Ухвала

від 13.09.2018 по справі 908/1687/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/82/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.09.2018 Справа № 908/1687/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Еліт" без номеру від 27.08.2018 р. про забезпечення позову

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Еліт" (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гоголя, буд. 136-а)

до відповідача Мелітопольської міської ради (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського (К. Маркса), буд. 5)

про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим (поновленим)

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Славутич-Еліт" 27.08.2018р. звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольської міської ради про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим (поновленим) на новий строк та зобов'язання укласти додаткову угоду про продовження строку дії договору від 25.11.2005р. №107.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено протиправна відмова орендодавця у продовженні (поновленні) договору нерухомого майна.

Разом з позовом позивачем, в порядку ч. 2 ст. 136 та п.2 ч. 1 ст. 138 ГПК України, надана заява про забезпечення позову шляхом заборони Мелітопольській міській раді Запорізької області вчиняти певні дії з частиною нежитлової будівлі (АІ-1), частиною прибудови (а№-2), частиною будівлі (А№-2), загальною площею 151,4 кв.м. за адресою: м. Мелітополь, вул. Гоголя, 136-а, які знаходяться в комунальній власності Мелітопольської міської ради до розгляду господарським судом Запорізької області цієї справи та прийняття судового рішення по суті спору.

В обґрунтування своєї заяви ТОВ "Славутич-Еліт" посилалося на наявність листа Мелітопольської міської ради Запорізької області №476/01-07 від 03.08.2018р., в якому орендодавець (міська рада) зазначає про відсутність правових відстав у ТОВ "Славутич-Еліт" у користуванні майном комунальної власності та необхідність повернення об'єкта оренди, внаслідок припинення дії договору оренди №107 від 25.11.2005р.

На думку заявника невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист і поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою суду від 30.08.2018р. позовну заяву ТОВ "Славутич-Еліт" без номеру від 27.08.2018р. (вх. № 1824/08-07/18 від 27.08.2018р.) про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим (поновленим), залишено без руху. Підставою залишення вказаної позовної заяви без руху стало відсутність належних доказів надсилання копії додатків до позовної заяви на адресу відповідача та доказів сплати судового збору в установленому розмірі. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.

Внаслідок залишення позовної заяви без руху, заява про забезпечення позову судом не розглядалась, правова оцінка наявності або відсутності підстав для вжиття заходів по забезпеченню позову судом не надавалась.

Ухвалою суду від 13.09.2018р.,у зав'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, позовна заява прийнята до розгляду, відкритого провадження, справі присвоєно номер провадження 28/82/18. Судове засідання призначено на 09.10.2018р. об 11 год. 00 хв.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 згаданої статті передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.

Згідно пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК (яка кореспондується з ст. 74 ГПК України чинної редакції), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно абзаців 2, 3, 4 пункту 3 постанови пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститься в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.

Заявником не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, яким чином не вжиття перелічених заявником заходів в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову.

Також заявником документально не підтверджено вжиття Мелітопольською міською радою Запорізької області на даний час яких-небудь дій щодо примусового виселення орендаря з об'єкта комунальної власності або укладання орендодавцем договору оренди з іншим орендарем та передачі цього приміщення в тимчасове платне користування.

Тобто в матеріалах заяви (станом на 13.09.2018р.) відсутні будь-які застереження, приписи, рішення, листи тощо, які б свідчили про наміри Мелітопольської міської ради Запорізької області передати зазначений об'єкт оренди іншій особі, тому суд приходить до висновку, що заява ТОВ "Славутич-Еліт" ґрунтується лише на його припущеннях та домислах.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Славутич-Еліт" в задоволені заяви про забезпечення позову шляхом заборони Мелітопольській міській раді Запорізької області вчиняти певні дії з частиною нежитлової будівлі (АІ-1), частиною прибудови (а№-2), частиною будівлі (А№-2), загальною площею 151,4 кв.м. за адресою: м. Мелітополь, вул. Гоголя, 136-а, які знаходяться в комунальній власності Мелітопольської міської ради до розгляду господарським судом Запорізької області цієї справи та прийняття судового рішення по суті спору.

Ухвала набрала законної сили 13.09.2018р.

Порядок набрання ухвалою законної сили визначений статтею 235 ГПК України.

Порядок оскарження ухвали суду першої інстанції визначений статтями 254, 255, 256 ГПК України.

Суддя О.В. Федорова