хмельницький облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі Філії "Кам'янець-Подільська ДЕД" ДП “Хмельницький облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Свободи, будинок 77, код ЄДРПОУ 31100492) 24196,44 грн., з них, 15001,44 грн. заборгованості за Договором № 225-16 від 06.04.2016 року, 700 грн. – 3 % та 2955,49 грн. – інфляційних втрат за невиконання умов Договору №225-16, 3830 грн. – заборгованості по Договором №39-15, 295,59 грн. – 3 % річних та 1413,92 грн. – інфляційних втрат за невиконання умов Договору №39-15, а також 1738,74 грн. витрат по судовому збору. 3. В стягненні 323,62  грн., з них, 323,21 грн. – інфляційних втрат за невиконання умов Договору №225-16 та 0,41 грн. – 3 % річних за невиконання умов Договору №39-15 – відмовити. 4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.           Повний текст рішення складено              13.09.2018 року.           Суддя                                                                      С. В. Костюк