Рішення

від 13.09.2018 по справі 910/7339/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 13.09.2018Справа №  910/7339/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будлайн 77" про стягнення 250 394,70 грн. Представники сторін: не викликались. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будлайн 77" про стягнення   250 394,70 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити переданого товару за договором №7/16/К7 купівлі-продажу з відстроченням платежу від 01.06.2016 року. Ухвалою господарського суду від 12.06.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали. 02.07.2018 до канцелярії суду позивач подав клопотання про усунення недоліків та додані документи. Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи №910/7339/18 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальний документ був направлений судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0103047124577 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.06.2018 року, а саме: 03680, м. Київ, вулиця Онуфрія Трутенка, буд. 10-А, офіс 22/3. Станом на дату розгляду справи ухвала суду від 04.07.2018 була направлена відповідачу за адресою місцезнаходження та не була вручена під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: “інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення” (вибули). Докази направлення поштових відправлень з довідками пошти наявні в матеріалах справи. Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення  Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована  система  збирання,  зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі  № 910/7370/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову. Відповідно до ч. 9 ст. 165  ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами. В позовній заяві позивач просить з метою забезпечення виконання рішення накласти арешт на рухоме і нерухоме майно відповідача, а також на рахунки відповідача у банківських установах. Частиною 5 статті 139 ГПК  до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Відповідно до ч.2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ч. 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Таким чином, розмір судового збору становить 881,00 грн. Проте, до матеріалів позовної заяви позивачем не додано доказів сплати судового збору в розмірі 881,00 грн. Згідно з ч 7 статті 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. У зв'язку з тим, що вимога позивача про забезпечення позову не подана у виді окремої заяви, а також беручи до уваги те, що позивачем не подано докази сплати судового збору за її подання, тому суд дану вимогу не приймає до розгляду.      Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково. Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 01.06.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будлайн 77" укладено договір №7/16/К7 купівлі-продажу з відстроченням платежу. Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умов, визначених цим договором. Доставка товару з гіпермаркету продавця здійснюється силами та за рахунок покупця. У випадку здійснення доставки товару силами та транспортом продавця, вартість доставки зазначається у розрахунково-платіжних документах продавця (п.1.2 договору). Згідно з п.1.3 договору, товар передається покупцю за адресою: м. Київ, вул.. Полярна, 20-Д. Відповідно до п.10.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2016 року. Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість договору складається з суми вартості товару, придбаного покупцем протягом строку дії цього договору та вказаного у накладних на такий товар. Ціна товару зазначається в накладних і встановлюється в національній валюті України (п.2.2 договору). Згідно з п.5.1 договору, датою доставки і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата вказана у накладній). Відповідно до п.5.2 договору, товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем на підставі накладної, підписаної представниками сторін. На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 159   163,64 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме: -          Рнк/К7-0016088 від 08.06.2016 року на суму 28   024,80 грн., -          Рнк/К7-0016355 від 10.06.2016 року на суму 3   321,60 грн., -          Рнк/К7-0016391 від 10.06.2016 року на суму 3   960,60 грн., -          Рнк/К7-0016639 від 14.06.2016 року на суму 3   373,50 грн., -          Рнк/К7-0016636 від 14.06.2016 року на суму 22   675,20 грн., -          Акт №Рнк/К7-0016641 від 14.06.2016 року на суму 550,00 грн., -          Рнк/К7-0016637 від 14.06.2016 року на суму 4   354,92 грн., -          Акт №Рнк/К7-0016640 від 14.06.2016 року на суму 290,00 грн., -          Рнк/К7-0016713 від 14.06.2016 року на суму 12   434,58 грн., -          Рнк/К7-0016652 від 14.06.2016 року на суму 342,00 грн., -          Рнк/К7-0016715 від 14.06.2016 року на суму 350,00 грн., -          Рнк/К7-0017193 від 17.06.2016 року на суму 290,00 грн., -          Рнк/К7-0017192 від 17.06.2016 року на суму 290,00 грн., -          Рнк/К7-0017190 від 17.06.2016 року на суму 7 935,00 грн., -          Рнк/К7-0017189 від 17.06.2016 року на суму 7 740,00 грн., -          Рнк/К7-0018337 від 30.06.2016 року на суму 25   441,26 грн., -          Рнк/К7-0018340 від 30.06.2016 року на суму 700,00 грн., -          Рнк/К7-0018447 від 01.07.2016 року на суму 36 390,18 грн., -          Рнк/К7-0018448 від 01.07.2016 року на суму 700,00 грн. Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до п.3.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем за визначеною в п.2.2 цього договору ціною та у строк, що не перевищує 10 (десять) календарних днів від дати отримання товару покупцем (дати вказаної у накладній) шляхом банківського переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідного гіпермаркету продавця, що вказується у рахунку-фактурі. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною. Згідно з п.4.2.2 договору покупець зобов'язаний прийняти і оплатити товар та додаткові послуги продавця відповідно до цього договору. Покупець зобов'язаний у випадку здійснення доставки товару силами та транспортом продавця, оплатити продавцю вартість доставки (п.4.2.3 договору). В матеріалах справи наявні докази часткової оплати на загальну суму 45   000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: -          №1250 від 24.06.2016 року на суму 10   000,00 грн., -          №1327 від 15.07.2016 року на суму 10   000,00 грн., -          №1483 від 13.10.2016 року на суму 20   000,00 грн., -          №1712 від 30.01.2017 року на суму 5   000,00 грн. 07.07.2017 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №229 щодо сплати заборгованості. В матеріалах справи наявний гарантійний лист вих.. №42 від 31.08.2017 року ТОВ «Будлайн 77» в якому останній гарантував погашення заборгованості за договором №7/16/к7 від 01.06.2017 року в повному обсязі до 31.12.2017 року. 04.04.2018 року позивачем направлено відповідачу претензію №111 щодо сплати заборгованості в якій вимагав невідкладно погасити заборгованість ТОВ «Епіцент К», що виникла внаслідок порушення умов договору купівлі-продажу з відстроченням платежу №7/16/к7 в сумі 114   163,64 грн. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).   Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 114   163,64 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню. У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 83   111,13 грн. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України). Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Пунктом 8.2 договору передбачено, що за порушення зобов'язання згідно з пунктом 3.1 цього договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,4% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені: Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 34677.2025.06.2016 - 27.06.2016316.5000 %0.090 %93.80 50932.2028.06.2016 - 10.07.20161316.5000 %0.090 %596.99 77073.4611.07.2016 - 11.07.2016116.5000 %0.090 %69.49 114163.6412.07.2016 - 28.07.20161716.5000 %0.090 %1749.89 114163.6429.07.2016 - 15.09.20164915.5000 %0.085 %4738.10 114163.6416.09.2016 - 27.10.20164215.0000 %0.082 %3930.22 114163.6428.10.2016 - 08.12.20164214.0000 %0.077 %3668.21 114163.6409.12.2016 - 23.12.20161514.0000 %0.077 %1310.07 79486.4424.12.2016 - 26.12.2016314.0000 %0.077 %182.43 63231.4427.12.2016 - 08.01.20171314.0000 %0.077 %628.86 37090.1809.01.2017 - 09.01.2017114.0000 %0.077 %28.45 За перерахунком суду загальний розмір пені становить 16   996,51 грн. та підлягає стягненню з відповідача. Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 66   114,62 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 15   916,36 грн. Відповідно до п. 8.3 договору, додатково за порушення зобов'язання згідно з пунктами 3.1 та 5.3 цього договору покупець сплачує на користь продавця штрафні санкції у розмірі 10% від вартості товару. Суд погоджується з розрахунком штрафних санкцій в розмірі 15   916,36 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Також, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 30   960,08 грн. та три проценти річних в розмірі 6   243,49 грн. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши наданий позивачем розрахунком суд погоджується з нарахуванням трьох процентів річних у розмірі 6   243,490 грн. та індексу інфляції в розмірі 30   960,08 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.    Суд зазначає, що позивачем в прохальній частині позову зазначено, зокрема, стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, проте будь-яких доказів на підтвердження її надання матеріали справи не містять. На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252  Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будлайн 77" (03680, м. Київ, вулиця Онуфрія Трутенка, будинок 10-А, офіс 22/3, ідентифікаційний код 38441192) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (02139, м. Київ, вул. Братиславська, будинок 11, код ЄДРПОУ 32490244) заборгованість в розмірі 114 163 (сто чотирнадцять тисяч сто шістдесят три) грн. 64 коп., пеню в розмірі 16 996 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 51 коп., штрафну санкцію в розмірі 15   916 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 36 коп., індекс інфляції в розмірі 30   960 (тридцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн.. 08 коп., три проценти річних в розмірі 6   243 (шість тисяч двісті сорок три) грн. 49 коп. та судовий збір в розмірі 2 764 (дві тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 36 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Суддя                                                                                                                   С.М. Мудрий